Рішення
від 17.03.2021 по справі 910/519/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2021Справа № 910/519/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" (02140, м. Київ, вул.Вишняківська,3)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення 179 558,51 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 179 558,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №53-122-01-20-09774 від 09.06.2020, а саме в частині своєчасної та повної оплати товару, що був поставлений позивачем згідно видаткової накладної №1001 від 21.07.2020, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 172 965,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 715,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 877,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/519/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.02.2021 через канцелярію суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що заборгованість перед постачальником з оплати поставленої продукції виникла через складну фінансову ситуацію відповідача. Крім того, відповідач звертає увагу, що розмір нарахованих позивачем 3% річних є завищеним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" було визначено початок нарахування з 13.09.2020. При цьому, за розрахунком відповідача, сума 3% річних не повинна перевищувати 1 687,54 грн.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 червня 2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" (надалі - позивач, постачальник) було укладено договір поставки № 53-122-01-20- 09774 (надалі - договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додатку №1 до договору).

Предметом поставки по даному договору є продукція: 44510000-8 ручні інструменти різні, яка передбачена Специфікацією №1 до договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору (вартості продукції) становить 254151,00 грн.

Сторонами погоджено, що продукція поставляється протягом 40 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-сайті Уповноваженого органу згідно з Закону України Про публічні закупівлі . Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно Інкотермс - 2010 .

Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Варшава, склад Рівненського відділення ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 8.4. договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС .

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1 договору).

21 липня 2020 року на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 172 965,00 грн, про що свідчить підписана між сторонами видаткова накладна №1001 від 21.07.2020.

29 липня 2020 року на вищевказану видаткову накладну позивачем було виписано ярлик на придатку продукцію №1-2-167, що був направлений на адресу відповідача згідно листа №11570/041 від 04.08.2020.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №03/12/2020 від 03.12.2020, у якій просив останнього сплатити існуючу заборгованість, зокрема, 172 965,00 грн за продукцію, яка була поставлена згідно видаткової накладної №1001 від 21.07.2020.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач повідомив (лист №19902/001 від 30.12.2020), що визнає існуючу заборгованість за видатковою накладною та вчиняє всіх можливих заходів для найшвидшого виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

За доводами позивача, відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо оплати поставленої продукції, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 172 965,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №1001 від 21.07.2020, позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 172 965,00 грн та виписано відповідний ярлик на придатку продукцію №1-2-167 від 29.07.2020.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов`язання за договором щодо поставки продукції, яка в свою чергу була прийнята відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію.

Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищезазначене, перебіг строку оплати за видатковою накладною №1001 від 21.07.2020 закінчився 14.09.2020, проте, розрахунку за поставлену продукцію з боку відповідача здійснено не було.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 172 965,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 715,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 877,61 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що кінцевий строк для оплати поставленої продукції закінчився 14.09.2021, прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 53-122-01-20- 09774 від 09.06.2020 відбулось з 15.09.2020.

Отже, здійснивши розрахунок 3% річних за період з 15.09.2020 по 11.01.2021, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 687,54 грн, тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується інфляційних втрат, то за перерахунком суду їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі 4 877,61 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 3; ідентифікаційний код 39459829) основний борг у розмірі 172 965 (сто сімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1 687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 61 коп. та судовий збір у розмірі 2 692 (дві тисячі шістсот дев`яносто дві) грн 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.03.2021

Суддя Л. Г. Пукшин

Дата ухвалення рішення17.03.2021
Оприлюднено18.03.2021

Судовий реєстр по справі —910/519/21

Рішення від 17.03.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 18.01.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні