Рішення

від 03.03.2021 по справі 916/3106/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3106/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників:

від позивача: Какуша О.О. (на підставі ордеру);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Работник» (68553, Одеська обл., Тарутинський район, с. Ярове, вул. Ганни Дойжа, 6, код ЄДРПОУ 19204923);

до відповідача: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська обл.,Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Широка, 1, код ЄДРПОУ 04056894);

про визнання незаконним та скасування розпорядження голови

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 30.10.2020 року - Селянське (фермерське) господарство «Работник» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №346/А-2006 від 13.09.2006 року про припинення права користування земельною ділянкою площею 25,0 гектарів, у тому числі 10, 0 га ріллі та 15,0 га пасовищ, наданої селянському (фермерському) господарству «Робітник» в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на території Ярівської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що розпорядженням голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №346/А-2006 від 13.09.2006 року було безпідставно та з порушенням ст. 141, 144 Цивільного кодексу України припинено його право на користування земельною ділянкою площею 25 га, наданою йому в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Так, позивач посилається на положення Інструкції з оформлення органами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 147 від 18,05.2004 року (у редакції чинній на момент прийняття вищевказаного розпорядження Тарутинською РДА), згідно яких документи, які складаються (приймаються ) державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель, вручаються порушнику земельного законодавства під розписку, або надсилаються поштою про що робиться відмітка у справі (зазначаються дата та номер поштової квитанції про відправлення та прізвище і посада особи, яка її відправила).

Водночас, як зазначає позивач, при наданні клопотання до Тарутинської РДА про прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою, начальник Тарутинського районного відділу земельних ресурсів Д.Д. Кіосе не надав протоколів (їх завірених копій) зазначених у клопотанні, доказів їх надання чи надіслання голові позивача Баксану М.І. Позивач взагалі не знав про складання у відношенні себе відповідних протоколів, про притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому, позивач повідомляє, що сплачував земельні податки за вказану ділянку.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року судом було відкрито провадження у справі №916/3106/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 02.12.2020 року.

20.11.2020 року до суду від Тарутинської районної державної адміністрації до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 31090/20), відповідно до якого останній заперечував щодо позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування заперечень відповідач зазначає, що згідно ст. 144 Земельного кодексу України, не сказано що до клопотання про припинення права користування земельною ділянкою додається копія протоколу та докази його надання чи надіслання. При цьому, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звертає увагу суду, що в клопотанні начальника Тарутинського районного відділу земельних ресурсів Д.Д. Кіосе від 12.09.2006 року № 345, сказано що на території Ярівської сільської ради земельна ділянка яка надана для ведення СФГ Робітник голова ОСОБА_1 площею 25 га з них: 10,0 га ріллі та 15 га пасовищ на протязі 2005 року та поточного часу 2006 року не обробляється. Згідно ст. 91, 96, 144 ЗК України та ст. 52 КУпАП від 08.06.2005 року був складений протокол про порушення земельного законодавства і видана вказівка про його усунення. 01.2006 був складений протокол по ст. 188 -5 КУпАП, 26.05.2006 р. було складено протокол по ст. 52 КУпАП на порушення і видана вказівка про його усунення. Між тим, голова СФГ Робітник ОСОБА_1 це порушення не усунув.

Крім того відповідач повідомляє, що згідно відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 04.06.2020 року № 11109/Д/15-32-52-04-06 сказано, що згідно даних інформаційних систем баз даних ДПС України за період 2010, 2011, 2012 роки податкова звітність до контролюючого органу СВК Работник не подавалась, сплата земельного податку не здійснювалась. Також, у відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 04.06.2020 року №11109/Д/15-32-52-04-06 сказано про СВК Работник , тоді як позивач по справі, а також згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності є юридичною особою - Селянське (фермерське) господарство Работник .

Також відповідач повідомляє, що позивач міг до 11.01.2017 року дізнатись про наявність розпорядження голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №346/А-2006 від 13.09.2006 року, отже ним пропущено позовна давність для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року судом було відкладено підготовче засідання на 23.12.2020 року.

18.12.2020 року до суду від Тарутинської районної державної адміністрації надійшло клопотання про долучення копії відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 01.12.2020 року 325797/9/15-32-04-13-09 та копію розпорядження від 13.09.2006 року №346/А-2006 Про припинення права користування земельною ділянкою, наданою СФГ Робітник в постійне користування для введення селянського (фермерського) господарства на території Ярівської сільської ради з зворотнім боком.

23.12.2020 року до суду від Селянського (фермерського) господарства «Работник» надійшла заява (вх.№ГСОО 34516/20), відповідно до якої останній просив суд провести судове засідання без участі його представника.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року судом було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 02.02.2021 року та відкладено підготовче засідання на 25.01.2021 року.

У судовому засіданні від 25.01.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п. 3 ч.2 ст. 185 Господаського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.02.2021 року.

02.02.2021 року від Селянського (фермерського) господарства «Работник» надійшла заява (вх.№ГСОО 2973/20), відповідно до якої просив суд здійснити розгляд справи по суті у судовому засіданні, що призначено на 02.02.2021 року без участі його представника.

У судовому засіданні від 02.02.2021 року судом було оголошено перерву до 03.03.2021 року.

19.02.2021 року до суду від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання (вх.№ГСОО4754/21), відповідно до якого відповідач просив суд здійснювати розгляд справи за відсутністю його представника.

03.03.2021 року до суду від Селянського (фермерського) господарства «Работник» надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 6013/21), відповідно до яких позивач повідомляє, що право користування земельною дідянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. При цьому позивач повторно наголосив, що він не підписував та не ознайомлювався з протоколом про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні від 03.03.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача - Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області у судове засідання від 03.03.2021 року не з`явився, однак про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, з огляду на подане ним клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 03.03.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 15.03.2021 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив:

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 15.07.1993 року, зареєстрованого в книзі Державних актів на право постійного користування землею за № 4, виданого на підставі рішення Тарутинської районної Ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області від 29.04.1992 року № 99-ХХІ, ОСОБА_1 - голові селянського (фермерського) господарства Работник було надано земельну ділянку площею 25 га, у тому числі 10,0 га ріллі та 15,0 га пасовищ, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розпорядженням голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №346/А-2006 від 13.09.2006 року Про припинення права користування земельною ділянкою, наданою СФГ Робітник в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на території Ярівської сільської ради , відповідно до ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст.ст. 17, 141, 143, 144, п.12 розділу X Земельного кодексу України, взявши до уваги клопотання Тарутинського районного відділу земельних ресурсів від 12.09.2006 року за №345, було припинено право користування земельною ділянкою площею 25 гектарів, у тому числі 10 га ріллі та 15 га пасовищ, наданої селянському (фермерькому) господарству Робітник (голова ОСОБА_1 ) в постійне користування для введення селянського (фермерського) господарства на території Ярівської сільської ради; земельну ділянку перевести у землі запасу Ярівської сільської ради; районному відділу земельних ресурсів (Кіосе Д.Д.) було розпоряджено внести відповідні зміни до земельно-облікових документів; рекомендовано Ярівській сільській раді ( ОСОБА_2 ) внести пропозиції щодо подальшого використання земель

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.01.2017 року по цивільній справі № 496/3863/16-ц заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 Державного акту на право постійного користування землею на земельну ділянку загальною площею 25,00 га надану для ведення селянського (фермерського) господарства, виданого Терутинською районною радою народних депутатів 15 липня 1993 року на ім`я ОСОБА_1 .

У відповідь на запит позивача, листом Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 15.06.2020 року за № 01/01-17/938 було повідомлено про те, що Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області не вчиняла будь-яких дій, не приймала розпорядження щодо земельної ділянки площею 25,0 га, у тому числі 10,0 га ріллі та 15,0 га пасовищ, належної голові селянського (фермерського) господарства Работник (ідентифікаційний код юридичної особи 19204923) ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 15.07.1993 року, зареєстрованого в книзі Державних актів на право постійного користування землею за № 4, виданого на підставі рішення Тарутинської районної Ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області від 29.04,1992 року № 99-ХХІ.

На запит позивача, листом Головного управління ДПС в Одеській області №11109/Д/15-32-52-04-06 від 04.06.2020 року повідомлено, що згідно даних інформаційних систем баз данних ДПС України, за період 2010, 2011, 2012 роки податкова звітність до контролюючого органу СВК Работник не подавалась, сплата земельного податку не здійснювалась. За звітний податковий період 2013, 2014, 2015, 2016 роки СВК Работник податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) подані до контролюючого органу з порушенням термінів, встанолених п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2020 року №2755-VI із змінами та доповнення, а саме 21.11.2016 року. Податкові зобов`язання зі сплати земельного податку, визначені у вищезазначених податкових деклараціях сплачені у 2016 року. При цьому, також повідомлено, що за даними інформаційної систем баз даних ДПС України по СВК Работник (код ЄДРПОУ 19204923) станом на 04.06.2020 року заборгованість за кодом бюджетної класифікації 18050500 (єдиний податок четвертої групи) відсутня.

Листом Головного управління держгеокадастру в Одеської області від 22.06.2020 року, у відповідь на запит позивача, було повідомлено, що у Відділі Тарутинського району Головного управління Держгеокадастру в Одеській області наявне розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 13.09.2006 року за № 346/А-2006 щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 25,00 га, у тому числі 10 га ріллі та 15,0 га пасовищ, наданої раніше в постійне користування ОСОБА_1 (ФГ Робітник ), для ведення селянського (фермерського) господарства, на території Ярівської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Листом відділу у Тарутинському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 301/120-20 від 11.09.2020 року, було надано відповідь на адвокатський запит позивача та повідомлено, що вказане розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області наявне у відділі у Тарутинському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області з мокрою печаткою та належним чином завірена копія документів, які стали підставою для його прийняття. Однак, ні розпорядження, ні документів які стали підставою для його прийняття до відповіді додано не було.

Аналогічна відповідь була надана у листі ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 29-15-0.82-9463/2-20 від 16.09.2020 року.

Листами Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 10.09.2020 року № 01/01-17/1425 та від 15.09.2020 року за № 01/01-17/1441 було надано відповідь на адвокатський запит позивача та додано належним чином завірену копію розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації № 346/А-2006 від 13.09.2006 року Про припинення права користування земельною діялнкою, наданою ФГ Робітник в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на території Ярівської сільської ради та клопотання Тарутинського районного відділу земельних ресурсів № 345 від 12.09.2020 року про прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою площею 25 га: з них ріллі 10 га та 15 га пасовищ, наданої ОСОБА_1 для ведення СФГ.

Як вбачається із наданого клопотання Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області, 12.09.2006 року Тарутинський районний відділ земельних ресурсів звернувся з клопотанням №345 до Голови Тарутинської райдержадміністрації, в якому зазначив, що на території Ярівської сільської ради земельна ділянка, яка надана для ведення СФГ Робітник голова ОСОБА_1 , площею 25 га, з них:10 га ріллі та 15 га пасовищ на протязі 2005 року та поточного часу 2006 року не обробляється. Згідно ст.ст. 91, 96, 144 ЗК України та ст. 52 КупАП від 08.06.05 року був складений протокол про порушення земельного законодавства і видана вказівка про його усунення. 01.2006 був складений протокол по ст. 188 -5 КУпАП, 26.05.2006 р. було складено протокол по ст. 52 КУпАП на порушення і видана вказівка про його усунення. Між тим, голова СФГ Робітник ОСОБА_1 це порушення не усунув. У зв`язку з наведеним, відповідно до п. 2.3 ст. 144 ЗКУ, просив прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою площею 25 га: з них 10 га ріллі та 15 га пасовищ, наданої ОСОБА_1 для ведення СФГ.

Як вказує позивач, він не знав про складання у відношенні себе відповідного протоколу про порушення земельного законодавства та про притягнення його до адміністративної відповідальності, що стало підставою для припинення його права на постійне користування земельною ділянкою.

Розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації №346/А-2006 від 13.09.2006 року, на думку позивача, приймалось лише на підставі одного клопотання начальника Тарутинського районного відділу земельних ресірсів Д.Д. Кіссе, до якого не було додано доказів (протоколів, приписів, доказів їх вручення порушнику, ознайомлення порушника з ним) порушення земельного законодавства зазначеного у клопотанні .

З врахуванням наведених обставин, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду з позовом про визнання недійсним та скасування розпорядження Тарутинської районної деражвної адміністрації №346/А-2006 від 13.09.2006 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключною компетенцією міської ради є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Виходячи з положень статті 12 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності наділені сільські, селищні, міські ради, які вирішують ці питання виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі державного акту на право постійного користування землею від 15.07.1993 року, виданого на підставі рішення Тарутинської районної Ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області від 29.04.1992 року № 99-ХХІ, голові селянського (фермерського) господарства Работник на право користування земельною ділянкою площею 25 га, у тому числі 10,0 га ріллі та 15,0 га пасовищ, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) встановлено перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У клопотанні, що адресоване голові Тарутинської райдержадміністрації про припинення права користування земельної ділянки наданої для ведення СФГ Робітник ОСОБА_3 , Тарутинський районний відділ земельних ресурсів зазначив, що земельна ділянка, на протязі 2005 року та поточного часу 2006 року не обробляється. Згідно ст. 91, 96, 144 земельного кодексу України та ст. 52, 188 5 КУпАП були складені протоколи про порушення та видана вказівка щодо їх усунення.

Так, відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержувати вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок.

Аналогічні обов`язки визначені у ст. 96 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), зокрема а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обв`язки землекористувачів.

Статтею 52 КУпАП (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоктивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищенними стічними водами, виробничами та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур`янами - тянуть за собою накладання штрафу на громодян від шести до дванадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громодян і на посадових осіб - від восьми до п`ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громодян.

Згідно ст. 188-5 КУпАП (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природнього середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків - тягнуть за собою накладення штрафу на громодян від трьох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громодян і на посадових осіб - від п`яти до п`ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, проаналізувавши приписи норм чинного на той час законодавства, суд зауважує, що вони не містять положень про припинення права землекористування внаслідок не оброблення земельної ділянки, на що посилався у своєму клопотанні Тарутинський районний відділ земельних ресурсів

Більш того, відповідачем не обгрунтовано та не доведено належними доказами, яке саме порушення стало підставою, відповідно до ст. 144 Земельного кодексу України для винесення головою райдержадміністрацією спірного розпорядження №346/А-2006 від 13.09.2006 року та, як наслідок, припинено право користування голови СФГ Робітник ОСОБА_1 земельною ділянкою, наданої йому в постійне користування для ведення селянського фермерського господарства на території Ярівської сільської ради.

Крім того, суд зазначає про хибність посилання Тарутинської районної державної адміністрації в спірному розпорядженні, зокрема, на саттю 143 Земельного кодексу України, адже в данній статті наведенні підстави для примусового припення прав на земельну ділянку, що здійснюється лише в судовому порядку, а не на підставі рішення органу виконавчої влади, що також ставить під сумнів правомірність прийнятого 13.09.2006 року розпорядження.

Крім того, згідно ст. 144 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодвства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, з наведених приписів вбачається, що підставою для звернення державного інспектора по використанню та охороні земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою є повторне неусунення порушником виданих йому державним інспектором вказівок щодо припинення порушення земельного законодавства чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Між тим, як встановлено судом, у відповідності до ст. 144 Земельного кодексу України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів належного повідомлення голови селянського (фермерського) господарства Работник та видачу вищевказаних вказівок, невиконання яких стало підставою для звернення Тарутинського районного відділу земельних ресурсів з клопотанням №345 від 12.09.2006 року до Голови Тарутинської райдержадміністрації про припинення права користування земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 для ведення СФГ.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення державним інспектором по використанню та охоронні земель на голову СФГ Робітник ОСОБА_1 адміністративного стягнення у порядку ст. 144 Земельного кодексу України за невиконання ним протягом встановленого строку вказівки державного інспектора про припинення порушення, зокрема стягнення шрафу з голови ОСОБА_1 або добровільною сплатою штрафу ним особисто.

Щодо посилань відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, суд зазначає таке:

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Так, у відзиві на позов, відповідач зазначив, що відповідно пункту 4 розпорядження Тарутинської районна державна адміністрація Одеської області від 13.09.2006 року № 346/А-2006 Про припинення права користування земельною ділянкою, наданою СФГ Робітник в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на території Ярівської сільської ради (далі - розпорядження від 13.09.2006 року № 346/А-2006), сказано що рекомедувати Ярівській сільській раді ( ОСОБА_2 ) внести пропозиції щодо подальшого використання земель. Водночас, в рішенні Біляєвського районного суду від 11.01.2017 року по справі № 496/3863/16-ц, сказано, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, у якій просить встановити факт належності йому - ОСОБА_1 - Державного акту на право постійного користування землею на земельну ділянку загальною площею 25,00 га надану для ведення селянського (фермерського) господарства, виданого Тарутинською районною радою народних депутатів 15 липня 1993 року на ім`я ОСОБА_1 . З виявленою проблемою він звернулася до Ярівської сільської ради Тарутинського району Одеської області із проханням виправити допущену помилку. Але в сільській раді йому пояснили, що вирішення таких питань не відноситься до компетенції сільради і рекомендували звернутись до суду.

Отже, на думку відповідача, позивач міг до 11.01.2017 року дізнатися про наявність розпорядження від 13.09.2006 року № 346/А-2006.

Проте наведене спростовується листом Ярівської сільської ради Тарутинського району Одеської області вих.№450 від 16.11.2020 року, де на запит відповідача, повідомлено про відсутність у них розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 13.09.2020 року №346/А-2006 відносно постійного користування землею СФГ Робітник . При цьому, у даному листі також повідомлено, що ОСОБА_1 голова СФГ Робітник користується земельною ділянкою по теперішний час згідно державного акту на право постійного користування від 15.07.1993р. № 4.

Отже, сумніви відповідача у достовірності інформації, викладеної у наведеному листі, зводяться до його власних припущень, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що про порушення свої прав позивач дізнався наприкінці червня 2020 року, коли листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 22.06.2020 року, було надано відповідь на адвокатський запит від 01.06.2020 року та повідомлено, що згідно з інформацією, наданою Відділом у Тарутинському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, у Відділі наявне розпорядження голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 13.09.2006 року за № 346/А-2006 щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 25,00 га, у тому числі 10,0 га ріллі та 15,0 га пасовищ, наданої раніше в постійне користування ОСОБА_1 (ФГ Робітник ), для ведення селянського (фермерського) господарства, на території Ярівської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Більш того в матеріалах справи відсутні докази про надіслання або вручення Баксану М.І. розпорядження голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 13.09.2006 року за № 346/А-2006 щодо припинення його права користування земельною ділянкою.

Отже, відповідачем не доведено обставини, що позивач міг дізнатись про порушення свого права раніше 22.06.2020 року, що є підставою для відмови у застосуванні позовної давності у данній справі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому суд зауважує, що принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог є більш вірогідними, ніж доводи та докази, надані відповідачем на їх спростування. За таких обставин, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Работник підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №346/А-2006 від 13.09.2006 року про припинення права користування земельною ділянкою площею 25,0 гектарів, у тому числі 10,0 га ріллі та 15,0 га пасовищ, наданої Селянському (фермерському) господарству Робітник (голова ОСОБА_1 ) в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на території Ярівської сільської ради.

3. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська обл.,Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Широка, 1, код ЄДРПОУ 04056894) на користь Селянського (фермерського) господарства «Работник» (68553, Одеська обл., Тарутинський район, с. Ярове, вул. Ганни Дойжа, 6, код ЄДРПОУ 19204923) 2102 /дві тисячі сто двісті/ грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 березня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська