Рішення

від 02.02.2021 по справі 917/31/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 р. Справа № 917/31/20

м. Полтава

за позовною заявою Фермерського господарства "Авелана", с. Яблуневе, Оржицького району, Полтавської області, 37720

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м. Полтава, 36039

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Оржицька районна державна адміністрація, вул. Центральна, 24, смт. Оржиця, Полтавська область, 37700

про визнання додаткової угоди укладеною

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Розглядається позовна заява про визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерським господарством "Авелана" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки загальною площею 11,90 га, кадастровий номер 5323688200:00:004:0001 в редакції позивача.

Ухвалою суду від 13.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.02.2020р. на 09-45 год.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відмова відповідача стосовно пропозиції укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.10.2012р. щодо заміни особи орендаря не відповідає нормам земельного законодавства України та обставинам справи.

Позивач вказує, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.10.2012р., дана земельна ділянка належала до державної власності, а не до земель колективного сільськогосподарського підприємства, тому вона не переходить до комунальної власності в силу п. 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Відповідач є розпорядником даної земельної ділянки. Право оренди за даним договором перейшло до позивача від його засновника з моменту створення позивача. Отже, до договору оренди повинні бути внесені зміни щодо особи орендаря - з засновника на створене ним фермерське господарство.

Відповідач у відзиві (вх. № 1276 від 03.02.2020р.) позов не визнає, посилаючись на те, що згідно договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.10.2012року та зареєстрованого в відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.11.2012 року за № 532368824004845, Орендарем земельної ділянки виступає гр. ОСОБА_1 . Право володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5323688200:00:004:0001 належить на підставі вищезазначеного договору оренди землі громадянці ОСОБА_1 .

За інформацією відділу в Оржицькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (лист від 11.07.2019 № 187/401-19) земельна ділянка з кадастровим номером 5323688200:00:004:0001 відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого Колективному сільськогосподарському підприємству Яблуневе , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 від 17.10.1996 року віднесена до земель колективної власності. А тому, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності 1 січня 2019 року, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону, переходять до комунальної власності.

Відповідач зазначає, що, між Оржицькою РДА та громадянкою ОСОБА_1 було досягнуто усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Договором, укладеним між гр. ОСОБА_1 та Оржицькою РДА, Законом України «Про фермерське господарство» , Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» не передбачений порядок заміни сторони, який можна застосувати до даної ситуації.

Замінити сторону в договорі оренди земельної ділянки, а саме орендаря - гр. ОСОБА_1 на ФГ «Авелана» в даному випадку неможливо, оскільки порядок набуття права оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства відповідно до положень Земельного кодексу України, здійснюється в порядку аукціону.

У відповіді на відзив (вх. № 1609 від 10.02.2020р.) позивач вказує, що право оренди за даним договором перейшло до позивача від його засновника 25 березня 2013 року (момент створення позивача). Станом на сьогоднішній день дану земельну ділянку обробляє не особисто ОСОБА_1 , а створене нею фермерське господарство - позивач. Саме воно фактично здійснює обов`язки орендаря згідно з укладеним договором, що підтверджується відповідними доказами.

Отже, зазначає позивач, до договору оренди повинні бути внесені зміни щодо особи орендаря - з засновника на створене ним фермерське господарство.

Проведення аукціону в даному випадку не вимагається, оскільки ставиться питання не про надання позивачеві в оренду земельної ділянки, а про приведення договору оренди у відповідність зі змінами, які відбулися після створення засновником фермерського господарства - позивача.

Ухвалою суду від 11.02.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 24.03.2020р. на 11-00 год.

Ухвалою суду від 24.03.2020р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Оржицьку районну державну адміністрацію, відкладено підготовче засідання на 22.04.2020р. на 14-30 год.

Ухвалою від 28.05.2020р. призначено розгляд справи на 23.07.2020р. на 09-30 год, оскільки судове засідання, призначене на 22.04.2020р. на 14-30 год. не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

01.07.2020р. від представника позивача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 6870).

Ухвалою суду від 02.07.2020р. відмовлено у задоволенні заяви представника Фермерського господарства "Авелана" про проведення засідання в режимі відеоконференції 23.07.2020р. о 09-30 год.

15.07.2020р. від представника позивача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 7524, вх. № 7556 - електронна пошта).

Ухвалою суду від 15.07.2020р. підготовче засідання призначено на 23.07.2020р. о 09-30 год. у режимі відеоконференції з Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська.

20.07.2020р. представник позивача надіслав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська (вх. № 7655).

23.07.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.09.2020р. до 11-00 год., про що зазначено в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 17.09.2020р. за заявою позивача відкладено розгляд справи на 05.11.2020р. на 11-30 год.

Позивач заявою (вх. № 12353 від 05.11.2020р. - електронна пошта, вх. № 12435 від 09.11.2020р.) уточнив позовні вимоги, якою просить суд залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на боці Позивача, - Оржицьку районну державну адміністрацію та визнати за Фермерським господарством "Авелана" право оренди на земельну ділянку загальною площею 11,90 га кадастровий номер 5323688200:00:004:0001, надану громадянці ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на підставі договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04 жовтня 2012 року, укладеного з Оржицькою районою державною адміністрацією Полтавської області та зареєстрованого в Відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, запис в Державному реєстрі земель № 532368829004845 від 09 листопада 2012 року.

Ухвалою суду від 05.11.2020р. відкладено розгляд справи на 24.11.2020р. на 12-10 год.

Ухвалою суду від 24.11.2020р. заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову, прийнято судом до розгляду, відкладено розгляд справи на 21.12.2020р. на 12-00 год.

Ухвалою суду від 21.12.2020р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2021р. на 10-20 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, заявою (вх. № 1210 від 02.02.2021р.) просить суд розглянути справу без особистої участі позивача та його представника, та на позовних вимогах, з врахуванням уточненої заяви, наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, клопотанням (вх. № 1221 від 02.02.2021р) просить суд відкласти розгляд справи у зв`яку з перебуванням представника відповідача, відповідального за ведення даної справи на лікарняному, великою завантаженістю працівників Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (участю в інших судових засіданнях), а також з метою запобігання розповсюдженню короновірусної інфекції.

Суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в суді. Завантаженість та участь інших працівників в інших судових засіданнях не є підставою для відкладення розгляду даної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із урахуванням внесених змін, установлено на усій території України карантин з 12.03.2020р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020р. до 28.02.2021р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого відповідними постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211, від 20.05.2020р. № 392, від 22.07.2020р. № 641.

Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Само по собі посилання на встановлення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, без дійсної наявності перешкод, які виникли, у зв`язку з веденням такого карантину, у реалізації процесуальних прав учасниками процесу, що може вплинути на розгляд справи по суті, не має безумовним наслідком відкладення розгляду справи.

Запровадженні карантинні заходи , на які посилається відповідач у клопотанні, не передбачають обмеження гарантованої статті 33 Конституції України свободи пересування, зокрема - в межах м. Полтава (місцезнаходження відповідача та господарського суду Полтавської області), зважаючи на що не вбачається будь-якого обґрунтування існування об`єктивних перешкод в участі у судовому засіданні представника відповідача, явку якого не було визнано обов`язковою.

Крім того, згідно ст. 197 ГПК України відповідач не позбавлений мати право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами примішення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

04.10.2012р. між Оржицькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.11.2012р. за № 532368824004845 (а.с.17-21).

Відповідно до умов договору в оренду надається земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з метою створення багаторічного насадження саду, площею 11,90 га ріллі, кадастровий номер 5323688200:00:004:0001, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Яблунівської сільської ради в контурі №73 згідно з "Проектом роздержавлення і приватизації земель КСП "Яблуневе" Яблунівської сільської ради Оржицького району Полтавської області" від 1996 року (п. 1, п. 12 договору).

Дія договору розпочинається з дня його державної реєстрації (п.4 договору).

Відповідно до п. 5 договору договір укладено терміном на 45років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 13 договору цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

На виконання умов договору орендодавець - Оржицька районна державна адміністрація передала, а орендар - гр. ОСОБА_1 прийняла дану земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 04.10.2012р. (а.с. 22).

24.06.2019р. ОСОБА_1 , як орендар та голова ФГ "Авелана" звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (як розпорядника земельної ділянки) з заявою про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2012р. щодо заміни особи орендаря з засновника ОСОБА_1 на Фермерське господарство "Авелана" та укладення відповідної додаткової угоди (а.с. 34-35).

12.07.2019р. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (відповідач) на вказану заяву листом № 5041/0/26-19 надало відповідь (а.с.32-33), у якому зазначило, що не вбачає правових підстав для укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки орендарем земельної ділянки виступає гр. ОСОБА_1 і право володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5323688200:00:004:0001 належить на підставі договору оренди землі від 04.10.2012 р. громадянці ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323688200:00:004:0001 віднесена до земель колективної власності відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП "Яблуневе" за №1 від 17.10.1996 р.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2019р. ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства "Авелана", яке було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі 25.03.2013р. (а.с.14-16).

Земельна ділянка площею 11,8999 га була зареєстрована у державному земельному кадастрі 09.11.2012р. за №5323688200:00:004:0001; цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства, землі сільськогосподарського призначення; форма власності - державна (Витяг із державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.09.2019р., а.с. 24).

Матеріалами справи підтверджено, що Фермерське господарство "Авелана" сплачує орендну плату за землю та здійснює господарську діяльність (а.с. 61-118).

Позивач просить суд визнати за Фермерським господарством "Авелана" право оренди на земельну ділянку загальною площею 11,90 га, кадастровий номер 5323688200:00:004:0001, надану громадянці ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на підставі договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04 жовтня 2012 року, укладеного з Оржицькою районою державною адміністрацією Полтавської області та зареєстрованого в Відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, запис в Державному реєстрі земель № 532368829004845 від 09 листопада 2012 року.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди землі від 04.10.2012р, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.09.2019р.), (а.с.24-29), повноваження по розпорядженню якими віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (в даному випадку - відповідача у справі).

Відповідно до положень Земельного кодексу України (ч.3 ст.22, ч.2 ст.124, ч.2 ст.134 Земельного кодексу України у редакції, діючій на час виникнення орендних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення фермерського господарства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2 та 3 статті 134 цього Кодексу.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України "Про фермерське господарство".

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003р., № 973-IV (в редакції станом на 04.10.2012р.) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003р., № 973-IV (в редакції станом на 04.10.2012р.) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч. 1 ст. 5 Закону).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

04.10.2012р. між Оржицькою районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,90 га, кадастровий номер 5323688200:00:004:0001, яка передавалась гр. ОСОБА_1 для створення фермерського господарства.

25.03.2013р. громадянкою ОСОБА_1 створено Фермерське господарство "Авелана" (Видяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2019р.), (а.с. 14-16).

ОСОБА_1 є головою (керівником, підписантом) Фермерського господарства "Авелана".

Отже, на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві оренди для ведення СФГ надавалась не як громадянці України ОСОБА_1 , а як спеціальному суб`єктові - засновнику створюваного фермерського господарства.

В даному випадку, фермерське господарство (позивач) як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку (25.03.2013 року) після отримання ним прав на земельну ділянку, виділену йому для ведення селянського (фермерського) господарства, а тому користувачем земельної ділянки є Фермерське господарство «Авелана» .

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 01.04.2020р. у справі № 320/5724/17, від 23.06.2020 р. у справі №922/989/18.

Зі змісту статті 12 Закону вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III (зі змінами та доповненнями) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Велика Палата Верховного Суду у Постановах зазначала, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанови ВП ВС від 23.06.2020р. у справі № 922/989/18 (провадження №12-205гс19), від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).

З матеріалів справи вбачається, що право оренди за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.10.2012р. перейшло до фермерського господарства від його засновника 25.03.2013р.

Суд зазначає, що земельну ділянку загальною площею 11,90 га, кадастровий номер 5323688200:00:004:0001 обробляє Фермерське господарство "Авелана" та здійснює обов`язки орендаря відповідно до укладеного вище договору.

Матеріалами справи підтверджено, що фермерське господарство "Авелана" господарську діяльність не припинило, в користуванні має земельну ділянку загальною площею 11,90 га з кадастровим номером 5323688200:00:004:0001, звітується про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, звітується про посівні площі сільськогосподарських культур, сплачує єдиний податок, орендну плату за землю (а.с. 61-118). Головою та керівником фермерського господарства "Авелана" є ОСОБА_1 .

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, вимоги про визнання за позивачем права оренди на земельну ділянку загальною площею 11,90 га, кадастровий номер 5323688200:00:004:0001, надану громадянці ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на підставі договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.10.2012р., укладеного з Оржицькою районною державною адміністрацією Полтавської області та зареєстрованого в Відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, запис в Державному реєстрі земель № 532368829004845 від 09.11.2012р. є обгрунтованими, підтверджені наявними доказами та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В порядку ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

При вирішенні питання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд керується наступним.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між Фермерським господарством "Авелана" (клієнт) та адвокатом Норочевським О.О. (адвокат) був укладений договір №182 від 22.10.2019р. про надання юридичних послуг адвокатом (а.с. 38-42).

Відповідно до умов договору адвокат повинен надати юридичні послуги клієнту, зокрема: розробка стратегії діяльності у відношенні захисту прав і охоронюваних законом інтересів клієнта, підготовка, складання і подача процесуальних документів, заяв, звернень до органів державної влади і місцевого самоврядування у відношенні захисту прав і охоронюваних законом інтересів клієнта, надання усних та письмових консультацій довірителю відносно захисту його прав і охоронюваних законом інтересів, захист в установленому порядку інтересів клієнта у судах по справах по позовам, вказаному у додатку до цього договору, здійснювати збір інформації, яка може бути використана для захисту прав і законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується, зокрема, своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг - гонорар, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати витрати адвоката, пов`язані з виконанням доручення на умовах, вказаних у додатку до договору.

До Договору про надання правової допомоги адвокатом від 22.10.2019р. додано розрахунок суми про надання правової допомоги адвокатом клієнту у розмірі 8 000,00 грн. (а.с.42).

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно розділу 2 Рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури щодо оподаткування адвокатських об`єднань та адвокатів, як самозайнятих осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18 березня 2011 року №VІ/4-97 та норм діючого законодавства, вбачається, що адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою у значенні ст. 3 Господарського кодексу України, а адвокат не є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокати, підпадають під визначення поняття самозайнятої особи.

У відповідності до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Позивачем надано до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2019 від 25.05.2009р. - адвоката Норочевський О.О.; ордер серія ДП № 364/025 від 29.12.2019р. (а.с. 37, 43).

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п.п.4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.

Відповідно до статті 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

З наданих до справи вищезазначених документів вбачається, що адвокат Норочевський О.О. надав позивачу професійну правничу допомогу - юридичні послуги з підготовки документів та подачі позовної заяви до господарського суду Полтавської області на суму 8 000,00 грн. Гонорар за надані позивачу послуги в сумі 8 000 грн. отримано адвокатом Норочевським О.О., що підтверджується випискою з рахунку адвоката за період з 14.11.2019 р. по 15.11.2019 р. (а.с.13).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь позивача - Фермерського господарства "Авелана" підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката (правничу допомогу) в розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Фермерським господарством "Авелана" право оренди на земельну ділянку загальною площею 11,90 га, кадастровий номер 5323688200:00:004:0001,надану громадянці ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на підставі договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04 жовтня 2012 року, укладеного з Оржицькою районою державною адміністрацією Полтавської області та зареєстрованого в Відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, запис в Державному реєстрі земель № 532368829004845 від 09 листопада 2012 року.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930 на користь Фермерського господарства "Авелана", с. Яблуневе, Оржицького району, Полтавської області, 37720, код ЄДРПОУ 38593625 - 1 921,00 грн. - витрати по сплаті судового збору, 8 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.