Рішення

від 16.03.2021 по справі 200/9884/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р. Справа№200/9884/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску від 04 серпня 2020 року №Ю-14-23 на суму 374298,49 грн.; зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області здійснити коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу шляхом зменшення заборгованості ТОВ «Агро-Луганське» з єдиного внеску у сумі 374298,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесення вимоги щодо про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску здійснено відповідачем без передбачених чинним законодавством підстав, оскільки позивач перебуває на обліку в органі доходів і зборів розташованого на території де проводилася антитерористична операція, та його звільнено від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому позивач вказав, що починаючи з 2016 року і по теперішній час усі платежі з єдиного внеску сплачені у повному обсязі, заборгованість з внеску, яка вказана у вимозі про сплату боргу є заборгованістю за 2014-2015 рік, строк оплати якої не настав. Позивач зазначив, що рішеннями Донецького окружного адміністративного суду скасовані вимоги про сплату боргу за аналогічні періоди, проте відповідач неодноразово приймає протиправні рішення та висуває вимоги щодо сплату боргу, тому вважає необхідним зобов`язати відповідача здійснити коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу шляхом зменшення заборгованості позивача з єдиного внеску.

Відповідач позов не визнав, 4 грудня 2020 року надав відзив, у якому зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 31 липня 2020 року становила 374298,49 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 серпня 2020 року №Ю-14-23, згідно вимог чинного законодавства. Відповідач вказав, що позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного внеску відповідно до положень Закону №2464-V, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Ухвалою від 30 жовтня 2020 року дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 23 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 23 грудня відкладено підготовче засідання та призначено підготовче засідання о 10 год. 30 хв. 18 січня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року вирішено повторно витребувати докази у справі, продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, призначити підготовче засідання на 23 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 23 лютого 2021року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 березня 2021 року.

У судове засідання 16 березня 2021 року позивач явку свого представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» зареєстроване юридичною особою за кодом ЄДРПОУ: 36443355, за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, с. Новомихайлівка, вул. Леніна, б.64, перебуває на обліку в Мар`їнському управлінні Головного управлінні ДПС у Донецькій області, як платник податків, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань.

У зв`язку з настанням форс-мажорних обставин з 14 квітня 2014 року, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» 18 листопада 2016 року подало до податкового органу за основним місцем обліку заяву про відстрочку сплати грошових зобов`язань по єдиному соціальному внеску, що настали з травня 2014 року, додавши сертифікат №6108 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (а.с.10,11).

Так, сертифікатом №6108 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 5 квітня 2016 року №447/05.0-4 засвідчено ТОВ «Агро-Луганське» форс-мажорні обставини щодо обов`язку платника податків, а саме сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та січень, лютий 2016 року в строки: до 20 числа наступного за звітним.

17 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» подало до податкового органу за основним місцем обліку заяву за вих. № 5 про списання податкового боргу (а.с. 13).

Листом від 3 березня 2017 року №459/05-38-17 відповідач повідомив про відсутність підстав для списання боргу з єдиного внеску.

4 серпня 2020 року податковим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-14-23 станом на 31 липня 2020 року на загальну суму 374298,49 грн., у т.ч. недоїмка - 374298,49 грн., штрафи - 0 грн., пеня - 0 грн.

Згідно розрахунку до спірної вимоги, нарахування здійснено за період з 20 серпня 2015 року по 20 липня 2020 року на загальну суму 374298,49 грн., що також підтверджується даними ІКП позивача (код класифікації доходів бюджету 71010000).

Згідно інтегрованої картки платника податків сума боргу з єдиного внеску (недоїмка) у розмірі 374298,49 грн., визначена у вимозі від 4 серпня 2020 року № Ю-14-23, виникли у зв`язку з несплатою позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за самостійно визначеними грошовими зобов`язаннями.

За результатами адміністративного оскарження, Державною податковою службою України прийнято рішення від 18 вересня 2020 року, яким спірну вимогу залишено без змін, а скаргу від 20 серпня 2020 року №14 - без задоволення.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внесу.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу» .

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» .

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» .

Місто Маріуполь та місто Курахове Донецької області, на території якого розташована податкова інспекція в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На теперішній час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей» від 30 серпня 2018 року № 116/2018 року не зазначає про припинення антитерористичної операції, а містить посилання про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» .

Отже, позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Проте, Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключено 13 лютого 2020 року.

Таким чином, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 був діючим з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року також визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, зокрема, вказує про те, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (4 серпня 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконували покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону №2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Посилання позивача, що під час формування спірної вимоги відповідачем враховано минулі періоди, під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI, суд вважає безпідставними, оскільки зазначена норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю.

При цьому, суд звертає увагу, що Сертифікатом про форс-мажорні обставини №6108 товариству засвідчено форс-мажорні обставини щодо обов`язку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах встановлених нормативно-правовими актами.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду щодо скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, оскільки оскаржувані вимоги були прийняті до 13 лютого 2020 року, тобто під час дії пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI.

Крім того, до суду не надано доказів оскарження рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу за наслідками розгляду заяви від 17 лютого 2017 № 5 щодо списання недоїмки.

Доказів звернення у встановленому порядку до контролюючого органу щодо списання недоїмки за період з квітня 2019 року по лютий 2020 року до суду не надано.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання здійснити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу шляхом зменшення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» з єдиного внеску в сумі 374298,49 грн. відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» задоволенню не підлягають.

Таким чином, спірна вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 4 серпня 2020 року №Ю-14-23 в сумі 374298,49 грн. є правомірною та не підлягає скасуванню, оскільки сформована у період коли позивач не звільнений від сплати єдиного внеску.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське » до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску від 04 серпня 2020 року №Ю-14-23 на суму 374298,49 грн. та зобов`язання здійснити коригування облікових даних, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв