Постанова

від 04.03.2021 по справі 280/4144/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2021 року справа № 280/4144/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі №280/4144/19 (суддя Сацький Р.В., повний текст рішення складено 17.03.2020) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метизник" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Метизник" (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником є Головне управління ДПС у Запорізькій області) (далі відповідач) від 24.07.2019 року №0010911401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 458 048,75 грн., та № 0010921401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 620 765,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем рішення відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано як належні докази та не проаналізовано інформацію щодо контрагентів позивача: ТОВ «МЕСАДА» (код ЄДРПОУ 41386179), ТОВ «ХОБИЯ» (код ЄДРПОУ 41181051), ТОВ «РОНАН» (змінено назву ТОВ «ВІТАРУС-К» , код ЄДРПОУ 40810129), ТОВ «КРЕТА-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41959172), TOB «КАВІСТА» (код ЄДРПОУ 41003453), ТОВ «АЛІТУС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41444460), ТОВ «ТРИІРТА» (код ЄДРПОУ 42193309), ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 42144314), ТОВ «БУД-ІНЖЕНЕРІЯ» (код ЄДРПОУ 41128658), TOB «ВОТМІР» (змінено назву ТОВ «ФОЛЕКС» , код ЄДРПОУ 40658172), що була з`ясована під час перевірки. За позицією контролюючого органу, платником податків не підтверджено фактичне здійснення операцій з надання послуг, а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагентів. Крім того, позивачем не було надано ні під час перевірки, ні суду жодних доказів, які б підтверджували спроможність контрагентів надавати такий вид послуг. Відповідач зазначає і про існування кримінальних проваджень по фактам створення фіктивних підприємств, серед яких наявні і контрагенти позивача.

Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги, скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2017 по 31.03.2019, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 10.08.2017 по 31.03.2019.

За результатами перевірки було складено акт від 31.05.2019 № 325/08-01-14-01/41516922, де відображено виявлені під час перевірки порушення вимог:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1 966 439,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, па. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 096 612,00 грн.

24 липня 2019 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення- рішення:

- № 0010911401 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 458 048,75 грн., в тому числі 1 966439,00грн.за податковими зобов`язаннями та 491609,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0010921401 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 620 765,00 грн., в тому числі 2 096 612,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 524153,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2019 року протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені рішення відповідача, прийшов до висновку, що позивач надав суду достатні та допустимі докази на спростування висновків контролюючого органу про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства. В той же час, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність прийняття рішень, які оскаржує позивач.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що фактично позивачем здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операцій з: ТОВ «МЕСАДА» (код ЄДРПОУ 41386179), ТОВ «ХОБИЯ» (код ЄДРПОУ 41181051), ТОВ «РОНАН» (змінено назву ТОВ «ВІТАРУС-К» , код ЄДРПОУ 40810129), ТОВ «КРЕТА-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41959172), TOB «КАВІСТА» (код ЄДРПОУ 41003453), ТОВ «АЛІТУС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41444460), ТОВ «ТРИІРТА» (код ЄДРПОУ 42193309), ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 42144314), ТОВ «БУД-ІНЖЕНЕРІЯ» (код ЄДРПОУ 41128658), TOB «ВОТМІР» (змінено назву ТОВ «ФОЛЕКС» , код ЄДРПОУ 40658172) з одержання, придбання товарів та послуг. Оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого в результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання, платником завищено податковий кредит з податку на додану вартість та завищено витрати. Правочини, укладені з вказаними суб`єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Судом встановлено, що у період який перевірявся, позивач був суб`єктом підприємницької діяльності і мав статус платника податку на додану вартість. Постачальниками товарів та послуг позивача протягом спірного періоду були, зокрема: ТОВ «МЕСАДА» (код ЄДРПОУ 41386179), ТОВ «ХОБИЯ» (код ЄДРПОУ 41181051), ТОВ «РОНАН» (змінено назву ТОВ «ВІТАРУС-К» , код ЄДРПОУ 40810129), ТОВ «КРЕТА-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41959172), TOB «КАВІСТА» (код ЄДРПОУ 41003453), ТОВ «АЛІТУС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41444460), ТОВ «ТРИІРТА» (код ЄДРПОУ 42193309), ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 42144314), ТОВ «БУД-ІНЖЕНЕРІЯ» (код ЄДРПОУ 41128658), TOB «ВОТМІР» (змінено назву ТОВ «ФОЛЕКС» , код ЄДРПОУ 40658172).

Позивачем суду були надані первинні документи, оформлені на реалізацію спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, зокрема: договори купівлі - продажу зі специфікаціями, договори про надання послуг зі специфікаціями, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) зі звітами про виконання робіт, податкові накладні з квитанціями, документи по оплаті товару/послуг.

Спірні операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку відповідно до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку як розрахунки з вітчизняними постачальниками, що не заперечується сторонами.

Досліджені судом документи не містять недоліків оформлення, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податкові обов`язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту.

Таким чином, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд вірно дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Первинними документами, дослідженими під час розгляду справи, підтверджується реальність господарських операцій позивача з ТОВ «МЕСАДА» (код ЄДРПОУ 41386179), ТОВ «ХОБИЯ» (код ЄДРПОУ 41181051), ТОВ «РОНАН» (змінено назву ТОВ «ВІТАРУС-К» , код ЄДРПОУ 40810129), ТОВ «КРЕТА-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41959172), TOB «КАВІСТА» (код ЄДРПОУ 41003453), ТОВ «АЛІТУС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41444460), ТОВ «ТРИІРТА» (код ЄДРПОУ 42193309), ТОВ «БУДМАКСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 42144314), ТОВ «БУД-ІНЖЕНЕРІЯ» (код ЄДРПОУ 41128658), TOB «ВОТМІР» (змінено назву ТОВ «ФОЛЕКС» , код ЄДРПОУ 40658172).

Контролюючий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

Наведене вище у своїй сукупності спростовує висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, стосовно порушень з боку позивача вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат по господарським відносинам із вказаними вище контрагентами.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Стосовно доводів відповідача та висновків, викладених в акті перевірки про неподання контрагентами податкової звітності, відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг; посилань, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, порушених, зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.205 КК України, що полягає у створенні та придбанні групою осіб ряду юридичних осіб з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам, слід зазначити наступне.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ними звітності не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

З урахуванням положень статей 70, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі. В той же час, відповідачем не надавалися ні суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги вироки суду у кримінальних справах за фактами фіктивного підприємства контрагентів позивача.

На думку колегії суддів, висновки контролюючого органу у акті перевірки про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях. Якщо ж у контролюючого органу є сумніви щодо реальності правочинів, він повинен, керуючись наданими законодавством повноваженнями здійснити всі заходи контролю з метою отримання доказів на підтвердження таких висновків. З акту перевірки вбачається, що зустрічні звірки з контрагентами по ланцюгу постачання не проведено, отримання інформації із баз контролюючого органу є неповним для формування відповідних висновків про допущені порушення.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки відповідача стосовно допущення позивачем порушень податкового законодавства у періоді, що перевірявся, не підтверджені належними доказами, а тому у суду першої інстанції були підстави для скасування оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 280/4144/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак