Постанова

від 10.03.2021 по справі 640/12918/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12918/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року

у справі № 640/12918/19 (розглянуто за правилами загального позовного провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР (надалі - позивач, ТОВ ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.07.2019р. № 08842615140102, яким ТОВ "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" збільшено суму грошового зобов`язання податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) сума грошового зобов`язання 187500,00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 150000,00 грн., за штрафними санкціями 97500,00 грн. та від 09.07.2019р. № 08852615140102, яким ТОВ "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код платежу 14060100) суму грошового зобов`язання 139175,00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 92783,00 грн., за штрафними санкціями 46392,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїми контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платник податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що позивач надано до суду первину документацію, яка підтверджує подальшу реалізації товару отриману в межах господарських взаємовідносин з ТОВ "ЛЕОКОН ГРУП" та ТОВ "ВЕЛЬД ГРУП". Крім того, апелянт зазначає, позивачем в бухгалтерській документації відображено наявність кредиторську заборгованість перед контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду першої інстанції, а адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиву на апеляційну скаргу та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.10.2016р. по 31.12.2018р., законодавства за період з 10.10.2016р. по 31.12.2018р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.10.2016р. по 31.12.2018р., іншого законодавства за період з 10.10.2016р. по 31.12.2018р.

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 19.06.2019р. № 361/26-15-14-01-02/40887542 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 №2755-Vl, (iз змiнами i доповненнями), ст. 9 Закону України вiд 16.07.1999 року № 996-XlV "Про бухгалтерськiй облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" (iз змiнами i доповненнями), П(с)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 31 грудня 1999 року № 318 зареєстрованого в Мiнiстерствi Юстицiї України 19.01.2000 за № 27/4248 (iз змiнами та доповненнями) ТОВ "ВСВ" занижено податок на прибуток на загальну суму 150000 грн., в т.ч. за 2018 рiк на суму 150000 гривень;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 №2755-VI, (iз змiнами i доповненнями), ст.9 Закону України 16 липня 1999 року №996-XlV "Про бухгалтерсъкий облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" що призвело до заниження податку на додану вартiстъ на загальну суму 92783 грн., у т.ч. за травень 2018 року на суму 23415 грн. та за липенъ 2018 року на суму 69368 гривень.

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 №2755-VI, (iз змiнами i доповненнями), на адресу контрагентів-покупців, зареєстровано податковi накладні з порушенням граничних термiнів реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 №2755-VI, (iз змiнами i доповненнями), р. IІІ "Порядку заповнення та надання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Мiнфiну України вiд 13.01.2015 №4. а саме, подання не в повному обсязi з недостовiрними вiдомостями податкової звiтностi про суми доходiв. нарахованих (сплачених) на користь фiзичних осiб за 4 квартал 2017.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2019року:

- № 08842615140102, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України на суму 150000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 37500,00 грн.;

- № 08852615140102, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на суму 92783,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 46392,00 грн.

Позивач, вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 03.05.2018р. між ТОВ "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" (покупець) і ТОВ "ЛЕОКОН ГРУП" (постачальник) був укладений договір поставки товару №03-05/3 за умовами якого постачальник зобов`язується у порядку i строки, визначенi в цьому Договорi, передати у власнiсть Покупця товар, вiдповiдної якостi, у вiдповiднiй упаковцi за визначеною у Договорi цiною, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар i оплатити його в порядку й у строки, зазначенi в цьому Договорi. Найменування Товару - продукти харчування, що вiдповiдають Закону Укршни "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв" та iншим стандартам, технiчним умовам, iншiй технiчнiй документацiї, яка встановлює вимоги до їх якостi, в асортиментi, за номенклатурою, у кiлькостi та за цiною, що визначається накладною на кожну окрему партiю товару, яка погоджена Сторонами.

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник зобов`язаний: поставляти Товар партiями за домовленiстю Сторiн; здiйснити завантаження Товару своїми силами та за свiй рахунок; одночасно з Товаром передати наступний пакет документів: документи про якiсть та безпечнiсть на партiю товару, що передається, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, оформленi вiдповiдно до вимог чинного законодавства України: податковi накладнi оформлювати у вiдповiдностi до ст.201 Податкового кодексу України, з обов`язковою реєстрацiєю у єдиному реєстрi податкових накладних; замiнити Товар неналежної якостi, протягом двох рабочих днiв з моменту отримання обґрунтованої вимоги вiд Покупця, або повернути вартiсть Товару неналежної якостi, згiдно за цінами зазначеними у видатковiй накладнiй; письмово повiдомляти покупця про змiну цiни на Товар за чотирнадцять календарних днiв до настання такої змiни, при цьому постачальник не має права в односторонньому порядку протягом визначеного термiну змінювати ціну на Товар.

Згідно з п. 3.1, 3.3-3.5 Договору, конкретнi цiни за одиницю вимiру Товару, що визначенi у видаткових накладних, рахунку-фактурi вставленi Сторонами виключно для цього Договору. Загальна сума договору складає суму всiх видаткових накладних, на пiдставi яких здiйснено поставку товару за даним Договором окремими партiями. Оплата Покупцем здiйснюється на пiдставi наданих Постачальником, оформлених вiдповiдно до законодавства рахунку, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (у випадку доставки товару на умовах DDP), якi Постачальник виписує на кожну партiю Товару та передає Покупцю у момент отримання Товару Покупцем. Оплата за товар здійснюється протягом 15 календарних днів за дати підписання видаткової накладної. Також передбачена можливість попередньої оплати.

З акта перевірки вбачається, що на підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано: видаткову накладну, податкову накладну, оборотно-сальдову відомість, товарно-транспортну накладну.

Водночас, в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту-постачальнику ТОВ "ЛЕОКОН ГРУП".

Перебуває на облiку в ДПI у Печерському районi ГУ ДФС ум. Києвi. Вид дiяльностi за КВЕД 46.90) - неспецiалiзована оптова торгiвля.

Директор, головний бухгалтер (на момент здiйснення операцiй) - ОСОБА_1 .

Перебуває на загальнiй системi оподаткування. Звiт про суми нараховано заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацiї) застрахованих осiб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне спецiальне страхування до органiв ДФС i зборiв не подано.

Також, TОB "ЛЕОКОН ГРУП" здійснювало реалiзацiю товарiв протягом 2018 року покупцям з наступною номенклатурою: курятина в асортиментi, насiння соняшнику, холодильники, тощо. Послуг транспортування, оренди транспортних засобiв, транспортно-експедицiйнi послуги по ланцюгу постачання вiдсутнi.

Остання звiтнiсть з податку на додану вартiсть подана за вересень 2018 року.

Контролюючим органом зроблено висновок про неможливість пiдтвердити стосовно врахування реального часу здiйснення операцiй, наявностi трудових ресурсiв, а також основних засобiв, що економiчно необхiднi для виконання такої діяльності, що свідчить про вiдсутнiсть необхiдних умов для здiйснення вiдповiдної господарської, економічної дiяльностi.

Одночасно, контролюючим органом наголошено, що згiдно IC "Податковий блок" встановлено, що 09.10.2018 за № 5449/26-15-21-29 по ТОВ "ЛЕОКОН ГРУП" внесено картку суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фiктивностi - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реестрацiї фiзичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління пiдставним (неiснуючим), померлим, безвiсти зниклим особам або таким особам, що не мали намiру провадити фiнансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, контролюючим органом зазначено, що пiд час перевiрки враховано iнформацiю надiслану ОУ ГУ ДФС у м. Києвi вiд 13.09.2018, а саме пояснення громадянина ОСОБА_1 , щодо непричетностi до створення ТОВ "ЛЕОКОН ГРУП" (код 41549984).

Більше того, в акті перевірки вказано, що до Єдиного реєстру судових рiшень внесено ухвалу Днiпровського районного суду м. Києва вiд 17 сiчня 2019 по кримiнальному провадженню внесеному за №42016000000002035 вiд 04.08.2016 року, за ознаками кримiнальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 2 ст. 361 КК України.

Для з`ясування всіх обставин справи, Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року витребувано у контролюючого органу інформацію щодо проведення перевірки контролюючими органами позивача по взаємовідносинам з контрагентами (ТОВ "ЛЕОКОН ГРУП") в період 2019-2020 роки. В разі проведення перевірки надати акт перевірки та податкові повідомлення-рішення та детальний розрахунок по кожному із контрагентів до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Контролюючим органом надано суду апеляційної інстанції акт перевірки від 27.02.2019 № 218/26-15-14-04-05/40887542 та податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 № 0013951404 і № 0013961404.

Так, в акті перевірки від 27.02.2019 № 218/26-15-14-04-05/40887542 контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні ТОВ "Військсервіс-Волонтер" за травень 2018 року суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 податкової декларації), всього на суму 69368 грн., та одночасно заниженні суми податку, що підлягала сплаті до державного бюджету, за той самий звітний період на 4515 грн.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що контролюючим органом до позивача застосовано штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням від 20 березня 2019 року №0013951404 форми Р , яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5644 грн. (в т.ч. за основним платежем - 4 515 грн., за штрафними санкціями - 1 129 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Леокон Груп .

Крім того, в провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року по справі № 640/5521/19 перебувала справи за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року №0013951404 форми Р .

В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року по справі № 640/5521/19 надано оцінку вищезазначеним документам та зазначено, що надані позивачем первинні документи не є такими, що доводять фактичне здійснення господарської операції між ТОВ Військсервіс-Волонтер і ТОВ Леокон Груп , що зафіксована у податковій накладній № 8 від 17.05.2018.

З аналізу матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що рішенням суду встановлено відсутність реальності господарської операції між ТОВ Військсервіс-Волонтер і ТОВ Леокон Груп , а отже в розумінні вимог ч. 4 ст. 78 КАС України дані обставини не підлягають повторно дослідженню.

Так, 03.05.2018р. між ТОВ "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" (покупець) і ТОВ "ВЕЛЬД ГРУП" (постачальник) був укладений договір поставки товару №03-05/2 за умовами якого постачальник зобов`язується у порядку i строки, визначенi в цьому Договорi, передати у власнiсть Покупця товар, вiдповiдної якостi, у вiдповiднiй упаковцi за визначеною у Договорi цiною, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар i оплатити його в порядку й у строки, зазначенi в цьому Договорi. Найменування Товару - продукти харчування, що вiдповiдають Закону Укршни "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв" та iншим стандартам, технiчним умовам, iншiй технiчнiй документацiї, яка встановлює вимоги до їх якостi, в асортиментi, за номенклатурою, у кiлькостi та за цiною, що визначається накладною на кожну окрему партiю товару, яка погоджена Сторонами.

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник зобов`язаний: поставляти Товар партiями за домовленiстю Сторiн; здiйснити завантаження Товару своїми силами та за свiй рахунок; одночасно з Товаром передати наступний пакет документів: документи про якiсть та безпечнiсть на партiю товару, що передається, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, оформленi вiдповiдно до вимог чинного законодавства України: податковi накладнi оформлювати у вiдповiдностi до ст.201 Податкового кодексу України, з обов`язковою реєстрацiєю у єдиному реєстрi податкових накладних; замiнити Товар неналежної якостi, протягом двох робочих днiв з моменту отримання обґрунтованої вимоги вiд Покупця, або повернути вартiсть Товару неналежної якостi, згiдно за цінами зазначеними у видатковiй накладнiй; письмово повiдомляти покупця про змiну цiни на Товар за чотирнадцять календарних днiв до настання такої змiни, при цьому постачальник не має права в односторонньому порядку протягом визначеного термiну змінювати ціну на Товар.

Згідно з п. 3.1, 3.3-3.5 Договору, конкретнi цiни за одиницю вимiру Товару, що визначенi у видаткових накладних, рахунку-фактурi вставленi Сторонами виключно для цього Договору. Загальна сума договору складає суму всiх видаткових накладних, на пiдставi яких здiйснено поставку товару за даним Договором окремими партiями. Оплата Покупцем здiйснюється на пiдставi наданих Постачальником, оформлених вiдповiдно до законодавства рахунку, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (у випадку доставки товару на умовах DDP), якi Постачальник виписує на кожну партiю Товару та передає Покупцю у момент отримання Товару Покупцем. Оплата за товар здійснюється протягом 15 календарних днів за дати підписання видаткової накладної. Також передбачена можливість попередньої оплати.

З акта перевірки вбачається, що на підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано: видаткові накладні №102 від 16 травня 2018 року на загальну суму з ПДВ 49230,69 грн та №103 від 18 травня 2018 року на загальну суму з ПДВ 43552,54 грн; товарно-транспортні накладні №28 від 16.05.2018 року, 30 травня 2018 року.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що контрагент-постачальник ТОВ "ВЕЛЬД ГРУП", перебуває на облiку в ДПI у Печерському районi ГУ ДФС у м. Києвi. Вид дiяльностi за КВЕД 46.21 - оптова торгiвля зерном, необробленим тютюном, насiнням i кормами для тварин. Директор, головний бухгалтер (на дату написання акта) - ОСОБА_2 . Перебувае на загальнiй системi оподаткування.

Звiт про суми нарахованої заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацiї) застрахованих осiб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соцiальне страхування до органiв ДФС i зборiв не подано. Остання звiтнiсть з податку на додану вартiсть подана за вересень 2018 року.

З вищевикладеного контролюючий орган приходить до висновку про неможливість пiдтвердити стосовно врахування реального часу здiйснення операцiй, наявностi трудових ресурсiв, а також основних засобiв, що економiчно необхiднi для виконання такої діяльності, що свідчить про вiдсутнiсть необхiдних умов для здiйснення вiдповiдної господарської, економічної дiяльностi.

Одночасно, контролюючим органом наголошено, що згiдно IC "Податковий блок" встановлено, що 16.01.2019 за № 182/26-15-21-29 по ТОВ "ВЕЛЬД ГРУП" внесено картку суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фiктивностi - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрацiї фiзичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління пiдставним (неiснуючим), померлим, безвiсти зниклим особам або таким особам, що не мали намiру провадити фiнансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження., а саме пояснення ОСОБА_2 щодо непричостності у створенні ТОВ "ВЕЛЬД ГРУП"

Більше того, в акті перевірки вказано, що до Єдиного реєстру судових рiшень внесено ухвалу Днiпровського районного суду м. Києва вiд 17 сiчня 2019 по кримiнальному провадженню внесеному за №42016000000002035 вiд 04.08.2016 року, за ознаками кримiнальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 2 ст. 361 КК України.

Окрім цього, контроюючим органом звернуто увагу, що особливiстю облiку виробництва на пiдприємствах громадського харчування є те, що надходження продукцiї i товарiв оприбутковуються за вагою необробленої сировини (брутто), а списання здiйснюють за облiковими даними випуску й реалiзацiї готових страв, виробiв.

Водночас, позивачем до перевiрки не надано акти списання товару у виробництво отриманих вiд ТОВ "ВЕЛЬД ГРУП" (код 39970066) та ТОВ "ЛЕОКОН ГРУП" (код 41549984).

З вищевикладеного вбачається, що надані позивачем до перевірки первинні документи не мають юридичної сили, а відтак не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі №823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Водночас, проаналізувавши надані до матеріалів справи первинні документи судом встановлено, що позивачем не додано доказів на підтвердження факту проведення ТОВ "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" в подальшому (тобто, після травня 2018 року) розрахунку з ТОВ "ЛЕОКОН ГРУП" та ТОВ "ВЕЛЬД ГРУП" за партію поставленого товару або здійснення товариством до сьогодні відображення в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості перед зазначеними контрагентами.

Більше того, належних та допустимих доказів на підтвердження висування контрагентами письмових претензій на адресу позивача у зв?язку з несплатою ТОВ "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" вартості поставленої партії товарів, позивач до суду також не надав.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Колегія суддів зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За умовами вказаних договорів, позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів виконавця (постачальника) (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Позивачем не надано доказів списання товару, складські документи, довіреності, специфікації та докази використання отриманого товару у своїй діяльності.

Всі ці документи, на думку позивача, є необов`язковими, проте колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

В той же час, сукупність наданих суду першої інстанції фінансово-господарських документів не дає можливості встановити реальний характер виконання сторонами договорів надання послуг, а також взятих за ними на себе зобов`язань. До того ж позивачем, під час розгляду справи у першій інстанції не надано у повному обсязі документів, які б могли підтвердити виконання умов договорів з контрагентами.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Щодо твердження апелянта, що обов`язок щодо доказування покладено на відповідача, колегія суддів не погоджується, оскільки частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача теж покладено обов`язок про доведення обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не був позбавлений права надати докази на спростування твердження контролюючого органу та суду першої інстанції, проте під час подання апеляційної скарги, апелянтом не надано жодних доказів, які спростовували висновки суду першої інстанції.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 15 березня 2021 року.