Постанова

від 17.03.2021 по справі 640/12098/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12098/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Ел Сі Трейд до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Київської митниці Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ді Ел Сі Трейд (далі - позивач, ТОВ Ді Ел Сі Трейд ) звернулось у суд з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 15 лютого 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Київська митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог скарги апелянт зазначає, зокрема те, що позивачем не надано можливості впевнитись в достовірності заявлених у декларації відомостей, а тому метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується. Також наголошує, що здійснення митного контролю, у тому числі контролю правильності визначення митної вартості товарів, є дискреційними повноваженнями митних органів. Митниця має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав для сумніву в митній оцінці товару, який переміщується через митний кордон.

В апеляційній скарзі Київська митниця Державної митної служби України заявила клопотання про заміну відповідача правонаступником.

За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанов Кабінета Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної митної служби від 02 жовтня 2019 року №858 прийнято рішення про реорганізацію територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України. Також даною постановою створено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби України, зокрема, Київську митницю. Розпорядженням Кабінета Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України розпочати діяльність Державної митної служби України та її територіальних органів з метою реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи з 08 грудня 2019 року.

Отже, клопотання про заміну відповідача у справі Київську міську митницю Державної фіскальної служби його правонаступником - Київською митницею Державної митної служби України (далі - відповідач, Київська митниця Держмитслужби), підлягає задоволенню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що 30 жовтня 2018 року між позивачем (замовник) та Компанією DONGGUAN BEST FOISON IMPORT AND EXPORT CO., LTD. (продавець) укладено контракт №1018 (далі - контракт), відповідно до якого продавець поставляє окремими партіями, а замовник приймає і оплачує на умовах, викладених в контракті товари, кількість, ціна та асортимент яких визначається в комерційних рахунках, які є невід`ємною частиною контракту.

За умовами пункта 2 контракта ціна товару є договірною та вказується у комерційних рахунках на цю партію товару.

З метою митного оформлення придбаного товара позивачем подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію від 15 лютого 2019 року із загальною вартістю товара, яку визначено шляхом додавання вартості такого, вказану в комерційному рахунку в сумі 63460 доларів США (еквівалент 1713895,51 грн.) та суми транспортних витрат в розмірі 62353,00 грн., а всього 1776248,57 грн. (еквівалент 65768,73 долари США). Електронна митна декларація прийнята до митного оформлення та їй присвоєно реєстраційний номер №UA100110/2019/119670.

15 лютого 2019 року посадовою особою відповідача прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митру вартість товара визначено за шостим (резервним) методом у розмірі 87917,40 доларів США, у зв`язку з тим, що документи, подані до митного оформлення не містять відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за ці товари..

З метою підтвердження митної вартості товара, 22 квітня 2019 року позивачем подано митному органу копії товаросупровідних документів: контракт №1018 від 30 жовтня 2018 року, рахунок-фактура (інвойс) №СІ-DC2019-01 від 04 січня 2019 року, пакувальний лист від 04 січня 2019 року №PL - DC2019-01, прайс-лист, сертифікат походження товару від 04 січня 2019 року №19С440ЗВ5770/00093, коносамент INNO19010046, експортна ВМД реєстраційний номер У20190000161220615, платіжне доручення від 29 січня 2019 року №13, висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 04 лютого 2019 року №ГО-224 щодо визначення митної вартості товара за контрактом від 30 жовтня 2018 року №1018, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №6952, договір транспортно-експедиторського обслуговування від 26 травня 2017 року №647, укладений з ТОВ Фондайк Груп та додаткова угода від 19 червня 2017 року №1, рахунок на оплату від 13 лютого 2019 року №240, довідка про транспортні витрати від 13 лютого 2019 року №11355, платіжне доручення від 18 лютого 2019 року №1999.

02 травня 2019 року митним органом надано відповідь, згідно якої підстави для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів відсутні.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які ідентифікували товар, що ввозився на митну територію України, та містили повні й достовірні дані, що підтверджували задекларовану за основним методом (за ціною договору) митну вартість. Згідно висновка суду зміна перевізника чи його назви не впливає на вартість транспортування товара.

Колегія суддів з таким висновку суду погоджується.

Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України встановлює та регулює Митний кодекс України (далі - МК України).

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (статті 257МК України).

Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною 10 статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За приписами статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58цього Кодексу.

Названою правовою нормою передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

За правилами пункта 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 цієї правової норми).

Цією ж правовою нормою визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

На підставі положень статті 52 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині 2 цієї правової норми наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.

За приписами частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З врахуванням положень наведених норм органи доходів і зборів, здійснюючи контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, мають право витребувати додаткові документи не у всіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною 3 статті 54 МК України. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товара.

Водночас, повноваження митниці витребувати додаткові документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, обмежене документами, які є необхідними для усунення обґрунтованого сумніву щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару. Ненадання декларантом витребуваних митницею документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим, ніж обрав декларант, методом лише тоді, коли подані документи не підтверджують усі складові задекларованої митної вартості та/або є суперечливими чи такими, що у своїй сукупності не спростовують обґрунтований сумнів у достовірності наданої заявником інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 1- 3 статті 57 МК України).

Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як убачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу документи відповідно до частини 2 статті 53 МК України, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товара, не мали розбіжностей та/або явних ознак підробки.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що надані позивачем документи, за відсутності обґрунтованих доводів з боку відповідача про зворотне, підтверджують задекларовану митну вартість за ціною договора.

Посилання відповідача на те, що згідно інвойса перевізником зазначено іншу компанію, ніж та, яка надавала послуги по перевезенню, не спростовують правильність визначення митної вартості товара. До того ж, позивачем були надані документи на підтвердження реального надання товарно-експедиційних послуг та проведення позивачем за них оплати.

Також не спростовує правильності визначення позивачем митної вартості положення контракта про те, що вартість товара включає його пакування, та відсутність вартості пакування у інвойсі, оскільки вартість пакування могла бути включена постачальником до вартості самого товара.

В судовому процесі відповідач не навів доводів, які саме складові задекларованої митної вартості товара залишилися непідтвердженими, та не довів, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані про ці складові та які саме документи декларант повинен був надати для встановлення показників задекларованої митної вартості. Крім того, документи, щодо яких є посилання в рішенні про коригування митної вартості, не входять до переліка документів, встановленого частиною 2 статті 53 МК, а відтак не є обов`язковими для пред`явлення разом з митною декларацією.

Ураховуючи критерії, закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яким має відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено їх дотримання під час прийняття оскаржуваного рішення, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька