Постанова

від 17.03.2021 по справі 640/24728/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24728/19 Суддя першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтецца трейд на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альтецца трейд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Альтецца трейд (далі - Позивач, ТОВ Альтецца трейд ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2019 року №0001240504.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наданими до перевірки первинними документами не підтверджується реальність і товарність господарських операцій ТОВ Альтецца трейд з ТОВ Лойдморісгруп і ТОВ Новель , оскільки між суб'єктами господарювання не проведені розрахунки, видаткові накладні не містять всіх необхідних реквізитів, відомості товарно-транспортних накладних не відповідають умовам договорів, а контрагенти Позивача не мають виробничих і трудових ресурсів для виконання договірних зобов'язань.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, ТОВ Альтецца трейд були надані всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій, по-друге, фігурування ТОВ Лойдморісгруп у кримінальних провадженнях жодним чином не підтверджує факт фіктивності підприємства, по-третє, видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, адже містять всі необхідні реквізити, по-четверте, строк оплати за договорами було продовжено за відповідними угодами сторін.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що питання оплати товару не охоплювалося предметом перевірки, а можлива відсутність трудових і виробничих ресурсів у контрагентів не може мати негативних наслідків для Позивача.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.02.2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, обґрунтовуючи свою позицію повним відтворенням змісту рішення суду першої інстанції. Крім того, просить замінити ГУ ДФС у м. Києві правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 року зобов'язано учасників справи надати суду ряд документів, продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 17.03.2021 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2019 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 24.07.2019 року №10561, направлення на перевірку від 25.07.2019 року №1425/26-15-14-04-04 та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Альтецца трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Лойдморісгруп за січень 2018 року, ТОВ Новель за квітень, грудень 2017 року, листопад, грудень 2018 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 175 371,00 грн. за грудень 2017 року, січень, листопад і грудень 2018 року, та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 327 124,00 грн., у тому числі на суму 5 816,00 грн. за квітень 2017 року, на 243 621,00 грн. за січень 2018 року та на 77 687,00 грн. за грудень 2018 року.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 07.08.2019 року №828/26-15-14-04-04/35121838 (т. 1 а.с. 29-47).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 10.09.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 №0001240504, яким ТОВ Альтецца трейд зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5 816,00 грн. за квітень 2017 року, на 243 621,00 грн. за січень 2018 року та на 77 687,00 грн. за грудень 2018 року (т. 1 а.с. 9).

Спірне рішення за наслідками адміністративного оскарження (т. 1 а.с. 11-16) залишено без змін рішенням Державної податкової служби України від 27.11.2019 року №10922/6/99-00-08-05-01 (т. 1 а.с. 17-22).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив таке.

03.01.2018 року між ТОВ Лойдморісгруп (Постачальник) та ТОВ Альтецца трейд (Покупець) укладено договір поставки № 03/01 за умовами якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність товари непродовольчої групи, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у визначені даним договором строки (т. 1 а.с. 54-55)

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3, 1.4 указаного договору асортимент та ціна одиниці товару визначається відповідно до Специфікації, підписаної сторонами і яка є невід'ємною частиною договору.

Кількість, асортимент товару та вартість партії товару з урахуванням умов Специфікації зазначається Покупцем у замовленні на поставку товару.

Ціна договору складає ціну всіх замовлень на поставку товару, що відповідає ціні всіх товарних накладних.

Водночас, згідно п. 3.1 договору оплата товару постачальнику здійснюється покупцем шляхом перерахування 100 % вартості товару, вказаної у рахунку та накладних на відпуск тмц протягом 60 робочих днів після отримання товару від постачальника на поточний рахунок постачальника.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом Позивачем надано до суду копії договору (т. 1 а.с. 54-55), специфікації (т. 1 а.с. 56), замовлення (т. 1 а.с. 57), у той час до перевірки надавалися також копії видаткової накладної та товарно-транспортних накладних.

Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2017 року між ТОВ Новель (Постачальник) та ТОВ Альтецца трейд (Покупець) укладено договір поставки № 2/0117, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити постачальнику продукцію торгової марки Pierre Cardin.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 указаного договору перелік, найменування товару, штрих-коди та ціна товару визначається відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).

Поставка товару здійснюється Постачальником на підставі замовлень Покупця.

Згідно п. 5.2 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару постачальнику згідно рахунку-фактури протягом 90 робочих днів з моменту отримання рахунку.

Судом першої інстанції підкреслено, до перевірки ТОВ Альтецца трейд надавалися договір, видаткові накладні та товарно-транспорті накладні, у той час як до суду надано лише копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 58-87).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 44, 75, 138, 198 Податкового кодексу України, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також ряду правових позицій Верховного Суду та з огляду на встановлені у ході перевірки обставини прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки належними документами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов'язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

На переконання судової колегії, як вірно зазначив суд першої інстанції, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Лойдморісгруп і ТОВ Новель .

Так, за умовами договору від 03.01.2018 року №03/01 товар при передачі Постачальником Перевізнику Покупця супроводжується наступними документами: товарною (ими) накладною (ими); видатковою накладною, підписаним замовленням, документами, що підтверджують якість товару (гігієнічний висновок і т.д.).

Пунктом 4.8 указаного договору передбачено, що прийом-передача товару здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством України і оформляється шляхом підписанні товарних накладних. З питання прийому-передачі товару сторони керуються Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного і товарів народного споживання за кількістю та якістю (постанова Держарбітражу від 15.06.1965 року №П-6 та від 25.04.1966 року №П-7).

У свою чергу, за п. 4.12 договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент отримання представником Покупця товару і підписання товарних накладних та передачею всіх інших, передбачених пунктом 4.6 документів.

Отже, сторони договору визнали обов'язковими застосування положень Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року (далі - Інструкція №П-6) та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року (далі - Інструкція №П-7), оскільки саме ними врегульовані відповідні правовідносини.

Згідно п. 12 Інструкції №П-6 приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 14 Інструкції №П-7 закріплено, що приймання продукції за кількістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і таке інше). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції й в акті вказується, які документи відсутні.

Водночас, матеріали справи свідчать, що Позивачем не надано доказів складання у встановленому п. 12 Інструкції №П-6 та п. 14 Інструкції №П-7 актів про відсутність обов'язкових за умовами договору документів, зокрема, документів на підтвердження якості товарів, а також товарних накладних і специфікації та замовлення на другу партію товару (згідно видаткової накладної від 16.01.2018 року №16) що вказує на їх відсутність.

Крім того, ні до перевірки, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано будь-які документи на підтвердження надання ТОВ Лойдморісгруп юридичних послуг та консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та керування.

Також колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору від 05.01.2017 року №2/0117 ТОВ Новель повинно передавати у власність ТОВ Альтецца трейд товар на підставі, зокрема, специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Разом з тим, відповідних специфікацій Позивачем надано не було. Не надано також і документи, що підтверджують якість товару, що також зафіксовано в акті перевірки.

Окрім наведеного, суд першої інстанції вірно підкреслив, що всупереч положень ч. 2 ст. 9 Закону та п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку у видаткових накладних (т. 1 а.с. 58, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 82, 85, т. 2 а.с. 7-8) відсутні відомості щодо посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що господарські операцій з ТОВ Новель ТОВ Альтецца трейд відбувалися не лише у 2017 році, а й у 2018 році. Проте, всупереч вимог п. 3.7 договору від 05.01.2017 року №2/0117, у матеріалах справи містяться лише лист-доручення ТОВ Альтецца трейд від 01.03.2017 року про уповноваження Янішевської Н.А. отримувати товарно-матеріальні цінності від ТОВ Новель до 31.12.2017 року (т. 3 а.с. 192). Водночас, доказів уповноваження певної особи на отримання товарно-матеріальних цінності від ТОВ Новель у 2018 році матеріали справи не містять, що, з урахуванням вищевикладеного твердження про відсутність у первинних документах відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, свідчить про їх невідповідність вимогам законодавства.

Надана на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 24.02.2021 року копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.04.2014 року №05.03.02-03/24827 (т. 2 а.с. 70) не підтверджує, що останній складений саме щодо товарів, які нібито були поставлені Позивачу ТОВ Новель .

Крім іншого, надані на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 24.02.2021 року копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку №631 (т. 2 а.с. 52-69), на переконання судової колегії, підтверджують лише існування кредиторської заборгованості ТОВ Альтецца трейд перед ТОВ Лойдморісгруп і ТОВ Новель , водночас не спростовують наведених вище висновків про відсутність у матеріалах справи доказів товарності операцій за укладеними між контрагентами договорами.

Викладене, у свою чергу, обумовлює правильність висновку суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій не підтверджена належними і допустимими доказами. При цьому судова колегія не ставить під сумнів факт реалізації ряду товарів ТОВ Альтецца трейд у подальшому іншим контрагентам (т. 2 а.с. 223-250, т. 3 а.с. 1-145), оскільки відповідні відносини не охоплювалися предметом податкової перевірки, а спірним у цій справі є питання правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, що, як було встановлено раніше, об'єктивно поставлено під сумів контролюючим органом.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що, як вже неодноразово було зазначено вище, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вже було підкреслено вище, в силу положень п. 44.1 ст. 44 та п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування даних податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів з огляду на ненадання до матеріалів справи належним чином оформлених первинних документів в обсязі, самостійно визначеними контрагентами в укладених договорах, а також недотримання останніми вимог щодо складання таких документів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Альтецца трейд правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ Лойдморісгруп і ТОВ Новель , що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судова колегія погоджується з посиланням ТОВ Альтецца трейд на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, як було зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу Відповідачем заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у м. Києві правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання Відповідача та допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Керуючись ст. ст. 52, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про процесуальне правонаступництво - задовольнити.

Допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтецца трейд - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 17 березня 2021 року.