Постанова

від 16.03.2021 по справі 212/3763/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2863/21 Справа № 212/3763/20 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П.,Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Приват -Автотранс

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року, яке постановлено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі та повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Приват-Автотранс про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, посилаючись на те, що 29 вересня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів ТОВ Приват-Автотранс на умовах повної зайнятості. При прийнятті на роботу позивача було повідомлено, що його заробітна плата становитиме 5000 грн. на місяць. 28 лютого 2020 року позивача було звільнено з ТОВ Приват-Автотранс за власним бажанням. Причиною звільнення стало те, що за час роботи у відповідача ОСОБА_1 не отримав заробітну плату. Заборгованість підприємства по зарплаті станом на 28 лютого 2020 року склала 25 000 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено надані відповідачем докази з яких вбачається фіктивність факту викрадення первинних бухгалтерських документів. Подання Відповідачем завідомо неправдивої заяви до Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення зроблено з метою уникнення надання відомостей про виплату заробітної плати позивачу, оскільки вони не містять його підпису, так як заробітну плату не виплачували.

Відповідачем до теперішнього часу не виконано вимоги п. 44.5 ПК України відповідно до якого платник податків зобов`язаний поновити загублені документи протягом 90 календарних днів із дня, що настає за днем надходження повідомлення в контролюючий орган

Судом першої інстанції не досліджено наданий Відповідачем доказ, а саме повідомлення від 31.07.2020р. № 76 в якому зазначено, що ОСОБА_1 виплачено заробітну плату у розмірі 19594,22 грн., що суперечить інформації відповідача про викрадення відомостей про виплату заробітної плати, оскільки відомості про виплату заробітну плату з підписом позивача є єдиними первинним документом, який би міг підтвердити виплату заробітної плати. Тобто, наданий документ містить інформацію, яка не може бути підтверджена документально та є припущенням відповідача. Відповідачем не надано суду жодних доказів, про виплату заробітної плати позивачу.

Судом першої інстанції не взято до уваги звернення працівників ТОВ Приват-Автотранс з аналогічними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, що свідчить про не виплату працівникам заробітної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з копії трудової книжки, на підставі наказу № 120-к від 25.09.2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ Приват-Автотранс на посаду водія автотранспортних засобів.

Відповідно до Наказу № 48-к від 28 лютого 2020 року позивача звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно ст.. 38 КЗпП України (а.с. 6)

Згідно повідомлення ТОВ Приват-Автотранс за № 76 від 31.07.2020 року ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві відповідача з 26.09.2019 року по 28.02.2020 року позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 24 340, 65 грн., та виплачено заробітну плату у розмірі 19 594,22 грн. (а.с. 50).

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який працював у ТОВ Приват-Автотранс (ЄДРПОУ 36875934) за 2019-2020 роки, за формою ОК-5 станом на 28.07.2020 року, вбачається, що позивачу ОСОБА_1 за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року нараховувалася заробітна плата, з якої утримувався страховий внесок, за вересень 2019 року - 557,33 грн.; жовтень 2019 року - 4417,50 грн.; листопад 2019 року - 4180,00 грн.; грудень 2019 року - 4361,30 грн.; січень 2020 року - 4750,00 грн.; лютий 2020 року - 6074,52 грн., у загальній сумі 24340,65 грн. (а.с. 54-55).

Спір між сторонами виник з приводу невиплати підприємством відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 25 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у ТОВ Приват-Автотранс перед позивачем заборгованості по заробітній платі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013у справі N 1-13/2013 зазначено, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Аналогічна норма міститься в статті 30 Закону України "Про оплату праці", яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України на власнику або уповноваженому ним органі лежить обов`язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

За змістом положень статей 115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Відповідно до статей 77,78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість. як встановлено судом та вбачається з копії трудової книжки, на підставі наказу № 120-к від 25.09.2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ Приват-Автотранс на посаду водія автотранспортних засобів.

Відповідно до Наказу № 48-к від 28 лютого 2020 року позивача звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 6)

Згідно повідомлення ТОВ Приват-Автотранс за № 76 від 31.07.2020 року ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві відповідача з 26.09.2019 року по 28.02.2020 року було нараховано заробітну плату у розмірі 24 340, 65 грн., з якої відраховано податки в сумі 4 746, 43 грн. та виплачено заробітну плату у розмірі 19 594,22 грн. (а.с. 50).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України від 28.07.2020 року, ОСОБА_1 , за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року нараховувалася заробітна плата, з якої утримувався страховий внесок, за вересень 2019 року - 557,33 грн.; жовтень 2019 року - 4417,50 грн.; листопад 2019 року - 4180,00 грн.; грудень 2019 року - 4361,30 грн.; січень 2020 року - 4750,00 грн.; лютий 2020 року - 6074,52 грн., у загальній сумі 24340,65 грн. (а.с. 54-55).

23 червня 2020 року ТОВ Приват-Автотранс звернулося до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про кримінальне правопорушення, у якій зазначалося про те, що 01 червня 2020 року при переїзді товариства на нове місцезнаходження у момент розвантаження було виявлено, що зникли документи, які знаходилися у коробках та мішках вантажного автомобіля, у ході проведеної інвентаризації встановлено, що зникли документи за період 2015-2020 роки, зокрема касові книги, авансові звіти, податкова та статистична звітність, відомості нарахування та видачі заробітної плати, книги наказів (та накази), журнал руху трудових книжок, штатний розпис, табелі обліку робочого часу (а.с. 32-33).

Згідно з повідомленням т.в.о. начальника сектора дізнання Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 17.07.2020 року за № 48.1/2-4388, 26.06.2020 року розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020040710000950 за заявою ТОВ Приват-Автотранс , яка надійшла до Металургійного ВП 23.06.2020, попередня правова кваліфікація кримінального проступку ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 47-48).

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_3 , яка працювала головним бухгалтером на підприємстві відповідача у період з 03 січня 2019 року по 30 березня 2019 року, остання підтвердила факт виплати заробітної плати ОСОБА_1 своєчасно двічі на місяць, під підпис у відомостях, при звільненні позивачу були виплачені всі необхідні кошти.

Отже, встановивши, що ТОВ Приват-Автотранс здійснювало нарахування та виплату заробітної плати позивачу. Крадіжка первинних бухгалтерських документів за період з 2015 по 2020 роки, які підтверджують виплату заробітної плати, з огляду на доведеність існування такої документації, яку зафіксовано в заяві про вчинення кримінального правопорушення, не може свідчити про невиплату заробітної плати позивачеві, оскільки виникнення даних обставин, які відповідач не міг передбачити, що призвело до втрати документації, не можуть використовуватись як безсумнівне свідчення факту невиконання відповідачем трудових зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо виплати заробітної плати. Крім того, сума заробітку зазначена в повідомленні ТОВ Приват-Автотранс №76 від 31 липня 2020 року узгоджується із інформацією наведеною в довідці ПФУ за формою ОК-5.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про фіктивність факту викрадення первинних бухгалтерських документів. Подання відповідачем завідомо неправдивої заяви до Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення, оскільки відповідно до ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів подання відповідачем завідомо неправдивої заяви до Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення, а тому дане твердження позивача є голослівним та не заслуговує на увагу.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги позивача про відсутність доказів, що підтверджують факт виплати позивачу заробітної плати.

Згідно з ч.2 ст.21 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Правління ПФУ №10-1 від 18 червня 2014 року затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Положенням визначено форми надання інформації з Реєстру (п.6 розділу 5 Положення).

Відповідно до п.11 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платники податків, зазначені у пункті 1 ч.1 ст. 4 зазначеного Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного Фонду України за станом на 28 липня 2020 ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата, з якої підприємством сплачено страхові внески. При цьому суми нарахованої заробітної плати, вказані в довідці форми ОК-5, повністю співпадають з сумами, зазначеними в повідомленні про суми нарахованої та виплаченої заробітної плати, наданої відповідачем.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено повідомлення від 31.07.2020р. № 76 про виплату ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 19594,22 грн., в якому міститься інформація, яка не може бути підтверджена документально, а тому є припущенням відповідача.

Первинні документи щодо обліку застрахованих осіб зберігаються у страхувальників (роботодавців). Страхувальник (роботодавець) формує та подає звітність на підставі первинних бухгалтерських документів та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування або які підтверджують нарахування виплат (доходу), на які відповідно до ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07..2010 року нараховуються внески.

Відповідно до ч.ч. 2,7 ст. 20 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

А тому інформація викладена в повідомленні від 31.07.2020р. № 76 про виплату ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 19594,22 грн., вказана відповідно до довідки форми ОК-5.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції звернення працівників ТОВ Приват-Автотранс з аналогічними вимогами є безпідставними, оскільки суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 березня 2021 року.

Головуючий:

Судді: