Постанова

від 16.03.2021 по справі 696/748/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/513/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 696/748/20 Категорія: 307000000 Шкреба В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - Михайлівська об`єднана територіальна громада Кам`янського району ,

третя особа - територіальний центр обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янського району Черкаської області ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20.01.2021 (повний текст складено 20.01.2021, суддя в суді першої інстанції Шкреба В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської об`єднаної територіальної громади Кам`янського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, територіальний центр обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янського району Черкаської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , у липні 2020 року звернувся до суду з позовом, яким просив визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , мотивуючи про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_3 , після чого відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 2,8799 га, з кадастровим №7121884000:02:000:0028, яка розташована на адміністративній території Михайлівської сільської ради за межами населеного пункту. У зв`язку з тяжким матеріальним становищем, пенсійним віком та лікуванням у закладах охорони здоров`я позивач не звернувся в шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після чого нотаріус рекомендував позивачу звернутись до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду із цим позовом.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 20.01.2021 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. При цьому суд виходив з того, що позивач не довів суду те, що причини пропуску ним строків звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини дійсно є поважними.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 17.02.2021 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Скаржник наголошує на тому, що суд не врахував показання свідків про те, що позивач часто хворіє та їздить до лікарень; про існування заповіту та про відсутність спадкоємців у своєї сестри позивач дізнався лише в 2020 році; нотаріусом не було повідомлено позивача про відкриття спадщини; на момент відкриття спадщини позивач мав пенсійний вік 75 років; відповідачем не подавався відзив на позовну заяву у цій справі.

Відзиву на дану апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що позивач є братом померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження позивача (а.с. 35) та витягом Державного реєстру актів цивільного стану (а.с. 36-38), де їх батьками зазначені одні й ті самі громадяни.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

За життя у її власності знаходилась земельна ділянка, площею 2,8799 га, з кадастровим №7121884000:02:000:0028, яка розташована на адміністративній території Михайлівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с. 12).

Спадкодавець мала реєстрацію місця проживання в одному населеному пункті з Позивачем - в с. Лісове Кам`янського району без інших зареєстрованих осіб (а.с. 14), але згідно довідки №1269 від 08.10.2020 на день смерті була зареєстрована в іншому населеному пункті - в с. Косарі, у Територіальному центрі обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янського району Черкаської області.

Постановою нотаріуса від 08.07.2020 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як ним пропущений строк для прийняття спадщини (а.с. 15) і наявний заповіт від 07.04.2004, яким спадкодавець заповіла своє майно Територіальному центру обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янського району Черкаської області.

Таким чином, новий заповіт скасовував дію заповіту складеного раніше - 12.04.1993, яким спадкодавець заповідала своє майно позивачу.

В свою чергу, постановою нотаріуса від 15.07.2020 Територіальному центру обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янського району Черкаської області відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом, так як ними також пропущений строк для прийняття спадщини, а в заповіті відсутні дані про код ЄДРПОУ та юридичну адресу спадкоємця (а.с. 52).

Позивач доводив суду те, що він постійно хворів та потребував сторонньої допомоги, у зв`язку з чим не міг вчасно подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу, про що надано медичні довідки про лікування (а.с. 17-25).

При цьому вказані медичні документи складені здебільшого в періоди часу, які передували часу відкриття спадщини.

З урахуванням викладеного, а також скрутного матеріального становища та пенсійного віку, позивач стверджує про те, що він з поважних підстав пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини , отже необхідно в судовому порядку визначити додатковий строк для подання відповідної заяви нотаріусу.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.

У відповідності до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, брати та сестри спадкодавця, як позивач у цій справі.

Відповідно до положень ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; ч.1 ст.1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; ч.1 ст.1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; ч.ч.1, 3 ст.1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п.24 постанови Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах: від 4.11.2015 6-1486цс15 та від 23.08.2017 №6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі ВС: від 26.06.2019 у справі №565/1145/17 (провадження №61-38298св18), від 17.10.2019 у справі №766/14595/16 (провадження №61-6700св19), від 30.01.2020 у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31.01.2020 у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19).

Неповажними причинами пропуску вказаного строку визнаються юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини; необізнаність особи про наявність спадкового майна; похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування вказано, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже передумовою для судового захисту права на спадщину, як у цій справі, є звернення спадкоємця до нотаріуса для її оформлення та відмова в цьому.

Апеляційний суд враховує, що днем відкриття спадщини за обставин цієї справи є 15.03.2005.До нотаріуса позивач звернулася лише зі спливом 15 років, зазначаючи про те, що хворів, має похилий вік та скрутне матеріальне становище, однак вказані обставини не можуть свідчити про поважність пропуску спадкоємцем відповідних строків на звернення із заявою про прийняття спадщини, у тому числі засобами поштового зв`язку.

Так похилий вік та скрутне матеріальне становище, про що вказує скаржник у своїй апеляційній скарзі, ніяким чином не можуть перешкоджати особі подати заяву про прийняття спадщини, адже це не потребує ні фінансових затрат ні вчинення яких-небудь дій, які з віком для людини стають складними.

Вказівка скаржника на поганий стан здоров`я та необхідність лікування ніяким чином не може свідчити про наявність перешкод протягом такого тривалого часу як 15 років для подання заяви про прийняття спадщини.

Доводи скаржника про те, що про існування заповіту він довідався у 2020 році та про неповідомлення нотаріусом про відкриття спадщини значення для правильності вирішення спору у справі не мають, оскільки він здійснює свою право на спадкування згідно закону, а не по заповіту за яким він не є спадкоємцем.

Та обставина, що відповідачем не подавався відзив на позовну заяву у цій справі також не може вказувати на помилковість висновків суду по суті спору.

Усі інші апеляційні доводи наведеного не спростовують, так як не свідчать про існування обставин, які б перешкодили позивачу у визначений строк подати заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20.01.2021 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки при подачі апеляційної скарги скаржником не у повному обсязі сплачений судовий збір, з позивача на користь державного бюджету слід стягнути 2102 * 0,4 * 150% - 908,00 грн. = 353,20 грн. судового збору за розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції, оскільки предметом апеляційного оскарження є рішення суду, ухвалене щодо однієї вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 20.01.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської об`єднаної територіальної громади Кам`янського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, територіальний центр обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янського району Черкаської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету 353,20 грн. судового збору за розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 16.03.2021.

Суддя-доповідач

Судді