Ухвала

від 03.03.2021 по справі 405/1555/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/1555/21

1-кс/405/744/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого відділу СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021120000000047 від 24.02.2021 року про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на скраплений газ у кількості 178 тонн 205 кілограм, який належить ФОП « ОСОБА_4 », який знаходиться на зберіганні ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» за адресою Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Високі Байраки, вул.Знам`янська, 1, із забороною службовим особам ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» на відчуження, розпорядження та/або користування скрапленим газом у вказаній кількості.

В обґрунтуванняклопотання вказав,щоу період часу з 06.05.2020 по 03.01.2021 службові особи ТОВ «ВКФ «РВК Плюс», код 30697215, фактична адреса Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Високі Байраки, вул.Знам`янська, 1, вчинили привласнення та розтрату скрапленого вуглеводневого газу, який належить ФОП « ОСОБА_4 », передане на зберігання до складу ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» на підставі договору відповідального зберігання №05/20-2 від 06.05.2020 та актів приймання-передачі на зберігання майна, чим завдали ФОП « ОСОБА_4 » матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, на загальну суму 4455 125 гривень.

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що 06.05.2020 між ФОП « ОСОБА_4 » в особі ОСОБА_4 та ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» в особі ОСОБА_5 укладено договір № 05/20-2 відповідального зберігання скрапленого газу.

Згідно до акту звірки залишків скрапленого вуглеводневого газу згідно договору відповідального зберігання №05/20-2 від 06.05.2020 складеного 31.12.2020 між ФОП « ОСОБА_4 » в особі ОСОБА_4 та ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» в особі ОСОБА_5 залишок скрапленого вуглеводневого газу, який залишається на зберіганні ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» станом на 01.01.2021 складає 178 тон 205 кілограм.

Відповідно до умов договору №05/20-2 від 06.05.2020 переданий за договором на відповідальне зберігання Продукт Замовника не переходить у власність Зберігача. Передача Продукту Зберігачем вантажоодержувачам здійснюється на підставі заявки на відпуск (повернення) Продукту Замовника, що надається зберігачу в порядку та на умовах договору.

25.01.2021 та 08.02.2021 ФОП « ОСОБА_4 » у відповідності до вимог Договору на адресу ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» надіслано дві заявки на відпуск скрапленого газу, які залишились без розгляду ТОВ «ВКФ «РВК Плюс».

08.02.2021 ФОП « ОСОБА_4 » на адресу ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» відповідно до вимогу Договору надіслано вимогу про надання доступу представникам ФОП « ОСОБА_4 » для перевірки кількості зберігаємого продукту, яка також залишена без розгляду.

Таким чином службові особи ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» вчинили привласнення та розтрату ввіреного ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» майна, яке належить ФОП « ОСОБА_4 » у особливо великих розмірах.

01.03.2021 об`єкт вчинення злочину скраплений газ у кількості 178 тонн 205 кілограм, визнано речовими доказами.

Зважаючи на те, що скраплений газ, який є об`єктом вчинення злочину зберіг на собі його сліди та в подальшому буде використаний у кримінальному провадженні як доказ, який сприятиме об`єктивному, повному і всебічному проведенню досудового розслідування та встановленню обставин вчинення службовими особами ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» вказаного кримінального правопорушення виникла необхідність у накладені арешту на вище вказане майно, яке належить ФОП « ОСОБА_4 ».

З посиланням на викладені обставини вказується на наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, пославшись на обставини зазначені у клопотанні.

Заслухавши слідчого та дослідивши матеріали клопотання надані стороною кримінального провадження слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Встановлено,що у провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування № 12021120000000047 від 24.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав та свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст.173 КПК Українипередбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п.1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час розгляду клопотання встановлено, що 03.03.2021 року слідчий СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку комплексу нежитлових будівель та споруди розташованих за адресою Кіровоградська область, Кропивницький район, вул.Знам`янська, 1, які на праві власності належать ТОВ «Транс-Груп», код 31861974, володільцем яких є ТОВ «ВКФ «РВК Плюс» з метою відшукання та вилучення, зокрема 178 тон 205 кілограм скрапленого газу, за результатом розгляду якого слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання.

Вказане дає підстави прийти до висновку, що звернення слідчого з даним клопотанням є передчасним, оскільки на момент його розгляду, майно на яке слідчий просить накласти арешт відсутнє, а відтак слідчий суддя позбавлений можливості пересвідчитись, що воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим відсутні передбачені законом підстави для постановлення рішення про накладення арешту, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 170- 173, 175, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

відмовити у задоволенні клопотання слідчого відділу СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021120000000047 від 24.02.2021 року про арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_6