Постанова

від 18.03.2021 по справі 915/2258/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/2258/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Кірющенко А.В. за посвідченням № 057597від 22.10.2020;

/інші учасники справи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином (див. - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 11.02.2021), але не скористались правом на участь в судовому засіданні/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020, прийняте суддею Ткаченко О.В. о 13:53 у м. Миколаєві, повний текст якого складено 07.12.2020

у справі № 915/2258/19

за позовом Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області

до відповідачів:

1)Сухоєланецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради;

2) скаржника

про визнання недійсним договору та повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року Заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області до Сухоєланецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради /далі- Сухоєланецька ЗОШ/ та Сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі - СВК) "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" про визнання недійсним договору про співробітництво від 02.01.2019, укладеного між відповідачами та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 50 га (кадастровий номер 4824885200:04:000:0536), розташовану у межах Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області загальною вартістю 1 2785 620,26 грн. та земельну ділянку площею 9,0137га (кадастровий номер 4824885200:03:003:0242), розташовану у межах Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області загальною вартістю 162 296,77 грн. Сухоєланецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір про співробітництво є удаваним правочином, який вчинено відповідачами з метою приховати інший правочин - суборенди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України (далі - ЦК, ЗК), Закону України Про оренду землі , тому цей договір має бути визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, а земельні ділянки повернуті землекористувачу Сухоєланецькій ЗОШ. При цьому прокурор зазначив, що органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яке має право звернутись до суду за захистом порушеного права, проте наявні порушення вимог земельного законодавства органом контролю ігноруються, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу державної влади щодо захисту ним інтересів держави та є підставою для подання позову прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

17.11.2020 від прокуратури до місцевого господарського суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про повернення земельних ділянок та про повернення судового збору. В обґрунтування поданого клопотання прокуратура посилалась на інформацію відповідача-1 від 27.10.2020 та на інформацію Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району від 28.09.2020 стосовно того, що на даний час спірні земельні ділянки перебувають у володінні Сухоєланецької ЗОШ.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 позов задоволено частково та визнано недійсним договір про співробітництво від 02.01.2019, укладений між Сухоєланецькою ЗОШ та СВК "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро". В частині позовних вимог щодо зобов`язання СВК "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" повернути Сухоєланецькій ЗОШ земельні ділянки провадження закрито за п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Крім того, стягнуто з Сухоєланецької ЗОШ та СВК "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" на користь Миколаївської обласної прокуратури по 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позову.

Судове рішення в частині визнання недійсним спірного договору мотивовано тим, що оспорюваний правочин не є договором про співробітництво, а є прихованим договором суборенди землі, зміст якого суперечить вимогам ЦК та ЗК України, Закону України Про оренду землі , спрямований на настання правових наслідків, що ним не обумовлені, а тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК. Разом з тим суд дійшов висновку про закриття провадження в частині вимог прокурора про повернення спірних земельних ділянок, враховуючи відповідне клопотання останнього та відсутність предмету спору в цій частині.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в частині визнання недійсним договору про співробітництво від 02.01.2019, СВК "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у відповідній частині та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені цієї вимоги.

На думку скаржника, рішення суду у відповідній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального права та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправомірно визнав недійсним спірний договір, пославшись при цьому на те, що він укладений з метою приховання договору суборенди землі, оскільки не врахував відсутність підписаних між відповідачами актів приймання - передачі земельних ділянок, а також той факт, що з моменту укладення спірного договору та протягом його дії сторони здійснювали юридично значимі дії, спрямовані на його виконання.

Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги той факт, що прокурор звернувшись до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області належним чином не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави і необхідність захисту, як вимагає ч. 4 ст. 53 ГПК України, хоча останнє не є стороною договору і не є розпорядником земель переданих відповідачу 1.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2010 між Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Сухоєланецькою ЗОШ укладено договір оренди землі №626, який зареєстровано у Новоодеському відділі Миколаївської філії ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2011 за №482480004000063.

Відповідно до умов договору Сухоєланецькій ЗОШ передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 4824885200:04:000:0536) загальною площею 50 га ріллі для ведення підсобного сільського господарства на строк 10 років.

06.10.2011 року між Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Сухоєланецькою ЗОШ укладено ще один договір оренди землі, який зареєстровано у Новоодеському відділі Миколаївської філії ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2012 за №482480004002124.

Відповідно до умов вказаного договору Сухоєланецькій ЗОШ передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 4824885200:03:000:0242) загальною площею 9,014 га ріллі для дослідних і навчальних цілей на строк 10 років.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Новоодеському районі від 30.05.2019 земельні ділянки, які перебувають у оренді Сухоєланецької ЗОШ відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення та мають цільове призначення для дослідних і навчальних цілей. Їх нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2019 із урахуванням коефіцієнтів індексації відповідно становить 1 275 620,26 грн. та 162 296,77 грн.

02.01.2019 між Сухоєланецькою ЗОШ та СВК Агрофірма Миг-Сервіс-Агро укладено договір про співробітництво (далі - договір) щодо зазначених земельних ділянок, загальною площею 59,014 га, розташованих в межах території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району.

Згідно до п.1.1 договору його предметом є зобов`язання сторін спільно діяти шляхом об`єднання майна, надання прав його володіння і використання та зусиль спільно діяти у сфері сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці загальною площею 59,014 га, у т.ч. 59,014 га ріллі, яка надана навчальному закладу у користування, для виконання робіт й надання послуг по досягненню мети - одержання високого урожаю, при дотриманні державних стандартів, норм і правил, екологічної безпеки землекористування та забезпечення родючості ґрунту.

Згідно з п.5 Договору, він вступає в силу з дати підписання і діє до 23.06.2020.

За умовами договору про співробітництво (п. 2.1) сторони зобов`язались обмінюватись наявною у їх розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу, вживати необхідних заходів для забезпечення ефективності мети договору (п.п. 2.1.1), у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі (п.п. 2.1.2), виконувати спільні замовлення та замовлення один одного на пріоритетній, пільговій основі (п.п. 2.1.3), погоджувати культури для вирощування, порядок, термін, етапи та інші умови співпраці (п.п. 2.1.4).

Також, п. п. 2.2.1 договору визначено, що Сухоєланецька ЗОШ зобов`язується надавати допомогу в обробітку та догляді за сільськогосподарськими культурами, що вирощуються на даній земельній ділянці.

У відповідності до п.п. 2.3.2 договору СВК Агрофірма Миг-Сервіс-Агро зобов`язувався вживати заходи по найму персоналу для обробітку й виконання робіт, надання послуг по вирощуванню врожаю сільгоспкультур на земельній ділянці.

Порядок розподілу результатів співпраці між сторонами передбачений п.п.3.1.1, 3.2 договору, відповідно до яких СВК Агрофірма Миг-Сервіс-Агро реалізує сільгосппродукцію та здійснює розрахунок із Сухоєланецькою ЗОШ, як в грошовій так і в натуральній формі (товари та послуги). Кожна зі сторін має право вільно розпоряджатись своєю часткою (доходом), що надійшла в розпорядження від фактичного розподілу результатів співпраці.

При цьому, умовами п.п. 2.3.3 договору одним з обов`язків СВК Агрофірма Миг-Сервіс-Агро визначено перераховування Сухоєланецькій ЗОШ грошових коштів:

- в розмірі 43 137,51 грн. рівними частинами 3 594,79 грн. щомісяця;

- в розмірі 86 275,02 грн. рівними частинами: 43 137,51 грн. до 01 червня 2019; 43 137,51 грн. до 01 жовтня 2019 року але не пізніше 30 листопада 2019 року.

Предметом спору є визнання недійсним договору про співробітництво.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 ЦК.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 ГК, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

З преамбули договору про співробітництво вбачається, що укладаючи його сторони керувались загальними положеннями цивільного та господарського законодавства, які регламентують виконання зобов`язань за договорами про надання послуг (ст.ст.901-903 ЦК України) та підряду (ст. 837 ЦК України), що суперечить назві договору.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок підрядника виконати певну роботу, а замовника прийняти та оплати її.

Частинами 1, 3 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Таким чином, згідно з договором підряду підрядником створюється або нова індивідуально визначена річ або досягається конкретний матеріальний корисний результат відносно індивідуально-визначеної речі (покращення її якості, зміна властивостей, кольору, форми, тощо). При цьому, створена річ або досягнений результат передаються підрядником замовнику, який у свою чергу, приймає та оплачує результат.

За договором про надання послуг, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви, оскільки воля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, враховуючі відсутність в оспорюваному договорі положень стосовно порядку складання та підписання актів виконаних робіт та обов`язку замовника здійснити оплату, крім того, договором не встановлено строків виконання робіт, не визначено замовника та підрядника/виконавця робіт, його умови не містять чіткого переліку послуг або робіт, які СВК Агрофірма Миг - Сервіс - Агро надає Сухоєланецькій ЗОШ, а також відсутні положення (зобов`язання) щодо строків їх виконання/надання, ціни робіт/послуг, порядку прийняття робіт, оплати тощо.

Крім того, зі змісту спірного правочину вбачається, що відповідач-2 здійснює послуги з вирощування врожаю сільгоспкультур та при цьому сплачує відповідачу-1 кошти. В той же час у відповідача-1 немає жодних зобов`язань щодо сплати коштів СВК Агрофірма Миг - Сервіс - Агро за такі послуги (або роботи), що суперечить вимогам ст.ст.837,901 ЦК України, якими передбачено, що за виконання роботи/надані послуги кошти сплачує саме замовник.

Фактично договір підпадає під визначення, встановлене ст. 13 Закону України "Про оренду землі", як договір оренди землі, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Таким чином, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Проаналізувавши оспорюваний договір вбачається, що він містить умови притаманні договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони оспорюваного договору під час його укладання мали намір приховати правовідносини суборенди землі, оскільки його умовами передбачено фактичну передачу відповідачем 1 права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачем 2 підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

Доводи апелянта з приводу того, що оспорюваний договір не може вважатись договором суборенди через відсутність підписаних між сторонами актів приймання-передачі земельних ділянок, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельних ділянок і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельних ділянок.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК та ЦК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статті 2 ЗК земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини 1 статті 20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з частинами 1, 8 статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Статтею 8 Закону України Про оренду землі визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1 Закону України «Про землеустрій» ).

У відповідності до п. 24 договору оренди землі № 626 від 08.12.2010 та п. 24 договору оренди землі від 06.10.2011 орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у суборенду без зміни її цільового призначення за письмовою згодою орендодавця.

Разом з тим внаслідок укладення оспорюваного договору фактично змінено цільове призначення земельних ділянок, що не належить до повноважень навчального закладу. Відповідач 2 за цим договором використовує земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тоді як земельні ділянки навчальному закладу передані для ведення підсобного господарства та для дослідних і навчальних цілей, при цьому в установленому законом порядку зміну цільового призначення земельної ділянки проведено не було, не містять матеріали справи і доказів надання згоди власником - Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області відповідачем-1 на укладення відповідного договору.

За таких обставин, встановивши, що оспорюваний правочин не є договором про співробітництво, підряду або надання послуг, а є прихованим договором суборенди землі, який укладено всупереч вимогам ЦК та ЗК України, Закону України «Про оренду землі» , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання цього договору недійсним.

Щодо повноважень ГУ Держгеокадастру апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, основними завданнями якого є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (підпункт 1 пункту 3).

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, зі змісту наведених положень чинного законодавства вбачається, що до компетенції Держгеокадастру належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Щодо посилань апелянта на те, що в позовній заяві прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень статті 53 ГПК і статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, яке тривалий час не вжило заходів до оспорювання договору у судовому порядку та зазначив, що подав позов, проявивши, в такому випадку, субсидіарну роль у забезпеченні доступу до суду. Крім того, Вознесенською місцевою прокуратурою 07.06.2018 та 24.07.2019 на адресу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надсилались листи про порушення вимог земельного законодавства при використанні земель, які надані в користування Сухоєланецькій ЗОШ, однак у відповідях ГУ Держгеокадастру в області вказано про відсутність наміру втручатися в правовідносини відповідачів та в вживати заходи щодо порушень земельного законодавства при укладенні спірного договору та їх усунення.

За таких обставин, враховуючи нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незвернення його до суду із відповідним позовом після звернень до нього прокурора, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що у даному випадку прокурором обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін в оскаржуваній частині.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст.129 ГПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 у справі №915/2258/19 в оскаржуваній частині залишити без змін, апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2021 о 16.10.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький