Постанова

від 16.03.2021 по справі 910/13827/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа№ 910/13827/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Євсікова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Транспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020

у справі № 910/13827/19 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Трейдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Транспорт"

про стягнення 67 032,22 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон-Трейдінг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Транспорт" про стягнення 67 032,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо надання послуг технічного обслуговування, миття та ремонту рухомого складу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/13827/19 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто із ТОВ "Тайфун Транспорт" на користь ТОВ "Карбон-Трейдінг" заборгованість в розмірі 63 947, 00 грн, 3% річних в розмірі 3 085, 22 грн, судовий збір в розмірі 1921, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Тайфун Транспорт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/13827/19 та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт вказує на те, що на виконання умов договору № 10 від 19.10.2017 відповідачем виставлено позивачу рахунок № 251 від 20.12.2017, в якому було наведено перелік запчастин та послуг. Також апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про ненадання відповідачем послуг, оплачених позивачем згідно рахунку № 251 від 20.12.2017. Наведене, за доводами апелянта підтверджується, зокрема, видатковими накладними про придбання деталей для автомобіля позивача, а також письмовими поясненнями свідків. Крім того, відповідач зазначає, що ним на адресу позивача надсилався акт наданих послуг, який був отриманий замовником, жодних заперечень щодо якості та обсягу послуг він не надав, а тому послуги вважаються прийнятими.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021, апеляційну скаргу у справі № 910/13827/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Тайфун Транспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/13827/19; призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/13827/19; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень сторонами 18.01.2021 отримано рекомендовану кореспонденцію суду.

Отже в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи належним чином повідомлені про перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/13827/19.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як зазначив позивача, у жовтні 2017 року ним було замовлено у відповідача комплекс послуг щодо технічного обслуговування, миття та ремонту рухомого складу.

На підтвердження своїх намірів на отримання названого комплексу послуг, у якості передплати на підставі рахунку № 251 від 20.12.2017 позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ Тайфун Транспорт згідно платіжного доручення №2155 від 22.12.2017 перераховано кошти в сумі 11 890, 00 грн та згідно платіжного доручення №2233 від 17.01.2018 - 52 057,00 грн. Всього 63 947, 00 грн.

За доводами позивача, у зв`язку з ненаданням відповідачем вказаних послуг, позивач з листом від 22.02.2018 № 11 звернувся до ТОВ "Тайфун Транспорт" з проханням повернення сплачених ним коштів в загальній сумі 63 947, 00 грн.

23.07.2019 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію від 22.07.2019 №25/01 про сплату заборгованості на загальну суму 63947,00 грн, відповіді на яку ТОВ "Тайфун Транспорт" не надало, грошові кошти не повернуло.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За змістом ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно наявного в матеріалах справи рахунку на оплату № 251 від 20.12.2017 вбачається, що в ньому наведено перелік, об`єм та вартість послуг і деталей, які підлягають виконанню відповідачем у випадку оплати позивачем цього рахунку. Тобто між сторонами узгоджено предмет та ціну договору про надання послуг.

Водночас, судовою колегією встановлено, що вказаний рахунок містить посилання на договір № 10 від 19.10.2017. Однак, з долученої відповідачем копії цього правочину вбачається, що він не містить підписів уповноважених осіб сторін та відбиток печаток товариств. Також вказаний документ не містить посилань на те, що його укладено в електронній формі та те, що його умови узгоджено сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису в порядку приписів Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

За сукупністю вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що викладені в договорі умови щодо надання послуг не були узгоджені сторонами, а тому дії позивача з оплати рахунку № 251 від 20.12.2017 не можуть бути кваліфіковані як виконання ним зобов`язань, що випливають з договору № 10 від 19.10.2017. Названі правовідносини сторін, на переконання колегії суддів, виникли на підставі вчинених сторонами правочинів, тобто має місце укладення договору в спрощений спосіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами було укладено договір та виставлення відповідачем рахунку здійснено саме на виконання його умов визнаються судовою колегією неприйнятними, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилався на те, що за домовленістю між сторонами відповідач був зобов`язаний здійснити виконання послуг не пізніше 01.02.2018. Проте вказані доводи жодними доказами не підтверджено, а тому, судова колегія, з урахуванням того, що договір про надання послуг укладений в спрощений спосіб та з огляду на відсутність в справі письмових доказів щодо узгодження між сторонами строку виконання відповідачем його зобов`язань, приходить до висновку, що у даному випадку позивач як кредитор, який здійснив попередню оплату вартості послуг згідно рахунку № 251 від 20.12.2017, мав право в будь-який час вимагати надання йому цих послуг в порядку приписів ч. 2 с. 530 ЦК України.

Позивачем в порушення положень ст. ст. 13, 74 ГПК України належних і допустимих доказів в підтвердження обставин звернення до відповідача з вимогою виконання зобов`язань з надання оплачених послуг в визначений позивачем строк до матеріалів справи не надано. Отже станом на час пред`явлення позову у даній справі строк виконання відповідачем зобов`язань не настав, що виключає наявність підстав для висновку про неналежне виконання ТОВ "Тайфун Транспорт" взятих на себе зобов`язань щодо надання послуг технічного обслуговування, миття та ремонту рухомого складу, чим обґрунтовано позовні вимоги.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд критично оцінює доводи апелянта в частині того, що ним було виконано зобов`язання з надання названих послуг, оскільки поданий ним акт надання послуг № 22 від 15.01.2018 не містить підпису уповноваженої особи позивача, а видаткові накладні про придбання відповідачем запчастин не доводять виконання послуг з їх встановлення на транспортний засіб позивача.

Відносно заяв свідків апеляційна інстанція вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до приписів ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, судова колегія, на підставі дослідження предмету і підстави пред`явленого у даній справі позову, дійшла висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено наявності обставин порушення відповідачем його суб`єктивних прав у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з надання послуг та наявності підстав для повернення авансового платежу в сумі 63 947, 00 грн. Наведене є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. В задоволенні похідної позовної вимоги про стягнення 3% річних також слід відмовити.

Таким чином, на підставі наданої правової кваліфікації доказам, що подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позову, припустившись у зв`язку з цим недотримання вимог ст. ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановленого, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020, на підставі п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з інших підстав, що не були визначені відповідачем у його скарзі, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Транспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/13827/19.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у зв`язку із частковим задоволення апеляційної скарги, в порядку ст. 129 ГПК України, частково покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Транспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/13827/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/13827/19 скасувати, ухвалити нове рішення.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Транспорт" про стягнення 67 032,22 грн, - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Трейдінг" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31, ідентифікаційний код 39394882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Транспорт" (04208, м. Київ, проспект Василя Порика, буд.7-А, кВ. 4, ідентифікаційний код 41525408) 1440 (одну тисячу чотириста сорок) грн 75 коп. судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу №910/13827/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

О.О. Євсіков

Повний текст постанови складено 17.03.2021 - у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.