Рішення

від 10.03.2021 по справі 910/12912/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2021Справа № 910/12912/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Волкової Д.Р., розглянувши матеріали справи

За позовом Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв

до 1. Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - Київська міська рада

про зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача: Науменко Ю.С., Прилепа Г.В., Чемерський Л.І.;

від відповідача 1: Пісковенко І.А.; Панченко Є.А.;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв з вимогами до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача 1 від надання нотаріально посвідченої згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 відкрито провадження у справі №910/12912/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київську міську раду, підготовче засідання призначено на 30.09.2020, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

21.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка перебуває на його балансі, жодних будівель чи споруд відповідача на вказаній земельній ділянці немає.

При цьому, відповідач 1 зауважив, що Положенням про Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не встановлено повноважень, пов`язаних з наданням згоди на припинення права користування земельною ділянкою, яка є власністю територіальної громади міста Києва, з огляду на що у відповідача відсутні підстави та повноваження щодо надання нотаріально посвідченої згоди на припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020.

13.10.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2020.

У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.11.2020.

24.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості співвідповідача.

Вказане клопотання обгрунтовано тим, що земельна ділянка площею 0,23 га за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3 перебуває на праві постійного користування у Департаменту охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.

У підготовчому засіданні 24.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 16.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 залучено до участі у справі відповідача 2 - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У підготовчому засіданні 16.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.01.2021.

21.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що під час створення Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як юридичної особи (шляхом виділу з Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), відповідачу 2 не були передані жодні права щодо спірної земельної ділянки.

Підготовче засідання, призначене на 13.01.2021, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 підготовче засідання у справі №910/12912/20 призначено на 17.02.2021.

У підготовчому засіданні 17.02.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.03.2021.

Представники позивача у судовому засіданні 10.03.2021 надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні 10.03.2021 надали усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечили.

Представник відповідача 2 у судове засідання 10.03.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 24.02.2021 (за ідентифікатором пошуку 0105474447452).

Представник третьої особи у судове засідання 10.03.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана третьою особою 25.02.2021 (за ідентифікатором пошуку 0105474447460).

У судовому засіданні 10.03.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 18.02.1999 №142/243 Про надання та вилучення земельних ділянок затверджено проект відведення земельної ділянки Управлінню охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища міста Києва для експлуатації та обслуговування адміністративних та господарчих будівель на вул. Ярославів Вал, 3 у Старокиївському районі. Надано Управлінню охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища міста Києва за умови виконання п. 1 додатка 7 до цього рішення земельну ділянку площею 0,23 га в постійне користування для експлуатації та обслуговування адміністративних та господарчих будівель на вул. Ярославів Вал, 3 у Старокиївському районі за рахунок земель міської забудови (п. 7 рішення).

Державним Актом на право постійного користування землею від 10.11.1999 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76-4-00013) підтверджується, що Управлінню охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища міста Києва було передано на праві постійного користування земельну ділянку площею 0,2338 га для експлуатації та обслуговування адміністративних та господарських будівель на вул. Ярославів Вал, 3 у Старокиївському районі міста Києва.

Рішенням Київської міської ради від 14.10.2010 №89/4901 закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв будинок №3, літера А, на вул. Ярославів Вал, площею 722,0 кв.м. та гараж у дворі площею 47,88 кв.м.

Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 09.04.2013 №70 припинено діяльність Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв шляхом реорганізації (перетворення) у Державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв .

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №44810803, за Державним підприємством Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв на праві господарського відання закріплено нежитловий будинок (літера А), загальною площею 722 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 3.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2014 №741/741 реорганізовано Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом приєднання до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

11.07.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 0711120012003610 про припинення юридичної особи Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, за Актом приймання-передачі основних засобів від 01.10.2015, складеним між Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідачу 1 було передано земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3.

Рішенням Київської міської ради від 01.06.2017 №421/2643 вирішено утворити Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом виділу управління збереження історичного середовища та охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); встановлено, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є правонаступником у частині відповідного майна, прав та обов`язків Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Як вбачається з Актів приймання-передачі основних засобів, складених між Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та розподільчого балансу, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) №1679 від 13.09.2018, до складу майна (прав та обов`язків), що були передані відповідачу 2, не увійшли будь-які речові права відносно земельної ділянки площею 0,23 га за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3.

Листом вих. №1153 від 16.10.2018 позивач звернувся до Департаменту охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та з метою оформлення за позивачем права постійного користування частиною земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3 просив останнього надати нотаріально засвідчену згоду на припинення права користування земельною ділянкою.

Листом вих. №066-345 від 05.11.2018 Департамент охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації повідомив позивача, що вказана земельна ділянка не перебуває на його балансі, а перебуває на балансі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Листом вих. №1304 від 20.11.2018, листом вих. №890 від 18.09.2019, листом вих. №1212 від 27.12.2019, листом вих. №214 від 12.03.2020 позивач звернувся до відповідача та просив надати нотаріально посвідчену згоду на припинення права користування земельною ділянкою площею 0,2338 га за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3.

Листами від 03.03.2020 вих. №060-1359, від 29.04.2020 вих. №060-2249 відповідач повідомив позивача про те, що він позбавлений можливості надати згоду на поділ земельної ділянки чи припинення права користування нею.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Позивач вказує, що на сьогодні відсутність нотаріально засвідченої згоди землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою не дає юридичних підстав позивачу оформити право користування та сплачувати податок за землю.

За таких обставин, позивач просить суд зобов`язати Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати нотаріально посвідчену письмову згоду землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою площею 0,23 га (кадастровий номер 8000000000:76:013:0005) на вул. Ярославів Вал, 3 у Шевченківському районі міста Києва.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач 1 вказує на те, що спірна земельна ділянка перебуває на його балансі, жодних будівель чи споруд відповідача на вказаній земельній ділянці немає. При цьому, відповідач 1 зауважив, що Положенням про Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не встановлено повноважень, пов`язаних з наданням згоди на припинення права користування земельною ділянкою, яка є власністю територіальної громади міста Києва, з огляду на що у відповідача відсутні підстави та повноваження щодо надання нотаріально посвідченої згоди на припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що під час створення Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як юридичної особи (шляхом виділу з Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), відповідачу 2 не були передані жодні права щодо спірної земельної ділянки.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 4 ст. 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Як встановлено судом, за Державним підприємством Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв закріплено на праві господарського відання нежитловий будинок (літера А), загальною площею 722 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 3.

Вказаний нежитловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,23 га (адреса: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3), яка перебуває у постійному користуванні відповідача 1 - Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради від 18.02.1999 №142/243 та Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ№007285 від 10.11.1999 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76-4-00013) (з урахуванням Рішення Київської міської ради від 25.12.2014 №741/741 та Акту приймання-передачі основних засобів від 01.10.2015).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно із ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Згідно із ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

У п. 3.10.3 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві зазначено, що у разі надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право комунальної власності на яку зареєстровано у встановленому порядку, без зміни її меж та цільового призначення до заяви на отримання адміністративної послуги додаються:

- посвідчені в установленому порядку копії документів щодо правового статусу об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці;

- витяг з Державного земельного кадастру;

- нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою, у разі ненадання чи відмови у наданні такої згоди - рішення суду про вирішення цього питання, окрім випадків, передбачених статтею 31 Закону України "Про оренду землі", а також згода на розірвання договору оренди земельної ділянки;

- засвідчені печаткою (за наявності) та підписом керівника зацікавленої особи копії установчих документів (для юридичних осіб), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців), копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України) (для фізичних осіб - підприємців), а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу, та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України);

- довіреність або засвідчена в установленому порядку її копія, на підставі якої інтереси заявника представляє уповноважена ним особа (у разі якщо клопотання подається представником).

Отже, припинення права постійного користування відбувається виключно з добровільної волі землекористувача, що виключає можливість спонукання особи до надання такої згоди примусово, в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі ; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов`язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов`язок.

Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Так, він може мати місце при невиконанні обов`язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги, тощо.

Обов`язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.

Зокрема, у ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України вказано, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що законом не встановлено обов`язку землекористувача подати нотаріальну посвідчену згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою, оскільки припинення права постійного користування відбувається виключно з добровільної волі землекористувача.

У ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України зазначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Таким чином, оскільки законом не встановлено обов`язку землекористувача подати нотаріально посвідчену згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв .

Що стосується доводів відповідача 2 відносно того, що він не має жодного відношення до спірної земельної ділянки, оскільки за розподільчим балансом будь-які права щодо неї відповідачу 2 не передавались, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 01.06.2017 №421/2643 вирішено утворити Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом виділу управління збереження історичного середовища та охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); встановлено, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є правонаступником у частині відповідного майна, прав та обов`язків Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як вбачається з Актів приймання-передачі основних засобів, складених між Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та розподільчого балансу, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) №1679 від 13.09.2018, до складу майна (прав та обов`язків), що були передані відповідачу 2, не увійшли будь-які речові права відносно земельної ділянки площею 0,23 га за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3.

Згідно з ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Отже, відповідач 2 несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями відповідача 1, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до відповідача 2, з огляду на що твердження відповідача 2, викладені у відзиві на позовну заяву, є необгрунтованими.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 18.03.2021

Суддя О.М. Спичак