Ухвала
від 18.03.2021 по справі 910/1266/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

18.03.2021Справа № 910/1266/16 За заявою Акціонерного товариства "Аграрний фонд" про видачу дублікату наказу у справі № 910/1266/16

за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Державного підприємства "Агрофонд"

про стягнення 801512,16 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" до Державного підприємства "Агрофонд" про стягнення заборгованості у розмірі 561 131, 15 грн., 3 % річних - 16 652, 75 грн., інфляційні - 223 728, 26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/1266/16 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Державного підприємства "Агрофонд" (01001, м. Київ, вулиця Б. Грінченка, будинку 1, код 38322010) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вулиця Б. Грінченка, будинок 1, код 38926880) заборгованість у розмірі 561 131, 15 грн. (п`ятсот шістдесят одна тисяча сто тридцять одна гривня 15 коп.), 3 % річних - 16 652, 75 грн. (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 75 коп.), інфляційні - 223 728, 26 грн. (двісті двадцять три тисячі сімсот двадцять вісім гривень 26 коп.) та 12 022, 68 грн. (дванадцять тисяч двадцять дві гривні 68 коп.) судового збору.

11.04.2016 на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

12.05.2021 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Аграрний фонд" надійшла заява про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва № 910/1266/16 від 11.04.2016.

Розглянувши заяву про видачу дублікату наказу у справі №910/1266/16, суд встановив такі обставини.

30.07.2018 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчуком Сергієм Вікторовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56872108 за наказом № 910/1266/16 від 11.04.2016 про стягнення боргу у сумі 813534,84 грн з ДП "Агрофонд" на користь ПАТ "Аграрний фонд". 12.02.2019 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 56872108.

Як зазначає заявник в подальшому виконавчий документ було втрачено.

В наказі Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 № 910/1266/16 вказано, що наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 02.04.2017.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/1266/16, на виконання якого видано наказ від 11.04.2016, набрало законної сили 02.04.2016 (про що безпосередньо зазначено в наказі).

Тобто строк пред`явлення до виконання наказу від 11.04.2016 в силу припису закону збільшений до 3 років, а отже наказ міг бути пред`явлений у строк до 02.04.2019.

Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що наказ від 11.04.2016 у справі № 910/1266/16 пред`являвся до виконання і що строк пред`явлення його до виконання переривався. Таким чином, з 12.02.2019 після переривання почався трирічний перебіг строку для пред`явлення наказу від 11.04.2016 № 910/1266/16.

Тобто з поданої заяви та долучених до неї доказів вбачається, що строк пред`явлення наказу від 11.04.2016 № 910/1266/16 не сплинув, а наказ може бути пред`явлений до виконання до 13.02.2022 включно.

Згідно практики Верховного Суду стягувач не зобов`язаний обгрунтовувати свою заяву та наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дублікату наказу є обставини втрати цього наказу, про що було зазначено заявником.

Із заявою про видачу дублікату наказу стягувач звернувся до спливу строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про видачу дубліката судового наказу суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Таким чином, виконання рішення є обов`язковим елементом права на справедливий суд, та сума заборгованості, яка присуджена судом є підґрунтям для "законного сподівання" позивача на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи.

З огляду на вказане судом встановлено, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 № 910/1266/16 втрачено, а строк пред`явлення його до виконання не сплинув, то заява про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Аграрний фонд" про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва № 910/1266/16 від 11.04.2016 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 № 910/1266/16.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко

Дата ухвалення рішення18.03.2021
Оприлюднено19.03.2021

Судовий реєстр по справі —910/1266/16

Ухвала від 18.03.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 11.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні