Рішення

від 15.02.2021 по справі 160/13171/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Справа № 160/13171/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Шеретової О.В.

представника відповідача Малишевої А.Є.

представника третьої особи Скосарева І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Дніпровська міська рада, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №50287-5240-0464/1 від 24.03.2020р., винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у податковому періоді 2017 рік в розмірі 147 415,41 грн;

- визнати протиправними та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №50287-5240-0464/2 від 24.03.2020р., винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у податковому періоді 2018 рік в розмірі 442 246, 22 грн;

- визнати протиправними та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №50287-5240-0464/3 від 24.03.2020р., винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у податковому періоді 2019 рік в розмірі 442 246, 22 грн;

- визнати протиправними та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №50290-5240-0464/1 від 20.05.2020р., винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у податковому періоді 2020 рік в розмірі 1 105 615,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не пов`язані з порушенням податкового законодавства та прийняті відповідачем в порядку самостійного визначення податковим органом грошового зобов`язання з податку за землю. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не враховано, що у відповідності до п.269.2 ст.269, п.291.2 ст.291 та п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК України, позивача звільнено від обов`язку нарахування та сплати земельного податку, оскільки він є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та використовує земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:002:0093, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для провадження господарської діяльності.

Щодо податкового повідомлення-рішення №50290-5240-0464/1 від 20.05.2020р. про визначення податкового зобов`язання за 2020 рік, позивач додатково зазначив про порушення відповідачем п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 та п.12.3.4. ст.12 ПК України. Вказав, що ставка земельного податку - 12% визначена та застосована відповідачем на підставі рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. (діє з 01.07.2020р.), яке, на думку позивача, не може застосовуватись у 2020 році, оскільки податки, збори та їх ставки не можуть змінюватися протягом бюджетного року, а також оскільки вказане рішення місцевої ради не оприлюднено до 15 липня року, що передує бюджетному періоду.

Також зауважив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають абз.6 п.58.1. ст.58 ПК України та п.9 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015р., оскільки до них не додано розрахунок податкового зобов`язання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

16.11.2020 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він не погоджується з позовними вимогами та просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У відзиві на позов відповідач посилався на те, що з набуттям позивачем права власності на будівлю, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно. З посиланням на п.п. 14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, зазначив про обов`язковість плати за землю. Також у відзиві наводив розрахунок податкових зобов`язань, що визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Щодо перебування позивача на спрощеній системі оподаткування відповідач, зазначив, що умовою несплати земельного податку за вказаною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю ділянку для проведення господарської діяльності. Зауважив, що з набуттям статусу суб`єкта господарювання фізична особа не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

На виконання вимог ухвали суду від 21.10.2020 до відзиву відповідачем додано копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також документів, що стали підставою та були прийняті до уваги під час прийняття рішень, зокрема: копію Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.09.2017 №2060917/03-07, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №231218241 від 05.11.2020, копію договору купівлі-продажу від 26.09.2017р.

19.11.2020 року від представника Дніпровської міської ради до суду надійшли пояснення, в яких, з посиланням на норми Податкового кодексу України, він зазначив, що податкові повідомлення-рішення форми Ф по земельному податку з фізичних осіб винесені на законних підставах.

23.11.2020р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач викладає доводи на спростування заперечень відповідача. З урахуванням документів, наданих відповідачем, позивач додатково вказує, що відповідачем порушено п.286.1 ст.286 ПК України, яким врегульовано порядок отримання інформації, необхідної для цілей оподаткування, а саме, відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, як бази оподаткування. Окрім того, зазначив про неправомірне використання відповідачем витягу про нормативу грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік, що не відповідає спірному періоду оподаткування. Також вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року у справі №160/3200/20, яке залишено без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020р., визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019 року, яким встановлено ставку податку 12%, застосовану при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №50290-5240-0464/1 від 20.05.2020р.

В судовому засіданні 15.02.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

15.02.2021 року в судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 15.02.2021 представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, аналогічних правовій позиції відповідача.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем з 20.10.2003р. Зареєстрованими видами господарської діяльності є: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н. в. і. у.; 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 96.03 Організування поховань і надання суміжних послуг; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 23.62 Виготовлення виробів із гіпсу для будівництва; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

26.09.2017р. позивачем, як суб`єктом господарської діяльності - ФОП, набуто у власність об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. за №2568. Об`єкт нерухомості складається з будівель та споруд виробничого призначення.

Із змісту п.2.2. договору купівлі-продажу вбачається мета придбання об`єкта нерухомого майна - використання виробничих і складських приміщень для збереження матеріальних цінностей і їх продажу в спеціальних ритуальних магазинах, а також як виробничої площі для виготовлення ритуальної атрибутики та пам`ятників.

Згідно п.2.3. договору купівлі-продажу, об`єкт нерухомого майна, придбаний позивачем, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:04:002:0093, площею 0,8734 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до Витягів з реєстру платників єдиного податку від 16.11.2017р. та від 23.09.2020р., позивач з 01.01.2012р. зареєстрований платником єдиного податку 2 групи з місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає місцезнаходженню земельної ділянки, земельний податок за яку нараховано оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач у період 2017-2020р.р. мав найманих працівників (підтверджується трудовими договорами), мав договірні відносини у господарській діяльності, місцем виконання яких є: АДРЕСА_1 (підтверджується договором постачання товару від 02.10.2017р., актами приймання-передачі до договору).

Згідно податкових декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2017-2019р.р., позивачем задекларовано отримання доходу. Податкові декларації прийняті податковим органом.

На підставі Витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами, станом на 27.11.2020р. у позивача відсутня заборгованість із сплати єдиного податку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , за місцезнаходженням належного їй на праві власності нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:002:0093, площею 0,8734 га.

За висновком суду, позивач використовує вказану земельну ділянку для провадження господарської (підприємницької) діяльності.

Доказів іншого суду не надано.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкового зобов`язання ОСОБА_1 з земельного податку щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,8734 га, кадастровий номер 1210100000:04:002:0093, а саме:

- №50287-5240-0464/1 від 24.03.2020р. у податковому періоді 2017 рік - 147 415,41 грн.;

- №50287-5240-0464/2 від 24.03.2020р. у податковому періоді 2018 рік - 442 246,22 грн.;

- №50287-5240-0464/3 від 24.03.2020р. у податковому періоді 2019 рік - 442 246,22 грн.;

- №50290-5240-0464/1 від 20.05.2020р. у податковому періоді 2020 рік - 1 105 615,56 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Обставини фактичного використання позивачем земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:002:0093, площею 0,8734 га, в зв`язку розташуванням на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, сторонами визнаються на не підлягають доказуванню.

Судом під час судового розгляду встановлено та не заперечується сторонами, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності, договір оренди землі між позивачем та Дніпровською міською радою не укладався.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до ст.1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, справляння земельного податку віднесено до сфери дії та регулювання Податкового кодексу України.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст.269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За прямим приписом п. 269.2. ст.269 ПК України, особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Главою 1 розділу XIV ПК України унормовано спрощену система оподаткування, обліку та звітності.

Згідно п.291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, в редакції на момент винесення оскаржуваних рішень та у відповідні податкові періоди, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Судом встановлено, що у податкові періоди 2017-2020рр, за які відповідачем прийнято оскаржувані рішення, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, був платником єдиного податку 2 групи.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач не має заборгованості зі сплати єдиного податку.

Враховуючи, що позивач використовує земельну ділянку для провадження господарської (підприємницької) діяльності, її звільнено від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на землю.

Проте, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем не враховано наявні підстави для звільнення позивача від обов`язку сплати податку на землю, що, в свою чергу, обумовлює протиправність прийнятих рішень.

Судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що звільнення від сплати податку за землю здійснюється виключно у разі, коли види діяльності (КВЕД) суб`єкта господарської діяльності безпосередньо пов`язані з фізичним використанням землі. Наведене відповідачем є вільним та суб`єктивним тлумаченням норми права та не ґрунтується на Законі.

Положення ст.ст.291, 297 ПК України, що встановлюють звільнення платників єдиного податку від обов`язку сплати земельного податку, є загальними та регулюють правовідносини щодо всіх платників спрощеної системи оподаткування.

Підпунктом 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України прямо передбачено виключення із загального правила про звільнення платника єдиного податку від плати за землю, зокрема, за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. При цьому, п. 291.4. ст.291 ПК України визначено правила визначення групи платників єдиного податку, згідно яких сільськогосподарських товаровиробників віднесено до четвертої групи, а п.293.9 ст.293 ПК України передбачено розмір ставок податку для платників єдиного податку четвертої групи в залежності від площі та категорії (типу) земель та їх розташування.

Таким чином, спеціальними нормами Податкового кодексу України врегульовано порядок оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, види діяльності (КВЕД) яких безпосередньо пов`язані з фізичним використанням землі. При цьому, за змістом п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, платники четвертої групи (сільськогосподарські товаровиробники) не звільняються від сплати податку за землю, що суперечить позиції відповідача у цій справі.

Щодо використання земельної ділянки позивачем необхідно зазначити наступне.

Статтею 377 Цивільного Кодексу України та статтею 120 Земельного кодексу України закріплено принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, із такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Судом встановлено та визнається сторонами, що на земельній ділянці, податок на яку визначено (нараховано) оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, розташовано об`єкт нерухомого майна, придбаний позивачем у власність.

Цільове призначення земельної ділянки (КВЦПЗ) - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За загальним правилом, користування у суб`єктивному значенні - це можливість добування корисних властивостей речі для задоволення потреб користувача.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, використання земельної ділянки та добування її корисних властивостей здійснюється позивачем з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, шляхом розміщення на ній та експлуатації нерухомого майна для підприємницьких потреб позивача.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.4.2. ст.4 Податкового кодексу України, загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача та про необхідність їх скасування судом.

Суд також зауважує про помилкове застосування відповідачем розміру ставки податку на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки при прийнятті податкового повідомлення-рішення №50290-5240-0464/1 від 20.05.2020р. про визначення податкового зобов`язання за 2020 рік.

Приймаючи це рішення, відповідач керувався рішенням Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста , що діє з 01.07.2020р.

Проте, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року у справі №160/3200/20, яке залишено без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020р., визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019 року.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності, за яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до п. 12.3.4. ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.12.3.5. ст.12 ПК України, у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

Таким чином, суд вважає, що застосування при визначені ставки земельного податку у 2020 році Рішення Дніпропетровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р., введеного в дію з 01.07.2020р., порушує п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 та п.12.3.4. ст.12 ПК України. Земельний податок має справлятись, виходячи з ставок, які діяли до 31 грудня 2020 року.

Згідно п.3. Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2628-VIII від 23.11.2018р. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів встановлено, що у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Проте, цією нормою не передбачено виключення щодо не застосовуються вимог ПК України з встановлення ставок податку на 2020 рік.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно визначено ставку податку при розрахунку податкового зобов`язання за 2020 рік.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів та не навів нормативно обґрунтованих та переконливих аргументів на підтвердження правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 10510,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Дніпровська міська рада, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №50287-5240-0464/1 від 24.03.2020р., винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у податковому періоді 2017 рік в розмірі 147 415,41 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №50287-5240-0464/2 від 24.03.2020р., винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у податковому періоді 2018 рік в розмірі 442 246,22 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №50287-5240-0464/3 від 24.03.2020р., винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у податковому періоді 2019 рік в розмірі 442 246,22 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №50290-5240-0464/1 від 20.05.2020р., винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у податковому періоді 2020 рік в розмірі 1 105 615,56 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17-А) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 10510,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 25.02.2021 року.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

25.02.2021

Рішення не набрало законної сили 25 лютого 2021 р.

Суддя В.В. Кальник