Рішення

від 17.03.2021 по справі 600/396/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/396/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернув до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації щодо відмови донарахувати та виплати ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу ветеранам війни до 5 травня відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367) за період 2016 - 2020 роки в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації донарахувати та виплати ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу ветеранам війни до 5 травня відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367) за період 2016 - 2020 роки в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, в сумі 28075,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи вимоги законодавства, відмовив позивачу у проведенні перерахунку щорічної грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2020 року у сумі 28075,00 грн. Вказував, що у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, починаючи з 22 травня 2008 року відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій має становити п`ять мінімальних пенсій за віком. На переконання позивача, зазначене рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов`язковими для виконання на території України і остаточними. Крім цього, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018 (3393/18), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, а тому виплата щорічної разової грошової допомоги регулюється положеннями частини п`ятої статті 12 Закону №3551 у редакції, яка передбачала виплату такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Вказане свідчить про порушення прав позивача, оскільки, на його думку, виплата вказаної вище допомоги проведена не в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

У наданих до суду запереченнях відповідач вказав, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій проводиться у межах бюджетних призначень, виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, якими було визначено розмір вказаної вище допомоги у 2016-2020 роках. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 07 квітня 2016 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

21 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначав, що протягом 2016-2020 років він як учасник бойових дій до 05 травня щорічно отримував виплати: за 2016 рік 920 грн, за 2017 рік 1200 грн, за 2018 рік 1265 грн, за 2019 рік 1295 грн, за 2020 рік 1390 грн.

Однак у зв`язку із прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України, починаючи з 22 травня 2008 року відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, а також визнання Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018 (3393/18) неконституційними положень пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, позивач вважає, що щорічні виплати за 2016-2020 роки з урахуванням вимог Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту мали складати: за 2016 рік 5370,00 грн, недоплата - 4450,00 грн; за 2017 рік 6235,00 грн, недоплата 5035,00 грн; за 2018 рік 6865,00 грн, недоплата 5600,00 грн; за 2019 рік 7485,00 грн, недоплата 6190,00 грн; за 2020 рік 8190,00 грн, недоплата 6800,00 грн.

Таким чином, загальна сума виплат мала становити 28075,00 грн.

У зв`язку з наведеним позивач просив донарахувати та виплатити йому недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за період 2016-2020 років у розмірі 28075,00 грн.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 04 вересня 2020 року №03.02-26/2686 повідомив позивача про те, що на виконання Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» Кабінетом Міністрів України щорічно приймаються постанови щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня, які чітко регламентують її розмір, в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги» розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій становить 1390,00 грн.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не проведено виплат недосплаченої суми грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2020 роки, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII).

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені статтею 12 Закону №3551-XII.

Так, згідно з частиною п`ятою 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, частину п`яту статті 12 у Законі №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Разом з цим, відносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року також були врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказаний пункт було внесено до Бюджетного кодексу України шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01 січня 2015 року.

На виконання пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови щодо окремого бюджетного року а саме: №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року.

Названими постановами якими визначався, зокрема, порядок та розміри разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №141 від 02 березня 2016 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій було визначено у сумі 920,00 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань №223 від 05 квітня 2017 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій становив 1200,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань №170 від 14 березня 2018 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій було визначено у сумі 1265,00 грн.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань №237 від 20 березня 2019 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій становив 1295 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань №112 від 19 лютого 2020 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій передбачено у сумі 1390,00 грн.

Таким чином, під час проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у період з 2016 року по 2019 рік діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п`ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 з 22 травня 2008 року діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком").

Разом з цим, варто зазначити, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

З огляду на те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше, ніж норма частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій враховується норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Суд зауважує, що на момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року були чинними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин") та постанов Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року та № 237 від 20 березня 2019 року підлягали застосуванню відповідачем при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій та здійсненні виплат цієї допомоги у період з 2016 року по 2019 рік.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі №348/2100/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №459/2783/17, від 22 серпня 2018 року у справі №550/1131/17, від 13 червня 2019 року у справі №564/189/17 та від 31 липня 2019 року у справі №348/2005/16-а.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), у зв`язку із прийняттям якого він вважає, що відповідачем не можуть братися до уваги пункту 26 Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року, з огляду на таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Крім цього, у рішенні зазначено, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Згідно з частиною 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Беручи до уваги на викладене, суд вважає, що з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій п`ять мінімальних пенсій за віком.

Водночас, суд зауважує, що пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин") визнаний неконституційним з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-р/2020, тобто з 27 лютого 2020 року, а тому у відповідача не виникає обов`язку здійснення доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2019 роки.

Отже, у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку виплачених позивачу як учаснику бойових дій сум щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 року по 2019 рік, а також виплати йому суми різниці у розмірі, зазначеному в заяві від 21 серпня 2020 року.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось учасниками справи, що позивачем отримано щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій: за 2016 рік 920,00 грн, за 2017 рік 1200,00 грн, за 2018 рік 1265,00 грн, за 2019 рік 1295,00 грн, тобто у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року, які, як зазначено вище, на момент проведення таких виплат були чинними та неконституційними не визнавались.

Таким чином, здійснюючи виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік у вказаних вище розмірах, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу як учаснику бойових дій недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2019 роки та зобов`язання донарахувати та виплатити йому недосплачену суму такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за вказаний період, а тому такі задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу як учаснику бойових дій недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік та зобов`язання донарахувати та виплатити йому недосплачену суму такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій п`ять мінімальних пенсій за віком.

Статтею 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначено, що мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року установлено з 1 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1638 гривень.

Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік учасникам бойових дій становить 8190,00 грн. (1638,00 грн*5).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року залишено без змін.

Верховний Суд також вказав, що за ознаками типових справ це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Дослідивши матеріали даної справи, з огляду на її суб`єктний склад та аналогічність підстав виникнення цього спору, враховуючи норми, якими врегульовано спірні відносини, та зважаючи на зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку, що дана справа в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу як учаснику бойових дій недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік та зобов`язання донарахувати та виплатити йому недосплачену суму такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік відповідає вказаним вище ознакам типової справи, для якої зразковим є рішення у справі №440/2722/20.

Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Зі встановлених судом у цій справі обставин вбачається, що позивачу як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн.

Водночас, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі №440/2722/20, зважаючи на виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у меншому розмірі, ніж передбаченому частиною п`ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ, то суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відтак, суд зобов`язує Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Вказане, згідно позиції Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у зазначеній вище частині позовних вимог.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ); відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації (Чернівецька область, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 83, код ЄДРПОУ 03196280).

Суддя О.П. Лелюк