Постанова

від 11.03.2021 по справі 520/3580/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 р.Справа № 520/3580/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Спірідонов М.О., м. Харків) від 18.06.2020 року (повний текст рішення складено 22.06.2020 року) по справі № 520/3580/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Торговий дім "ГЛАВМАШ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2019 року № 00000371412 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 529 290 грн. 50 коп. ( податкове зобов`язання в розмірі 1019527 грн. та штрафні санкції в розмірі 509763 грн. 50 коп.) , а також податкове повідомлення - рішення № 00000361412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 598 502 гривні 50 коп. ( податкове зобов`язання 478 802 грн. та штрафні санкції 119 700 грн. 50 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними та наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Крім того, по взаємовідносинам з ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» відповідачем вже була проведена документальна позапланова перевірка та складений Акт № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09.11.2017 року. На підставі зазначеного акту були прийняті податкові-повідомлення рішення, які були предметом розгляду в суді справа № 820/3546/18, по якому прийнято рішення. Посилаючись на ст. 61 Конституції України, вважає, що у відповідача не було підстав двічі за одне і теж порушення приймати податкове повідомлення рішення. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року по справі № 520/3580/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 р. позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення-ішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22.03.2019 року №00000361412 та № 00000371412, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ".

Постановою Верховного Суду від 03.03.2020 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №520/3580/19 скасовано. Справу № 520/3580/19 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

При новому розгляді справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року по справі № 520/3580/19 скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 березня 2019 року № 00000371412 та № 00000361412.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

На адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про заміну відповідача по справі.

Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 вирішено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

Абзацом 3 пункту 2 постанови кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 установлено, що територіальні органи ДПС України, що ліквідуються відповідно до п.1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення ДПС України територіальних органів згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів. що ліквідуються. Таке рішення приймається ДПС України після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи ДПС України. що будуть утворені згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, та заповненням 30 % вакансій.

В абзаці 4 п. 2 постанови кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 закріплено, що права та обов`язки територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови, переходять ДПС України та її територіальним органам.

Наказом ДПС України від 30.09.2020 року № 529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

14.12.2020 року проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи- ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

Наказом ДПС України від 24.12.2020 року № 755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС України. утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету міністрів України від 30.09.2020 року № 893.

Відповідно до п.6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Таким чином, на цей час всі права та обов`язки Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) перейшли до його правонаступника - Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495).

Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області на належного правонаступника - Головного управління ДПС у Харківській області утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Главмаш» (код ЄДРПОУ 32759608) з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків і зборів, а також, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, про що 21.02.2019 року складений акт № 522/20-40-14-12-09/32759608.

Згідно акту, перевіркою встановлені наступні порушення:

1. порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 - занижена сума доходів що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на загальну суму 2660012 грн. за 2016 рік;

2. порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України - занижений податок на прибуток на загальну суму 478802 грн. за 2016 рік;

3. п.п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті завищено податкові зобов`язання на суму ПДВ 651 460 грн., у т.ч. за січень 2017 на суму ПДВ 332668 грн., за лютий 2017 на суму 69969 грн., за березень 2017 на суму ПДВ 72117 грн., за квітень 2017 на суму 137 667 грн., за червень 2017 на суму ПДВ 39039 грн. внаслідок не підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом - покупцем ТОВ «Альп-Ресурс» (код за ЄДРПОУ 40227896);

4. п.п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 651 460 грн., у т.ч. за січень 2017 на суму ПДВ 332668 грн., за лютий 2017 на суму 69969 грн., за березень 2017 на суму ПДВ 72117 грн., за квітень 2017 на суму 137667 грн., за червень 2017 на суму ПДВ 39039 грн. внаслідок поставки товару за невідомим напрямком;

5. пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1019527 грн., у тому числі на 124930 грн. за березень 2016 року, на 32517 грн. за вересень 2016 року, на 58890 за жовтень 2016 року, на 35521 грн. за листопад 2016 року, на 286269 грн. за грудень 2016 року, на 67760 грн. за січень 2017 року, на 330940 грн. за лютий 2017 року, на 82700 грн. за березень 2017 року, що призвело до: заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1019527 грн., у тому числі на 87515 грн. за березень 2016 року, на 37415 грн. за квітень 2016 року, на 32517 грн. за вересень 2016 року, на 58890 грн. за жовтень 2016 року, на 282834 грн. за грудень 2016 року, на 106716 грн. за січень 2017 року, на 136477 грн. за лютий 2017 року, на 128826 грн. за березень2017 року, на 143621 грн. за квітень 2017 року, на 4716 грн. за травень 2017 року;

6. ст. 24 Закону України "Про сплату праці", заробітна плата сплачувалась з порушенням термінів сплати заробітної плати. В перевіреному періоді підприємство мало заборгованість із сплати заробітної плати, а саме: за січень, жовтень, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, листопад 2017 року;

7. пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України: податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за червень, серпень, вересень, жовтень 2017 року, підприємством до бюджету перераховано не в повному обсязі та не своєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду податок на доходи фізичних осіб за липень, грудень 2016 року, лютий, березень, квітень, травень, листопад 2017 року, підприємством перераховано до бюджету не своєчасно та не у повному обсязі. Підприємством не перераховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 271,04 грн.;

8. ст. 16.1 Підрозділу 10 Податкового кодексу України "Інші перехідні положення", пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України: військовий збір під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за травень, червень, липень 2016 року, липень 2018 року, підприємством до бюджету перераховано не в повному обсязі та не своєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, військовий збір за листопад 2017 року, підприємством перераховано до бюджету не у повному обсязі.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем стосовно позивача 22 березня 2019 року складені наступні податкові повідомлення-рішення: № 00000371412, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1529290,50 грн. (за податковими зобов`язаннями - 1019527,00 грн. та штрафними санкціями- 509763,50 грн); № 00000361412, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 598502,50 грн. (за податковими зобов`язаннями - 478802 грн., за штрафними санкціями - 119700,50 грн).

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки про безпідставне віднесення у перевіряємих періодах ТОВ "ТД «ГЛАВМАШ" до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД", ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", ТОВ "ВЕЛЛІНГ", ТОВ "БРЕЙН СОФТ", ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", ТОВ "АМІДІ" за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів щодо контрагентів позивача та вироків судів, ненадання певних первинних документів та недоліків наданих документів.

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що в періоді, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Топ Стрім Трейд", ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", ТОВ "ВЕЛЛІНГ",ТОВ "БРЕЙН СОФТ", ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", ТОВ "АМІДІ".

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "Топ Стрім Трейд", судом встановлено, що 02 грудня 2016 року між позивачем та ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» укладено Договір підряду № 02/12-16. За умовами вказаного договору ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» (далі - підрядник) повинно було виконати роботи з капітального ремонту складу, розташованого за адресою Харківська область, смт. Андріївка. Термін виконання з 02 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року. Загальна вартість робіт склала 1474400,00 грн.

Додатково сторони підписали до договору підряду довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Дата складання - 16.12.2016 року. Склад, розташований за адресою Харківська область, смт. Андріївка, загальною площею 50 м.кв., був орендований позивачем за Договором оренди складу № 01/01 від 01.03.2016 року, орендодавець - ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання робіт надані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 14.12.2016 року, № 2 від 14 грудня 2016 року, № 3 від 15.12.2016 року, № 4 від 16.12.2016 року, № 5 від 16.12.2016 року, № 6 від 16.12.2016 року на суми 298800 грн., 296400 грн., 294000 грн., 278200 грн., 100000 грн., 207000 грн., до яких на перевірку надано договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, що вбачається з акту перевірки.

Оплата була здійснена у повному обсязі згідно платіжного доручення № 682 від 27.12.2016 року на суму 174400,00 грн., платіжного доручення № 16 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 грн., платіжного доручення № 14 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 грн., платіжного доручення № 18 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 грн., платіжного доручення № 17 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 грн., платіжного доручення № 24 від 19.01.2017 року на суму 300000,00 грн.

Під час розгляд справи в суді першої інстанції встановлено, що вказані правовідносини позивача з ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» були предметом дослідження в ході документальної позапланової перевірка, про що складений Акт № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09.11.2017 року. На підставі зазначеного Акту були прийняті податкові-повідомлення рішення, які позивач вже оспорював у суді в рамках справи № 820/3546/18 та прийнято рішення Харківським окружним адміністративним судом від 04.11.2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 року, яким позовні вимоги позовні вимоги позивача задоволено, а податкове повідомлення-рішення скасовано.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, з огляду на що, дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення із зазначених вище підстав є протиправними.

З приводу зазначеного висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 6156 від 27.10.2017р. фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Торговий дім Главмаш з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ Топ Стрім Трейд (податковий номер 40921310) за грудень 2016 року, ТОВ Індіго Фінанс (податковий номер 39854964) за червень-серпень 2016 року, та подальшої реалізації або виконання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

За результатами вказаної вище перевірки, був складений акт перевірки № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09.11.2017р., в якому перевіряючими були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

1. завищення податкового кредиту на загальну суму 748601 грн., у тому числі, за червень 2016 року у сумі 13816 грн., за липень 2016 року у сумі 299161 грн., серпень 2016 року у сумі 189891 грн., за грудень 2016 року у сумі 245733 грн., чим порушено пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України;

2. завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 38 956 грн. за грудень 2016 року, чим порушено пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України;

3. заниження суми податку на додану вартість до сплати на суму 709645 грн., у тому числі, за червень 2016 року на суму 13816 грн., за липень 2016 року на суму 299161 грн., за серпень 2016 року на суму 189891 грн., за грудень 2016 року на суму 206777 грн., чим порушено пп. а п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України;

4. п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України - не надано документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 29.11.2017р. Головне управління ДФС у Харківській області склало податкові повідомлення-рішення: № 0000881412 на загальну суму 887 056,25 грн., № 0000891412 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 38956,00 грн., № 0000901412 на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510,00 грн., які були предметом розгляду в рамках справи № 820/3546/18.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 р. скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0000881412 від 29.11.2017 р., № 0000891412 від 29.11.2017 р., № 0000901412 від 29.11.2017 р., які винесені відносно ТОВ "Торговий дім "ГЛАВМАШ".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 № 0000891412 та № 0000901412, а також податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53 грн., у т.ч. за основним платежем - 219610,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54902,71 грн.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 № 0000891412 та № 0000901412 - повністю, а також податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53 грн., у т.ч. за основним платежем - 219610,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54902,71 грн. - відмовлено.

Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4709 (чотири тисячі сімсот дев`ять) грн. 69 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 залишено без змін.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що під час вирішення спірних правовідносин встановлено, що 02 грудня 2016 між позивачем (Замовник) та ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» (Підрядник) укладено Договір підряду № 02/12-16, за умовами якого ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» зобов`язувалось виконати роботи з капітального ремонту складу, розташованого за адресою: Харківська область, смт. Андріївка. Термін виконання робіт - з 02.12.2016 по 19.12.2016. Загальна вартість робіт склала 1474400,00 грн Додатково сторони підписали до Договору підряду довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 16.12.2016.

Склад, розташований за адресою: Харківська область, смт. Андріївка, загальною площею 50 м.кв., був орендований позивачем за договором оренди складу № 01/01 від 01.03.2016, орендодавець - ОСОБА_1 .

На підтвердження реальності господарських операцій з виконання ТОВ ТОП Стрім Трейд підрядних будівельних робіт позивачем надано до матеріалів справи копії актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 14 грудня 2016 року № 1 на суму 298 800,00 грн, від 14 грудня 2016 року № 2 на суму 296 400,00 грн, від 15 грудня 2016 року № 3 на суму 294 000,00 грн, від 16 грудня 2016 року № 4 на суму 278 200,00 грн, від 16 грудня 2016 року № 5 на суму 100 000,00 грн, від 16 грудня 2016 року № 6 на суму 207 000,00 грн, до яких додано документи: «Договірна ціна» , «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1» , «Підсумкова відомість ресурсів» , «Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1» .

Оплату робіт проведено в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями № 682 від 27.12.2016 на суму 174 400,00 грн, № 16 від 16.01.2017 на суму 250000,00 грн, № 14 від 16.01.2017 на суму 250000,00 грн, № 18 від 16.01.2017 на суму 250000,00 грн, № 17 від 16.01.2017 на суму 250000,00 грн, № 24 від 19.01.2017 на суму 300000,00 грн, копії яких надані до матеріалів справи.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі №820/3546/18 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 612542,72грн., у тому числі: 490034,18 грн. за основним платежем та 122508,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті позовних вимог постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі №820/3546/18 залишено без змін.

Під час розгляду цієї справи суд касаційної інстанції вказав, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ ТОП Стрім Трейд та ТОВ Індіго Фінанс з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер господарських операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків.

Суд касаційної інстанції зазначив, що в процесі розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу ТОВ Топ Стрім Трейд підрядних послуг (будівельні роботи з капітального ремонту орендованого позивачем складу), дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; відсутність належних доказів фактичного надання договірних послуг; відсутність дозвільних документів на здійснення капітального ремонту на орендованому позивачем складі; відсутність у актах приймання виконаних робіт (наданих послуг) обов`язкових реквізитів, інформації про зміст господарської операції із зазначенням переліку послуг (робіт) та вартості кожної з них; неможливість ідентифікації осіб, які виконували роботи підряду з урахуванням значного обсягу затрат трудомісткості; відсутність звітів про штатних працівників та документального підтвердження про залучення до виконання будівельних робіт субпідрядної організації; ненадання документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності позивача; недоведеність економічної доцільності операцій позивача саме з вказаним контрагентом.

Таким чином, Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом спірних взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом не підтверджують реальне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірним правочином реалізовані позивачу послуги саме ТОВ Топ Стрім Трейд .

Також суд касаційної інстанції послався на те, що судом вірно враховано, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом господарських операцій позивача з ТОВ Топ Стрім Трейд не можна вважати такими, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, оскільки показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому законом порядку, беручи до уваги обставини, встановлені вироком суду, який набрав законної сили.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що судом апеляційної інстанції також встановлено, що інші первинні документи, додані до актів приймання виконаних будівельних робіт: локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, від підписані імені ТОВ Топ Стрім Трейд невстановленою особою, оскільки не містять прізвища, імені та по батькові власника підпису, а тому також не можуть бути підтвердженням здійснення господарських операцій за участю позивача та вказаного підприємства.

Разом з тим, частково скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що ними не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ Індіго Фінанс , зокрема, не досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; не з`ясовано умови спірного договору та специфіки господарських операцій позивача з контрагентом; не перевірено фактичне придбання спірного товару (документальне оформлення, зміст та порядок виконання) саме у Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго Фінанс ; не досліджено питання фактичної можливості здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей; не досліджено фактичне проведення оплати за саме отриманий від вказаного контрагента товар; не досліджено питання цільового використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача та не перевірено їх зв`язок з такою господарською діяльністю; не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентом на безпідставне формування податкового кредиту з метою заниження податкових зобов`язань, суди повинні були з`ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати спірні товари у ТОВ Індіго Фінанс , реальне виконання умов договору.

При новому розгляду справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 р. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 612542,72 грн., у тому числі: 490034,18 грн. за основним платежем та 122508,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане рішення залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 р.

Вирішуючи спірні правовідносини в цій частині, суд першої інстанції послався виключно на те, що господарські операції підприємства позивача з ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» були предметом дослідження в ході документальної позапланової перевірка, про що складений Акт № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09.11.2017 року. На підставі зазначеного Акту були прийняті податкові-повідомлення рішення, які позивач оспорював у суді в рамках справи № 820/3546/18 та прийнято рішення Харківським окружним адміністративним судом від 04.11.2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 року, яким позовні вимоги позовні вимоги позивача задоволено, а податкове повідомлення-рішення скасовано.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 року залишене без змін рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 612542,72 грн., у тому числі: 490034,18 грн. за основним платежем та 122508,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, але ці судові рішення та визначена податковим органом частина грошових зобов`язань, стосуються взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ Індіго Фінанс , а не з ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» , в той час як відносно «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» , за наслідком касаційного перегляду судових рішень підтверджено обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом спірних взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом не підтверджують реальне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірним правочином реалізовані позивачу послуги саме ТОВ Топ Стрім Трейд .

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 березня 2019 року № 00000361412, підприємству позивача збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток підприємств у розмірі 598502,50 грн. (у тому числі 478802,00 грн. за основним платежем та 119700,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Згідно з пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності, як фінансова.

Положеннями пп. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів дійшла до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 березня 2019 року № 00000361412 підлягає скасуванню в частині визначення грошових зобов`язань на суму 265392,00 грн. (основний платіж) та 66348,00 грн. (штрафні санкції).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", судовим розглядом встановлено, що 21 лютого 2017 року позивач уклав Договір № 2102 купівлі-продажу транспортного засобу, згідно якого придбав транспортні засоби: МАЗ 2003 року випуску, МАЗ 2006 року випуску, МАЗ 2006 року випуску. Ціна договору склала 2481840,00 грн.

Транспортні засоби були передані за Актом № 1 від 28.02.2017 року, за Актом № 2 від 28.02.2017 року, за Актом № 3 від 28.02.2017 року (видаткова накладна № РН-0000134 від 28.02.2017 року, податкова накладна № 15 від 28.02.2017 року, податкова накладна № 105 від 28.02.2017 року, податкова накладна № 28.02.2017 року).

Наказом № 24/02/17 від 24.02.2017 року на підприємстві позивача був призначений відповідальний по отриманню транспортних засобів у продавця.

Зазначені транспортні засоби були оформлені на позивача як основні засоби, що підтверджується копією картки рахунку 10 та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, податкових накладних, які надавались відповідачу під час перевірки (оригінали документів були надані на вимогу старшого слідчого з ОВС).

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині контролюючий орган пов`язує з: наявністю податкової інформації контролюючих органів щодо ознак фіктивності; наявність вироку Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2018 року по справі № 753/3503/18; відсутністю трудових ресурсів.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", судовим розглядом встановлено, що 01 листопада 2016 року між позивачем та ТОВ «АЛЬП-РЕСУРС» укладено Договір поставки № 01/11-16 будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору надані видаткові накладні: № РН-000001 від 18.01.2017 року на суму 150000,00 грн., № РН-000002 від 18.01.2017 року на суму 545134,72 грн., № РН-000003 від 18.01.2017 року на суму 665065,07грн., № ЛНА-000007 від 18.01.2017 року на суму 35076,00 грн., № ЛНА-000008 від 18.01.2017 року на суму 54432,00 грн., № РН-000009 від 18.01.2017 року на суму 345360,00 грн., № ЛНА-000009 від 18.01.2017 року на суму 139740,00 грн., № РН-0000010 від 18.01.2017 року на суму 61200,00 грн., № РН-000019 від 28.02.2017 року на суму 419814,50 грн., № РН-0000017 від 06.03.2017 року на суму 358729,14 грн., № РН-0000018 від 29.03.2017 року на суму 63303,61 грн., № РН-0000038 від 29.03.2017 року на суму 10666,99 грн., № ЛНА-000013 від 21.04.2017 року на суму 2328,00 грн., № РН-000049 від 25.04.2017 року на суму 43215,83 грн., № РН-000046 від 27.04.2017 року на суму 478820,16 грн., № РН-000047 від 27.04.2017 року на суму 102437,98 грн., № РН-000048 від 27.04.2017 року на суму 199200,24 грн., № РН-0000052 від 12.06.2017 року на суму 234235,60 грн. В подальшому оригінали цих первинних документів були вилучені на вимогу старшого слідчого з ОВС.

Також судом першої інстанції встановлено, що сторонами не заперечувався факт укладення договору про відступлення прав вимоги, за яким позивач, як первісний кредитор, відступив ТОВ "Лімна-Груп", як новому кредитору, право вимоги за договором поставки № 01/11-16.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині контролюючий орган пов`язує з: відсутність трудових ресурсів та основних фондів у контрагента; ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних; наявністю податкової інформації контролюючих органів щодо ознак фіктивності; наявністю протоколу допиту щодо відсутності причетності особи, яка значиться директором, до діяльності підприємства.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "ВЕЛЛІНГ", судовим розглядом встановлено, що 01 грудня 2016 року між позивачем та ТОВ "ВЕЛЛІНГ" укладений договір підряду № 01/12, згідно якого ТОВ «ВЕЛЛІНГ» як підрядник взяв на себе обов`язки з виконання робіт по капітальному ремонту складу, розташованого за адресою смт. Андріївка, Харківська область. Склад був орендований позивачем на підставі договору оренди складу № 01/01 від 01.03.2016 року. Загальна вартість робіт склала- 882600,00 грн. Додатково до договору підряду сторонами підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Дата складання - 11.12.2016 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, представник позивача пояснив, що основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, для реалізації будівництва позивач постійно закупає будівельні матеріали, які необхідно зберігати, відтак, для цих цілей був орендований вищеназваний склад.

За фактом виконання робіт сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 11.2.2016 року на суму 295800 грн., №2 від 11.12.2016 року на суму 294000 грн., № 3 від 11.12.2016 року на суму 292800 грн., до яких складено та на перевірку надано договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат.

На підтвердження поставки товару контрагентом ТОВ «ВЕЛЛІНГ» , позивачем надано: рахунок - фактура № СФ-083 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-077 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 8 від 01.12.2016 року) на суму 54 679,63 грн; рахунок-фактура № СФ-085 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-080 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 9 від 01.12.2016 року) на суму 63 583,60 грн; рахунок-фактура № СФ-087 від 10.12.2016 року (видаткова накладна № РН-082 від 10.12.2016 року, податкова накладна № 16 від 05.12.2016 року) на суму 262 745,65 грн; рахунок-фактура № СФ-081 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-075 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 5 від 01.12.2016 року) на суму 112 890,79 грн; рахунок-фактура № СФ-082 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-076 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 6 від 01.12.2016 року) на суму 55 634,33 грн; рахунок-фактура № СФ-086 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-081 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 7 від 01.12.2016 року) на суму 75 860,15 грн; рахунок-фактура № СФ-084 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-079 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 10 від 01.12.2016 року) на суму 75 860,15 грн; рахунок-фактура № СФ-088 від 10.12.2016 року (видаткова накладна № РН-083 від 10.12.2016 року, податкова накладна № 13 від 05.12.2016 року) на суму 18 180,14 грн; рахунок-фактура № СФ-080 від 02.12.2016 року (видаткова накладна № РН-078 від 02.12.2016 року, податкова накладна № 11 від 02.12.2016 року) на суму 113 671,30 грн; рахунок-фактура № СФ-089 від 10.12.2016 року (видаткова накладна № РН-084 від 10.12.2016 року, податкова накладна № 14 від 05.12.2016 року) на суму 1 908,08 грн.

В якості доказів оплати, до матеріалів справи надано банківські виписки, а до перевірки, у свою чергу, надано договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "ВЕЛЛІНГ" відступило ТОВ "Топ Стрім Трейд" право вимоги оплати за отриманий позивачем товар. Як пояснив представник позивача, зазначений товар був використаний при виконанні робіт по реконструкції для КП «Харківводоканал» .

Порушення вимог податкового законодавства контролюючий орган пов`язує з: відсутністю трудових ресурсів у контрагента; наявністю недоліків первинних документів - відсутність в актах приймання виконаних будівельних робіт дати підписання, у договірних цінах та підсумкових відомостях ресурсів - дат, номерів та печаток, у локальних кошторисах - підписи невстановлених осіб та відсутність печаток; ненаданням до перевірки договору між позивачем та ТОВ «ВЕЛЛІНГ» на поставку товару; наявністю вироку Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/33900/17-к від 17.08.2017 року відносно директора ТОВ "Топ Стрім Трейд", як нового кредитора; наявністю вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2017 року по справі № 755/3316/17; наявністю ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від18.11.2016 року по справі № № 755/15458/16-к щодо ТОВ «ВЕЛЛІНГ» ; ненаданням до перевірки товарно - транспортних накладних; наявністю податкової інформації про фіктивність.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "БРЕЙН СОФТ", судовим розглядом встановлено, що на підтвердження придбання товару у ТОВ «БРЕЙН СОФТ» позивач надав видаткову накладну № РН-070, видаткову накладну № РН-071, видаткову накладну № РН-073, видаткову накладну № РН-072. В якості доказів оплати до матеріалів справи надано банківські виписки. У подальшому придбаний товар - будівельні матеріали, були використані при виконанні договорів підряду, підписаних з Миколаївською сільською радою Лозівського району Харківської області та Савинською селищною радою.

Порушення вимог податкового законодавства контролюючий орган пов`язує з: відсутністю трудових ресурсів, основних фондів; ненаданням до перевірки договору між позивачем та ТОВ «БРЕЙН СОФТ» на поставку товару; ненаданням до перевірки товарно - транспортних накладних; наявністю податкової інформації про фіктивність; наявність недоліків первинної документації; фігурування у кримінальних провадженнях.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", судовим розглядом встановлено, що позивачем укладено договір поставки № 10/16-1 від 10.03.2016 року з ТОВ «ТК «ПРИНЦЕПС ГРУП» на поставку будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: рахунок-фактура № 28/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 28 від 31.03.2016 року), рахунок-фактура № 26/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 26 від 31.03.2016 року), рахунок-фактура № 25/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 25 від 31.03.2016 року).

На підтвердження оплати позивачем надані банківські виписки (надані до матеріалів справи). У подальшому матеріали були реалізовані ТОВ "СтройТрансАвто", ТОВ "Техносінтез".

Порушення вимог податкового законодавства контролюючий орган пов`язує з: відсутністю трудових ресурсів та основних засобів; ненаданням до перевірки товарно - транспортних накладних; наявністю ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.03.2018 року по кримінальній справі № 428/964/18 відносно ТОВ «ТК «ПРИНЦЕПС ГРУП» ; наявністю недоліків в первинних документах - відсутність ПІБ особи, яка брала участь в господарських операціях.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "АМІДІ", судовим розглядом встановлено, що позивачем укладено договір поставки № 03/09-16 від 05.09.2016 року з ТОВ «АМІДІ» на поставку будівельних матеріалів. Відповідно рахунку-фактури № СФ-068 від 01.09.2016 року сторони домовилися про вартість труби безнапірної ПП у кількості 92,700 м. На підтвердження поставки товару позивачем надана видаткова накладна № 068 від 07.09.2016 року (податкова накладна № 5 від 07.09.2016 року).

У подальшому 12 грудня 2016 року контрагент позивача підписав Договір про відступлення права вимоги з ТОВ «АЛСІМО» , відповідно до якого заборгованість позивача за будівельні матеріали у розмірі 195103,15 гривень була відступлена до ТОВ «АЛСІМО» .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині контролюючий орган пов`язує з: відсутністю трудових ресурсів та основних засобів; ненаданням до перевірки товарно - транспортних накладних; наявністю недоліків в первинних документах - відсутність ПІБ особи, яка брала участь в господарських операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно з пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, до складу витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

За приписами статті 4 Закону України № 996-XIV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов`язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Таким чином, наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", ТОВ "ВЕЛЛІНГ",ТОВ "БРЕЙН СОФТ", ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", ТОВ "АМІДІ", що спричинили реальну зміну в майновому стані позивача, а такі спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого використання результатів цих операцій в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

Контролюючим органом в акті перевірки та під час розгляду справи не було спростовано, що жодна із замовлених та отриманих робіт здійснена не в межах господарської діяльності товариства, не надав переконливих доводів зворотного. Також акт перевірки не містить жодного умотивованого посилання про фактичне порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло його права на формування даних податкового обліку за спірними операціями.

Не визнаючи господарські операції позивача з контрагентами реальними, контролюючий орган також виходив з аналізу податкової інформації про контрагентів.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункти 74.1, 74.2 статті 74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Відтак, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних податкової інформації по спірним контрагентам, без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, є безпідставними.

При цьому, посилання податкового органу на відсутність у контрагентів необхідних трудових ресурсів та виробничих потужностей не може бути безумовною підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.

Доказів про наявність фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а також податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів необхідних трудових ресурсів та виробничих потужностей не може бути безумовною підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.

Що стосується посилання апелянта на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ, а тому висновки відповідача в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо посилання податкового органу на відсутність в актах приймання виконаних будівельних робіт дати підписання, у договірних цінах та підсумкових відомостях ресурсів - дат, номерів та печаток, у локальних кошторисах - підписи невстановлених осіб та відсутність печаток (по взаємовідносинам з ТОВ ВЕЛЛІНГ), відсутність ПІБ особи, яка брала участь в господарських операціях (по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «ПРИНЦЕПС ГРУП» та ТОВ «АМІДІ» ), колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи копії документів містять назву посад, прізвища та ініціали відповідних осіб та відтиски печаток підприємств, а також містять підписи, що в сукупності дає змогу ідентифікувати осіб, які складали ці документи.

Що стосується посилання апелянта на фігурування його контрагентів у кримінальних провадженнях, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі цього, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Що стосується посилання апелянта на наявність вироків відносно контрагентів підприємства позивача, а саме: вироку Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2018 року по справі № 753/3503/18 відносно ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2017 року по справі № 755/3316/17 відносно ТОВ «ВЕЛЛІНГ» , колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду (викладена у постанові від 08.08.2018р., справа №820/4428/17, адміністративне провадження №К/9901/51373/18): «Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу, щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/4590/17, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), оскільки вказаний вирок не містить будь - яких відомостей про господарські операції між ТОВ "Форум Брандіг" та позивачем.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14) адміністративне провадження №К/9901/8100/18), сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

В постанові Верховного Суду від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) зазначено, що : " жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством, цим вироком не встановлено. За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. З урахуванням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необґрунтованим".

Дослідивши зміст вироків, на які посилається податковий орган, колегія суддів зазначає, що судом не досліджувались спірні господарські операції підприємства позивача з ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ «ВЕЛЛІНГ» та ТОВ «Топ Стрім Трейд» , а тому висновки відповідача про нереальність господарських операцій є лише припущенням так як встановлені у вироках обставини не мають значення для податкового спору. Пояснення осіб яка заснували підприємства, щодо того, що після її реєстрації не здійснювали будь-яких юридично значимих дій щодо угод, не свідчить, що операції між позивачем та ТОВ ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ «ВЕЛЛІНГ» та ТОВ «Топ Стрім Трейд» були не реальними (безготівковими).

На підставі цього, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року по справі № 520/3580/19 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 березня 2019 року № 00000361412 в частині визначення грошових зобов`язань на суму 265392,00 грн. (основний платіж) та 66348,00 грн. (штрафні санкції), з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торговий дім "ГЛАВМАШ". В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року по справі №520/3580/19 підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції в цій частині не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року по справі № 520/3580/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 березня 2019 року № 00000361412 в частині визначення грошових зобов`язань на суму 265392,00 грн. (основний платіж) та 66348,00 грн. (штрафні санкції) та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року по справі №520/3580/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров

Повний текст постанови складено 18.03.2021 року