Постанова

від 04.03.2021 по справі 160/3034/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2021 року м.Дніпросправа № 160/3034/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 160/3034/20 (суддя Віхрова В.С.) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) (правонаступником є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 44118658) (далі відповідач):

- №0028931305 від 28.08.2019 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170 грн.;

- №0029171305 від 28.08.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 134 717,50 грн.;

- №0029061305 від 28.08.2019 року, яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 252 522,72 грн., з яких - 202 018,18 грн. основне зобов`язання та 50504,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0029071305 від 28.08.2019 року, яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 21 043,56 грн., з яких 16 834,85 грн. - основне зобов`язання та 4208,71 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0028911305 від 28.08.2019 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн.;

- №0028891305 від 28.08.2019 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн.

- № 002916105 від 28.08.2019 року, яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 336 793,75 грн., з яких 269 435 грн. основне зобов`язання та 67358,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- вимогу Ф-№0029011305 від 28.08.2019 року, якою з позивача вимагається до стягнення суму недоїмки в розмірі 126 529,69 грн.;

- рішення 0029051305 від 28.08.2019 року, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання зі сплати єдиного внеску в сумі 12 652,97 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позовні вимоги позивача було задоволено частково. Так, суд визнав протиправними та скасував:

- податкове повідомлення-рішення №0029061305 від 28.08.2019 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в загальному розмірі 252 522,72 грн., з яких 202018,18 грн. грошове зобов'язання та 50504,54 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0029071305 від 28.08.2019 року, яким донараховано податкове зобов'язання з військового збору, в загальному розмірі 21 043,56 грн., з яких 16834,85 грн. грошове зобов'язання та 4208,71 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0028911305 від 28.08.2019 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №002916105 від 28.08.2019 року, в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в загальному розмірі 154 873,75 грн., з яких 123 899,00 грн. грошове зобов'язання та 30 974,75 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0029171305 від 28.08.2015 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 134717,50 грн.;

- вимогу Ф-№0029011305 від 28.08.2019 року про стягнення суми недоїмки в розмірі 126 529,69 грн. ;

- рішення №0029051305 від 28.08.2019 року, яким донараховано грошове зобов'язання зі сплати єдиного внеску в сумі 12 652,97 грн.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга в частині задоволених позовних вимог.

Відповідач вважає, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставами для скасування рішення в оскарженій частині.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. Просить відмовити у задоволенні скарги відповідача.

Сам позивач рішення суду в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог не оскаржив.

Представник відповідача у судовому засіданні прохав суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати в оскарженій частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач надіслав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.07.2019 року №38026/04-36-13-05/НОМЕР_1.

Висновками акту перевірки зафіксовано виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, а саме:

1) п.177.2, п.177.4, пп. 177.4.5, пп 177.4.6, пп.177.4.7 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 202 018,18 грн.;

2) пп.1.2, п.1 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ, пп 163.1.1. п.163.1 с.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження військового збору у сумі 16 834,85 грн.;

3) абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині ненарахування єдиного соціального внеску в сумі 126529,69 грн.;

4) п.181.1 ст.181, п.183.2, п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України з врахуванням вимог п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187 в частині не нарахування та не сплати до бюджету суми ПДВ у розмірі яка складає 269 435 грн., у тому числі по періодам: січень 2018 - 1766 грн., лютий 2018 року - 127 87 грн., липень 2018 року - 2253 грн., вересень 2018 року - 22939 грн., жовтень 2018 року - 2428 грн., грудень 2018 року - 96279 грн.;

5) п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в частині не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством на суму 269 435 грн., у тому числі по періодам: січень 2018 року - 17660 грн., лютий 2018 - 127876 грн., липень 2018 року - 2 253,40 грн., вересень 2018 року - 22939,34 грн., жовтень 2018 року - 2428 грн., грудень 2018 року - 96279 грн.;

6) п.49.1 п.49.2 п.п.49.18.1, п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий, березень 2018 року;

7) п.п.16.1.3 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України в частині ненадання до контролюючих органів повної інформації щодо об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП;

8) п.51.1 с.51 пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не подання податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за формою 1-ДФ за 1,3 а 4 квартали 2018 року.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0028931305 від 28.08.2019 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170 грн.;

-№0029171305 від 28.08.2015 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 134 717,50 грн.

-№0029061305 від 28.08.2019 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 252 522,72 грн., з яких 202018,18 грн. грошове зобов'язання та 50504,54 грн. штрафні (фінансові) санкції;

-№0029071305 від 28.08.2019 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з військового збору, в загальному розмірі 21 043,56 грн., з яких 16834,85 грн. грошове зобов'язання та 4208,71 грн. штрафні (фінансові) санкції;

-№0028911305 від 28.08.2019 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн.;

№0028891305 від 28.08.2019 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн.;

№002916105 від 28.08.2019 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 336 793,75 грн., з яких 269 435,00 грн. грошове зобов'язання та 67358,75 грн. штрафні (фінансові) санкції;

Також, відповідачем сформовано вимогу Ф-№0029011305 від 28.08.2019 року, якою з позивача вимагається до стягнення суму недоїмки в розмірі 126 529,69 грн. та рішення 0029051305 від 28.08.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів платнику податків своєчасно не сплаченого єдиного внеску, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання зі сплати єдиного внеску в сумі 126 52,97 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, частково задовольнив позовні вимоги. Так, скасовуючи оскаржені позивачем рішення відповідача, суд вказав на безпідставність їх прийняття, оскільки позивачем спростовано висновки акту перевірки про допущення порушень вимог податкового законодавства.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що вид діяльності ФОП ОСОБА_1 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 було вручено запити від 20.06.2019 та направлено засобами поштового зв'язку запит від 26.06.2019 р. на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України про надання первинних документів та пояснень стосовно питань, які виникли у ході проведення перевірки.

Позивачем на запити контролюючого органу було надано первинні документи, але станом момент складання акту інформацію по залишкам товарно - матеріальних цінностей станом на 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018 на 31.12.2018, інформація по дебіторській та кредиторській заборгованості (у розрізі окремих покупців, постачальників) із зазначенням періоду виникнення, пояснення по документально-підтвердженим витратам в розрізі, із зазначенням періоду виникнення, щодо фактичної адреси здійснення діяльності, наявність складських, офісних приміщень, наявності сільськогосподарської техніки, якою обробляли земельні ділянки, не надано.

Також, у письмових запитах у зв'язку з неналежним веденням книги обліку доходів та витрат, наданої для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 вказано на необхідність надання пояснень стосовно розшифровки доходів та документально підтверджених витрат за 2016, 2017, 2018 роки по веденню фінансово-господарської діяльності. Станом на дату написання акту розшифровки доходів та документально підтверджених витрат за 2016, 2017, 2018 рр. не надано.

За висновками контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 до складу документально підтверджених витрат у додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018 р., в колонці 5 "вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" включено наступні суми витрат: 2018 р. - 2989954,80 грн., при цьому документально підтверджено та враховано в ході проведення перевірки (за видом діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур) на підставі первинних документів наступні суми документально підтверджених витрат вирощеної та реалізованої с/г продукції: 2018 р. - 2075238,6 грн., в т.ч. придбання с/г продукції (пшениця, ячмінь), а саме: 2018 р. - 1846821,93 грн.; - придбання мінеральних добрив (селітра аміачна, сіль гліфосату), а саме: 2018 р. - 228416,67 грн.

В ході проведення перевірки були використані надані до перевірки первинні документи (виписки банку по розрахунковим рахункам, платіжні доручення на сплату, видаткові накладні, акти виконаних робіт, отриманих послуг, рахунки), на підставі яких до складу інших документально підтверджених витрат (податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018р. колонка 7 "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг") ФОП ОСОБА_1 враховано:

єдиний внесок з фізичної особи-підприємця, задекларований та сплачений за результатами річного декларування, а саме: 2018 - 9009,66 грн.

витрати на обслуговування банківського рахунку, а саме: 2018-4362,11 грн.

витрати на доставку ТМЦ (перевезення вантажу за маршрутом) від ФОП ОСОБА_1 до елеватора ТОВ "Сонячне насіння плюс", за ЄДРПОУ 41121579, а саме: 2018 - 137357,19 грн. (без ПДВ) та послуги зберігання с/г продукції на елеваторі, а саме: 2018 - 36448,36 грн. (без ПДВ).

Враховуючи викладене, з веденням фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у 2018 році документально підтверджені витрати, пов'язані з отриманням доходу складають 2323702,11 грн., а саме: 2018 р. - 2323702,11 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатках Ф2 до податкових декларації та витратами, встановленими в ході проведення перевірки, встановлено завищення витрат, на загальну суму 1122323,21 грн., у т.ч. по періодам: 2018 -1122323,22 грн., а саме:

1.ФОП ОСОБА_1 до складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - ряд. 5 Додатку ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи, безпідставно включив суму витрат на придбання ТМЦ (насіння гібриду соняшнику 26 мішків по (150 тис.насінин у кожному) на суму 125423,06 грн., ЕС Белла насіння соняшнику 9 мішків по 150 тис.насінин у кожному на суму 37515,74 грн., ячміню у кількості 55,52 т. на суму 319956 грн. (без ПДВ), які у звітному періоді не були реалізовані на загальну суму 482894,80 грн. (без ПДВ).

2. ФОП ОСОБА_1 до витрат включив придбані комп'ютер та планшет на загальну суму 36 089,15 грн, та пробовідбірник на загальну суму 1333,33 грн., при цьому згідно пп.177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

Відповідно до п.п. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів).

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів (пп.177.4.9 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

ФОП ОСОБА_1 такого розрахунку до перевірки не надав.

3. Згідно видаткових та податкових накладних, ФОП ОСОБА_1 було придбано пшениці на загальну суму 486030 грн. (без ПДВ) та у повному обсязі були включені до складу витрат у звітному періоді, на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - ряд. 5 Додатку ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи, але згідно банківських виписок ФОП ОСОБА_1 перерахував лише 62000 грн., тобою 424030,00 грн. є кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_2.

4. Для підтвердження переліку витрат за 2018 р., які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, ФОП ОСОБА_1 надано чеки на придбання бензину, дизпалива на АЗС смт. Василівка та договори оренди автотранспортних засобів на суму 46 557,94 грн. Договори, які надав ФОП ОСОБА_1 нотаріально не посвідченні, тому використані витрати, списання ГСМ є неправомірним, та таким, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

5. В ході проведення перевірки були використанні надані до перевірки первинні документи (виписки банку по розрахунковим рахункам, платіжні доручення на сплату, видаткові накладні, акти виконаних робіт, отриманих послуг, рахунки), на підставі яких до складу інших документально підтверджених витрат ФОП ОСОБА_1 віднесено придбана олива моторна на суму 11267,00грн. та дизельне паливо на загальну суму 102461,67 грн.. В той же час перелік автотранспортних засобів, якими б здійснював діяльність - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур до перевірки не надав. Згідно п.п. 177.4.5, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, такі витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності фізичною особою - підприємцем.

6. ФОП ОСОБА_1 до складу інших документально підтверджених витрат відніс придбання автогуми на загальну суму 13939,33 грн. та технічне обслуговування власного автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2967 на загальну суму 3750,00 грн.

Таким чином, ФОП ФОП ОСОБА_1, в порушення п. 177.2, п. 177.4, пп. 177.4.6, пп. 177.4.7 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, безпідставно відніс до складу витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу, витрати, які документально не підтверджені та безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу та не пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця на суму 1122323,22 грн. (без ПДВ) у т.ч. по періодам: 2018 рік - 1122323,22 грн..

В ході перевірки виявлено порушення п.177.1 ст.177, п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в результаті завищення задекларованих документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу від здійснення діяльності та встановлено заниження сум чистого оподатковуваного доходу за 2018р. на загальну суму 1217328,26 грн., а саме: за 2018 -1217328,26 грн.

За результатами перевірки підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності з урахуванням вимог п. 167.1 етапі 167 Податкового кодексу за 2018р. в сумі 202018,18 грн., в тому числі: за 2018 рік в сумі 202018,18 грн., а саме:

За 2018:

ПДФО за даними фізичної особи-підприємця - 95005,05 грн.

ПДФО за даними перевірки:

1217328,26 грн. - чистий оподатковуваний дохід.

1217328,26 *18%= 219119,09 грн.

Донараховано за даними перевірки 219119,09 - 17100,91 = 202018,18 грн.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, на який нараховується єдиний внесок в межах максимальної величини, встановлено порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", заниження внеску у сумі 575134,95 грн., у тому числі по періодам: -2018 рік - 575134,95 грн.

Згідно наданих до Західно - Донбаського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Васильківська ДПІ (Васильківський район) "Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" Таблиця 1. за 2018 рік, ФОП ОСОБА_1 зазначив дохід, на який нараховується єдиний внесок, у сумі 95005,05 грн..

За результатами перевірки, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, ФОП ОСОБА_1 отримав дохід від здійснення діяльності, на який нараховується єдиний внесок, у сумі 1215449,71 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійно визначеного фізичною особою - підприємцем, яка обрала загальну систему оподаткування, на який нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., встановлено його не нарахування у сумі 126529,69 грн., у т.ч. по періодам: - 2018 рік 126529,69 грн. (п.2.5.3. акту перевірки).

Позивачем у перевіряємому періоді занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018р. у загальній сумі 126529,69 грн..

Крім того, згідно з реєстраційними даними А1С "Податковий Блок" за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 роки ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку II групи (20% мінімальної заробітної плати).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 отримав дохід у розмірі 1548682,32 грн. (п. 2.1.2 Акту перевірки "Визначення обсягу суми доходу, отриманого від провадження діяльності на спрощеній системі оподаткування, застосування ставок єдиного податку, використання в діяльності праці найманих осіб платником єдиного податку( у т.ч. II групи)".)

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до 10.01.2018 року не надав реєстраційну заяву до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (Західно-Донбаське управління Васильківська ДПІ (Васильківський р-н) для обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість, чим порушив п. 181.1 ст 181. п. 183.2. п. 183.4 ст.183 ПКУ.

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у січні та лютому 2018 року у сумі 727 680,00 грн., що підтверджено первинними документами та даними податкової декларації про майновий стан та доходи за І кв. 2018 року від 06.04.18 № 9060109197.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість лише з 12.03.2018 року.

Таким чином, в результаті встановлених порушень п.181.1 ст. 181, п. 183.2, п.183.4 ст.183, ПКУ, з урахуванням вимог п. 183.10 ст. 183, 187.1 ст.187 ПКУ ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ без врахування сум податку, нарахованих під час продажу товарів, яка складає 145536,00 грн., у тому числі по періодам: січень 2018- 17660,00грн. (88300*20%) та лютий 2018 - 127876,00 грн. (639380*20%).

Крім того, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 ТМЦ (Ячмінь у сумі 319956 грн. (сума ПДВ 63991 грн.), насіння гібриду соняшнику на суму 104519,22 грн. ( ПДВ 20904 грн.), ЕС Белла насіння соняшнику на суму 31263,12 грн.( ПДВ 6253 грн.) не були реалізовані у періоді з 01.01.2018 р. по 31.12.2018р., та відсутні на залишках станом на 31.12.2018. Тобто, ТМЦ (ячмінь, насіння гібриду соняшнику, ЕС Белла насіння соняшнику) не були використані в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 (пп.2.1.2 п.2.1 розд.2 Акту перевірки).

За період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання інших витрат (олива моторна, паливно-мастильні матеріали, придбання автогуми та комп'ютерна техніка не маючи офісного приміщення) на загальну суму 163757,15 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 32751 грн.) розраховано наступним чином:

16727,20 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 2787,87 грн.) придбано автогуму Goodyear UltraGrip Ice SUV G1 255/55 R18109Т у грудні 2018 р.;

- 14682,00 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 2447,01 грн.) придбано oперативну пам'ять Аpасеr DDE4-2400 8192МВ РС4-192 у вересні 2018 р.;

- 14566,00 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 2427,01 грн.) придбано процесор Inter Pentium С4500 3.5 GHz/8GT/s/3MB PC4-192 у жовтні 2018;

- 14059,00 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 2343,17 грн.) придбано планшет Sumsung Galaxy Tab S2 9.7" 2016; 32 GB у грудні 2018;

- 122954 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 20492,33 грн.) придбано дизельне паливо Євро у вересні 2018 р.;

- 13520,40 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 2253,40 грн.) придбано оливу моторну WOLVER SUPER LIGHT SAE 10W-40 каністра жерсть у липні 2018 р.

З огляду на зазначене, в порушення п. 198.5, 198.3 ст.198 ПКУ перевіреним ФОП неправомірно занижено здекларовані показники у рядку 1 Декларації всього у сумі ПДВ 269435 грн., у тому числі по періодам: січень 2018 - 17660,00 грн., лютий 2018 - 127876,00 грн., липень 2018 - 2253,40 грн., вересень 2018 - 22939,34 грн., жовтень 2018 - 2428 грн., грудень 2018 - 96279 грн., які не були реалізовані у періоді з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., які відсутні на залишках станом на 31.12.2018 та придбаний товар (роботи/послуги), які не використані, не можуть бути використані (у зв'язку з відсутністю на залишках (на складах)) та які не використовуються в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1.

Також під час перевірки встановлено, що платник податків декларації по ПДВ за лютий 2018 року не подавав, чим порушив п.49.1, п.49.2, п.п.49.18.1, п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України.

Перевіркою своєчасності реєстрації податкових накладних ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.201.1. ст. 201 ПКУ в частині не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму ПДВ 269435 грн., у тому числі по періодам: січень 2018 - 17660,00 грн., лютий 2018 - 127876,00 грн., липень 2018 - 2253,40 грн., вересень 2018 - 22939,34 грн., жовтень 2018 - 2428 грн., грудень 2018 - 96279 грн.

Перевіркою правильності заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку встановлено наступне. В ході перевірки ФОП ОСОБА_1. були надані первинні документи, які засвідчують факт нарахування/виплати доходів (грошових коштів) протягом 2016- 2018рр. фізичним особам-підприємцям (за сільськогосподарську продукцію). Однак, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ) до Західно-Донбаського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Васильківська ДПІ (Васильківський район) не подавались і не відображались виплати доходу з ознакою " 157" щодо нарахованих (виплачених) доходів таким фізичним особам-підприємцям, як ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7).

Також, згідно первинних документів ФОП ОСОБА_1 нарахував і виплатив дохід у IV кв. 2018 року дохід у сумі 5415,23 грн за ознакою доходу " 101" щодо заробітної плати нарахованої (виплаченої) гр. ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8), а у розрахунку за Ф-1ДФ відобразив суму нарахованого доходу в сумі 5769,90 грн. Отже, ФОП ОСОБА_1 повинен подати уточнюючий розрахунок за IV кв. 2018 року по гр. ОСОБА_8 згідно первинних документів.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 51.1 ст.51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176, ПКУ, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за №111/26556, із змінами і доповненнями, в частині не подання податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за 1 кв., 3 кв., 4 кв. 2018р.

Висновки контролюючого органу щодо допущених порушень ґрунтуються на тому, що позивачем занижено суму оподатковуваного доходу, шляхом заниження доходу та завищення витрат, що призвело до невірного визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та для сплати єдиного внеску, військового збору, тощо.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.135.2. ст.135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У пункті 177.2. ст.177 Податкового кодексу України вказано, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України містить застереження про те, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так у п.138.1. ст.138 ПК України зазначено, що однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підприємець на загальній системі оподаткування може зменшити свій загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів. Згідно пункту 177.4 Податкового кодексу такі витрати мають відповідати критеріям витрат операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ Податкового кодексу "Податок на прибуток".

До витрат операційної діяльності відносяться витрати, визначені пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 138.8 Податкового кодексу України до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться витрати, прямо пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Згідно частини г) пункту 138.8.5 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно частини в) пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу адміністративних витрат включаються зокрема витрати на утримання основних засобів, а також амортизація.

Отже, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів цілком і повністю відносяться до загальновиробничих або адміністративних витрат. Ці витрати є складовою витрат операційної діяльності.

Факт використання даних засобів у власній господарській діяльності та відсутність будь-яких інших транспортних засобів у позивача підтверджено. Відповідач проти цих обставин не заперечував.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України всі витрати на технічне обслуговування повинні бути підтверджені первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. Частиною 3 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства і надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Таким чином, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надає фізичній особі - підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів.

Отже, висновок податкового органу про відсутність у позивача права здійснювати облік основних засобів та (як наслідок) включати до витрат вартість поліпшення основних фондів, є таким, що не знайшов свого правового підґрунтя.

Щодо висновків контролюючого органу про помилковість віднесення до складу витрат витрат на придбання планшету та комп'ютеру, слід зазначити наступне.

Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування мають право включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Умовами для включення амортизаційних відрахувань з вартості основних засобів до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування є:

власне бажання підприємця на загальній системі оподаткування щодо нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів;

ведення окремого обліку таких витрат за кожним об'єктом основних засобів та нематеріальних активів;

документальне підтвердження витрат на придбання та/або на самостійне виготовлення таких об'єктів основних засобів та нематеріальних активів;

амортизація нараховується прямолінійним методом, з урахуванням встановленого ПКУ мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів;

основні засоби, вартість яких амортизується, не може входити до кола основних засобів подвійного призначення.

Факт використання придбаних засобів в господарській діяльності позивача підтверджено відповідною первинною документацією, амортизаційними відомостями, які долучені до матеріалів справи.

Щодо витрат на придбання пшениці у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 486 030 грн, суд встановив, що пшеницю придбано позивачем за договором купівлі-продажу №5 від 14.08.2018 року.

Розрахунок відбувся відповідно до виставленого рахунку-фактуру готівковими коштами, окремими платежами в межах встановленого ліміту, що не забороняється чинним законодавством та підтверджується наданими документами (договір купівлі-продажу №5 від 14.08.2018 р., видаткова накладна №5 від 14.08.2018 р., розрахунок-фактура №5 від 14.08.2018 р.).

Щодо витрат на придбання бензину та дизпалива для заправки орендованих автотранспортних засобів. Так, відповідач дійшов висновку, що оскільки надані договори оренди не посвідчені нотаріально, вони не вважаються законними, а витрати підтвердженими безпідставно. Обґрунтовуючи вказану позицію, відповідач посилається на приписи Цивільного кодексу України, який вимагає нотаріально посвідчувати договір оренди автомобіля з фізичною особою (ст. 799 ЦКУ).

В той же час, на відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфу 5 глави 30 ГК України ("Оренда майна та лізинг") не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання, відтак, щодо договорів оренди транспортних засобів, укладених з фізичними особами-підприємцями, ні норми ЦК України, ні норми ГК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення.

Суд вірно вказав, що питання дійсності чи недійсності договору оренди не є предметом спору в даній справі, і можливі недоліки його оформлення не порушують правової суті та мети, з якою між сторонами укладався даний договір. Крім того, розглядаючи даний договір лише в сукупності, без доказів понесення позивачем відповідних витрат щодо придбання пального на орендовані засоби, не можна стверджувати про непідтвердження витрат.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами своїх висновків щодо протиправного заниження доходів ФОП ОСОБА_1 шляхом безпідставного віднесення до складу витрат документально непідтверджених витрат, або витрат понесених не у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Таким чином, відповідачем протиправно донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в загальному розмірі 252 522,72 грн, з яких 202018,18 грн. грошове зобов'язання та 50504,54 грн. штрафних (фінансові) санкцій.

На підтвердження формування витрат позивачем до суду надані: договір купівлі-продажу №5 від 14.08.2018 р., видаткова накладна №5 від 14.08.2018 р., розрахунок-фактура №5 від 14.08.2018 р., книга обліку ФОП ОСОБА_2 №26, фіскальні чеки на дизпаливо, договір оренди трактору від 01.01.2018 р., договір складського зберігання №19С від 15.09.2017 р., договір поставки нафтопродуктів №ННК-800185 від 03.09.2018 р., рахунок фактура №ННК-003370 від 03.09.2018 р., видаткова накладна №ННК-040921 від 04.09.2018 р., книга обліку витрат ФОП ОСОБА_1, рахунок на оплату №СФ-00983307 від 03.07.2018 р., рахунок на оплату №СФ-00629854 від 17.09.2018 р., податкова накладна №629854 від 17.09.2018 р., нарахування зносу основних засобів по ФОП ОСОБА_1, акти витрат насіння та посадочного матеріалу.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0029071305 від 28.08.2019 року, яким донараховано податкове зобов'язання з військового збору, в загальному розмірі 21 043,56 грн, з яких 16834,85 грн. грошове зобов'язання та 4208,71 гр. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розділу ІV ПК України, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Ставка збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід.

Судом встановлено правомірність формування витрат та відповідно доходу, що відповідно свідчить про необґрунтованість донарахування військового збору.

Актом перевірки зафіксовано, що перевіркою дотримання обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку встановлено подання підприємством не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, чим порушено п.119.2 ст.119 ПК України. Крім того, перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що до податкового розрахунку (форма 1 ДФ) не повністю включені суми доходів, виплачених самозайнятим особам під ознакою " 157".

Відповідно до пункту 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Відповідно до абзацу а), б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з підпунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

В акті перевірки відсутні посилання на наявні трудові договори з фізичними особами ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7

Такої інформації не надано відповідачем під час розгляду справи судом.

За таких обставин, податковим органом не доведено, що позивач мав з вище переліченими особами господарські відносини як з фізичними особами,

Натомість, у суду наявна інформація, що усі господарські відносини з даними особами проводились як із суб'єктами господарювання.

Оскільки, позивач мав господарські відносини з фізичними особами - підприємцями, він не є податковим агентом відносно суб'єктів господарювання та не мав обов'язку подавати до податкового органу звіт 1-ДФ.

Відповідно пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Оскільки податковим органом не виконано покладений на нього ч.2 ст. 77 КАС України обов'язок доказування правомірності винесення свого рішення №0028911305 від 28.08.2019 року, та в судовому засіданні не підтверджено факту неподання чи подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих фізичним особам, визначення позивачу штрафної (фінансової) санкцій в сумі 510 грн. є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0029171305 від 28.08.2015 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 134 717,50 грн. за порушення строків реєстрації податкових накладних.

Так, згідно до висновків акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині нескладання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації її в порядку, визначеному законодавством всього на суму ПДВ 269435 грн., у тому числі по періодам за січень 2018 року - 17660 грн., лютий 2018 року - 128776 грн., липень 2018 року - 2253,40 грн., вересень 22939,34 грн., жовтень 2018 року - 2428 грн., грудень 2018 року - 96279 грн.

Згідно до п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Разом з тим, згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Уразі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

В разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Проте, всупереч наведеному, податковим органом не прийнято до уваги надані позивачем пояснення щодо вилучення частини первинної документації в межах розгляду кримінального провадження. Не відображена дана інформація в акті перевірки, не застосована під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, обґрунтовуючи наявність даного правопорушення, відповідачем жодним чином не вказано, які саме податкові накладні не було складено та своєчасно не зареєстровано позивачем, які граничні строки порушено, з яких строків розраховано суми штрафних санкцій тощо. Тобто відповідачем жодним чином не обґрунтовано ані факту виявленого порушення, ані наявності підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 134717,50 грн. за порушення строків реєстрації податкових накладних є протиправним.

Щодо скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI) визначено, що на платника єдиного внеску покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначає недоїмку, як суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказ Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (надалі - "Інструкція").

Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції, тут та надалі у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.

Враховуючи, що позивачем не було допущено заниження оподатковуваного доходу, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0029051305 від 28.08.2019 року та, відповідно, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-№0029011305 від 28.08.2019 року.

Висновки податкового органу, що стали підставами для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом, з огляду на що, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині та скасував оскаржені рішення відповідача.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 160/3034/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 04.03.2021р.

Повний текст постанови складено 18.03.2021року.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак