Постанова

від 17.03.2021 по справі 640/18998/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18998/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Ганечко О.М., Собківа Я.М.,

секретаря Ткаченка В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - Ілецький Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріглі Україна до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю РІГЛІ УКРАЇНА (далі - позивач, ТОВ РІГЛІ УКРАЇНА ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, якими до нього застосовано штраф за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податка на прибуток.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на дату прийняття спірного податкового рішення товариство не мало несплачених сум узгодженого грошового зобов`язання з податка на прибуток приватних підприємств та за ним мала обліковуватись переплата з цього податка у розмірі 24972292,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на момент винесення рішення про накладення штрафних санкцій за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати податка на прибуток, а тому за результатами надходження відповідних сум така погашалась у порядку послідовності її виникнення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує на законності та обґрунтованості рішення місцевого суду.

Протокольною ухвалою суду замінено відповідача ГУ ДПС у м. Києві на його правонаступника з аналогічною назвою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що постановою 13 квітня 2020 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку ТОВ Ріглі Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) з податка на прибуток, за результатами якої складено відповідний акт.

В ході перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошового зобов`язання у розмірі 827205,69 грн. та 880466,31 грн., чим порушено вимоги пункта 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для прийняття 07 травня 2020 року податкового повідомлення - рішення №0484230410, яким на позивача накладено штраф у розмірі 1707672,00 грн.

Уважаючи таке рішення протиправними, ТОВ Ріглі Україна звернулось з даним позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що є рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлена наявність у позивача переплати з податка на прибуток за податковими деклараціями за 2013 рік у розмірі 26366915,00 грн. та за 2014 рік - 27966808,00 грн. та протиправність дій податкового органу щодо відмови позивачу у приведенні даних інтегрованої картки платника податків у відповідність до поданих ним податкових декларацій.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункта 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Водночас, згідно підпункта 49.18.1 пункта 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункта 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафа у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до положень пункта 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податка на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Пунктом 49.18 статті 48 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно положень пункта 57.1 статті 67 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається із матеріалів справи, позивач 30 жовтня 2018 року та 27 лютого 2019 року подав податкові декларації з податка на прибуток за три квартали 2018 року та за рік.

Однак, грошові зобов`язання, які підлягали сплаті до 20 листопада 2018 року та до 12 березня 2019 року, оплачені позивачем 06 березня 2020 року.

На обґрунтування відсутності порушення в частині своєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань позивач надав копії платіжних доручень, що підтверджують своєчасну сплату визначених у зазначених деклараціях сум.

Також судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у справі № 826/4423/17 за позовом ТОВ Ріглі Україна до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов`язання вчинити певні дії, яке залишено в силі постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року та Верховного Суду від 14 липня 2020 року, позов задоволено повністю. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків, відобразивши на особовому рахунку позивача переплату з податка на прибуток на 2013 рік у розмірі 26933915,00 грн., яка зазначена товариством в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (рядок 14 декларації) та наявну переплату з податка на прибуток за 2014 рік у розмірі 27966808,00 грн., яка зазначена товариством в податковій декларації з податка на прибуток підприємств за 2014 рік (рядок 14 декларації) та відобразити в інтегрованій картці платника податків ТОВ Ріглі Україна погашення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток з травня 2014 року по грудень 2015 року включно за рахунок надміру сплаченої суми податку на прибуток, відображеної у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2013 та 2014 роки.

Як убачається зі зміста Інтегрованої картки позивача по податку на прибуток, наданої відповідачем на вимогу апеляційного суду, за результатами виконання зазначеного рішення недоїмка не обліковується.

Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить, що саме у зв`язку з неналежним виконанням контролюючим органом покладених на нього обов`язків у позивача утворилась недоїмка зі сплати податка на прибуток, а тому підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з вказаного податка, відсутні.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.М. Ганечко

Я.М. Собків

(Повний текст постанови складений 17 березня 2021 року.)