Постанова

від 18.03.2021 по справі 120/5130/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5130/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С.

18 березня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу освіти Літинської районної державної адміністрації на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до відділу освіти Літинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (далі ТОВ "Вінпродтрейд") звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу освіти Літинської районної державної адміністрації (далі відділ освіти Літинської РДА), в якому просило:

-визнати протиправними дії відділу освіти Літинської РДА щодо надання неповної інформації при розгляді запиту ТОВ "Вінпродтрейд" про надання інформації №76 від 05.03.2020 року;

-зобов`язати відділ освіти Літинської РДА надати повну інформацію на запит №76 від 05.03.2020 року з урахуванням висновків суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в позов задоволено:

-визнано протиправними дії відділу освіти Літинської РДА щодо надання неповної інформації на запит ТОВ "Вінпродтрейд" про надання інформації № 76 від 05.03.2020 року;

-зобов`язано відділ освіти Літинської РДА розглянути запит про надання інформації № 76 від 05.03.2020 року та надати повну інформацію на запит в порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації" з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відділ освіти Літинської РДА посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.03.2020 року ТОВ "Вінпродтрейд" звернулося до відділу освіти Літинської районної державної адміністрації як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" із запитом вх. № 76 про надання інформації, у якому просило:

1. Зареєструвати та розглянути даний запит.

2. Надати інформацію про отримання (надходження) та реєстрації даного запиту.

3. Надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме:

3.1. Яку кількість оброблених овочів та фруктів було закуплено відділом освіти Літинської районної державної адміністрації на підставі договору №13-Г, який було укладено в результаті проведення процедури закупівлі від 16.03.2018 року по предмету закупівлі: 021:2015:15300000-1 Фрукти, овочі та супутня продукція (ідентифікатор закупівлі UA - 2018-03-01-000912-с)?

3.2. Які саме оброблені овочі та фрукти (вказати найменування кожного виду) було закуплено та за якою ціною (вказати ціну 1 кг)?

3.3. Чи мінялася протягом терміну виконання договору ціна закупівлі оброблених овочів та фруктів (вказати найменування кожного виду та вказати ціну 1 кг)?

3.4. У разі зміни ціни вказати на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів наданих ФОП ОСОБА_1 було змінено ціну. Надати копії цих документів;

3.5. Вказати змінену ціну та вказати яку кількість оброблених (овочів та фруктів (вказати найменування кожного виду) було закуплено по змінених цінах (якщо ціну було змінено);

3.6. Яка сума бюджетних коштів була використана на закупівлю оброблених овочів та фруктів (вказати найменування кожного виду) по вищевказаному договору?

4. Надати інформацію, у якій вказати, яким суб`єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси).

5. Надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції, що постачалася ФОП ОСОБА_1 ;

6. Повідомити про відповідальну особу за надання відповіді на даний запит та вказати її ПІП, займану посаду та контактний номер телефону.

7. Надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

8. Надати відповідь на вказаний запит, надати запитувану інформацію та надати копії запиту даних документів у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця. 21034 та на електрону адресу ТОВ "Вінпродтрейд" (у pdf. форматі): v-p-t@ukr.net.

За наслідками розгляду запиту, відповідач листом від 17.03.2020 за № 12 надав позивачу відповідь наступного змісту:

"1. За договором №13-Г від 16.03.2018 року було закуплено овочі оброблені.

2. Надано копію договору на постачання продуктів харчування №13-Г від 16.03.2018 року.

3. Кількість продуктів харчування, які мали закупити за договором становлять; 5 найменувань (сік, томатна паста, повидло, сухофрукти, овочі оброблені).

4. Договір №13-Г від 16.03.2018 року було укладено на суму 83 580,00 (вісімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок).

5. Ціни за кілограм за якою було закуплено продукти харчування становлять: - 38 грн/кг.

6. Протягом терміну виконання договору ціна на продукти харчування не мінялась.

7. Сума бюджетних коштів, яка була використана на закупівлю становить 83580,00 (вісімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок).

8. З надісланням запиту на інформацію відповідно до ч.3 ст.19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

До вказано листа відповідачем додано копію договору №13-Г від 16.03.2018 року.

Позивач вважає, що відповідачем, як розпорядником інформації не надано повної та достовірної інформації на запит № 76 від 05.03.2020, зокрема на питання під №№ 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, № 4 та № 5, чим порушено його права на отримання інформації, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст.34 Конституції України).

Ст.40 Конституції України гарантовано, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

У абзаці третьому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01.06.2016 № 2-рп/2016 Конституційний Суд України відмічено, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Конституційний Суд України визначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019).

У Рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 22.01.2020 № 1-р(I)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини даного Рішення).

Відповідно ст.1 Закону України № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року "Про інформацію" інформація-є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Частинами 1, 2 статті 7 вказаного Закону регламентовано, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI.

У ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" наведено визначення, за змістом якого публічна інформація-це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

У п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" закріплено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

За правилами ст. 5 цього Закону одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

У ч. 1 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зазначено, що запит на інформацію-це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" унормовано, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту зокрема в таких випадках розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в наданні інформації за сукупності двох умов-розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Так, із відповіді на запит від 17.03.2020 за №12 вбачається, що відповідачем дійсно не надано відповіді на запитання 3.1 запиту, щодо кількості закупленого товару.

Щодо запитання 3.2 то зазначено, що вартість становила 38 грн/кг. При цьому у листі значиться, що акуплено п`ять видів продуктів, але які із них коштували саме 38 грн/кг не вказано.

Стосовно питань 3.3, 3.4, 3.5, то у відповідь на них відповідачем відмічено що:

- протягом терміну виконання договору ціна на продукти харчування не мінялась (пункт 6 відповіді);

- сума бюджетних коштів, яка була використана на закупівлю, становить 83 580 грн (пункт 7 відповіді).

Однак, згідно тверджень позивача надана інформація є неправдивою, неповною та не відповідає дійсності, оскільки на Єдиному веб-порталу використання публічних коштів міститься інформація про істотне збільшення ціни договору № 13-Г від 16.03.2018.

На підтвердження вказаного ТОВ "Вінпродтрейд" надано суду першої інстанції електронний витяг із зазначеного веб-порталу, з якого слідує, що до договору № 13Г від 16.03.2018 укладено 4 додаткових угод (від 12.10.2018 року, 12.11.2018 року, 07.12.2018 року, 21.12.2018 року), на підставі яких вартість угоди збільшилась з 83 580 грн. до 141 359,59 грн., тобто майже у 2 рази. Однак у відповіді на запит позивача відповідач зазначає, що сума бюджетних коштів, яка була використана на закупівлю, становить 83 580 грн., а протягом терміну виконання договору ціна на продукти харчування не змінювалась.

В свою чергу, Відділом освіти Літинської РДА на спростування доводів позивача не надано жодного належного та допустимого доказу.

Стосовно тверджень відповідача про те, що останній не є розпорядником інформації, запитуваної в пунктах 4-5, оскільки посвідчення про якість товару при постачанні продуктів надавались безпосередньо у заклади освіти, колегія суддів вказує на таке.

Як з`ясовано із наявного в матеріалах справи копії договору № 13-Г від 16.03.2018, згідно пункту 3.3 останнього, товар що поставляється, повинен мати необхідний сертифікат, або інший документ що підтверджує якість товару.

Відповідно до пункту 6.3.3 вказаного Договору Постачальник (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язаний надати Покупцю (Відділ освіти) сертифікат відповідності якості, санітарно-гігієнічні висновки, інші документи, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, за умовами вказаного договору саме відповідачу, а не будь-кому іншому, постачальник зобов`язаний надати документи щодо якості продукції.

За правилами до пункту 15 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України № 242/329 від 01.06.2005, продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).

Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (далі - Перелік № 578/5).

Згідно з пунктом 1.4 Переліку № 578/5 цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі - архівне зберігання) або для знищення.

За змістом пункту 1.7 вказаного переліку строки зберігання документів, визначені в цьому Переліку, є мінімальними, їх не можна скорочувати. Продовження в організаціях строків зберігання документів, передбачених цим Переліком, допускається у випадках, якщо ця потреба спричинена специфічними особливостями роботи конкретної організації.

Статтею 1987 розділу ІІ Переліку № 578/5, підрозділ 6 "Якість продукції, стандартизація, технічний контроль продукції", строк зберігання для актів якості продукції, що приймається від постачальників становить 3 роки.

Водночас згідно з пунктом 2.10 цього переліку обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Таким чином, строк зберігання таких документів станом на дату подання позивачем запиту не закінчився, тоді як обов`язок відповідача отримати такі документи прямо визначений договором № 13-Г від 16.03.2020.

При цьому, за нормами ч. 3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Отже відповідач, який стверджує, що не володіє інформацією, запитуваною в п.5 звернення позивача, однак зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти такою та якому було відомо хто нею володіє, повинен був направити запит позивача належному розпоряднику або витребувати вказаний документ у останнього.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданими позивачем доказами доведено порушення прав останнього, а саме-ненадання повної інформації на запит.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 77, 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу відділу освіти Літинської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.