Ухвала

від 16.03.2021 по справі 904/4354/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

16.03.2021 Справа № 904/4354/20

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали

за позовною заявою 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сіджен Трейд , 49033, м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, 118Д, оф.15; поштова адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Філософська, 8,

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра , 36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10,

про стягнення 649 298,46 грн.

Секретар судового засідання Гуйван Д.П.

Представники: від позивачів: відсутні

від відповідача: Терзі О.С.

ВСТАНОВИВ:

11.08.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сіджен Трейд та ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра про стягнення 649 298,46 грн., з яких 450 990,62 грн. - страхова виплата на користь позивача-1 за договором добровільного страхування майна № 2111.0000970 від 24.06.2019 р.; 196 217,00 грн. - страхова виплата за договором добровільного страхування майна № 2111.0000971 від 24.06.2019 р., 1 672,67 грн. - пеня, 418,17 грн. - 3 % річних на користь позивача-2.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2020 р. вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.12.2020 р. прийнято дану справу до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.01.2021 р. на 10:30.

За ухвалою від 26.01.2021 року судове засідання у справі призначено на 16.02.2021 року на 10:00 год., ухвалою від 16.02.2021р. - відкладено на 16.03.2021р.

11.01.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 06.01.2021 р. (вх. № 111) про направлення справи до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідач проти задоволення клопотання заперечує у засіданні 16.03.2021р.

Позивачі, будучи повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове заідання не з"явилися.

Дослідивши питання дотримання позивачами правил юрисдикції при зверненні до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, установлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Також ЄСПЛ дійшов висновку, що у випадку якщо національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, то він не може вважатися "судом, встановленим законом".

Отже, поняття "суд, установлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 р. у справі № 910/16979/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, господарське процесуальне законодавство України обмежує участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не віднесено спори щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочинів у господарській діяльності за винятком тих, що конкретно вказані у наведеній частині ст.20 ГПК України).

Положенням ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, натомість, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 569/2749/15-ц).

Разом з цим, позивачами у даній справі є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Сіджен Трейд та фізична особа - ОСОБА_1 , а предметом спору - вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра 450 990,62 грн. страхової виплати за договором добровільного страхування майна № 2111.0000970 від 24.06.2019 р. на користь позивача-1 та 196 217,00 грн. страхової виплати за договором добровільного страхування майна № 2111.0000971 від 24.06.2019 р., 1 672,67 грн. пені, 418,17 грн. 3 % річних на користь позивача-2.

За змістом статті 173 Господарського процесуального кодексу України вимоги одного позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.

Позовні вимоги у цій справі пов`язані між собою однорідними підставами виникнення, а саме - договорами добровільного страхування майна № 2111.0000970 від 24.06.2019 р. та № 2111.0000970 від 24.06.2019 р., страхувальником за якими є та сама особа (ТОВ Сіджен Трейд ), і відповідно до статті 173 Господарського процесуального кодексу України їх слід розглядати в межах однієї справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Дані висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18.

Вирішення даного спору за правилами господарського судочинства в частині вимог позивача-юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства - в частині вимог позивача-фізичної особи порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи. Водночас, розгляд заявлених вимог у межах одного виду судочинства більш прогнозований і відповідає принципу правової визначеності

З урахуванням відсутності в ЦПК України прямих обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу та наявності таких обмежень в ГПК України, за умови об`єднання вимог позивача-1, який є юридичною особою, та позивача-2, який у спірних правовідносинах є фізичною особою, без статусу підприємця, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Водночас, суд повідомляє, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості передачі справи до іншого суду у разі встановлення факту порушення правил підвідомчості спору.

Натомість, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки позивач-2 ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступав у якості фізичної особи, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України виключає можливість розгляду цієї справи господарськими судами України у зв`язку із непідвідомчістю їм цього спору.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачам, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних місцевих судів в порядку цивільного судочинства відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 231, 233, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі.

Повна ухвала складена 18.03.2021 р.

Ухвала набирає законної сили 16.03.2021 р. та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О.С. Мацко