Ухвала

від 23.02.2021 по справі 926/1041/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 926/1041/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: Петровська-Караченцева Л.Г.,

відповідача: Водзінський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020

(головуючий - Кордюк Г.Т., судді Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)

та рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2020

(суддя Гурин М.О.)

у справі №926/1041/20

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси"

про стягнення заборгованості в розмірі 946 504,21 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси" (далі - Відповідач) про стягнення: 642466,38 грн заборгованості за укладеним між Відповідачем (замовник) та Позивачем (виконавець) договором від 01.06.2017 №05-5/06-17 (далі - Договір); 93292,83 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором; 125599,91 грн збитків, завданих інфляцією; 51020,99 грн 3% річних.

2. Позов мотивований неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором з оплати виконаних робіт.

3. Відповідач подав зустрічний позов до Позивача про визнання недійсним Договору.

4. Позов мотивований посиланням на підписання Договору з боку Відповідача директором з перевищенням наданих йому повноважень, про обмеження яких Позивач знав або повинен був знати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2020, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020, первісний позов задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 578815,75 грн заборгованості, 118295,04 грн інфляційних втрат, 46094,76 грн 3% річних, у решті позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Судові рішення мотивовані тим, що Договір укладений директором Відповідача з перевищенням повноважень та без погодження загальними зборами учасників Відповідача, а Позивач за всіма обставинами мав знати про відповідні обмеження на укладення договорів із конкретно визначеними сумами, встановлені статутом Відповідача, на який міститься посилання в Договорі.

7. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що надані до матеріалів справи докази виконання сторонами умов Договору свідчать про вчинення Відповідачем юридично значимих дій, спрямованих на схвалення цього правочину.

8. Так, суди встановили, що для здійснення авіаоприскування сільськогосподарських культур замовником здійснювалась передача засобів обробки виконавцю, здійснювалася документальна фіксація фактично виконаних виконавцем робіт. У підтвердження виконання умов Договору на загальну суму 642466,38 грн позивачем надані акти приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2017 на суму 263091,11 грн, від 30.09.2017 на суму 223855,56 грн, від 30.09.2017 на суму 155519,71 грн.

9. Також в матеріалах справи міститься акт виконаних АХР із зазначенням виду виконаних робіт, норм витрати робочої рідини, загальної обробленої площі, підписаного від Позивача комерційним пілотом ОСОБА_1 та від Відповідача керуючим масивом ОСОБА_2 . На підставі актів виконаних робіт Позивач склав податкові накладні, які зареєстровані.

10. Крім того, суди попередніх інстанцій взяли до уваги нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_3 від 18.06.2020 та ОСОБА_4 від 04.12.2019. ОСОБА_3 у своїй заяві зазначив, що працюючи на посаді фінансового директора Позивача, він з 19.02.2016 вів телефонне спілкування та листування із використанням електронної пошти з представниками Відповідача щодо укладання, внесення змін та виконання Договору. ОСОБА_4 у своїй заяві зазначив, що з 2015 року в якості учасника Позивача мав регулярне особисте, телефонне та за допомогою месенджерів спілкування та листування із керівництвом, представниками, учасниками, представниками учасників, а саме з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначені особи обіймали посаду голови правління корпорації "Сварог Вест Груп" (до лютого 2017 року ОСОБА_5 , а з 2017 року - ОСОБА_6 ), до якої входили: ТОВ "Лотівка Еліт", ТОВ "Агрофірма "Оршівська", ТОВ "Сварог-Дністер", ТОВ "Дністрові Роси", СГ ТОВ "Довіра", ПАТ "Антонівське", ТОВ "Зелений простір "Поділля", а кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_7 . За твердженням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджували укладання договорів із зазначеними вище компаніями та підтверджували, що учасниками товариств та кінцевим бенефіціарним власником погоджені умови договорів та наступні зміни до них, що всі їх зобов`язання будуть виконані, але з певної розстрочкою. Також ОСОБА_4 спілкувався з бенефіціарним власником ОСОБА_7 , який підтвердив, що з ним всі правочини були погоджені, він визнає боргові зобов`язання компаній, якими володіє, та зобов`язується погасити всі борги.

11. Оцінюючи умови договору, а також докази, надані сторонами на їх виконання, суди з`ясували, що надання послуг авіаційно-хімічної обробки земель самостійно Позивачем без попереднього погодження дат, маршрутів польотів, засобів захисту рослин, отриманих від Відповідача, є неможливим. Тобто замовник (Відповідач) самостійно вчиняв дії для належного виконання Позивачем умов Договору.

12. За висновком судів, відповідні докази в сукупності підтверджують наступне схвалення правочину Відповідачем і вказують на те, що він схвалив Договір з додатками і визнав факт їх укладення. Сторони погодили всі істотні умови Договору та своїми діями щодо наступного схвалення умов договору підтвердили те, що договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

13. Задовольняючи частково первісний позов, суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність доказів, які свідчать про надання Позивачем послуг за Договором на загальну суму 578815,75 грн, які не були вчасно оплачені Відповідачем, тоді як сума в розмірі 63650,63 грн включена в акт приймання-передачі від 30.09.2017 помилково та не підлягає оплаті Відповідачем. Крім того, суди задовольнили заяву Відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

14. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави для оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

16. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 і від 15.01.2020 у справі №924/491/17, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 23.01.2020 у справі №915/1734/18.

17. Зокрема, Відповідач посилається на викладений у постановах Верховного Суду в справі №924/491/17 висновок про те, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

18. Водночас Відповідач зазначає про те, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення. При цьому Відповідач звертає увагу на те, що акти приймання-передачі наданих послуг за Договором підписані директором, який перевищив повноваження, уклавши Договір.

19. Також Відповідач послався на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 16.05.2018 у справі №910/1163/17, від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

21. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення. Водночас, на думку Позивача, обставини та правовідносини, викладені в наведених Відповідачем постановах Верховного Суду, суттєво відрізняються від обставин цієї справи.

Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, визначено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. Суд вважає безпідставними доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 і від 15.01.2020 у справі №924/491/17, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 23.01.2020 у справі №915/1734/18, від 12.06.2018 у справі №927/976/17 з огляду на таке.

25. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

27. Зі змісту перелічених судових рішень Суд вбачає, що в них наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

28. Так, постановою від 14.03.2018 у справі №924/491/17 Верховний Суд скасував рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Верховний Суд виходив з того, що до кола обставин, які підлягають доказуванню у зазначеній справі, входить наявність чи відсутність повноважень у директора позивача на підписання договору поруки, у тому числі наявності рішення зборів учасників товариства з цього питання. Однак, не з`ясувавши даного питання, необґрунтовано відхиливши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання доказів на підтвердження відповідних обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Апеляційний господарський суд при перегляді рішення суду першої інстанції наведеного не врахував та не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

29. Постановою від 15.01.2020 у справі №924/491/17 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, визнавши обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним, оскільки генеральний директор під час укладення договору поруки перевищив свої повноваження. Верховний Суд взяв до уваги ознайомлення контрагентів з обсягом повноважень зазначеної особи та відсутність схвалення позивачем правочину будь-якими діями, які б свідчили про прийняття спірного правочину до виконання, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України створювало би, змінювало би чи припинило би цивільні права та обов`язки з моменту вчинення договору.

30. Постановою від 20.03.2018 у справі №910/8794/16 Верховний Суд залишив без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за договором з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, а також щодо задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору про надання послуг. При цьому Верховний Суд виходив з встановлення судами попередніх інстанцій того, що директор філії відповідача під час підписання актів прийняття-передачі наданих послуг також перевищив обсяг права на здійснення повноважень, тому зазначені акти не є доказами схвалення правочину особою, від імені якої було укладено договір.

31. Постановою від 23.01.2020 у справі №915/1734/18 Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду щодо задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції погодився з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про вчинення директором позивача оспорюваної додаткової угоди з перевищенням своїх повноважень. Водночас стосовно застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 241 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не встановив усіх обставин справи, не дослідив докази, зокрема, що підтверджують подальше схвалення додаткової угоди та не надав їм належної оцінки.

32. Постановою від 12.06.2018 у справі №927/976/17 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання недійсним контракту на поставку сільськогосподарської продукції (укладеного директором відповідача-2 з перевищенням наданих йому статутом повноважень). При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в матеріалах справи відсутні докази вчинення самим відповідачем-2 або його учасниками дій, направлених на виконання договору, тобто відсутні докази наступного схвалення спірного правочину.

33. З викладеного вбачається, що висновки Верховного Суду в перелічених постановах, на відміну від даної справи, стосуються застосування відповідних норм матеріального права до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо відсутності вчинення стороною, що оспорює правочин, відповідних дій, які б свідчили про схвалення спірного правочину, прийняття його до виконання, а також виконання судами попередніх інстанцій вимог процесуального законодавства при встановленні зазначених обставин.

34. Водночас наведені в касаційній скарзі цитати з постанов Верховного Суду по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

35. Натомість у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій у результаті оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановили наявність обставин схвалення Договору Відповідачем шляхом вчинення юридично значимих дій. Відповідно, норми матеріального права застосовані судами саме до наведених обставин.

36. Отже, Суд вбачає, що доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

37. Крім того, Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на постанову від 16.05.2018 у справі №910/1163/17, адже справа з таким номером у провадженні Верховного Суду не перебувала.

38. Стосовно посилання Відповідача на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17 Суд зазначає наступне.

39. Постановою від 25.04.2018 у справі №910/9915/17 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір не лише прийнято до виконання але й частково виконано обома сторонами, тобто встановлено наступне схвалення спірного договору оренди.

40. Постановою від 10.04.2018 у справі №910/11079/17 Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийнявши нове рішення щодо відмови в позові про визнання недійсним договору поставки та застосування реституційних наслідків. При цьому суд касаційної інстанції, зокрема, виходив з того, що сторонами у справі вчинялись дії з виконання спірного правочину щодо здійснення поставки товару, прийняття його представником Позивача за довіреністю та сплати останнім вартості поставленого товару, що свідчить про подальше схвалення оспорюваного правочину.

41. Посилаючись на зазначені постанови у справах №910/9915/17 і №910/11079/17, Відповідач у касаційній скарзі не наводить доводів щодо неврахування певних наведених у них висновків Верховного Суду при застосуванні судом апеляційної інстанції відповідних норм права під час вирішення спору в цій справі.

42. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у поставах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові роси" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2020 у справі №926/1041/20.

2. Поновити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2020 у справі №926/1041/20, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко