Ухвала

від 18.03.2021 по справі 420/4731/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/4731/19

адміністративне провадження № К/9901/8340/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М ., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 420/4731/19 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішень про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними та скасування: вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф55 від 28.05.2019 року, рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002101306 від 28.05.2019 року, рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002111306 від 28.05.2019 року, податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00039911306, № 00039891306, № 00039881306, № 00039851306, № 00039831306, № 00039821306, № 00039811306, № 00039801306, № 00039841306, № 00039861306 від 28.05.2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф55 від 28.05.2019 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002101306 від 28.05.2019 року. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00039911306 від 28.05.2019 року, № 00039891306 від 28.05.2019 року, № 00039881306 від 28.05.2019 року, № 00039801306 від 28.05.2019 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.05.2019 року №№ 00039911306, 00039891306, 00039801306, 00039881306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.05.2019 року № 0002101306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.05.2019 року № Ф55 скасувати та прийняти у цій частині нове судове рішення.

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.05.2019 року №№ 00039911306, 00039891306, 00039801306, 00039881306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.05.2019 року № 0002101306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.05.2019 року № Ф55 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 00039911306 від 28.05.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичним особі: за основним зобов`язанням - 228489,35 грн., за штрафними санкціями - 114245,17 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 00039891306 від 28.05.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір: за основним зобов`язанням - 19040,78 грн., за штрафними санкціями - 9520,39 грн.

Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.05.2019 року № 0002101306 у розмірі 35705,21 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.05.2019 року № Ф55 на суму 247327,08 грн.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суддів апеляційної інстанції, 09 березня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, відповідач посилається на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України та зазначає, що оскаржуване рішення прийняте без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року у справі № 808/4672/15.

Натомість, у скарзі зроблено вказівку на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року у справі № 808/4672/15. Однак, Суд звертає увагу, що в ч. 4 ст. 328 КАС України мова йде лише про постанови Верховного Суду, отже обґрунтування підставою для касаційного оскарження судового рішення ухвалою Вищого адміністративного суду України не передбачено.

Наведені скаржником витяги з постанови Верховного Суду стосуються здебільшого оцінки встановлених судом обставин та досліджених ними доказів та не містять будь-якого правового висновку стосовно конкретної норми права, яка на думку скаржника застосована неправильно. А тому, посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Крім того, Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

На обґрунтування зазначеної підстави скаржник виклав обставини справи, норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Також, у тексті поданої касаційної скарги скаржник посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

В обґрунтування доводів, скаржник, фактично, посилається на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази (п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України).

Однак, Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Касаційна скарга містить фактичний виклад обставин та незгоду заявника із оскаржуваним судовим рішенням.

З огляду на викладене, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 420/4731/19 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко