Постанова
Іменем України
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 317/1832/18
провадження № 51-2340км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 06 листопада 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080230001605, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від
06 листопада 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ТОВ «ТЛК «Карго-Транс» на користь ОСОБА_8
25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову ухвалено відмовити.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду 28 жовтня 2017 року приблизно о 18:20 водій
ОСОБА_6 , керуючи сідловим тягачем «MAN F2000», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «SOMMER», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїжджій частині автодороги Харків-Сімферополь, зі сторони м. Сімферополя в напрямку
м. Харкова, на території Запорізького району Запорізької області. В цей же час, в зустрічному йому напрямку, рухався автомобіль «ВАЗ-21114», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 .
Під час подальшого руху, в районі 301-го км вказаної автодороги, поблизу АЗС «Укрнафта», розташованої на вул. Українській, буд. 2-В у смт. Балабине, ОСОБА_6 перед початком виконання маневру лівого повороту
в напрямку вказаної АЗС не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_8 , змінив напрямок руху вліво, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з останнім.
Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), відповідно до якого: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 у частині вирішення цивільного позову щодо розміру відшкодування матеріальної і моральної шкоди змінив. Постановив стягнути з ТОВ «ТЛК «Карго-Транс» на користь ОСОБА_8 70 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 2000 грн матеріальної шкоди.
В іншій частині вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник вважає, що висновок суду щодо доведеності винуватості
ОСОБА_6 протирічить матеріалам кримінального провадження. На думку захисника,суд дав неправильну оцінку такому доказу, як дані висновків судової інженерно-транспортної експертизи від 24 квітня 2018 року № 9-236. Зазначає, що висновки додаткової судово-автотехнічної експертизи від
10 липня 2019 року № 9-215 місцевий суд взагалі залишив без належної правової оцінки. Стверджує, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням ст. 419 КПК на зазначені порушення уваги не звернув, не проаналізував доводів, викладених у його апеляційній скарзі, а тому ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просила касаційну скарга захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно
до статті 94 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим
у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК.
Диспозиціяст. 286 КК є бланкетною, і для з`ясування того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
При цьому для встановлення наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК, має бути встановлено три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості) та причинний зв`язок між діянням і наслідками.
З показань ОСОБА_6 у судовому засіданні вбачається, що вину він не визнав та пояснив, що біля АЗС «Укрнафта» вирішив повернути ліворуч, однак при здійсненні повороту його автомобіль заглох, після чого він завів двигун та при ввімкненні передачі відчув удар. Стверджував, що перед початком руху зустрічного транспорту не було.
Зі змісту вироку видно, що суд першої інстанції визнав цей доказ достовірним. Однак, при цьому всупереч вимогам ч. 1 ст. 337 КПК вийшов за межі обвинувачення ОСОБА_6 та у мотивувальній частині вироку зазначив, що ОСОБА_6 , виконуючи маневр лівого повороту, допустив зупинку транспортного засобу через помилку у керуванні.
Однак, з урахуванням показань ОСОБА_6 суду належало з`ясувати: чи мав можливість ОСОБА_6 побачити автомобіль під керівництвом
ОСОБА_8 перед початком виконання маневру; чи відбулося б зіткнення транспортних засобів, якби ОСОБА_6 завершив поворот наліво без вимушеної зупинки автомобіля. Після отримання відповіді на ці питання суду належало зробити висновок про наявність чи відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_6 та наслідками, що настали.
Саме для зясування всіх обставин цієї ДТП та перевірки показань обох учасників слідчим шляхом прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про проведення слідчого експерименту. Однак, суд ухвалою від 31 жовтня 2019 року відмовив у задоволенні цього клопотання
(т. 2, а.с. 182). Хоча за відсутності висновків судових інженерно-транспортних експертиз, які б ґрунтувалися на будь-яких об`єктивних даних, крім протоколу огляду місця події, проведення такої слідчої дії у цьому провадженні слід визнати необхідним.
Звертає на себе увагу і те, що проведені у справі такі експертизи так і не надали відповіді на питання, чи знаходяться у причинному звязку з наслідками, що настали, порушення ПДР іншим учасником ДТП. Адже, згідно
з висновками обох експертиз ОСОБА_8 порушив п. 12.3 ПДР.
При цьому суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 1 ст. 337 КПК у цьому кримінальному провадженні вирішив питання про наявність у діях потерпілого ОСОБА_8 складу адміністративного правопорушення, передбаченого
ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, висновок про винуватість ОСОБА_6 суд першої інстанції зробив виходячи переважно з того, що тілесні ушкодження було заподіяно тільки ОСОБА_8 .
За таких обставин, слід зазначити, що вирок суду щодо ОСОБА_6 не можна визнати таким, що відповідає критеріям законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
Суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_7 на зазначені порушення уваги не звернув та дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, змінивши вирок лише у частині вирішення цивільного позову, а тому ухвала суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню.
Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 .
Таким чином, вирок та ухвала щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а касаційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню. Під час нового судового розгляду суд має повно й об`єктивно дослідити всі докази по справі; відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК створити необхідні умови для реалізації сторонами їхнього права на збирання та подання доказів, надати їм оцінку згідно з вимогами ст. 94 КПК, ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 06 листопада
2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 02.03.2021 |
Оприлюднено | 27.01.2023 |
Номер документу | 95616684 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні