Ухвала

від 12.03.2021 по справі 237/6387/19

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/6387/19

Номер провадження 2-з/237/5/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.21 року м. Курахове

Суддя Мар`їнського районного суду Донецької області Кучко Я.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Мар`їнського районного суду Донецької області надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що метою відповідача є максимальне затягування строку розгляду справи за її позовом та безкоштовне використання земельних ділянок, які належать позивачу та її неповнолітньому сину, а відтак до розгляду позову по суті є всі підстави для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. В теперішній час у зв`язку з відсутністю такої заборони позивач Самовільно, на власний розсуд та безоплатно використовує їх приватну власність на підставі договорів емфітевзису, які укладено з порушенням вимог діючого законодавства, що значно ускладнить подальше стягнення з нього орендної плати за використання землі та визначення її суми.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч.1ст.151 ЦПК України , суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

П. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Відповідно до ст.151 ЦПК України , у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Одним із основоположних принципів відправлення цивільного судочинства є змагальність сторін, який знаходить своє зовнішнє вираження в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подальший розвиток принцип змагальності наведено в правових нормах, які регулюють процес доказування.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 5, 6 вказаної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи, відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України , вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

При цьому судом враховується, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що заявником не зазначено достатніх підстав для встановлення заборони відповідачу на вчинення будь-яких дій щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками та не наведено жодних аргументів яким саме чином подальше користування земельною ділянкою відповідачем може ускладнити стягнення з відповідача орендної плати.

При цьому суд зазначає, що наведений у заяві про забезпечення позову ризик ускладнення в подальшому стягнення з відповідача орендної плати за користування земельними ділянками не узгоджується з обраним позивачем способом захисту своїх прав, а саме позивач просить визнати недійсними договори емфітевзису та зобов`язати відповідача передати земельні ділянки у придатному стані позивачу, а не стягнути орендну плату як про це зазначено в заяві про забезпечення позову.

Таким чином, стягнення можливої заборгованості по орендній платі не є предметом позову, а відтак не може виступати у якості об`єкта забезпечення позову.

В аспекті порушеного позивачем питання забезпечення позову шляхом заборони володіння, користування та розпорядження земельними ділянками для подальшого гарантування стягнення орендної плати окрему увагу суд звертає також і на долучені відповідачем до відзиву копії відомостей по виплаті орендної плати з яких встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , правонаступниками яких є позивачі, нараховано до виплати у 2018 році по 10000 гривень та нараховано до виплати у 2019 році по 10000 гривень, чим спростовується твердження заявника про наявність загрози несплати орендної плати.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Суддя Я.Ю.Кучко