Рішення

від 12.09.2007 по справі 10/328-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/328-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.07р.

Справа № 10/328-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал'я-Центр" , м. Дніпропетровськ   

до  Заритого акціонерного товариства "Дніпропластмас" , м. Дніпропетровськ 

про визнання дійсним договору та визнання права власності

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача: Чернявський А.В.(протокол № 1 від 17.06.94р.)-директор Від відповідча: Пруднікова Н.В.( дов.№ 2 від 24.10.06р.)-представник

                           Федоріна М.А.(дов.№ 16 від 01.02.06р.)-представник   

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про : визнання  договору  купівлі-продажу нерухомого майна № 1, розташованого за адресою : м. Дніпропетровськ , вул. Степна, 1, укладеного  між ЗАТ "Дніпропластмас" та ТОВ "Антал'я- Центр" 21 вересня 1999 року, не посвідчений нотаріально  дійсним; визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Антал'я-Центр" право власності на нерухоме майно –ангар. літ. А, загальною площею 355,8 кв. м., розташоване за адресою : Дніпропетровський район, с. Дороге, вул.. Степна, 7.

Підстави з якими Позивач пов”язує свої позовні вимоги - у зв'язку із набранням чинності Цивільного кодексу України з 01.01.2004 року Позивач не мав можливості зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно, так як відсутній нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, а також не має можливості належним чином користуватися, володіти та розпоряджатися цим майном.

Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року, який діяв на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1 від 21.09.1999 року не вимагав обов'язкової нотаріальної форми договору нежитлових приміщень, як це було передбачено ст. 227 ЦК УРСР. Згідно ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Комунальним підприємством Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" було проведено інвентаризацію нерухомого майна, набутого Позивачем за Договором купівлі - продажу №1 від 21.09.1999 року та видано Технічний паспорт від 16.07.2007 року , згідно якого набуте нерухоме майно - ангар , літ А, загальна площа - 355,8 кв.м., знаходиться за адресою: Дніпропетровський район , с. Дороге , вул Степна,7.

Згідно ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності за договором , який підлягає нотаріальному посвідченню , виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної  сили рішенням  суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній  реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Позивач вважає, що оскільки нерухоме майно, що розташоване за адресою : Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Степна, 7  фактично набуте Позивачем за договором купівлі - продажу, обов'язки по оплаті вартості нерухомого майна, а також інші умови договору виконані в повному обсязі, відсутність нотаріально посвідченого договору порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача. Відповідно до ст. 19 Закону України  "Про державну  реєстрацію  речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"         № 1952 від 01.07.2004 року підставою для реєстрації, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідач у відзиві на позов ( останьому, попередній був відкликаний ) вказує на тому, що в тексті договору зазначено, що він датований 1999 роком. Діюче керівництво ЗАТ заводу "Дніпропластмас" призначене тільки у 2004 році новими власниками підприємства. В 1999 році власниками підприємства - відповідача були інші особи та керівництвом підприємстом здійснювала інша адміністрація. У зв'язку з тим, що нинішній адміністрації підприємства не відомо про зазанчений позивачем договір та документи щодо такого договору на підприємстві відсутні, надати пояснень з приводу позовних вимог Відповідач не має можливості.

         За згодою представників сторін у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

         Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи,  суд, -

                                                            ВСТАНОВИВ :

21.09.1999  р. між  ЗАТ "Дніпропластмас" та ТОВ "Антал'я- Центр" в простій письмовій формі  було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1, розташованого за адресою : м. Дніпропетровськ , вул. Степна , 1 , згідно якого Позивач купив у Відповідача склад коробок, загальною площею 400 кв. м., інвентарний номер 0000103, розташований за адресою : м. Дніпропетровськ , вул. Степна, 1 .

         На час укладення вказаного договору діяв ЦК УРСР, який не передбачав обов”язкового

нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу  нерухомого  майна  укладеного між юридичними особами.

         Умови договору також не містять такого обов”язку сторін.

         Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

        Відповідно до ст. 657 ЦК України договір   купівлі-продажу   нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

        Вказаний у позові договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений між сторонами в простій письмовій формі, але нотаріально не посвідчений.

        З позову та відзиву на позов вбачається, що а ні Позивач, а ні  Відповідач взагалі не ухилялися та не заперечували проти нотаріального посвідченню вказаному у позові договору.  

        Таким чином, договір  не  був нотаріально посвідчений  не з причин ухилення  від  його  посвідчення  Відповідачем, як передбачає ст. 220 ЦК України.

        Відповідно до ст. 220 ЦК України,  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

        У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, також зазначається, що якщо угода виконана повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд за вимогою сторони, що виконала угоду, вправі  визнати угоду дійсною.

         Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що Відповідач не ухиляється від  нотаріального оформлення вказаного у позові договору, а його нотаріальне посвідчення не

було передбачено ЦК УРСР та умовами договору, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Позивача щодо визнання зазначеного договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами – дійсним.

             Відсутні у суду підстави і для задоволення позовних вимог Позивача пов”язаних із визнанням за Товариством з обмеженою відповідальністю "Антал'я-Центр" право власності на нерухоме майно –ангар. літ. А, загальною площею 355,8 кв. м., розташоване за адресою : Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Степна, 7.

             Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суд виходив з наступного.

             Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

             Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можє бути визнання права.

             Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст. 392 ЦК України ).

             Зазначений позов може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі, право якого оспорюється, заперечується чи не визнається іншою особою, що не знаходиться з власником у зобов”язальних чи інших відносних відносинах із приводу спірної речі. Як відповідач виступає інша особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не пред”являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

             Відповідач право власності Позивача не оспорює ( доказів не надано ).

             Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

            У задоволенні позовної заяви Позивача –відмовити.

Суддя

 І.М. Кощеєв

 (  рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України 12.09.2007 р. )