Рішення

від 15.03.2021 по справі 161/20132/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/20132/20

Провадження № 2/161/737/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Демчук Т.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2017 року розірвано шлюб між нею та відповідачем.

Посилається на те, що за час перебування у шлюбі, ними було нажито житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, право власності на вказаний будинок було зареєстровано за відповідачем.

Крім того, вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці за тією ж адресою, яка була подарована відповідачу під час шлюбу.

Вказує, що вона постійно проживала в спірному будинку, однак після розірвання шлюбу у них почали виникати суперечки щодо належності вказаного будинку і в подальшому вона змушена була виселить з нього, чим порушуються її права як співвласника.

У зв`язку з чим, просить визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і земельну ділянку з кадастровим номером 0722883400:01:001:0042 та визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного будинку та земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав та не заперечував щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що з 14.02.1997 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2017 року (а.с. ).

З представлених матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2009 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстрований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 9).

Крім того, згідно договору дарування земельної ділянки від 18.07.2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ 025533 ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,13 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:0042, що розташована в с. Липини Луцького району (а.с. 10, 11).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 1 п. 22, абз. 1 п. 23, абз. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.2, ч.3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено в п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ відповідно до положень ст.ст. 81, 116 ЗК, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельної ділянкою, переходить це право у розмірі частки права у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 року у справі №6-814цс15.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що житловий будинок і земельна ділянка, що розташовані в АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуті під час шлюбу подружжя.

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, зважаючи, що відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 2627,50 грн. на користь позивача та повернути їй з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 2627,50 грн. згідно платіжного доручення №3 № від 03.12.2020 року.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 331 ЦК України, ст. ст. 60, 65, 70 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:0042, що розташована в с. Липини Луцького району спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,13 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:0042, що розташована в с. Липини Луцького району Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету суму сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №№3 № від 03.12.2020 року в розмірі 2627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19 березня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк