Рішення

від 04.03.2021 по справі 915/1203/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Справа № 915/1203/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бескровна І.І., за посвідченням

від позивача-1: Галицький С.О., за посвідченням

від позивача-2: не з`явився

від відповідачів: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: керівника Миколаївської обласної прокуратури (54030, м. Миколаїв, вул.Спаська, 28) в інтересах держави в особі

1) Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

2) Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» (57555, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с. Василівка, вул. Лісна, 6, ідентифікаційний код 00993567)

до відповідачів:

1) Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (57400, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт. Березанка, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код 04056693)

2) Приватного підприємства «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39-41, ідентифікаційний код 34742182)

про: визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним свідоцтва про право власності, зобов`язання повернути земельну ділянку у стані який існував до порушення прав

В С Т А Н О В И В:

25.09.2020 керівник Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 15/1-2217-20 від 23.09.2020 (вх. № 12044/20) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Очаківське ЛМГ» ) до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанської райдержадміністрації) та Приватного підприємства «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» (далі - ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» ), в якій просить:

« 1. Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №908 від 30.08.2007 про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду строком на 49 років приватному підприємству «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» земельну ділянку площею 0,99 га із земель Очаківського державного лісомисливського господарства поза населеним пунктом у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для комерційного призначення під розміщення готельного комплексу.

2. Визнати недійсним укладений 06.09.2007 між Березанською районною державною адміністрацією та приватним підприємством «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» договір оренди щодо земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438, який 06.09.2007 зареєстровано в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за №040700700065.

3. Визнати недійсним та скасувати видане ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» свідоцтво про право власності серія, номер 21008727 від 27.04.2014 на незавершене будівництво готельного комплексу літ. А площею 13,2 кв.м, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438 у селі Коблево Березанського району Миколаївської області.

4. Приватному підприємству «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438 нормативною грошовою оцінкою 3734081,73 грн. в межах населеного пункту села Коблеве Березанського району Миколаївської області у придатному для використанні стані шляхом демонтажу тимчасових споруд.

5. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.» .

Як на підстави позову прокурор посилається на приписи статей 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , статей 15-17, 21, 83, 203, 215, 316, 319, 373, 386, 391, 396 Цивільного кодексу України, статей 20, 207 Господарського кодексу України, статей 3, 20, 58 - 62, 84, 116, 122, 123, 141, 149, 152 Земельного кодексу України, статей 85, 88, 89, 90 Водного кодексу України, статей 18, 20, 31 Лісового кодексу України, статей 43, 50 «Про місцеві державні адміністрації» , та обґрунтовує позовні вимоги відсутністю у Березанської райдержадміністрації повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка відведена в оренду за рахунок земель ДП «Очаківське ЛМГ» , а отже, відноситься до земель лісогосподарського призначення. Крім того, прокурор вважає, що спірну ділянку передано підприємству у користування без дотримання передбаченої законодавством процедури вилучення з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» , а також, з порушенням правового режиму використання земель державного лісового фонду, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у зв`язку з чим, укладений між відповідачами договір оренди від 06.09.2007 підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та поверненню земельної ділянки належному власнику - Кабінету Міністрів України з правом постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» . Оскільки на спірній земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва відсутній, а розміщені тимчасові споруди, право власності на які не підлягають державній реєстрації, то існує об`єктивна необхідність у визнанні недійсним та скасування належного ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» свідоцтва про право власності номер 21008727 від 27.04.2014 та поверненні у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438 нормативною грошовою оцінкою 3734081,73 грн. в межах населеного пункту села Коблеве Березанського району Миколаївської області у придатному для використанні стані шляхом демонтажу тимчасових споруд. При цьому, органом, уповноваженим на вилучення у постійного користувача земельної ділянки лісогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб (у даному випадку для комерційного призначення під розміщення готельного комплексу), є Кабінет Міністрів України, який є уповноваженим на захист прав та законних інтересів власника спірної земельної ділянки і є належним позивачем у даній справі. Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» , який має право вимагати повернення такого майна. Проте, відповідними органами заходи до усунення порушень законодавства на цей час не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу державної влади щодо захисту ним інтересів держави та є підставою для подання позову прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Очаківське ЛМГ» .

Ухвалою суду від 08.10.2020 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.11.2020 о 15:00; встановлено учасникам справи строки для подання до суду заяв по суті справи; встановлено прокурору 5-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду виготовленої належної якості копію акту вибору земельної ділянки під розміщення.

Копії ухвали суду від 08.10.2020, які надіслано на адреси відповідачів, повернуті поштовим відділенням з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (відповідач-1) та «інші причини адресат відсутній» (відповідач-2).

19.10.2020 прокурором, на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2020, надіслано на адресу суду копію акту вибору земельної ділянки під розміщення від 20.03.2007.

Ухвалою суду від 05.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 03.12.2020 о 10:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою від 05.11.2020.

Ухвалою суду від 03.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.01.2021 о 14:00.

Ухвалою суду від 11.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 11.02.2021 об 11:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 11.01.2021.

Ухвалою суду від 11.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, дозволено прокурору в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подати суду додаткові пояснення стосовно визначення позивачем - Кабінету Міністрів України та відкладено розгляд справи на 04.03.2021 о 13:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 11.02.2021.

22.02.2021 від Миколаївської обласної прокуратури, на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2021, надійшли до суду пояснення (в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України).

04.03.2021 від представника Кабінету Міністрів України до суду надійшли пояснення (у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України) № 3392/15.1-17 від 04.03.2021 (вх. № 3359/21), в яких обґрунтовує повноваження Кабінету Міністрів України щодо вилучення у постійного користувача земельної ділянки лісогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб (для комерційного призначення під розміщення готельного комплексу).

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.

Ухвалою суду від 08.10.2020 (про відкриття провадження у справі) відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Від відповідачів в указаний строк відзиви на позовну заяву не надійшли.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду від 08.10.2020 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача-1, повернуто до суду відділенням зв`язку з відміткою від 18.10.2020 «адресат відсутній за вказаною адресою» (штрихкодовий ідентифікатор 5400141739049) (а.с. 97-100), проте суд вважає, що відповідача-1 належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 08.10.2020 направлено на адресу місцезнаходження відповідача-1 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 08.10.2020 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача-2, повернуто до суду відділенням зв`язку з відміткою від 21.10.2020 «інші причини адресат відсутній» (штрихкодовий ідентифікатор 5400141739030) (а.с. 101-104), проте суд вважає, що відповідача-2 належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 08.10.2020 направлено на адресу місцезнаходження відповідача-2 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відповідачем-1 відзиву мав тривати до 02.11.2020 включно, а відповідачем-2 до 05.11.2020 включно .

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

В судове засідання 04.03.2021 з`явилися прокурор та повноважний представник позивача-1, які підтримали позовні вимоги у повному обсязі .

Представники позивача-2 та відповідачів в судове засідання не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, позивач та відповідач-1 отримали копію ухвали суду від 11.02.2021 - 20.02.2021 та 17.02.2021, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами 5400142844580, 5400142844598 (а.с. 151, 159).

Копія ухвали суду від 11.02.2021 у даній справі, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-2, 24.02.2021 була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення «інші причини адресат відсутній» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142844601).

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу-2 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2021 у справі № 915/1203/20 є 24.02.2021.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.03.2021 за відсутності представників позивача-2 та відповідачів .

При цьому, враховуючи відсутність відзивів по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 233, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи 04.03.2021, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Розпорядженням Березанської райдержадміністрації № 908 від 30.08.2007 затверджено проект землеустрою та надано в оренду строком на 49 років ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» земельну ділянку площею 0,99 га, з них 0,35 га - пасовища, 0,64 га - ліси та інші лісовкриті площі, із земель Очаківського державного лісомисливського господарства за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для комерційного використання під розміщення готельного комплексу (а.с. 23) .

На підставі dказаного розпорядження 06.09.2007, між Березанською районною державною адміністрацією та ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» укладено договір оренди щодо земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438, який 06.09.2007 зареєстровано в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за №040700700065 (а.с. 24-29) .

Відповідно до наявних в проекті землеустрою текстових та графічних матеріалів (вихідної земельно-кадастрової інформації, завдання на виконання робіт, пояснювальної записки, експлікації земельних угідь, висновку Березанського районного відділу земельних ресурсів № 01-6-1217, погодження ДП «Очаківське ЛМГ» № 434, висновку Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.07.2007 № 1116, висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області № 01-04/3135-05, висновку Березанського районного відділу містобудування, архітектури, житлово - комунального господарства, розрахункової відомості, акту виробу земельної ділянки під розміщення від 20.03.2007, розрахунку втрат лісогосподарського виробництва, викопіювання, акту технічного обстеження ділянок лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ» від 19.07.2007, плану відводу земельної ділянки) (а.с. 30-46, 92-94) спірну земельну ділянку відведено в оренду ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» за рахунок земель ДП «Очаківське ЛМГ» .

Прокурор зазначає, що належність вказаної ділянки до земель державного лісового фонду підтверджується також інформаціями ДП «Очаківське ЛМГ» від 06.09.2018 № 372, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 03.08.2018 № 534, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 27.07.2018 № 657 (а.с. 51-55), земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438 відносилась до земель державного лісового фонду та розташована у кварталі 35 виділах 1, 2 урочища «Коблеве» Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» .

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 27.12.2019 № 6438/0/05-47/3-19 (а.с. 49) та інформації Березанської райдержадміністрації від 26.12.2019 № 4313/1549-01-2-30-19 (а.с. 61) будь-яких рішень щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438 з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» органами не приймалось.

Відповідно до інформації ДП «Очаківське ЛМГ» від 06.09.2018 № 372 заяви про відмову від права постійного користування, згода на вилучення та припинення права постійного користування землями державного лісового фонду не надавались (а.с. 51) .

Окрім того, відповідно до пояснювальної записки, плану відведення земельної ділянки № П-6100-21-06-2007, викопіювання із матеріалів Чорноморського узбережжя, кадастрового плану, плану меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки (а.с. 40-42), що містяться у проекті землеустрою, спірні земельні ділянки розташовані у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та на них встановлені і діють спеціальні обмеження у використанні ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів.

Про входження земельної ділянки в межі прибережної захисної смуги Чорного моря свідчить також інформація відділу у Березанському районні Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.05.2018 № 254/105-18 (а.с. 56), відповідно до якої остання розташована на відстані 1045 метрів від урізу води.

Таким чином, вказане свідчить про те, що спірна земельна ділянка на час надання її у користування і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» не вилучалась, а також розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Прокурор вважає, що розпорядження Березанської райдержадміністрації від 30.08.2007 № 908 видано з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Предметом даного позову виступають три позовні вимоги немайнового характеру: щодо визнання незаконним і скасування розпорядження райдержадміністрації; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та одна позовна вимога майнового характеру: щодо повернення у власність держави земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових споруд.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які прокурор посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам, суд дійшов наступних висновків.

Щодо визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації від 30.08.2007 № 908.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статі 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 141 Земельного кодексу України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Частиною 1 статті 149 Земельного кодексу України установлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 6 статті 149 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті. Аналогічні повноваження щодо розпорядження землі державного лісового фонду визначено у ч. 5 ст. 31 Лісового кодексу України.

Вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), відповідно до частини 5 статті 149 Земельного кодексу України, належить до компетенції районних державних адміністрацій. При цьому, частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України установлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вже зазначалось, наявними текстовими та графічними матеріалами, що містяться у документації із землеустрою, інформацій органів влади та спеціалізованих лісогосподарських підприємств, підтверджено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438 належала до земель державного лісового фонду та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» .

З огляду на це, та враховуючи положення законодавства, повноваження щодо розпорядження спірною ділянкою належали до виключної компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Натомість за інформаціями Миколаївської обласної державної адміністрації від 27.12.2019 № 6438/0/05-47/3-19 (а.с. 49) та інформації Березанської райдержадміністрації від 26.12.2019 № 4313/1549-01-2-30-19 (а.с. 61) рішення про вилучення або припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» , не приймались.

Також, відповідно до інформації ДП «Очаківське ЛМГ» від 06.09.2018 № 372 (а.с. 51), заяви про відмову від права постійного користування, згода на вилучення та припинення права постійного користування землями державного лісового фонду не надавались.

Однак, усупереч вищевказаних вимог законодавства, з перевищенням наданих законом повноважень, Березанською райдержадміністрацією прийнято оскаржуване розпорядження, якими фактично в односторонньому та позасудовому порядку припинено право постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» земельною ділянкою державного лісового фонду, передано в довгострокову оренду спірну земельну ділянку для забудови комерційними об`єктами.

При прийнятті оскаржуваного розпорядження Березанською райдержадміністрацією не прийнято до уваги місце розташування спірної земельної ділянки та , відповідно , її особливий правовий статус.

Так, відповідно до пояснювальної записки, плану відведення земельної ділянки № П-6100-21-06-2007, викопіювання із матеріалів Чорноморського узбережжя, кадастрового плану, плану меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки, що містяться у проекті землеустрою, спірні земельні ділянки розташовані у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та на них встановлені і діють спеціальні обмеження у використанні ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів.

Про входження земельної ділянки в межі прибережної захисної смуги Чорного моря свідчить також інформація відділу у Березанському районні Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.05.2018 № 254/105-18, відповідно до якої остання розташована на відстані 1045 метрів від урізу води.

Статтею 88 Водного кодексу України та статтею 60 Земельного кодексу України передбачено, що з метою охорони водних об`єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно статей 85, 88 Водного кодексу України, статей 59, 84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Частиною 2 статті 62 Земельного кодексу України установлено, що режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Відповідно до ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Таким чином, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Вищевказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13 -ц та Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, а також Верховного Суду України, викладеними у постановах від 01.07.2015 у справі № 6-184цс15, від 10.06.2015 у справі № 6-162цс-15, від 22.04.2015 у справі № 6-52цс-15.

Так Верховним Судом України зазначено, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» . Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

При цьому, доказами розташування земельної ділянки в межах прибережних смуг можуть бути матеріали землевпорядної документації, а саме: план меж земельної ділянки та експлікація земельних угідь, пояснювальні записки до проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріали контролюючих органів, у тому числі щодо фактичної відстані від урізу води, тощо.

Отже, відведення земельної ділянки прибережної захисної смуги Чорного моря ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» для забудови комерційними об`єктами суперечить викладеним вимогам законодавства.

Також, при відведенні спірної земельної ділянки Березанською райдержадміністрацією були допущені порушення приписів містобудівного законодавства, а саме.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань щодо вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст. 48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Пунктом 10.17 Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування № 44 від 17.04.1992 (далі - ДБН 360-92**) та пунктом 6.15 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996, установлено, що в трикілометровій зоні узбережжя Чорного моря будівництво об`єктів, не пов`язаних з розвитком і обслуговуванням курорту, забороняється.

У свою чергу, будівельні норми відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Отже, розміщення готельного комплексу в 3-кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації - Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області та містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження від 30.08.2007 № 908 прийнято Березанською райдержадміністрацією всупереч вказаним вимогам законодавства, з порушенням правового режиму використання земель державного лісового фонду, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене розпорядження Березанської райдержадміністрації від 30.08.2007 № 908 суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси, що згідно ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 43, ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку та скасуванню.

Щодо визнання недійсними правочину щодо вказаної земельної ділянки.

На підставі вказаного розпорядження 06.09.2007 між Березанською райдержадміністрацією та ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» укладено договір оренди щодо земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438, який 06.09.2007 зареєстровано в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за №040700700065.

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин, згідно положень ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, за приписами ст. ст. 216, 236 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, надання яких відбулось з численними порушеннями законодавства, то договір оренди від 06.09.2007 підлягає визнанню недійсним.

Щодо повернення земельної ділянки.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування всупереч вимог Земельного кодексу України є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду).

Отже, зайняття спірної земельної ділянки із порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц) .

Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України є визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації від 30.08.2007 № 908, визнання недійсними укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» договору оренди землі від 06.09.2007, та зобов`язання повернути земельну ділянку належному власнику - Кабінету Міністрів України з правом постійного користування ДП «Очаківського ЛМГ» .

Таким чином, повернення земельної ділянки лісового призначення державі необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17, від 05.02.2020 у справі № 911/3310/17).

Відповідно до інформації відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області № 254/105-18 від 04.05.2018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3734081,73 грн. (а.с. 56).

Щодо незаконного будівництва об`єктів нерухомості, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказаній земельній ділянці знаходиться незавершене будівництво - готельний комплекс літ. А площею 13,2 кв.м, яке на підставі свідоцтва про право власності номер 21008727 від 27.04.2014 перебуває у приватній власності ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» (а.с. 57) .

Як вже зазначалось, спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, розташованих в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, та є територією з обмеженим режимом господарської діяльності.

Відповідно до статей 18, 20 Лісового кодексу України визначено, що лісові ділянки надаються у довгострокове тимчасове користування лише для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

При цьому, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити лише тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Отже, законодавством взагалі не передбачено можливість будівництва готельного комплексу на землях державного лісового фонду.

Заборона щодо будівництва капітальних об`єктів нерухомості в межах прибережної захисної смуги встановлена також земельним та містобудівним законодавством.

Пунктом 9 частини 1 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що забудова територій юридичними особами (поряд з іншими суб`єктами) передбачає збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень.

Згідно статей 85, 88 Водного кодексу України, статей 59, 62, 84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Відповідно до ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Пунктом 10.17 ДБН 360-92** та пунктом 6.15 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996, а також підрозділом 4 розділу V постанови Ради Міністрів УРСР № 272 від 22.04.1969 в трикілометровій зоні узбережжя Чорного моря будівництво об`єктів, не пов`язаних з розвитком і обслуговуванням курорту, забороняється.

Окрім того, пунктом 7 Постанови Ради Міністрів УРСР № 238 від 26.06.1986 «Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнування» передбачено, що через виняткову цінність природних ресурсів і лікувальних факторів узбережжя Чорного і Азовського морів, їх прибережна територія повинна використовуватися в основному для розвитку курортів, зон відпочинку і туризму, з будівництвом переважно курортних комплексів для лікування, відпочинку й туризму та з організацією централізованого культурно-побутового і господарського їх обслуговування.

У свою чергу будівельні норми відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Отже, будівництво готельного комплексу в 3-кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить земельному та містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Таким чином, будівництво ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» об`єкту незавершеного будівництва - готельного комплексу на вищевказаній земельній ділянці грубо порушує вимоги лісового, земельного, водного та містобудівного законодавства.

З порушенням вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно оформлено за ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» право власності на нерухоме майно та отримано свідоцтво номер 21008727 від 27.04.2014.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкти цих прав.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Також, зі змісту вищевказаних положень Закону випливає те, що нерухоме майно, зареєстроване у встановленому державою порядку з відповідними фізичними та геопросторовими характеристиками, повинно фактично існувати та бути предметом матеріального світу (ст. ст. 179, 181, 182 Цивільного кодексу України).

Натомість, відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 17.04.2020, проведеного Коблівською сільською радою, на вказаній земельній ділянці будівництво об`єктів не розпочато та на ній відсутні будівельні матеріали. При цьому обстеженням встановлено, що на спірній ділянці розташовані тимчасові споруди у кількості трьох штук.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Таким чином, об`єкт незавершеного будівництва-готельного комплексу, на який оформлено право власності, взагалі фактично (фізично) не існує. Відтак, правові підстави для реєстрації права власності на нього відсутні.

Оскільки на спірній земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва відсутній, а розташовані тимчасові споруди, право власності на які не підлягають державній реєстрації, то існує об`єктивна необхідність у визнанні недійсним і скасуванні належного ПП «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» свідоцтва про право власності номер 21008727 від 27.04.2014.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентних органів на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, « East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» , «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного» , «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Статтею 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання в оренду для забудови комерційними об`єктами, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» .

Відповідно до Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх подальшого надання в оренду для забудови грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина 3 статті 13, частина 7 статті 41, частина 1 статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16).

За таких обставин, «суспільним» , «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про повернення спірних земель є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі в оренду громадянці земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний» , «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховую викладене, Кабінет Міністрів України має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.

Проте, незважаючи на скерування прокуратурою області листа на адресу Кабінету Міністрів України щодо порушення Березанською райдержадміністрацією вимог законодавства при розпорядженні землями державного лісового фонду, останній повинен був вжити заходів до усунення порушень законодавства, у тому числі щодо пред`явлення позовної заяви та припинення незаконного використання земель вказаної категорії.

У свою чергу запит прокуратури області скеровано Кабінетом Міністрів України для розгляду до Міністерства юстиції України, Державного агентства лісових ресурсів України та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, котрими заходів до усунення порушень законодавства на цей час не вжито.

Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень та свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави.

Верховним судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (12-72гс19) зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом, сам факт незвернення до суду Кабінету Міністрів України з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси Українського народу, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Окрім того у постанові Верховного суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 вказано, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист.

Вказане є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Більш того, як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, статтею 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Очаківське ЛМГ» , а тому, ураховуючи положення ст. ст. 391, 396 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України вказане підприємство має право вимагати повернення такого майна.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-1376цс16.

Органами прокуратури області упродовж 2018-2020 скеровано листи до ДП «Очаківське ЛМГ» про надання інформації щодо належності земельної ділянки до земель державного лісового фонду та повідомлено про можливі порушення законодавства при її відведені, однак підприємство упродовж тривалого часу жодних заходів до усунення порушень законодавства не вчинило, що свідчить про не здійснення захисту інтересів держави.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , наявні підстави для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Очаківське ЛМГ» .

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, оскільки позивачі не належним чином здійснювали свої повноваження, що проявилось у неподанні позову самостійно до відповідачів протягом розумного строку, будучи обізнаним про порушення інтересів держави, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Очаківське ЛМГ» .

Таким чином, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 ГПК України сплачений прокуратурою судовий збір у розмірі 62317,23 грн. підлягає покладенню на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №908 від 30.08.2007 про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду строком на 49 років Приватному підприємству «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» земельну ділянку площею 0,99 га із земель Очаківського державного лісомисливського господарства поза населеним пунктом у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для комерційного призначення під розміщення готельного комплексу.

3. Визнати недійсним укладений 06.09.2007 між Березанською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» договір оренди щодо земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438, який 06.09.2007 зареєстровано в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за №040700700065.

4. Визнати недійсним та скасувати видане Приватному підприємству «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» свідоцтво про право власності серія, номер 21008727 від 27.04.2014 на незавершене будівництво готельного комплексу літ. А площею 13,2 кв.м, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438 у селі Коблево Березанського району Миколаївської області.

5. Приватному підприємству «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0438 нормативною грошовою оцінкою 3734081,73 грн. в межах населеного пункту села Коблеве Березанського району Миколаївської області у придатному для використанні стані шляхом демонтажу тимчасових споруд.

6. Стягнути з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (57400, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт. Березанка, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код 04056693) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір у сумі 31158,62 грн.

7. Стягнути з Приватного підприємства «РЕКРЕАЦІЯ-СЕРВІС» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39-41, ідентифікаційний код 34742182) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір у сумі 31158,62 грн.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 15.03.2021.

Суддя В.С. Адаховська