Рішення

від 04.03.2021 по справі 915/1437/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Справа № 915/1437/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислово-торгова

компанія «Украгросервіс» (04073, м.Київ, пров.Балтійський, буд.23; ідент.код

33496687),

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк»

(57400, Миколаївська обл., смт.Березанка, вул.Новосельська, буд.11; ідент.код

32643994),

про : стягнення заборгованості у розмірі 279614,54 грн,-

в с т а н о в и в:

27.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-промислово-торгова компанія «Украгросервіс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» заборгованість у розмірі 279614,54 грн, з яких: 163597,88 грн основного боргу за переданий по договору поставки №ДГ-128 від 10.10.2018 товар, 81423,72 грн - 50% штрафу, 10423,72 грн пені, 10099,88 грн - 3% річних, 14069,34 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався повністю за отриманий товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу за поставлений товар та нарахування на суму основного боргу 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Ухвалою суду від 02.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.12.2020.

Ухвалою суду від 23.12.2021 розгляд справи було відкладено на 20.01.2021.

Ухвалою суду від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2021.

Ухвалою суду від 10.02.2021 було відкладено розгляд справи на 04.03.2021.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов не надав, вимоги та доводи позивача не спростував. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання на його юридичну адресу ухвал суду від 02.12.2020, 23.12.2020, 20.01.2021, 10.02.2021.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 57400, Миколаївська обл., смт.Березанка, вул.Новосельська, буд.11.

Проте, вказані ухвали суду були повернуті підприємством зв`язку з приміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був повідомлений про розгляд даної справи судом належним чином.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами, винесеними у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Отже, суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення сторін про розгляд даної справи.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 04.03.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України , якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 04.03.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

10.10.2018 між сторонами у справі укладено договір поставки від 10.10.2018 №ДГ-128 (далі ? договір), згідно умов якого ТОВ «НПТК «Украгросервіс» (продавець) зобов`язалося поставити та передати у власність СТОВ «Маяк» (покупця) товар, а покупець ? прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Асортимент, кількість та ціна товару вказуються в специфікаціях, які є невід?ємною частиною цього договору; кожній асортиментній продукції покупець присвоює артикул (п.1.2 договору).

Ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатку(ах); в ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка товару згідно умов поставки, вказаних у договорі; ціна товару може бути змінена продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, діючого на дату кожного платежу, вказаного у договорі або додатку, відносно міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, що діяв на дату укладення договору (п.2.1.1 договору).

Загальна вартість договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказані у накладних, за якими покупець отримав товар від продавця (п.2.3 договору).

Продаж товару здійснюється за попередньою письмовою або усною заявкою покупця. Оформлення заявки проводиться покупцем у порядку, визначеному цим договором.

Продавець поставляє товар окремими партіями у відповідності із заявками покупця; поставки товару здійснюються за рахунок продавця у строки, визначені в заявці (п.п.3.1, 3.3, 3.4 договору).

Датою поставки товару та моментом переходу до покупця права власності і всіх ризиків на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві в пункті поставки товару (п.3.6 договору).

У накладних на товар, що постачається відповідно до цього договору, продавець зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та артикул кожної асортиментної позиції, зазначений в заявці. Товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладних (п.п.3.7, 3.8 договору).

Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; строки розрахунків погоджуються сторонами оформивши графік розрахунків (п.п.6.1, 6.2 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвання або до повного виконання сторонами своїх зобов?язань (п.11.1 договору).

Сторонами у додатку №1 до договору (специфікації) погоджено поставку товарів загальною вартістю 263597,88 грн з ПДВ (а.с.11).

У додатку №2 до спірного договору сторони дійшли згоди про визначення графіку розрахунків, а саме, 100% оплати покупцем вартості договору не пізніше ніж 25.10.2018 (а.с.12).

На виконання умов договору ТОВ «НПТК «Украгросервіс» поставлено СТОВ «Маяк» обумовлені у специфікації товари загальною вартістю 263597,88 грн з ПДВ згідно видаткової накладної №РН-00000053 від 10.010.2018, скріпленої печатками сторін та підписаної уповноваженими представниками сторін, зокрема, від відповідача ? Гупалюк О.Г., згідно довіреності №17 від 10.10.2018 (а.с.14).

Позивач зазначає, що отриманий товар СТОВ «Маяк» оплатило частково в сумі 100000,0 грн (а.с.15), а решту товару не оплачено, у зв?язку з чим на даний час за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 163597,88 грн.

Позивач вказує, що станом на дату подання позову відповідач не сплатив залишок заборгованості в сумі 163597,88 грн, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договорів та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 163597,88 грн.

Відповідачем, на час розгляду справи, не надано доказів погашення заборгованості в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 163597,88 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10099,88 грн - 3% річних, нарахованих за період з 26.10.2018 по 15.11.2020, та 14069,34 грн інфляційних втрат нарахованих за період з листопада 2018 по жовтень 2020.

Відповідачем розрахунки річних та інфляційних втрат не заперечені.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат вважає їх арифметично вірними, а вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Законодавством передбачено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

У відповідності до п.8.2 договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, визначених у п.6.2 цього договору, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діє на час проведення розрахунків) від вартості недоплаченої частини товару за кожний день затримки платежу.

Крім того, у п.8.3 договору сторонами погоджено, що покупець, у випадку затримки розрахунку більше ніж на 2 місяці, сплачує продавцю штраф в розмірі 50% від суми боргу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10423,72 грн пені та 81423,72 грн - 50% штрафу.

Відповідачем розрахунки штрафних санкцій не заперечені.

Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, вважає їх арифметично вірними, а вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» (57400, Миколаївська область, Березанський район, смт.Березанка, вул.Новосельська, буд.11, ідент.код 32643994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислово-торгової компанії «Украгросервіс» (04073, м.Київ, пров.Балтійський, буд.23, ідент.код 33496687) 163597,88 грн основного боргу, 81423,72 грн - 50% штрафу, 10423,72 грн пені, 10099,88 грн - 3% річних, 14069,34 грн інфляційних втрат та 4195,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 15.03.2021 року.

Суддя М.В.Мавродієва