Рішення

від 05.03.2021 по справі 915/1484/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року Справа № 915/1484/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В., за участю

секретаря судового засідання: Берко О.В.

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» (87549, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.А.Куїнджі, буд.115; ідент.код 03117820),

до відповідача: Приватного підприємства "Райтерс"

(54030, м.Миколаїв, вул.Артилерійська, 18/4, оф.12.3; ідент.код 40719884),

про : визнання недійсним договору№59 від 01.11.2016 про надання юридичних послуг,-

в с т а н о в и в :

07.12.2020 Приватне акціонерне товариство «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Райтерс", в якій просить суд визнати недійсним договір №59 від 01.11.2016 про надання юридичних послуг, укладений між ПрАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» та ПП "Райтерс".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок проведеної документальної планової перевірки ПрАТ МОПАС ГУ ДФС у Миколаївській області було складено акт №358/14-29-14-02/03117820 від 11.03.2019, в якому ДФС зроблено висновок, що позивач отримав від ТОВ Райтерс податкові накладні та перерахував останньому кошти по договору №59 від 01.11.2016 про надання юридичних послуг без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків, у зв`язку з чим даний правочин є нікчемним згідно ст.228 ЦК України, як такий, що суперечить моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок. Посилаючись на вказаний висновок, позивач просить визнати недійсним договір №59 від 01.11.2016 про надання юридичних послуг з підстав передбачених ст.ст.203, 215, 234 ЦК України.

Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.01.2021.

Ухвалою суду від 14.01.2021 розгляд справи було відкладено на 10.02.2021.

Ухвалою суду від 10.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2021.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов не надав, вимоги та доводи позивача не спростував. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання на його юридичну адресу ухвал суду від 14.12.2020, 14.01.2021, 10.02.2021.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 54030, м.Миколаїв, вул.Артилерійська, 18/4, оф.12.3.

Проте, вказані ухвали суду були повернуті підприємством зв`язку з приміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був повідомлений про розгляд даної справи судом належним чином.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами, винесеними у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення сторін про розгляд даної справи.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 05.03.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 05.03.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

01.11.2016 між сторонами у справі укладено договір №59 про надання юридичних послуг (надалі - Договір) (а.с.28, 29), за умовами якого ПП Райтерс (виконавець) зобов`язалось надати ПрАТ МОПАС (замовник) послуги визначені у п.1.2 Договору (юридичні послуги) у період з 01.11.2016 по 30.11.2026, а замовник зобов`язався оплатити ці послуги.

Згідно п.п.1.3.1, 3.1, 3.2 Договору, послуги вважаються наданими після підписання акту здачі-приймання послуг замовником. Вартість та строки оплати послуг визначаються у акті здачі-приймання послуг. Оплата здійснюється у безготівковій формі.

30.11.2026 сторонами було складено та підписано акт здачі-приймання послуг, згідно якого виконавець за завданням замовника у листопаді 2016 року здійснив юридичний супровід судових процесів у Господарському суді Миколаївської області (справа №814/1938/16 за позовом ПрАТ МОПАС до ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення №00001321303 від 30.06.2016 та №№0002741401, 0002751401 від 06.09.2016). Вартість наданих послуг склала 182400,0 (з ПДВ) (а.с.30).

30.11.2026 сторонами також було складено та підписано акт здачі-приймання послуг, згідно якого виконавець за завданням замовника у листопаді 2016 року здійснив юридичний супровід судових процесів у Господарському суді Миколаївської області (справа №915/144/16 за позовом ПрАТ МОПАС до Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ про визнання недійсним рішення №59-р від 24.12.2015). Вартість наданих послуг склала 160800,0 (з ПДВ) (а.с.31).

Станом на 01.01.2017 сторонами було зафіксовано у акті звірки заборгованість ПрАТ МОПАС перед ПП Райтерс у загальній сумі 343200,0 грн (а.с.32).

Як зазначає позивач у позовній заяві вказані грошові кошти були ним перераховані ПП Райтерс у січні, лютому 2017 року.

Позивач просить визнати договір №59 від 01.11.2016 про надання юридичних послуг недійсним з посиланням на акт №358/14-29-14-02/03117820 від 11.03.2019 ГУ ДФС у Миколаївській області.

При цьому, позивач вказує на те, що за приписами ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За приписами ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Фіктивним, згідно ст.234 ЦК України є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, у т.ч. господарських зобов`язань, є договори (господарські договори).

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати укладений між ним та ПП Райтерс договір недійсним з підстав його фіктивності.

За приписами ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При цьому, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Отже, визнання договору недійсним у зв`язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, заздалегідь знають, що він не буде виконаний.

Позивачем не зазначено у позові, що ним умисно укладено з відповідачем договір, за яким сторони не мали наміру створити правові наслідки, а укладали його лише про людське око.

Позивачем також не надано суду доказів того, що відповідач не мав наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину та діяв умисно.

Враховуючи викладене, на підставі аналізу сукупності наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що обставини, з якими закон пов`язує визнання такого правочину фіктивним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було.

Щодо решти підстав недійсності правочину, визначених у частинах першій - третій, п`ятій та шостій статті 203 цього Кодексу, слід зазначити, що в силу приписів ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не зазначено у позовній заяві, в чому саме полягає недодержання в момент вчинення правочину сторонами спірного договору вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України та не надано суду відповідних доказів на підтвердження обґрунтованості таких вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 15 березня 2021 року.

Суддя М.В. Мавродієва