Рішення

від 04.03.2021 по справі 923/640/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року Справа № 923/640/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до відповідача-1: Торгівельно-виробничого підприємства "Україна", смт. Велика Олександрівка, Херсонська область

до відповідача-2 : Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради, м. Херсон

до відповідача-3 : Великоолександрівської селищної ради, смт. Велика Олександрівка, Херсонська область

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Кунинець Н.Й. - адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ: 14305909) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Торгівельно-виробничого підприємства "Україна" (код ЄДРПОУ: 21288057), Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради (код ЄДРПОУ: 03355620), Великоолександрівської селищної ради (код ЄДРПОУ: 26348568), в якій просить:

1. Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004 "Про видачу реєстраційного посвідчення".

2. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серія САА № 997273 видане 09.04.2004 року виконавчим комітетом Великоолександрівської селищної ради.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності за Торгівельно-виробничим підприємством "Україна" на будівлю магазину "Універмаг", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5434305 за адресою Херсонська обл., Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, будинок 124, частка 1/1 на підставі свідоцтва про право власності САА №099727325662 від 09.04.20 р., виданого на підставі рішення Великоолександрівської селищної ради від 24.03.2004 р. № 78.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 16, 317, 319, 321, 358, 364, 365, 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 року, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 21.07.2020 суд прийняв позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/640/20 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

11.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи (т.1 а.с.87-91).

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач-2 посилається на ті обставини, що у відповідності із матеріалами інвентарної справи на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 124, Свідоцтво про право власності серія САА № 997273 від 09.04.2004 року, було видано саме виконавчим комітетом Великоолександрівської селищною ради, на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004 року, КП "ХБТІ" ХОР ні якого відношення, щодо прийняття даного рішення та видачі Свідоцтва про право власності Торгівельному-виробничому підприємству "України" на частку 1/1, не приймало, а державна реєстрація права власності є похідною дією після прийняття рішення та видачі Свідоцтва про право власності, яка була проведена держаним реєстратором у відповідності до "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року № 157/6445.

Відповідач-2 зазначає, що із позовної заяви не зрозуміло, чому саме КП "ХБТІ" ХОР залучено відповідачем у справі, чиї права було порушено діями співробітників, та які вимоги висуваються до підприємства на даний час, оскільки, державні реєстратори підприємства на той час діяли відповідно до вимог чинного законодавства України.

26.08.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до справи (т.1 а.с. 94-99).

Зокрема, у відзиві на позовну заяву позивач посилається на ті обставини, що реєстрацію права власності за ТВП "Україна" 09.04.2004 р. провів реєстратор КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації", в розпорядженні якого знаходились матеріали інвентарної справи на будівлю за адресою: Херсонська обл., Великоолександрівський р., смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 124, в т.ч. усі документи, які підтверджують право власності Банку на частину приміщення за вказаною адресою. Однак це не завадило реєстратору БТІ підготувати документи для видачі свідоцтва про вправо власності на нерухоме майно САА № 997273 від 09.04.2004 р. та здійснити реєстрацію права власності за ТВП "Україна" із зазначенням частки 1/1.

Підготовче засідання, призначене на 15.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 18.09.2020 продовжено строк проведення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання до 13.10.2020 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 13.10.2020 відкладено підготовче засідання до 05.11.2020 об 11:00 год.

05.11.2020 до суду від відповідача-1 надійшла заява про застосування строків позовної давності. Дану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до справи (т.1 а.с. 155-156).

Ухвалою суду від 05.11.2020 відкладено підготовче засідання до 26.11.2020 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 26.11.2020 відкладено підготовче засідання до 17.12.2020 об 11:30 год.

Ухвалою суду від 17.12.2020 відкладено підготовче засідання до 14.01.2021 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 14.01.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/640/20 та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.02.2021 о 11:00.

Ухвалою суду від 09.02.2021 відкладено розгляд справи по суті до 04.03.2021 об 11:30 год.

01.03.2021 до суду від позивача надійшли письмові пояснення. Дані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

04.03.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Так, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до приписів статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 26.05.2020р. по справі №1-24-7-5/297-06/7817 дійшов висновку, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для відкладення судового розгляду справи, клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Відповідачем-1 відзиву на позовну заву не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, не надання відповідачем-1 відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про дату складення повного рішення

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 20.02.2002 між Торгівельно-виробничим підприємством "Україна" (надалі-Продавець) та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", (налалі-Покупепь/Банк) укладено договір б/н купівлі продажу (надалі Договір). Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 309.

Згідно п. 1 Договору Торгівельно-виробниче підприємство "Україна" продало, а АППБ "Аваль" купив 11/100(одинадцять сотих) частин будівлі магазину, що знаходиться в селищі Велика Олександрівка, по вул. Леніна, 124, Херсонської області.

Будівля магазину в цілому літ. "А", - цегляна, нежилою площею в цілому 779,9 кв м, загальною площею в цілому 1160, 9 кв.м.

За умовами Договору Банк набув у власність 11/100 частин будівлі літ. "А" нежилою площею 123,9 (сто двадцять три цілих та дев`ять десятих) кв.м, а саме: приміщення 1-12, 1-13, 1-14, 1-15, 1-16, 1- 17, 18/100 ч. приміщення 1-1, надалі-нерухоме майно.

Вказана будівля магазину належала Продавцю на підставі свідоцтва про право власності на будівлю магазину від 12 липня 2000 року, виданого Великоолександрівською держнотконторою за реєстровим № 1265 та зареєстрованого в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації за № 12 (п.2 Договору купівлі-продажу).

Згідно пункту 3 Договору продаж вчинено за 30 000 грн. Право власності на 11/100 частин будівлі переходить до Покупця з моменту повного розрахунку між сторонами.

Відповідно до поверхового плану та експлікації приміщень буд. Літ. "А" по вул.Леніна, 124 м. Велика Олександрівка, площа приміщень, які належать банку складає 123, 9 кв. м.

Право власності на 11/100 частин будівлі за адресою: селище Велика Олександрівка, вул. Леніна, 124 площею 123,9 кв. м. зареєстровано "Херсонське державне бюро технічної інвентаризації" 04.03.2002 p. про що свідчить реєстраційний напис № 12 на договорі купівлі продажу, що відповідало діючій на час проведення державної реєстрації прав Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 p. зa № 399/2839.

Реєстрація права власності Банку на вказане нерухоме майно також підтверджується довідкою КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" № 128 від 14.11.2019 року. Зі змісту довідки БТІ вбачається, що за Банком зареєстровано право власності на 11/100 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: Херсонська обл., с. Велика Олександрівка, вул.Леніна, буд. 124 на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2002, посвідченого державним нотаріусом Великоолександрівської державної нотаріальної контори Карастан О.І. за реєстровим № 309 та зареєстровано в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації 04.03.2002 за реєстровим № 12.

Таким чином, після продажу Банку частини будівлі загальною площею 123, 9 кв м. відповідно до договору купівлі-продажу від 20.02.2002 p., у власності Торгівельно-виробничого підприємства "Україна" залишилась частина будівлі магазину загальною площею 1037 кв м., тобто Банк і Відповідач - 1 стали співвласниками частин будівлі, яка розміщена за адресою: Херсонська область. Великоолександрівський район, селище Велика Олексадндрівка. вул.Леніна. буд. 124 в частках 11/100 та 89/100 відповідно.

Позивач зазначає, що Банк володіє та використовує вказане нерухоме майно з дати укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 20.02.2002 року. За вказаною адресою функціонує Великоолександрівське відділення Банку. Право власності на нерухоме майно Банку ніким не оспорювалось, договір купівлі-продажу нерухомості від 20.02.2002 року в судовому порядку не визнаний недійсним.

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.10.2019 року № 186406646 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на будівлю магазину "Універмаг" за адресою: Херсонська обл., Великоолександрівський p., смт.Велика Олександрівка, вул.Леніна, будинок 124 за:

- АППБ "Аваль" 11/100 частин на підставі договору АЕІ № 703497 від 20.02.2002 Великоолександрівська держнотконтора за р.№ 309;

- Торгівельно-виробниче підприємство "Україна", частка 89/100 на підставі свідоцтва про право власності, АВМ № 280125, 12.07.2000 Великоолександрівська держнотконтора за р.№ 1265.

Разом з тим, зі змісту Інформаційної довідки від 28.10.2019 вбачається, що вже 09.04.2004 р. за Торгівельно-промисловим підприємством "Україна" зареєстровано право власності на будівлю магазину за адресою: Херсонська обл., Великоолександрівський p., смт.Велика Олександрівка, вул.Леніна, 124, частка 1/1, реєстраційний номер майна 5434305. Підставою для внесення запису про реєстрацію права власності за Відповідачем-1 та зазначення частки 1/1 є свідоцтво про право власності САА № 997273 від 09.04.2004, видане на підставі рішення Великоолександрівської селищної ради від 24.03.2004 р. № 78.

Рішенням виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради Херсонської області від 24.03.2004р. № 78 "Про видачу реєстраційного посвідчення на право власності" вирішено видати правоустановчі документи на право власності на Торгівельно-промислове підприємство "Україна" на будівлю магазину "Універмаг", яка розташована в смт.Велика Олександрівка, вул.Леніна, 124 та зобов`язано оформити усі необхідні документи у Великоолександрівському інвентаризаційному бюро.

При цьому, зазначає позивач, будь-які документи, які б засвідчували припинення спільної часткової власності Банком і Торгівельно-виробничим підприємством "Україна", як співввласниками вказаного нерухомого майна, відсутні. На підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради від 24.03.2004 року № 78 Відповідачу-1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за вказаною вище адресою. Фактично з отриманням Торгівельно-виробничим підприємством "Україна" свідоцтва про право власності на нерухоме майно із зазначенням частки 1/1, право спільної часткої власності припинилось, хоча будь-які законні підстави для припинення спільної часткої власності відсутні. А отже і укладення договору про припинення часток між Банком і Відповідачем-1 є також неможливим.

08.01.2020р. Банк звернувся із заявою (вих. № Д2-ВМ-1/428) до КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації", надалі - БТІ, щодо надання висновку про можливість виділення 11/100 частки будівлі магазину, нежитловою площею 123,9 кв. м. за вказаною адресою в цілу частину. Однак, КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" листом від 14.01.2020 р. № 13 інформувало Банк про те, що надання такого висновку є неможливим. Оскільки виділ у частку 1/1 іншим із співвласників відбувся у 2004 p., відповідно до копії рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004 р. відповідно до якого Торгівельно-промисловому підприємству "Україна" виділяється 1/1 частка об`єкта нерухомого майна (загальною площею 1032. кв м) та видається на підставі цього рішення Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, але Банк цьому рішенні не значиться.

08.01.2020 Банк також звернувся до КП "Херсонське бюро технічної" з проханням надати копії документів на підставі яких 09.04.2004 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно було здійснено реєстрацію права власності за ТВП "Україна", в т.ч., надати копії рішення № 78 від 24.03.2004 та свідоцтва про право власності САА 997273 від 09.04.2004 р. Однак БТІ листом від 14.01.2020 № 14 відмовило Банку в наданні вказаних документів з огляду на те, що останнє не є розпорядником запитуваної інформації.

Разом з тим, зі змісту листа КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради від 14.01.2020 р. № 14 однозначно вбачається що право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: Херсонська обл., смт.Велика Олександрівка, вул.Свободи (Леніна) 124 зареєстровано за:

Торгівельно-промисловим підприємством "Україна" (1/1 частка домоволодіння - загальна площа об`єкта нерухомого майна складає 1032,8 кв.м) на підставі свідоцтва про право власності на будівлю магазину "Універмаг", виданого виконкомом Великоберезнянської селищної ради на підставі рішення виконкому Великоолександріївської селищної ради № 78 від 24.03.2004 та зареєтровано в Херсонському бюро технічної інвентраризації від 09.04.2004 року в книзі № 1 за реєстровим № 12, реєстраційний номер об`єкта 5434305;

Акціонерним поштово-пенсійний банком "Аваль" (11/100 частин домоволодіння -загальна плоша 123, 9 кв м) на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2002року, посвідченого державим нотаріусом Великоолександрівської державної нотконтори Карастен реєстровий № 309 та зареєстровано в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації від 20.02.2002 в книзі № 1 за реєстровим № 12.

Позивач вказує на те, що після запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Банк вирішив зареєструвати право власності на частину об`єкта нерухомості у встановленому порядку. Проте, за результатами розгляду заяви Банку від 23.01.2020 р., державним реєстратором прав на нерухоме майно Вершиніною С.С. Херсонської міської ради прийнято рішення від 17.02.2020 № 51168177 про відмову у державній реєстрації права власності на частину будівлі магазину в смт. Велика Олександрівка, вул.Свободи, 124 Великоолександрівський р. Херсонська область у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Дані обставини стали підставою для звернення з зустрічною позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Одним із способів захисту права власності встановлений ст. 391 ЦК України, а саме: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради Херсонської області від 24.03.2004 р. № 78 виконавчим комітетом вирішено видати правоустановчі документи на право власності Торгівельно-промисловому підприємству "Україна" на будівлю магазину "Універмаг" за адресою: смт.Велика Олександрівка, вул.Леніна, 124 та зобов`язано керівника підприємства оформити усі необхідні документи у Великоолександрівському інвентаризаційному бюро.

На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Великоолександрівської селищної ради 09 квітня 2004 р. було оформлено свідоцтво серія САА №997273.

Відповідно до ч. 2 ст 19, ст. 140 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, та і через його органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції від 04.03.2004, чинній станом на момент прийняття спірного рішення, окрім ст. 26, яка передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад та ст. 30, яка передбачає повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, ст. 40 передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

На час прийняття оскаржуваного рішення про видачу правоустановчих документів на право власності Торгівельно-виробничому підприємству "Україна" та проведення державної реєстрації права власності діяло Тимчасове Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затверджене Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 № 7/5 (далі - Тимчасове Положення).

Пунктом 6.1 Розділу VI "Особливості оформлення права власності на нерухоме майно" Тимчасового Положення передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію;

- власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;

- членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески;

- юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об`єктів нерухомого майна їх засновниками;

- фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об`єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об`єднання, організації, що ліквідовується;

- фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання - передавання;

- інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об`єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об`єкта (частини) інвестору;

- реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна;

- у разі виділення окремого будинку зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель);

- фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, акта про прийняття об`єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об`єкта;

- фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу;

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна;

Інших підстав видачі свідоцтв про право власності Тимчасове Положення не передбачало.

Відповідно до п. 6.2. Тимчасового Положення підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.

Суд зазначає, що на час прийняття Відповідачем 3 спірного рішення Банк і Відповідач 1 були власникам спільної часткової власності за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 124, Херсонська область.

Правовідносини, що склались між Позивачем та Відповідачем 1, як співвласниками нерухомого майна, врегульовані нормами чинного Цивільного кодексу України, а питання припинення спільної часткової власності врегульовано ст. ст.364, 365. З врахуванням положень ст.ст. 364, 365 Цивільного кодексу України припинення спільної часткової власності між співвласниками було можливим на підставі укладеного між власниками договору або ж в судовому порядку. Однак, станом на дату ухвалення Відповідачем 3 оскаржуваного рішення, жодного договору про припинення права спільної часткової власності між Банком та Торгівельно-виробничим підприємством "Україна" не укладалось, відсутні будь-які судові рішення про виділ/поділ частки між співвласниками, розмір частки будівлі, яка належить Відповідачу 1 також залишився незмінним.

Разом з тим слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Однак, незважаючи на викладене та за відсутності будь-яких законних підстав для видачі Торгівельно-виробничому підприємству "Україна" свідоцтва про право власності на будівлю за адресою: смт.Велика Олександрівка вул.Леніна,124 із зазначенням частки 1/1 Відповідачем 3 було прийнято рішення про оформлення права власності на об`єкт нерухомості та на його підставі 09.04.2004 року оформлено свідоцтво про право власності на будівлю за вказаною вище адресою як на цілий об`єкт нерухомості, а не його частину.

Як вбачається зі змісту довідки КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації № 14 від 14.01.2020 року 09.04.2004 р. Торгівельно-виробничому підприємству "Україна" виконавчим комітетом Великоолександрівської селищної ради на підставі рішення виконкому від 24.03.2004 р. № 78 видається свідоцтво про право власності на будівлю магазину "Універмаг" на 1/1 частку домоволодіння загальною площею 1032,8 кв.м. за мінусом площі, яка була відчужена Банку відповідно до укладеного між Банком і Відповідачем 1 договору купівлі-продажу від 20.02.2002 року. Тобто, фактично прийнятим рішенням та оформленням на його підставі свідоцтва про право власності САА 997273 від 09.04.2004 виконавчим комітетом Великоолександрівської селищної ради припинено право спільної часткової власності між Позивачем та Відповідачем 1.

Разом з тим, суд зазначає, що ні Законом України "Про місцеве самоврядування", ні іншими нормативно-правовими актами, в т.ч. і Тимчасовим Положенням не передбачено повноважень органу місцевого самоврядування приймати рішення про припинення права спільної часткової власності з видачею свідоцтва про право власності.

Оскільки на підставі прийнятого рішення № 78 від 24.03.2004 р. виконавчим комітетом Великоолександрівської селищної ради Відповідачу 1 було видано свідоцтво про право власності САА № 997273 на будівлю магазину "Універмаг" частка 1/1, а КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" проведено державну реєстрацію такого права на вказану будівлю, а вказані обставини були підставою для відмови державним реєстратором прав на нерухоме майно Вершиніною С.С. в державній реєстрації права власності Банку на частину об`єкта нерухомості за цією ж адресою, то вказане рішення порушує право власності Банку, зокрема Банк позбавлений можливості належним чином здійснювати право розпорядження цим майном.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004 р. прийняте поза межами повноважень селищної ради та з порушенням Закону, а також цим рішенням порушено права та законні інтереси АТ "Райффайзен Банк Аваль", як власника частини приміщення.

У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 10 ст.59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оскільки рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004 року "Про видачу реєстраційного посвідчення" прийнято з недотриманням Закону, зокрема п.6.1. Тимчасового положення, а отже є незаконним, грубо порушує права та інтереси Позивача, як власника частини приміщення, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 6 Тимчасового положення про реєстрацію (в редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності) видача свідоцтва про право власності здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на житлові та нежитлові об`єкти. БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Тобто, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Отже правовстановлюючим документом у цьому випадку є протиправне рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради Херсонської області від 24.03.2004 року № 78 "Про видачу реєстраційного посвідчення на право власності" на підставі якого Великоолександрівською селищною радою Херсонської області 09 квітня 2004 року Відповідачу 1 і було видане Свідоцтво про право власності серії САА № 997273 .

Судом вище зазначалось, що законні підстави для прийняття Відповідачем 3 оскаржуваного рішення - відсутні.

Враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради Херсонської області прийнято не у відповідності чинному законодавству, поза межами повноважень виконавчого комітету та з грубим порушенням прав позивача, як законного власника частини нерухомого майна, що розташоване в смт.Велика Олександрівка, вул.Соборна (Леніна), 124 Херсонської області, а отже є незаконним, тому і свідоцтво про право власності САА № 997273 від 09.04.2004 р. видано також незаконно, відтак підлягає скасуванню.

Згідно п.2.1. Тимчасового Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Реєстрацію прав власності на нерухоме майно відповідно до п.1.3. Р.1 Тимчасового Положення здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Згідно п.1.12 Тимчасового Положення рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Згідно із п.3.1. Тимчасового Положення реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об`єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав.

Відповідно до п.3.3 Тимчасового Положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право вже зареєстроване: подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.10.2019 року реєстраційний № 184406646 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно будівля магазину "Універмаг" за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 124 зареєстровано за Торгівельно-промисловим підприємством "Україна", код ЄДРПОУ 21288057, частка 1/1. За даними з державного реєстру юридичних осіб за кодом ЄДРПОУ 21288057 значиться юридична особа Торгівельно-виробниче підприємство "Україна", місце знаходження смт.Велика Олександрівка, вул. Леніна, 124. Реєстрація права власності в Державному реєстрі прав проведена 09.04.2004 року на підставі свідоцтва про право власності САА № 997273 від 09.04.2004 виданого на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004р.

Проте станом на час проведення державної реєстрації права власності Відповідач 1 не був власником усієї будівлі за вказаною адресою, оскільки частина будівлі на першому поверсі загальною площею 123, 9 кв. м. була відчужена ним Банку на підставі договору купівлі-продаджу від 20.02.2002 р. Таким чином Банк і Відповідач-1 були співвласниками частин будівлі у відповідних частках.

Отже, реєстрацію права власності за ТВП "Україна" 09.04.2004 р. здійснював реєстратор КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації", в розпорядженні якого знаходились матеріали інвентарної справи на будівлю за адресою: Херсонська обл., Великоолександрівський p., смт.Велика Олександрівка, вул Леніна, 124, в т.ч. усі документи, які підтверджують право власності Банку на частину приміщення за вказаною адресою. Але це завадило реєстратору БТІ здійснити реєстрацію права власності за ТВП "Україна" із зазначенням частки 1/1, що фактично унеможливлює здійснити Банку реєстрацію права власності на часитну об`єкта нерухомості в Державному реєстрі речових прав.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень встановлено ст.311 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до 4.2 ст.311 Закону державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 358 Цивільного кодексу (в редакцій чинній на дату проведення державної реєстрації права власності за Відповідачем 1) право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Але ніяких рішень щодо припинення права спільної часткової власності між Позивачем та Відповідачем 1 не ухвалювалось, судові рішення про поділ/виділ часток також відсутні. Відтак, Відповідач 1 не мав законних підстав для реєстрації права власності в Реєстрі прав власності на будівлю "Універмаг" як цілого об`єкта нерухомості за вказаною вище адресою.

Підставою для проведення державної реєстрації прав 09.04.2004 було свідоцтво про право власності САА № 997273 від 09.04.2004 року видане на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради від 24.03.2004 р. № 78.

Однак, як уже зазначалось судом вище, Рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради від 24.03.2004 р. № 78 в частині оформлення права власності за Відповідачем 1 є незаконним, а тому підстав для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно на підставі цього рішення не було.

Відтак, державна реєстрація права власності на 1/1 частку об`єкту нерухомості-будівлі магазину "Універмаг", реєстраційний № 45434305, за адресою: Херсонська область, смт.Велика Олександрівка, вул.Ленніна, будинок 124, за Торгівельно-виробничим підприємством "Україна" здійснена на підставі свідоцтва про право власності САА № 997273 від 09.04.2004 року, виданого на підставі рішення виконкому Великоолександрівської селищної ради від 24.03.2004 р. № 78, які є незаконними та порушують права позивача як власника 11/100 частин приміщення першого поверху будівлі площею 123, 9 кв м. за адресою Херсонська область, смт.Велика Олександрівка, вул.Леніна, 124, а тому підлягає скасуванню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд відхиляє доводи відповідача 2, які викладені ним у відзиві на позовну заяву враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 6 Тимчасового положення про реєстрацію (в редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності) видача свідоцтва про право власності здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на житлові та нежитлові об`єкти. БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Разом з тим, згідно п.2 рішення Великоолександрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004 зобов`язано ОСОБА_1 оформити усі необхідні документи у Великоолександрівському інвентаризаційному бюро.

Судом встановлено, що Відповідач 2 незважаючи на наявні в його розпорядженні документи, які підтверджують право власності Банку на частину об`єкта нерухомості в смт.Велика Олександрівка, вул.Леніна, 124 загальною площею 123,9 кв.м підготувало документи для видачі Торгівельно-виробничому підприємству "Україна" свідоцтва про право власності на весь об`єкт нерухомості за вказаною адресою із зазначеним частки 1/1, а не його частини.

Положеннями п.3.3. Тимчасового Положення № 7/5 від 07.02.2002 року встановлено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;

об`єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване;

не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;

право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об`єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження;

відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;

не проведено первинної реєстрації прав власності;

при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

Відповідно до п.31. Тимчасового Положення в редакції чинній на час реєстрації права власності за Торгівельно-виробничим підприємством "Україна" на підставі свідоцтва НОМЕР_1 виданого відповідно рішення виконавчого комітету Великоолексакндрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004 р. реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об`єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав.

Як зазначено судом вище, відповідно до п.3.3 Тимчасового Положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право вже зареєстроване: подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Отже, з урахуванням наведених приписів законодавства, державний реєстратор під час реєстрації встановлює відповідність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Наведеним спростовуються доводи Відповідача 2, викладені у відзиві на позов стосовно того, що державна реєстрація права власності є похідною дією, після прийняття рішення та видачі свідоцтва про право власності саме виконавчим комітетом Великоолександрівської селищної ради на підставі рішення ввід 24.03.2004 р. № 78, до якого Відповідач 2 ніякого відношення не мав, а державна реєстрація була проведена державним реєстратором у відповідності до Тимчасового Положення № 7/5.

Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу. яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позивач зазначає, що позивач про порушення своїх прав банк довідався в січні 2020 року після того, як звернувся до державного реєстратора з проханням зареєструвати право власності Банку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні було встановлено, що після запровадження Державного реєстру речових прав на нерхоме майно Банк вирішив зареєструвати право власності в Державному реєстрі. Однак, державним реєстратором прав на нерухоме майно Вершиніною С.С. Херсонської міської ради прийнято рішення від 17.02.2020 № 51168177 про відмову у державній реєстрації права власності на частину будівлі магазину в смт. Велика Олександрівка, вул.Свободи, 124 Великоолександрівський р. Херсонська область у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. В досудовому порядку вирішити вказаний спір Банку не вдалося. Зокрема, КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" листом від 14.01.2020 № 13 відмовило Банку в наданні висновку щодо можливості виділення 11/100 частки будівлі, яка на праві власності належить Банку, за вказаною адресою в цілу частину, а Відповідач 1 в усному порядку також відмовив Банку у врегулюванні цього питання.

Крім того, суд зазначає, що до вимог Банку про усунення перешкод у розпорядженні нерухомим майном не застосовуються правила щодо позовної давності. Оскільки вимоги негаторного позову полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент пред`явлення позову, тому з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення.

Така правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р, "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів". Так, у п. 5.1. вказаної Постанови Пленуму зазначено наступне:

"У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред 'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу".

Аналогічна позиція підтримується і в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", в п. 36 якої зазначено, що "за змістом статті 391 ЦК позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням, володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом".

Велика Палата Верхового Суду під час розгляду справи № 469/1044/17 № 14-317цс19 від 15 вересня 2020 року зробила висновок про те, "Що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу" (п.83 постанови).

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року у справі 182/7347/18 провадження № 61-19252св19 відповідно до якого суд зазначив "Зважаючи на те, що сутність негаторного позову полягає в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду, з огляду на, що з таким позовом особа може звернутися в будь-який час поки існують правовідносини та правопорушення, посилання судів як на підставу відмову у задоволенні позовних вимог позивача, у тому числі і на те, що починаючи з 1996 року він не вчиняв дій щодо усунення перешкод у користуванні майном, є неспроможними".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява відповідача 1 про застосування строків позовної давності підлягає відхиленню, як така, що не відповідає чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів по справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради № 78 від 24.03.2004 "Про видачу реєстраційного посвідчення".

3. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серія САА № 997273 видане 09.04.2004 року виконавчим комітетом Великоолександрівської селищної ради.

4. Скасувати державну реєстрацію права власності за Торгівельно-виробничим підприємством "Україна" на будівлю магазину "Універмаг", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5434305 за адресою Херсонська обл., Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, будинок 124, частка 1/1 на підставі свідоцтва про право власності САА № 997273 від 09.04.2004 р., виданого на підставі рішення Великоолександрівської селищної ради від 24.03.2004 р. № 78.

5. Стягнути з Торгівельно-виробничого підприємства "Україна" (74100, Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, будинок 124, код ЄДРПОУ 21288057) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ: 14305909) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

6. Стягнути з Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, вул. Богородицька (Червонофлотська), 14 , код ЄДРПОУ 03355620) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ: 14305909) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

7. Стягнути з Великоолександрівської селищної ради (74100, Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161, код ЄДРПОУ 26348568) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ: 14305909) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення - 19.03.2021.

Суддя В.П.Ярошенко