Рішення

від 16.03.2021 по справі 924/1018/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2021 р. Справа № 924/1018/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи

за позовом сільськогосподарського кооперативу "Воля"

до Старосинявської селищної ради

про визнання права власності на нежитлові приміщення

Представники сторін:

від позивача - Кузнецова Д.О.

від відповідача - не з`явився.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі .

11.09.2020р. на адресу суду надійшла позовна заява сільськогосподарського кооперативу "Воля" до Цимбалівської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області про визнання за сільськогосподарським кооперативом "Воля" права власності на нежитлове приміщення корівника, загальною площею 1341,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Гвардійська, буд. 7А, село Яблунівка Старосинявського району, нежитлове приміщення телятника, загальною площею 632,0 кв.м., нежитлове приміщення свинарника маточника, загальною площею 554,0 кв.м., нежитлове приміщення свинарника-комплексу, загальною площею 1943,5 кв.м., нежитлове приміщення столової, загальною площею 105,8 кв.м. по вул. Першотравнева, буд. 9А, село Цимбалівка Старосинявського району за набувальною давністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 15.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15 жовтня 2020р., встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 06.10.2020р.

Ухвалою суду від 15.10.2020р. підготовче засідання у справі відкладено на 03.11.2020р.

Ухвалою суду від 03.11.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/1018/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24 листопада 2020р.

24.11.2020р. представник позивача подав клопотання (вх. 05-08/2588/20 від 24.11.2020р.) про заміну сторони у справі в порядку ч. 2 ст. 48 ГПК України.

Ухвалою суду від 24.11.2020р. задоволено клопотання позивача про заміну відповідача у справі, замінено неналежного відповідача у справі Цимбалівську сільську раду Старосинявського району Хмельницької області належним відповідачем Старосинявською селищною радою, розгляд справи у підготовчому засіданні суду відкладено на 07.12.2020р.

07.12.2020р. представник Старосинявської селищної ради через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи спочатку та заяву про визнання позову.

Ухвалою суду від 07.12.2020р. клопотання відповідача (вх. №05-22/10969/20 від 07.12.2020р.) про розгляд справи спочатку задоволено, розгляд справи №924/1018/20 за позовом сільськогосподарського кооперативу "Воля" до Старосинявської селищної ради про визнання права власності на нежитлові приміщення розпочато спочатку, підготовче засідання у справі призначено 12.01.2021р.

11.01.2021 року відповідачем через канцелярію суду подано повторну заяву про визнання позову.

У підготовчому засіданні 12.01.2021 року судом постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 02.02.2021р. Ухвалою суду від 12.01.2021 року повідомлено відповідача про дату наступного засідання у справі.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/1018/20 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 23.02.2021р.

Судом, в підготовчому засіданні 23.02.2021р. постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, відповідно до ст.191 ГПК України, якою відмовлено у прийняті заяви відповідача про визнання позову.

Ухвалою суду від 23.02.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/1018/20 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 09.03.2021р.

В судовому засіданні 09.03.2021р. судом постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, якою в засіданні суду оголошено перерву до 16.03.2021р. Ухвалою суду від 09.03.2021р. повідомлено відповідача про дату наступного судового засідання у справі.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за сільськогосподарським кооперативом "Воля" права власності на нежитлове приміщення корівника, загальною площею 1341,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Гвардійська, буд. 7А, село Яблунівка Старосинявського району, нежитлове приміщення телятника, загальною площею 632,0 кв.м., нежитлове приміщення свинарника маточника, загальною площею 554,0 кв.м., нежитлове приміщення свинарника-комплексу, загальною площею 1943,5 кв.м., нежитлове приміщення столової, загальною площею 105,8 кв.м. по вул. Першотравнева, буд. 9А, село Цимбалівка Старосинявського району за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сільськогосподарський кооператив "Воля" є правонаступником агрофірми "Урожай" в частині майна, яке передано кооперативу. Вказано, що на засіданні зборів уповноважених членів агрофірми "Урожай" затверджено частину майна (структури), що йде на погашення кредиторської заборгованості (без врахування заборгованості по оплаті праці) та затверджено частину майна (структури), що йде, на погашення заборгованості по оплаті праці. Зауважено, що на засіданні сільськогосподарського кооперативу "Воля" від 23.03.2000 року була створена Комісія по передачі майна. Позивач стверджує, що голова агрофірми "Урожай" ОСОБА_1 на виконання рішень засідання зборів уповноважених членів агрофірми "Урожай" передав, а комісія СГК "Воля" прийняла частину майна (структуру), що йде на погашення кредиторської заборгованості (без врахування заборгованості по оплаті праці) та частину майна (структуру), що йде на погашення заборгованості по оплаті праці. Зауважує, що згідно розрахунку пайового фонду по агрофірмі "Урожай" станом на 01.01.2000 року та станом на 01.02.2000 року, заборгованість господарства становила 1 092 000,00 грн. Позивач пояснює, що в подальшому СГК "Воля" було визначено майно яке йде на погашення кредиторської заборгованості та заборгованості по оплаті праці. Вказує, що оскільки визначене майно використовувалось СГК "Воля" у власній господарській діяльності та наявністю обігових коштів у СГК "Воля", правлінням позивача було вирішено погасити існуючу кредиторську заборгованість та заборгованість по заробітній платі не за рахунок майна визначеного у переліку, а за рахунок грошових коштів СГК "Воля". Позивач зазначив, що кредиторська заборгованість та заборгованість по заробітній платі в сумі 1 092 000,00 перед працівниками агрофірми "Урожай" на погашення якої СГК "Воля" було передано майно, позивачем повністю погашена. Зауважив, що у СГК "Воля" відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно, яке було передано СГК "Воля" від Агрофірми "Урожай" на погашення кредиторської заборгованості та заборгованості по оплаті праці. Враховуючи, підсумовує позивач, що з часу утворення СГК "Воля", а саме з 24.03.2000 року більше 20 років, добросовісно, відкрито і безперервно користується у власній господарській діяльності та володіє нежитловими приміщеннями: 1. корівника, загальною площею 1341,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Гвардійська, буд. 7А, село Яблунівка Старосинявського району, 2. приміщення телятника, загальною площею 632,0 кв.м., 3. свинарника маточника, загальною площею 554,0 кв.м., 4. приміщення свинарника-комплексу, загальною площею 1943,5 кв.м., 5. приміщення столової, загальною площею 105,8 кв.м. по вул. Першотравнева, буд. 9А, село Цимбалівка Старосинявського району, СГК "Воля" просить визнати за останнім право власності на вказані нежитлові приміщення за набувальною давністю.

Представник Старосинявської селищної ради через канцелярію суду 07.12.2020 року та 11.01.2021 року (повторно) подав заяву про визнання позову, де зазначив, що повністю визнає заявлені СГК "Воля" позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та повідомив про обізнаність із наслідками вчинюваної процесуальної дії - визнання позову.

Судом, враховуючи предмет даного позову, яким є визнання права власності на нежитлові приміщення за набувальною давністю, характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, в підготовчому засіданні 23.02.2021р. відмовлено у прийняті заяви відповідача про визнання позову.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2021р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання, в тому числі 16.03.2021р. не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується судовою повісткою з відміткою про вручення останньому ухвали суду від 09.03.2021р. по справі №924/1018/20.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

24.03.2000 року Старосинявською районною державною адміністрацією зареєстровано Статут сільськогосподарського кооперативу "Воля" за №0033, затверджений Установчими зборами членів сільськогосподарського кооперативу "Воля", с. Цимбалівка Старосинявського району Хмельницької області, протоколом №1 від 20.03.2000р.

Відповідно до пункту 1.7. Статуту кооператив відповідає по своїх зобов`язаннях усім своїм майном на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Сільськогосподарський кооператив є правонаступником агрофірми "Урожай", с. Цимбалівка, в частині майна, яке передано кооперативу.

Згідно розрахунків пайового фонду по агрофірмі "Урожай" станом на 01.01.2000 року та на 01.02.2000 року заборгованість господарства становила 1 092 000,00 гривень, в т.ч. відстрочена заборгованість - 252 000,00 грн., розрахунки з бюджетом -74 000,00 грн., розрахунки за товари і послуги -217 000,00 грн., розрахунки з позабюджетних платежів - 1 000,00 грн., розрахунки з пенсійним фондом із страхуванням - 91 000,00 грн., розрахунки по оплаті праці - 432 000,00 грн., заборгованість по дивідендах (з учасниками) - 18 000,00 грн., позикові кошти - 7 000,00 грн.

На засіданні зборів уповноважених членів агрофірми "Урожай" с. Цимбалівка, оформленого протоколом №2 від 18.03.2000 року, затверджено частину майна (структури), що йде на погашення кредиторської заборгованості (без врахування заборгованості по оплаті праці) та затверджено частину майна (структури), що йде на погашення заборгованості по оплаті праці (питання 4,5 порядку денного зазначеного протоколу).

Відповідно до протоколу засідань сільськогосподарського кооперативу "Воля" с. Цимбалівка від 23.03.2000 року №1, з поміж іншого: створено Комісію по передачі майна.

Згідно довідки СГК "Воля" за вих. №07/09-20 від 07.09.2020 року, 24.03.2000 року голова агрофірми "Урожай" - Міщук М.О. на виконання рішень засідання зборів уповноважених членів агрофірми "Урожай" с. Цимбалівка, оформленого протоколом №2 від 18.03.2000 року передав, а комісія склад якої затверджений на засіданні сільськогосподарського кооперативу "Воля", оформленого протоколом №1 від 23.03.2000 року СГК "Воля" прийняла частину майна (структуру), що йде на погашення кредиторської заборгованості (без врахування заборгованості по оплаті праці) та частину майна (структуру), що йде на погашення заборгованості по оплаті праці.

З структури майнового паю по АФ "Урожай" станом на 01.02.2000 року вбачається, що до майна господарства, яке йде на погашення кредиторської заборгованості увійшло з-поміж іншого: 1. корівник - 1863 грн.; 2. телятник - 1600 грн.; 3. свинарник маточник - 20100 грн., 4. свинарника комплекс 757258 грн., 5. столова - 20404 грн. Будь-які індивідуальні характеристики майна, в тому числі площа приміщень не вказана.

На замовлення СГК "Воля" 05.10.2016р. та 28.02.2020р. Хмельницьким БТІ розроблено технічні паспорти на нежитлові будівлі, а саме: на приміщення корівника за адресою - с. Яблунівка Старосинявського району, вул. Гвардійська, №7А, у якому визначено площу 1341,20 м 2 ; на приміщення телятника за адресою - с. Цимбалівка Старосинявського району, вул. Першотравнева, №9А, у якому визначено площу 632,0 м 2 ; на приміщення столової, свинарника-маточника та свинарника-комплексу за адресою - с. Цимбалівка Старосинявського району, вул. Першотравнева, №9А у якому визначено площу столової - 105,8 м 2 , площу свинарника-маточника - 554,0 м 2 , та площу свинарника - комплексу - 1943,5 м 2 .

Міщук Микола Олександрович, який займав посаду голови в агрофірмі "Урожай" з вересня 1983 року до березня 2000 року, в письмових поясненнях на адресу Господарського суду Хмельницької області, підпис на яких засвідчений приватним нотаріусом Старосинявського районного нотаріального округу Хмельницької області 17.08.2020 року, заявив, що спірне майно згідно переліку та визначеної вартості 24.03.2000 року було передано за його участі, як голови агрофірми "Урожай" - СГК "Воля".

З позовної заяви та довідки СГК "Воля" вих.№07/09-20 від 07.09.2020 року вбачається, що оскільки спірне майно використовувалось позивачем у власній господарській діяльності та наявністю обігових коштів у сільськогосподарського кооперативу, правлінням СГК "Воля" було вирішено погасити існуючу кредиторську заборгованість та заборгованість по заробітній платі не за рахунок майна, яке передано АФ "Урожай", а за рахунок грошових коштів СГК "Воля".

Згідно довідки вих.№18/08-20 від 18.08.2020 року, виданої правлінням СГК "Воля" балансова вартість основних засобів, які знаходяться на балансі СГК "Воля" станом на 18 серпня 2020 року та про визнання права власності на які просить позивач становить 801 225,00 грн.

З довідки позивача від 07.09.2020 року №07/09-20 вбачається, що кредиторська заборгованість та заборгованість по заробітній платі в сумі 1 092 000,00 грн. перед працівниками агрофірми "Урожай" та на погашення якої СГК "Воля" було передано спірне майно позивачем повністю погашена.

Згідно довідки про стан заборгованості до Пенсійного фонду України від 05.05.2020 року №2200-0502-8/17535 виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у сільськогосподарського кооперативу "Воля" станом на 01.05.2020 року відсутня заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 30 квітня 2020 року №14478/22-01-56-10-20, виданої Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, платник сільськогосподарський кооператив "Воля" станом на 29.04.2020 року не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Позивач стверджуючи, що користується спірними приміщеннями з 2000 року і по даний час, відкрито, добросовісно та з безперервним здійсненням своєї діяльності, просить суд визнати його право власності на нерухоме майно за набувальною давністю відповідності до ст. 344 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є, зокрема, фізичні особи та юридичні особи. Однак, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

При цьому, у випадку якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може застосувати унормований статтею 344 ЦК України спосіб набуття права власності, оскільки відсутня безумовна умова - добросовісність заволодіння майном.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився би із ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, який різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), що перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк становить десять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17 та Верховного Суду викладеними у постанові від 10.02.2020р. у справі №923/82/19.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК правила статті 344 цього Кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, якщо строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001р. (раніше, ніж за три роки до набуття чинності ЦК), то у строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише період після 01.01.2001р., а тому, враховуючи встановлений частиною 1 статті 344 ЦК десятирічний строк набуття права власності на нерухоме майно, положення цієї статті можуть застосовуватися лише після 01.01.2001р.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.02.2008р. у справі № 6-27245св07.

За загальним правилом право власності за набувальною давністю виникає з моменту спливу строків, визначених у частинах 1, 3 статті 344 ЦК, оскільки можливість набуття права власності за набувальною давністю безпосередньо пов`язана зі спливом позовної давності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 статті 344 ЦК.

Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовуючи добросовісне володіння спірними нежитловими приміщеннями: корівника площею 1341,2 кв.м., телятника площею 632,0 кв.м., свинарника маточника площею 554,0 кв.м., свинарника-комплексу площею 1943,5 кв.м., столової площею 105,8 кв.м. посилався на те, що сільськогосподарський кооператив "Воля" є правонаступником агрофірми "Урожай" в частині майна, яке передано кооперативу для погашення кредиторської заборгованості та заборгованості по оплаті праці. Тобто, володіння позивачем спірним майном виникло з волі власника, що виключає застосування набувальної давності.

Окремо, судом приймається до уваги, що з наданих позивачем доказів, а саме: Протоколу №2 засідання зборів уповноважених членів агрофірми "Урожай" від 18.03.2000р., протоколу засідання СГК "Воля" від 23.03.2000р., розрахунку майнового фонду АФ "Урожай", структури майнового фонду АФ "Урожай", роздруківки (без підпису та печатки) майна СГК "Воля", яке йде на погашення кредиторської заборгованості та інше, неможливо встановити відомості про те, що саме спірне майно є його предметом, оскільки вони не містять будь-яких ідентифікуючих ознак цього майна та відомостей про його місцезнаходження, у даних доказах вказано лише суми. Також відсутній будь-який акт прийому - передачі спірного майна.

Крім того, суд вважає сумнівними доводи позивача, щодо добросовісного заволодіння цим майном, а саме сплати СГК "Воля" кредиторської заборгованості та заборгованості із заробітної плати АФ "Урожай", оскільки останнім, жодних належних та допустимих доказів в підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи не надано. Довідки про відсутність заборгованості до Пенсійного фонду України №2200-0502-8/17535 від 05.05.2020 року та про відсутність заборгованості №14478/22-01-56-10-20 від 30 квітня 2020 року виданої Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, судом до уваги не приймаються, оскільки, видані контролюючими органами про відсутність заборгованості СГК "Воля", а не АФ "Урожай". Інших доказів сплати кредиторської заборгованості та заборгованості із заробітної плати АФ "Урожай" позивачем не надано.

Також позивачем не доведено давнісне та безперервне володіння протягом десяти років спірним майном, відсутні будь які докази фактичного користування спірним майном СГК "Воля", в тому числі сплати земельного податку, комунальних платежів, чи здійснення позивачем за адресою місцезнаходження спірного майна господарської діяльності. Судом приймається до уваги, що технічні паспорти на спірні приміщення позивачем виготовлено лише в 2016 та 2020 роках.

Крім того, як вже було зазначено вище, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності, в тому числі й безперервності володіння та спливу установлених строків володіння.

Письмові пояснення ОСОБА_1 , який займав посаду голови АФ "Урожай" з вересня 1983 року і до березня 2000 року, судом до уваги не приймаються, оскільки не підтвердженні будь-якими іншими належними та допустимими доказами у справі, та вказують на те, що позивач володіє майном з волі власника а тому виключають можливість застосування набувальної давності.

Як вже зазначалося вище, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

В свою чергу суд звертає увагу і на те, що відповідачем у справі позивач визначив, з урахуванням клопотання вх. 05-08/2588/20 від 24.11.2020р., Старосинявську селищну раду.

Проте, відповідач у справі не оспорює, а визнає позовні вимоги та докази невизання чи оспорення відповідачем прав позивача на спірне майно, до звернення позивача з позовом до суду, в матеріалах справи відсутні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом враховується, що відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - позивача.

Таким чином, беручи до уваги вище встановлені обставини та наведені у даному рішенні норми матеріального права, суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які представлені позивачем з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, дійшов висновку, що правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю відсутні, оскільки позивачем не надано жодного документального підтвердженням заволодіння саме спірними нежитловими приміщеннями з 2000 року, а також не доведено факту добросовісності заволодіння позивачем чужим майном, поза волею власника, та не визнання або оспорення цього права відповідачем у справі, як необхідної передумови для визнання за ним права власності за набувальною давністю в порядку статті 344 ЦК України.

Суд вважає, що позивачем належними засобами доказування в порядку статті 74 ГПК України не доведено наявності усіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України (на яку позивач посилався у своїй позовній заяві), необхідних для набуття права власності за давністю володіння. Відтак, підстави для задоволення позову у даній справі відсутні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову сільськогосподарського кооперативу "Воля" до Старосинявської селищної ради про визнання права власності на нежитлові приміщення за набувальною давністю відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2021р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 3 прим. (усім реком. з повід.):

1 - до справи;

2 - позивачу - 31413, с. Цимбалівка, Старосинявський район, Хмельницька обл.;

3 - відповідачу - 31400, Хмельницької обл., Старосинявський р-н, смт. Стара Синява, вул. І. Франка, 8.