Постанова

від 18.03.2021 по справі 909/783/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 909/783/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 (головуючий - Дубник О. П., судді: Гриців В. М., Зварич О. В.) та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020 (суддя Стефанів Т. В.) про відмову у відкритті провадження

у справі №909/783/20

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради

про відновлення корпоративних прав,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради (далі - Виконком Івано-Франківської міської ради) про зобов`язання скасувати в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис реєстраційних дій державного реєстратора і реєстраційні дії з моменту їх вчинення, а саме:

- №11191050001004051 05.07.2006 (реєстрація змін до установчих документів Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут", далі - ПВКФ "Прогрес-Прут");

- №11191070002004051 від 06.07.2006 (внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР про юридичну особу);

- №11191050003004051 від 26.01.2007 (реєстрація зміни назви ПВКФ "Прогрес-Прут" на Приватне підприємство "Прогрес Буд ІФ", далі - ПП "Прогрес Буд ІФ");

- №11191060005004051 від 07.10.2007 (щодо підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Прогрес Буд ІФ");

- №11191050009004051 від 15.04.2011 (щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи );

- №11191070010004051 від 15.04.2011 (щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах);

- №11191070011004051 від 30.03.2012 (щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах);

- №11191070012004051 від 03.03.2014 (щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах) та відновлення корпоративних прав ОСОБА_1 на ПВКФ "Прогрес-Прут".

1.2. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що вчинення реєстраційних дій державним реєстратором щодо зміни власника, місцезнаходження і найменування створеної фірми позбавило ОСОБА_1 корпоративних прав власника створеного ним підприємства ПВКФ "Прогрес-Прут". Позивач стверджував, що такі реєстраційні дії відбулись поза його волею, без його відома та з порушенням норм чинного законодавства України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 21.09.2020 у справі №909/783/20, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020, відмовив у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже розглянуто, а відповідне судове рішення у іншій господарській справі №905/52/19 набрало законної сили.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 20.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020 у справі №909/783/20, в якій скаржник просить скасувати зазначені судові рішення, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3.2. У якості підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме статей 86, 175, 236 ГПК України.

3.3. Отже, висновок господарських судів про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі №909/783/20 є таким, що суперечить імперативним положенням пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.

3.4. Скаржник зазначає, що правовідносини у справі №909/52/19, на яку посилаються господарські суди та у цій справі, не є ідентичними чи тотожними, оскільки різняться за суб`єктним складом, предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

3.5. На думку скаржника, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет, і позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

3.6. Виконком Івано-Франківської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм процесуального права.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. За приписами пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

4.4. З аналізу наведеної норми права вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

4.5. Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами. Однак, зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

4.6. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

4.7. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у справі №909/52/19 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП "Прогрес Буд ІФ" та Виконкому Івано-Франківської міської ради про:

- визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора з моменту їх вчинення: №11191050001004051 від 05.07.2006 (реєстрація змін до установчих документів ПВКФ "Прогрес-Прут"), №11191070002004051 від 06.07.2006 (внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР про юридичну особу), №11191050003004051 від 26.01.2007 (реєстрація зміни назви ПВКФ "Прогрес-Прут" на ПП "Прогрес Буд ІФ"), №11191060005004051 від 07.10.2007 (щодо підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Прогрес Буд ІФ"), №11191050009004051 від 15.04.2011 (щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи), №11191070010004051 від 15.04.2011, №11191070011004051 від 30.03.2012, №11191070012004051 від 03.03.2014 (щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах) (далі - реєстраційні дії);

- відновлення корпоративних прав позивача шляхом визнання його засновником та власником ПВКФ "Прогрес-Прут", код ЄДРПУО 13643053.

4.8. Позовні вимоги мотивовано тим, що перереєстрація ПВКФ "Прогрес-Прут" у ПП "Прогрес-Буд ІФ" та власника зазначеного підприємства здійснена на підставі заяви позивача, яка мала виключно декларативний характер та не була підставою для передачі корпоративних прав іншій особі.

4.9. ОСОБА_1 зазначав, що про вчинення відповідних реєстраційних дій він довідався 23.11.2018 при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12013090010001615 від 10.05.2013, та не міг дізнатися раніше.

4.10. Також, ОСОБА_3 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області, як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №909/52/19, з позовом до ПП "Прогрес Буд ІФ" та Виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій з моменту їх вчинення, відновлення корпоративних прав, як співвласника частки статутного капіталу (фонду) ПВКФ "Прогрес-Прут", код ЄДРПУО 13643053.

4.11. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважали недійсними рішення, прийняті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від імені власника ПП "Прогрес Буд ІФ", через відсутність у них відповідних повноважень.

4.12. ОСОБА_3 зазначила, що вона не подавала жодної заяви або згоди на відчуження корпоративних прав у ПВКФ "Прогрес-Прут" як частки у складі спільної сумісної власності подружжя, а про обставини вчинення реєстраційних дій дізналася лише з отриманого 05.02.2019 відзиву, адресованого позивачеві, та його пояснень.

4.13. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 20.06.2019 у справі №909/52/19 позов ОСОБА_1 задовольнив; позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 задовольнив частково; визнав незаконними та скасував реєстраційні дії; відновив корпоративні права позивача шляхом визнання його засновником та власником ПВКФ "Прогрес-Прут"; відмовив у позові ОСОБА_3 в частині відновлення її корпоративних прав як співвласника частки статутного капіталу (фонду) ПВКФ "Прогрес-Прут".

4.14. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2019 у справі №909/52/19 скасовано; в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; провадження у справі в частині вимог третьої особи, з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 - закрито; здійснено розподіл судових витрат.

4.15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю доказів, які могли б підтвердити факт відчуження позивачем корпоративних прав ОСОБА_4 , зокрема, шляхом укладення сторонами цивільно-правового договору. Водночас, суд апеляційної інстанції застосував наслідки пропуску позивачем позовної давності, встановивши, що позивач міг довідатися про порушення свого права та особу, яка його порушила, 07.11.2013 за наслідками ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №809/3058/13-а.

4.16. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір за позовом ОСОБА_3 не належить до юрисдикції господарських судів, оскільки ОСОБА_3 вказує на наявність саме в позивача частки в статутному фонді ПП "Прогрес-Буд ІФ", обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, а порушення свого права обґрунтовує порушенням права спільної часткової власності подружжя.

4.17. Постановою від 03.03.2020 у справі №909/52/19 Верховний Суд залишив без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019.

4.18. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, здійснивши порівняльний аналіз суб`єктного складу сторін, предметів та підстав позовів у цій справі та у справі №909/52/19, дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради про скасування реєстраційних записів, які є наслідком здійснення реєстраційних дій щодо скасування яких він заявляв вимоги у справі №№909/52/19, враховуючи, що спір виник між тими ж самими сторонами, про той же предмет та з тих самих підстав (необхідність захисту корпоративних та майнових прав позивача, які останній вважає порушеними через вчинення реєстраційних дій державним реєстратором щодо зміни власника, місцезнаходження і найменування створеного ОСОБА_1 підприємства ПВКФ "Прогрес-Прут", які відбулись поза його волею, без його відома та з порушенням норм чинного законодавства України).

4.19. Верховний Суд відхиляє посилання у касаційній скарзі на те, що у справі №909/52/19 відповідачем також було ПП "Прогрес-Буд ІФ", оскільки ця обставина не впливає на помилковість висновків судів, враховуючи, що у наведеній справі до цього підприємства було заявлено вимогу про відновлення корпоративних прав позивача шляхом визнання його засновником та власником ПВКФ "Прогрес-Прут", код ЄДРПУО 13643053, тоді як до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради лише вимоги, як і у цій справі щодо скасування реєстраційних дій з підстав їх вчинення з порушенням вимог чинного законодавства.

4.20. Суд відхиляє як помилкові доводи касаційної скарги про те, що обставини, встановлені під час розгляду справи №909/52/19, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи №909/783/20, позаяк тотожність обставин, на відміну від одночасної повної ідентичності предметів та підстав позовів, не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У наведеній нормі закріплено принцип звільнення від доказування обставин, встановлених чинним рішенням господарського суду у іншій справі, у якій беруть участь ті самі особи, які (обставини) є преюдиціальними для іншого юридичного спору у іншій справі у разі звернення позивача із позовом із дотриманням норм процесуального закону, а не для спору ініційованого вдруге, у якому той самий позивач звернувся з позовом до того самого відповідача, про той же предмет і з тих же підстав, що зумовлює саме відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.

4.21. Крім того, зі змісту постанови Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №908/2065/18, на яку посилаєть скаржник відстоюючи свою правову позицію, яку колегія суддів виклала у пункті 4.20. цієї постанови, вбачається, що предметом позову у цій справі була вимога ТОВ "Інвестиційна Рада" про стягнення з ТОВ "Спецрембудсервіс" основного боргу в розмірі 664906,31 грн (частина отриманого та невикористаного авансового платежу) за Додатковою угодою №2 від 30.08.2013 до Договору генерального будівельного підряду №3107/13 від 31.07.2013, що більше ніж втричі перевищує суму, заявлену позивачем в іншій справі №908/736/18, і яка у вказаній справі судами не розглядалась, оскільки предметом спору у цій справі були, зокрема вимоги позивача про стягнення з відповідача 200000,00 грн основного боргу (отриманого та невикористаного авансового платежу) за Договором генерального будівельного підряду №3107/13 від 31.07.2013. Таким чином, Верховний Суд у справі №908/2065/18 погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що саме предмет позову (спору) у справі №908/2065/18 не є тим самим, а є відмінним від предмету позовів (спору) у справі №908/736/18, що виключає можливість закриття провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 2 частини першої статті 175 та пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Отже правова позиція судів у цій справі не суперечить висновкам судів, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №908/2065/18.

4.22. При цьому, колегією суддів визнаються помилковими посилання скаржника на те що, предметом спору у справі №909/52/19 є визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора з підстав вчинення реєстраційних дій з порушенням вимог чинного законодавства, тоді як у справі №909/783/20 інший предмет спору, а саме вимога зобов`язального характеру про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з підстав відмови у проведенні реєстраційних дій, оформленої листом від 07.09.2020 за №П/2593/1 та прийнятої за результатами розгляду заяви позивача від 20.08.2020, що не була предметом дослідження та не оцінювалася судом у справі №909/52/19. Так, обґрунтування тієї самої вимоги, заявленої до того ж відповідача і з тих же підстав, з посиланням на таку додаткову обставину, яка виникла після виникнення юридичного конфлікту, спір щодо якого розглянуто у справі №909/52/19, не створює іншого юридичного конфлікту, іншого предмету позову та інших, відмінних від розглянутого раніше спору, підстав позову.

4.23. Отже, Верховний Суд зазначає про те, що фактично позов у справі №909/783/20 було подано за наявності рішення суду у справі №909/52/19 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

5.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі №909/783/20 за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2 . Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020 у справі №909/783/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді Н. М. Губенко

О. А. Кролевець