Ухвала

від 19.03.2021 по справі 140/2697/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

19 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2697/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Телемережі України про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телемережі України до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Телемережі України звернулося в суд із позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення від 15 жовтня 2020 року №1203 Про виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016р. у справі №803/1399/15-а про повторний розгляд заяви ТОВ Телемережі України м. Луцьк Волинської області, щодо видачі ліцензії провайдера програмної послуги (МХ-4) із змінами, внесеними рішенням №1281 від 29 жовтня 2020 року та зобов`язати Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення видати товариству ліцензію провайдера програмної послуги з використанням цифрової багатоканальної телемережі МХ-4 згідно поданої заяви від 03 квітня 2015 року.

Одночасно із поданням позову позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення вчиняти будь-які дії, в тому числі розглядати на засіданнях питання та ухвалювати рішення щодо створення нових цифрових багатоканальних телемереж та створення будь-яких нових цифрових каналів мовлення (стандарт DVB-T, DVB-T2) з використанням радіочастотного ресурсу.

Заява обґрунтована тим, що позивачем оспорюється правомірність винесення Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення рішення від 15 жовтня 2020 року №1203 Про виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016р. у справі №803/1399/15-а про повторний розгляд заяви ТОВ Телемережі України м. Луцьк Волинської області, щодо видачі ліцензії провайдера програмної послуги (МХ-4) із змінами, внесеними рішенням №1281 від 29 жовтня 2020 року. Позивач вважає, що у випадку задоволення позову існує реальний ризик не можливість використати ліцензію, так як вільного радіочастотного ресурсу дійсно може не залишитись, а відсутність ресурсу призведе до неможливості побудови цифрової телемережі і судових захист прав позивача буде неефективним.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Згідно із частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За правилами частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, та враховуються при вирішенні даної заяви.

Суд також звертає увагу, що саме по собі оскарження в судовому порядку рішення суб`єкта владних повноважень не може мати наслідком забезпечення позову шляхом зупинення його дії. Позивач повинен вказати наявність підстав для забезпечення позову, що визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише забезпечує збереження існуючого становища до вирішення по суті позовних вимог. При цьому, вирішуючи відповідну заяву про забезпечення позову суд має встановити, у чому саме полягає реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав або інтересів позивача та чим саме може бути завдано шкоди правам та інтересам позивача без вжиття таких заходів.

На переконання суду, факти наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, й можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі №803/1399/15-а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Телемережі України задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення №685 від 07.05.2015 Про заяву ТОВ Телемережі України м. Луцьк Волинської обл. щодо видачі ліцензії провайдера програмної послуги (МХ-4) , а також зобов`язано Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Телемережі України від 03.04.2015 про видачу ліцензії провайдера програмної послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж МХ-4 (цифрова технологія DVB-T, DVB-T2). 15 жовтня 2020 року на виконання рішення суду Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення ухвалене рішення №1203 Про виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016р. у справі №803/1399/15-а про повторний розгляд заяви ТОВ Телемережі України м. Луцьк Волинської області, щодо видачі ліцензії провайдера програмної послуги (МХ-4) . Вказаним рішенням заяву ТОВ Телемережі України від 03 квітня 2015 року про видачу ліцензії провайдера програмної послуги з використанням цифрової багатоканальної телемережі МХ-4 залишено без розгляду повторно. Рішення мотивоване недостатністю радіочастотного ресурсу для створення повноцінної багатоканальної телемережі цифрового наземного телевізійного мовлення для загальнонаціонального мультиплексу у смузі радіочастот 470-694МГц.

Суд враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (третіх осіб) і вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є не співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки посилаючись на наявність у нього правомірного очікування щодо ліцензії провайдера програмної послуги з використанням цифрової багатоканальної телемережі МХ-4, яку на момент звернення до суду не отримував, позивач, фактично, просить заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, в тому числі розглядати на засіданнях питання та ухвалювати рішення щодо створення нових цифрових багатоканальних телемереж та створення будь-яких нових цифрових каналів мовлення (стандарт DVB-T, DVB-T2) з використанням радіочастотного ресурсу в інтересах третіх осіб, щодо яких відсутні будь-які посилання на порушення (недодержання) ними (третіми особами) встановленого порядку отримання прав на ліцензію.

Позивачем надаються міркування стосовно того, яким чином відповідач може діяти у майбутньому в контексті визначення права отримання ліцензії, що, фактично, є припущеннями, а не конкретними фактами, на основі яких суд може аналізувати ситуацію. Припущення, на думку суду, не можуть вказувати на очевидність неправомірності прийнятого рішення.

Суд зазначає, що відповідно до статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд акцентує, що наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Разом з тим, наведені у позовній заяві обставини не дозволяють однозначно й беззаперечно стверджувати про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення №1203 від 15 жовтня 2020 року, а відтак і про наявність підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 2 частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, правомірність оскаржуваного наказу входить до кола обставин, які необхідно встановити під час розгляду судом справи по суті.

Отже, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником, суд дійшов висновку, що заявником не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, оцінка на предмет законності якого буде дана судом за результатами розгляду справи по суті.

Крім того, суд не вбачає очевидних ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Телемережі України про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телемережі України до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.Я. Ксензюк