Рішення

від 18.03.2021 по справі 280/6450/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2021 року Справа № 280/6450/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Запоріжбудмаш (69106, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.22-д, код ЄДРПОУ 01234970) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Запоріжбудмаш (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач ) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову № ЗП 7267/648/АВ/П/ТД-ФС від 02 квітня 2020 року, винесену Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області про накладення на Приватне акціонерне товариство Запоріжбудмаш штрафу у розмірі 141 690,00 гривень.

Ухвалою суду від 21.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постановою Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП 7267/648/АВ/П/ТД-ФС від 02 квітня 2020 року на приватне акціонерне товариство Запоріжбудмаш було накладено штраф у розмірі 141690,00 грн. Постанова мотивована тим, що за результатами проведення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю інспекторами праці було встановлено порушення приватним акціонерним товариством Запоріжбудмаш вимог ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України - допуск осіб до роботи без укладення трудового договору.

За результатами інспекційного відвідування 18 лютого 2020 зазначеними інспекторами складено акт № ЗП7267/648/АВ, у якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ Запоріжбудмаш ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, яке полягало у тому, що фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без укладення трудового договору.

Інспекторам під час проведення інспекційного відвідування ПАТ Запоріжбудмаш були надані договори про надання послуг, укладені між товариством (замовник) та фізичними особами (виконавці), згідно умов яких зазначені фізичні особи були зобов`язані за дорученням товариства надати послуги зі сварки металоконструкцій секцій картриджного фільтру у визначеній кількості та у певний строк, а товариство зобов`язалось своєчасно прийняти та оплатити надані виконавцями послуги. Факт прийняття наданих виконавцями послуг підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, які також були надані інспекторам під час інспекційного відвідування.

Позивач вважає, що Постанова протиправна та підлягає скасуванню, у зв`язку з її не- законністю та невідповідністю висновків викладених в Акті фактичним обставинам, а Постанова, що винесена на його підставі, відповідно, теж є необґрунтовано та протиправною, в зв`язку з чим, підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив № 08/01.3-07/620 від 03.11.2020 року, в якому зазначив, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Відповідно до ч. З ст. 837 ЦК України для виконання окремих видів робіт, установлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Проте, Порядком № 1107 до суб`єктів отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки виконавця, що здійснює роботу на умовах цивільно-правового договору, не віднесено.

З наведено слідує, що умови виконання робіт підвищеної небезпеки не допускають їх виконання та допущення до їх виконання на підставі договору підряду/надання послуг. Вказані роботи виконуються виключно в межах трудових відносин з метою дотримання правил безпеки.

Як вбачається із цивільно-правових договорів та актів здачі-прийому робіт ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували трудову функцію, як передбачає виконання робіт за посадами (професіями) електрозварник/електрогазозварник . Дана професія передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (зі змінами): електрозварник/електрогазозварник - код професії за КП - 7212.

Підпунктами 2.1. договорів передбачено, що за виконання роботу замовник повинен сплатити виконавцеві винагороду у розмірі 15527,95 на весь період.

З сум винагороди замовник утримує та перераховує податки, згідно діючого законодавства, а саме: прибутковий податок 18%, військовий збір 1,5% та ЄСВ 22%.

Після утримання податків та зборів виконавцю до сплати належить 12655,28 грн.

Зазначено, що податкове навантаження, пов`язане із нарахуванням обов`язкових платежів до бюджету на заробітну плату або винагороду за цивільно-правовою угодою однакове, та що ПАТ Запоріжбудмаш сплатив усі вищевказані обов`язкові платежі до бюджету.

Ухвалою суду від 21.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений законом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 20.10.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку з отриманням в установленому законом порядку інформації стосовно можливих порушень вимог трудового законодавства на підставі інспекційного відвідування ПАТ Запоріжбудмаш з питань оформлення трудових відносин за період з жовтня 2018 року по лютий 2020 року проведеного інспекторами праці Коник С.В. та Макаренко Є.М. у період з 10.02.2020 по 18.02.2020.

Перевірку проведено з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

18 лютого 2020 зазначеними інспекторами складено акт № ЗП7267/648/АВ, у якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПрАТ Запоріжбудмаш ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, яке полягало у тому, що фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без укладення трудового договору.

Вищевказаний акт став підґрунтям для винесення оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП 7267/648/АВ/П/ТД-ФС від 02 квітня 2020 року.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало порушення вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України - 3 особи були допущені до роботи без укладання трудового договору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою до позивача застосовано штраф в розмірі 141690,00 грн.,

Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, звернувся з даним позовом до суду.

Стосовно правомірності оскаржуваного рішення про накладення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Разом з тим, суд не може погодитись із правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій та з обґрунтованістю висновків щодо порушення позивачем вимог ч. 3 ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт".

Вивчивши заяви по суті справи та проаналізувавши надані докази, суд зазначає, що зазначені в акті перевірки обставини не є належним доказом вчинення позивачем порушень ст.24 Кодексу законів про працю України, оскільки не містять жодних відомостей, які б свідчили, про існування трудових відносини, зокрема відсутні докази, які б підтверджували факт виконання такою особою трудових функцій.

Частиною 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом ч.3-4 ст. 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу (п.4 Порядку №509).

Однак, суд зауважує, що при дотримані процедури винесення оскаржуваної постанови, уповноважені посадові особи Головного управління Держпраці не дотримались п.4 Порядку №509, під час розгляду справи і дослідження матеріалів та відсутності прямих доказів винуватості позивача у вчиненні порушень трудового законодавства України.

Враховуючи наведені норми, можна прийти до висновку, що сторони, підписавши цивільно-правових договорів підряду, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

Водночас про виконання робіт та їх оплату свідчать акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правових договорах підряду ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Крім того, виходячи з умов укладених договорів ПАТ Запоріжбудмаш (замовник) сплатив з нарахованої виконавцям винагороди, всі обов`язкові платежі, а саме: прибутковий податок 18%, військовий збір 1,5% та ЄСВ 22%.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Таким чином, наведені інспектором в акті № ЗП7267/648/АВ від 18.02.2020 року твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ПАТ Запоріжбудмаш та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів в акті інспекційного відвідування не було зазначено, пояснення від фізичних осіб не відбиралися. На підставі чого суд робить висновок, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України Про охорону праці передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно ст. 1 Закону України Про охорону праці працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізичні особи залучалися ПАТ Запоріжбудмаш до виконання робіт на підставі цивільно-правових, а не трудових договорів чи контрактів, вони відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону праці не вважалися працівниками, а тому на них не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку про протиправність постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 7267/648/АВ/П/ТД-ФС від 02 квітня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Запоріжбудмаш (69106, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.22-д, код ЄДРПОУ 01234970) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП 7267/648/АВ/П/ТД-ФС від 02 квітня 2020 року про накладення штрафу.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Запоріжбудмаш судовий збір у розмірі 2125,35 (дві тисячі сто двадцять п`ять) гривень 35 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 18 березня 2021 року.

Суддя М.С. Лазаренко