Постанова

від 18.03.2021 по справі 361/7472/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 361/7472/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5423/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Дутчак І.М., по справі заявою Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Лісовик-24 про забезпечення позову у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Лісовик-24 до ОСОБА_1 про припинення права власності та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на дану квартиру, номер запису про право власності № 24481735 від 17 січня 2018 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. (а.с. 1-4).

Разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначав, що предметом позову є припинення права власності та скасування державної реєстрації (запису) права власності за відповідачем ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , підставою цього позову є те, що дана реєстрація права власності проведена з порушенням його (позивача) права власності на зазначену квартиру як власника, оскільки державна реєстрація за відповідачем на вказану квартиру здійснена на підставі підроблених, на його думку, документів, які його уповноважений представник не підписував. Підставою для державної реєстрації права власності зазначено договір про пайову участь у кооперативі № 13 від 15 червня 2017 року, акт № 13 від 18 вересня 2017 року, довідку № 13 від 15 червня 2017 року. Звертав увагу на те, що не укладав з відповідачем будь-яких договорів про пайову участь відносно квартири, не отримував від відповідача жодних пайових внесків, зазначена державна реєстрація права власності була проведена без будь-яких правових підстав. Посилався на те, що ОСОБА_1 як власник даної квартири, може вчинити дії щодо її відчуження, тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить суд, зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення його позову, оскільки кооператив буде змушений вживати додаткових заходів для поновлення порушеного права шляхом пред`явлення позову до нового власника квартири.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року вказану заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 51-52).

Не погодившись з ухвалою міськрайонного суду, 10 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Локтіонов Е.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу (а.с. 53-62).

На обґрунтування скарги зазначив, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою. Зазначав, що суд першої інстанції не навів обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, не зазначено, чим керувався суд, визнаючи співмірність застосованого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, не вказано, яким чином суд пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір, не надано оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності таких вимог.

Представник позивача - адвокат Ліщишин І.В. подав відзив в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін (а.с. 74-80).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ліщишин І.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. ВідповідачОСОБА_1 був сповіщений повідомленням його представника - адвоката Локтіонова Е.В. із забезпеченням фіксації такого повідомлення (а.с. 70-73).

Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Локтіонов Е.В. подав до апеляційного суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника (а.с. 81-83).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом заявлених вимог є припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 1-4).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 16 вересня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 8).

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначав, що між сторонами виник спір щодо права власності на вказану квартиру та відповідач може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (а.с. 23-24).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS № 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як на практиці, так і за законом (порівняйте: Кудла проти Польщі [GC], N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України , заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову судом.

З таким висновком колегія суддів погодилась та вважає його правильним, з огляду на предмет позову у даній справі, яким є припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру. Крім того, такий захід забезпечення позову, як арешт нерухомого майна, є співмірним із заявленими позивачем вимогами позовної заяви, оскільки обмежує відповідача лише у розпорядженні спірним нерухомим майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення.

Разом з тим, квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується виділеними матеріалами справи та відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, відповідно до якої позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, негативним наслідком незабезпечення позову про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру є можливість реалізації належного відповідачу нерухомого майна.

Тому у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, примусове виконання такого набравшого законної сили рішення суду може бути утруднено або визнано неможливим у зв`язку з відчуженням нерухомого майна третім особам.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо права власності на квартиру, обґрунтовано вважав, що існує необхідність тимчасового обмеження відповідача у реалізації права на розпорядження майном, а тому дійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

Інші доводи цих висновків не спростовують, не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 18 березня 2021 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова