Постанова

від 16.03.2021 по справі 280/3182/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3182/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року (головуючий суддя: Максименко Л.Я.) по адміністративній справі № 280/3182/20,

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ДБК ГРУП до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ДБК ГРУП (далі - ТОВ ДБК ГРУП ) 14.05.2020 року звернулося до суду з позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправною та скасувати винесену відповідачем постанову № ЗП 276/565/АВ/П/ТД-ФС від 19.03.2020 року про накладення на ТОВ ДБК ГРУП штрафу в сумі 236 150 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю факту порушення ТОВ ДБК ГРУП приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

У відзиві на позов відповідач зазначає про наявність в діях позивача порушення приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України та правомірність накладення на нього штрафу за приписами абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України відповідно до винесеної постанови.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року позовну заяву задоволено, визнано протиправною та скасовано винесену відповідачем постанову № ЗП 276/565/АВ/П/ТД-ФС від 19.03.2020 року про накладення штрафу, стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 3 542 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах, викладених у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктами 1,2,4,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року визначено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Державна служба України з питань праці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до зазначених норм законодавства ГУ Держпраці в Запорізькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

У зв`язку із втратою чинності 14.05.2019 року постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 року № 1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У відповідності до п. 2 Порядку № 823 (в редакції, чинній на час проведення інспекційного відвідування), заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до змісту пп.3 п.5 Порядку № 823, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених пп. 5-7 цього пункту та п. 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю чи його заступник.

Згідно з пунктами 6, 8, 9, 10 Порядку № 823 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.

Відповідно до п. 19-24 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Із матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області в період з 22.01.2020 року по 30.01.2020 року проведено інспекційне відвідування ТОВ ДБК ГРУП щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами якого складено Акт №ЗП276/565/АВ від 30.01.2020 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи ч. 1,3 ст.24 КЗпП України відносно допущення до роботи 5 осіб без укладання трудового договору, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

19.03.2020 року ГУ Держпраці у Запорізькій області розглянуто справу про накладення штрафу відповідно до виявлених в акті №ЗП276/565/АВ від 30.01.2020 порушень трудового законодавства, та прийнято постанову № ЗП 276/565/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ ДБК ГРУП відповідно до приписів абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України штрафу в сумі 236 150 грн., яка оскаржена позивачем в судовому порядку.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 3,4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами; законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

За приписами ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст.208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і їх дія припиняється.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз вищезазначеного законодавства свідчить, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції, за яким працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату, предметом договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №127/ 21595/16ц від 08.05.2018 року.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ ДБК ГРУП та ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір №8 від 27.09.2019 року, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням позивача ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання надати послуги з перевезення будівельних матеріалів в строк з 27.09.2019 року по 28.12.2019 року.

Актами №1 від 31.10.2019 року, №2 від 30.11.2019 року, №3 від 28.12.2019 року підтверджується виконання ОСОБА_1 зазначеної в договорі роботи, за що ним отримано винагороду, що підтверджено видатковими касовими ордерами.

ТОВ ДБК ГРУП з ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір №7 від 27.09.2019 року, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням позивача ОСОБА_2 ере на себе зобов`язання надати послуги з перевезення будівельних матеріалів в строк з 27.09.2019 року по 28.12.2019 року.

Актами №1 від 31.10.2019 року, №2 від 30.11.2019 року, №3 від 28.12.2019 року, підтверджується виконання ОСОБА_2 зазначеної в договорі роботи, за що ним отримано винагороду , що підтверджено видатковими касовими ордерами.

ТОВ ДБК ГРУП з ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір № 1 від 30.05.2019 року, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням позивача ОСОБА_3 бере на себе зобов`язання надати послуги зі складання кошторисної документації в строк з 30.05.2019 року по 28.12.2019 року.

Актами №1 від 31.05.2019 року, №2 від 30.06.2019 року, №3 від 31.07.2019 року, №4 від 30.08.2019 року, №5 від 30.09.2019 року, №6 від 31.10.2019 року, №7 від 30.11.2019 року, №8 від 28.12.2019 року підтверджується виконання ОСОБА_3 зазначеної в договорі роботи, за що нею отримано винагороду, що підтверджено видатковими касовими ордерами.

ТОВ ДБК ГРУП з ОСОБА_4 укладено цивільно-правовий договір №2 від 30.05.2019 року, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням позивача ОСОБА_4 бере на себе зобов`язання надати послуги з улаштування обшивки внутрішніх укосів гіпсокартонними листами з кріпленням на клей та улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами (фальш стін) по металевому каркасу для TOB ДБК ГРУП в строк з 30.05.2019 року по 31.07.2019 року.

Актами №1 від 31.05.2019 року, №2 від 28.06.2019 року, №3 від 31.07.2019 року, підтверджується виконання ОСОБА_4 зазначеної в договорі роботи, за що ним отримано винагороду, що підтверджено видатковими касовими ордерами.

ТОВ ДБК ГРУП з ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір №3 від 30.05.2019 року, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням позивача ОСОБА_5 бере на себе зобов`язання надати послуги з монтажу гіпсокартонних систем, шпаклівки гіпсокартону, покраски для TOB ДБК в строк з 30.05.2019 року по 31.07.2019 року.

Актами №1 від 31.05.2019 року, №2 від 28.06.2019 року, №3 від 31.07.2019 року, підтверджується виконання ОСОБА_5 зазначеної в договорі роботи, за що ним отримано винагороду, що підтверджено видатковими касовими ордерами.

Ведення позивачем табелів обліку робочого часу на осіб, з якими були укладені цивільно-трудові договори, не суперечить положенням чинного законодавства,та не може свідчити про те, що всі занесені до табелю обліку робочого часу особи виконують роботи за трудовими договорами.

Посилання відповідача на виплату позивачем щомісячно та з періодичністю, що передбачена ст. 115 КЗпП України, заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки визначена ч. 1 ст. 115 КЗпПУ періодичність виплати заробітної плати працівникам не може бути рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата .

Відповідачем не заперечується, що оплата за виконану роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 здійснювалась лише один раз на місяць; податкові розрахунки форми 1-ДФ свідчать про виплату вищезазначеним особам винагороди за цивільно-правовими угодами, а не заробітної плати, розмір винагороди за кожним договором залежав від обсягу роботи, який мали виконати вказані особи та не мав стабільного розміру.

В силу викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цивільно - правові угоди з вищезазначеними особами позивачем укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів, обсяг виконуваної роботи зазначений у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню у зв`язку з досягненням зазначеної в угодах мети, що відображено в акті їх приймання, оплата здійснена по закінченню виконання робіт, та правомірно визнав протиправною і скасував оскаржувану постанову № ЗП 276/565/АВ/П/ТД-ФС від 19.03.2020 року про накладення на ТОВ ДБК ГРУП штрафу в сумі 236 150 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.

В силу приписів ст.139 КАС України суд першої інстанції правомірно стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 542 грн.

Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі встановлено обставини справи та прийнято рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року по адміністративній справі № 280/3182/ 20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 16 березня 2021 року, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 діб.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак