Постанова

від 18.03.2021 по справі 160/11368/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2021 року справа № 160/11368/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 160/11368/20 (суддя Неклеса О.М., повний текст рішення складено 23.11.2020р.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР СКЛАДСЬКІ РІШЕННЯ" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР СКЛАДСЬКІ РІШЕННЯ" (далі - позивач) звернулося до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600028/2 від 14.04.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA20923 0/2020/00008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з метою розмитнення ввезеного на територію України товару позивачем до митного органу подано митну декларацію та пакет товаросупровідних документів. Незважаючи на те, що позивачем подано вичерпний пакет документів, відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару (визначеної за ціною договору) з посиланням на наявність розбіжностей у наданих документах, що унеможливлюють підтвердження заявленої митної вартості товару. Позивач вважає спірне рішення безпідставним та необґрунтованим, оскільки надані документи повністю підтверджують заявлену вартість товару, вказані розбіжності та сумніви жодним чином не впливають на числове значення заявленої митної вартості. Крім того, позивач вказує на те, що митним органом при прийнятті спірного рішення жодним чином не мотивовано обґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на вимогу декларантом були надіслані зовнішньоекономічний контракт і фактура, які вже були подані до митного оформлення. Додаткові документи не надсилалися. За результатами розгляду всіх наданих документів Галицька митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України. Вказував на розбіжності які були встановлені рішенням про коригування митної вартості товарів.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що суд встановив всі обставини справи, перевірив доводи обох сторін та надані ними докази, в результаті чого прийняв законне і обґрунтоване рішення. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно до зовнішньоекономічного контракту №190506 від 06.05.2019, укладеного між ТОВ «СТАЛКЕР СКЛАДСЬКІ РІШЕННЯ» та іноземною компанією ВІТО-Lagertechnik Bittmann GmbH (Німеччина), позивачем до України було ввезено вироби з чорних металів, металоконструкції збірні сталеві, у розібраному стані, з наявний місцями для кріплення болтів (закріплюється на підлозі): палетна стелажна система PL-PRO, полиці навантаження 2050кг, розміри 140782x1600x9005мм, кількість полиць 9, колір: синій - 1 комплект. Виробник «ВІТО-Lagertechnik Bittmann GmbH. Німеччина» . Країна виробництва DE. Торговельна марка - «ВІТО-Lagertechnik» . Митна вартість визначена за ціною контракту.

З метою розмитнення придбаного товару, позивачем подано до Галицької митниці декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209230/2020/001772 та пакет документів, а саме:

- декларація митної вартості (ДМВ) вн.№127, номер якої наведено у гр. 7 відповідної ЕМД,

- пакувальний лист (Packing list) № SN00042993 від 06.04.2020 (код документу 0271),

- пакувальний лист (Packing list) № SN00042994 від 06.04.2020 (код документу 0271),

- рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE to order confirmation no.№SO0165227 від 16.01.2020 (код документу 0325),

- рахунок-фактура INVOICE №ЕХР0009946 від 06.04.2020 (код документу 0380),

- рахунок-фактура INVOICE №ЕХР0009945 від 06.04.2020 (код документу 0380),

- міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №ВС028000 від 06.04.2020 (код документу 0730),

- міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №ВС0430СМ від 06.04.2020 (код документу 0730),

- документ про походження товару (Declaration ofi origin) - INVOICE №EXP0009945 від 06.04.2020 (код документу 0862),

- документ про походження товару (Declaration ofi origin) - INVOICE №EXP0009946 від 06.04.2020 (код документу 0862),

- комерційна пропозиція COMMERCIAL OFFER від 08.01.2020 (код документу 3000),

- рахунок № 2 від 03.01.2020 (код документу 3000),

- обігово-сальдова відомість по рахунку 632 Сталкер СР за 1 квартал 2020 (код документу 3000),

- картка рахунку 632 Сталкер СР за 1 квартал 2020 (код документу 3000),

- банківський платіжний документ, що стосується товару - платіжне доручення в іноземній валюті №6JBKLK1 від 17.01.2020 (код документу 3001),

- рахунок № 514 від 10.04.2020 (код документу 3004),

- рахунок № 513 від 10.04.2020 (код документу 3004),

- справка № 514 від 07.04.2020 (код документу 3007),

- справка №513 від 07.04.2020 (код документу 3007),

- виробнича калькуляція OFFER CALCULATION від 09.01.2020 (код документу 3021),

- специфікація №SO0165227 від 15.01.2020 (код документу 3013),

- прайс-лист стор. 1-248 dsl 01/01/2020 (код документу 3014),

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - Висновок експерта №ГО-933 від 14.04.2020 (код документу 3016),

- підтвердження замовлення №SO0165227 від 03.03.2020 (код документу 4103),

- зовнішньоекономічний Контракт №190506 від 06.05.2019 (код документу 4104),

- додаткова угода №1 від 27.09.2019 до Контракту №190506 від 06.05.2019 (код документу 4103),

- додаткова угода №2 від 01.10.2019 до Контракту №190506 від 06.05.2019 (код документу 4103),

- договір № 45 від 27.12.2019 (код документу 4200),

- договір № К39 від 01.10.19 з Alma Ітех (код документу 4301),

- договір № П2 від 02.03.2015 (код документу 4301),

- інші некваліфіковані документи (код документу 9000):

- сертифікат офіційного дилера Certificate official dealer-2020 (код документу 9000),

- фото товару (кріплення стелажу (код документу 9000),

- заява 0280 на перевезення б/н (код документу 9000),

- заява 0430 на перевезення б/н (код документу 9000), креслення проекту Lvov ViYar DSP R01 (код документу 9000),

- export MRN 20DE650425935522E1 (код документу 9610),

- export MRN 20DE650425939471E2 (код документу 9610),

- доручення №1004 (Вих.№10/04 від 10.04.2020) (код документу 9000),

- доручення №1004-1 (Вих.№ 10/04-1 від 10.04.2020) (код документу 9000),

- банківський платіжний документ, що стосується товару - платіжне доручення в іноземній валюті (код документу 9000),

- лист від виробника DISCOUNT FAX (код документу 9000),

- лист підприємства № 14/04 від 14.04.2020 (код документу 9000).

У зв`язку з самостійним виявленням технічних помилок (описок), що були допущені декларантом під час заповнення гр.44 електронної митної декларації та не вплинули на суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, і не спричинили перерахування сум раніше зазначених митних платежів, з метою виправлення відповідних помилок після завершення митного оформлення декларантом була подана заява про внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення митним органом аркушу коригування за формою згідно з додатком 4 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21 травня 2012 р. N 450.

Контролюючим органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600028/2 від 14.04.2020 року, визначивши митну вартість товарів за резервним методом, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA209230/2020/00008.

Рішення мотивоване тим, що під час розгляду документів відповідачем було виявлено наступні розбіжності:

- у графі призначення платежу платіжного доручення № 6JBKLK1 від 17.01.2020 відсутнє посилання на рахунки-фактури, що не дозволяє ідентифікувати оплату і дану поставку;

- надана декларантом калькуляція ціни виробника від 09.01.2020 містить інформацію щодо надання 23% знижки на продукцію, що значно перевищує загальноприйняті у торгівельній практиці норми та суперечить положенням п. 2 Тлумачних приміток до cm. 7 ГАТТ стосовно надання знижок. Також умовами контракту від 06.05.2019 № 190506 надання знижки не передбачено;

- до митного контролю та оформлення декларантом поданий прайс лист та лист виробника, якими передбачена знижка нарівні 25%, що суперечить калькуляції цін виробника;

- в прайс листі відсутня інформація щодо окремих артикулів та наявні розбіжності щодо ціни по окремих позиціях порівняно з специфікацією № SO0165227 від 15.01.2020;

- висновок ТПП №ГО-933 від 14.04.2020 містить інформацію лише стосовно ціни оцінюваного товару, однак відсутнє обґрунтування ціни товару з урахуванням якості, розміру партії, умов оплати, наявні посилання ні інформацію з мережі Інтернет, але не наведені конкретні пропозиції постачальників та виробників товару;

- на вимогу митного органу декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 cт. 53 Митного кодексу України, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи; та додаткових документів відповідно до ч.3 cт. 53 МК України, а саме: каталоги, специфікації виробника товару.

Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно пункту 341 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Так, у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частини 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600028/2 від 14.04.2020 митна вартість товару визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо ціни, яка сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари (в частині транспортування).

Відповідно до пункту 4.1 статті 54 Митного кодексу України під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснено контроль заявленої уповноваженою особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приймаючи спірне рішення, митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, що унеможливлюють визначення митної вартості товару.

Митним органом зазначено, що у графі призначення платежу платіжного доручення № 6JBKLK1 від 17.01.2020 відсутнє посилання на рахунки-фактури, що не дозволяє ідентифікувати оплату і дану поставку.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами регулюється Законами України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» , а також Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України. Зміст платіжного доручення заповнено у відповідності до вимог чинного законодавства України та вимог НБУ, та передбачає вказання у графі «призначення платежу» підстав платежу, а це може бути як інвойс, так й інші підстави: «або назва товару чи послуги, або номер та дата контракту, або інші документи» .

Законом в імперативному порядку не передбачено обов`язку продавця зазначати в полі «призначення платежу» платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах саме номеру та дати інвойсу, адже зміст господарської операції виплаває, в першу чергу з виду договору, номеру та дати, виду товарів, що поставлялись і т. д. Отже, в даному випадку, виходячи зі змісту платіжних доручень, наданих до суду, можна встановити, що оплата здійснювалась саме за товар, поставлений згідно з Договору. При укладенні Договору сторони погодили, що замовлення на кожну партію товару буде здійснюватися окремо шляхом підписання додаткових угод та специфікацій. Інвойс виставляється продавцем на кожну партію окремо.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 15.11.2019 по справі №810/3703/14.

Відповідач зазначає, що надана декларантом калькуляція ціни виробника від 09.01.2020 містить інформацію щодо надання 23% знижки на продукцію, що значно перевищує загальноприйняті у торгівельній практиці норми та суперечить положенням п. 2 Тлумачних приміток до cт. 7 ГАТТ стосовно надання знижок. Також умовами контракту від 06.05.2019 № 190506 надання знижки не передбачено.

Відповідно до сертифіката офіційного дилера від 15.01.2020 ТОВ «Сталкер Складські Рішення» є офіційним представником на території України з продажу, поставки, встановлення та обслуговування обладнання виробництва компанії «ВІТО-Lagertechnik Bittmann GmbH» (Німеччина).

Застосування виняткової знижки для офіційного дилера було основною умовою адресної комерційної пропозиції контрагента позивача, що підтверджується листуванням з виробником. В свою чергу, застосування виняткових знижок узгоджується зі змістом Додатку І («Примітки та додаткові положення» ) до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Щодо посилань відповідача на відсутність в прайс-листі інформації стосовно окремих артикулів та наявні розбіжності щодо ціни по окремих позиціях порівняно з специфікацією № SO0165227 від 15.01.2020.

Матеріалами справи підтверджується придбання позивачем №Р071118 - Палетної стелажної системи PL-PRO, в розібраному виді /Pallet Racking, PL-PRO. Наведене підтверджується проформою-інвойсом №SO0165227 від 16.01.2020, змістом інвойсів № ЕХР0009945 від 06.04.2020 та № ЕХР0009946 від 06.04.2020, та змістом специфікації №SO0165227 від 15.01.2020. Прайс-лист виробника містить всі складові даної товарної пропозиції, яка є складеним комплексом стелажної системи.

У документах, поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів наявні всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за ці товари та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

В даному випадку, доводи, зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом оскаржене рішення прийнято без урахуванням усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не спростовані відповідачем.

Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 160/11368/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак