Постанова

від 19.03.2021 по справі 400/1504/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1504/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 14.07.2020р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дункан Ойл до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И В:

08.04.2020 року ТОВ ТД ДУНКАН ОЙЛ звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 21.02.2020р. №45-р в частині анулювання ліцензій ТОВ ТД Дункан Ойл на право роздрібної торгівлі пальним №№14190314201900154, 14240314201900155, 14240314201900156;

- стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження відповідача від 21.02.2020р. про анулювання виданих у липні 2019р. 3-х ліцензій є протиправним та таким, що грубо порушує його права та норми чинного законодавства, оскільки подані товариством документи, не містили будь-яких недостовірних даних.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року адміністративний позов ТОВ ТД ДУНКАН ОЙЛ - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 43144729) від 21.02.2020р. № 45-р Про видачу ліцензій на зберігання пального та анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та на зберігання пального в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №14190314201900154, №14240314201900155, №14240314201900156, виданих ТОВ ТД Дункан Ойл (ЄДРПОУ 31257747). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ ТД Дункан Ойл судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2102 грн. та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДПС у Миколаївській області 12.08.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25.08.2020 року матеріали даної справи, разом з вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із несплатою апелянтом судового збору.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ ТД ДУНКАН ОЙЛ (ЄДРПОУ 31257747) є юридичною особою, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля пальним. Товариство здійснює свою господарську діяльність на 3-х належних йому на праві власності АЗС (м.Новий Буг, вул.Р.Шухевича,49/а; м.Новий Буг, вулГрушевського,70; с.Восіятське вул.Покровська,222 ).

22.09.2003 року Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Миколаївській області було видано ТОВу ТД ДУНКАН ОЙЛ 3 (три) дозволи на початок роботи АЗС №№203.03.48.50.50.0, 208.03.48.50.50.0, 297.03.48.50.50.0, з терміном дії - постійно (а.с.32,42,54 ).

01.07.2019 року ГУ ДПС у Миколаївській області видало ТОВу ТД Дункан Ойл 3 (три) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним:

1) №14190314201900154, з терміном дії: з 01.07.2019р. до 01.07.2024р., місце торгівлі: АДРЕСА_1 ;

2) №14240314201900155, з терміном дії: з 01.07.2019р. до 01.07.2024 р., місце торгівлі: АДРЕСА_2 ;

3) №14240314201900156, з терміном дії: з 01.07.2019р. до 01.07.2024р., місце торгівлі: АДРЕСА_3 (а.с.55-60).

04.02.2020 року ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось до Управління Держпраці у Миколаївській області з листом, в якому зазначило, що з 01.07.2019р. роздрібна торгівля пальним відноситься до видів господарської діяльності, які потребують отримання ліцензії. Одним з документів, який подається для отримання такої ліцензії, є Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування. Як зазначив відповідач в цьому листі, деякі суб`єкти господарювання (в т.ч. і позивач) подають дозволи на початок роботи АЗС, в яких зазначено, що термін їх дії - постійно . У зв`язку з цим, відповідач просив Управління Держпраці надати роз`яснення, чи є дійсними на теперішній час Дозволи на початок роботи АЗС, які раніше видавались ТУ Держнаглядохоронпраці по Миколаївській області та чи потрібно цим суб`єктам господарювання, які мають намір здійснювати роздрібну торгівлю пальним, отримувати новий дозвіл (а.с.91-92 ).

05.02.2020 року Управління Держпраці у Миколаївській області за результатами розгляду вказаного листа повідомила ГУ ДПС у Миколаївській області, що дозволи суб`єктів господарювання, які були отримані ними на підставі Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами (затв. Постановою КМУ від 15.10.2003р. №1631 ), чинного до листопада 2011р., вже є недійсними, і такі суб`єкти господарювання мають отримати новий дозвіл відповідно до вимог чинного на теперішній час Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (затв. Постановою КМУ від 26.10.2011р. №1107 ) (а.с.93-97) .

На підставі вищенаведеного листа Управління Держпраці у Миколаївській області, начальником Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Миколаївській області на ім`я в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Миколаївській області було подано доповідну записку, в якій зазначено, що у зв`язку з поданням недійсних дозвільних документів, ним порушується питання про прийняття рішення про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, згідно з додатком, в якому також було вказано і підприємство позивача (а.с.98-99 ).

21.02.2020р. в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято розпорядження №45-р Про видачу ліцензій на зберігання пального та анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та на зберігання пального , яким зобов`язано начальника Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, у визначені законодавством терміни забезпечити анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, у зв`язку з встановленням факту подання заявниками недостовірних даних в документах, поданих разом з заявами на отримання ліцензій, згідно з додатком 4 (а.с.11 ).

Не погоджуючись з такими діями та спірним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до окружного суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій і спірного рішення відповідача, а також з наявності законних підстав для стягнення з відповідача судових витрат в т.ч. і на правничу допомогу.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, частково погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як загально відомо, 23.11.2018р. Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів №2628-VIII були внесені зміни до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995р. №481/95-ВР, а саме, встановлено, що з 01.07.2019р. роздрібна торгівля пальним здійснюється на підставі ліцензії.

Як передбачено ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, в т.ч. дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до приписів ч.3 ст.21 Закону України Про охорону праці роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. При цьому, одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, позивач має у наявності 3 (три) дозволи на початок роботи 3-х АЗС №№203.03.48.50.50.0, 208.03.48.50.50.0, 297.03.48.50.50.0, які були видані йому Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Миколаївській області 22.09.2003р. з терміном дії постійно (а.с.32,42,54 ).

При цьому, слід зазначити, що на момент видачі підприємству позивача вказаних дозволів на початок роботи АЗС діяв Порядок №1631, який втратив чинність в листопаді 2011р. у зв`язку із прийняттям Порядку №1107.

Як визначено приписами ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Отже, даний спір між сторонами фактично полягає в тому, чи можливо вважати подання позивачем дозволів на початок роботи АЗС №№203.03.48.50.50.0, 208.03.48.50.50.0, 297.03.48.50.50.0, які на думку Управління Держпраці у Миколаївській області вже є недійсними, поданням недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, що і стало єдиною підставою для анулювання ліцензій ТОВ ТД Дункан Ойл .

Однак, разом з тим, суд вважає необхідним відмітити, що лист Управління Держпраці у Миколаївській області від 05.02.2020р., на який посилається відповідач, як на єдину підставу для прийняття оскаржуваного розпорядження, не може вважатись належним і беззаперечним доказом недійсності законно виданих позивачу 22.09.2003р. дозволів, з огляду на таке.

Так, як слідує зі змісту Положення про Управління Держпраці у Миколаївській області (затв. наказом Державної служби України з питань праці 03.08.2018р. №84 ), до компетенції Управління Держпраці у Миколаївській області не відноситься надання роз`яснень щодо застосування окремих нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, визначення меж, в тому числі часових, їх дії, особливостей застосування чи іншого.

Крім того, при цьому також слід зазначити й про те, що як Порядок №1631, чинний на момент видачі позивачу дозволів на початок роботи АЗС в 2003р., так і чинний на теперішній час Порядок №1107, передбачають, що видані дозволи можуть бути анульовані.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, усі 3 (три) видані позивачу у 2003р. дозволи (з терміном дії постійно ) до цього часу не були анульовані у встановленому порядку, а отже, є чинними, так як Порядки №1631 і №1107, в свою чергу, не передбачають іншої процедури втрати чинності дозволами, інакше як через сплив строку їх дії або в результаті їх анулювання.

Також, слід звернути увагу й на ту важливу обставину, що діючий Порядок №1107, при прийнятті якого втратив чинність попередній Порядок №1631, не містить в собі будь-яких застережень про те, що із його прийняттям усі раніше видані дозволи втрачають чинність чи потребують оновлення.

Відповідно до приписів ст.ст.1,17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як загально відомо, одним з суттєвих елементів принципу верховенства права, є принцип юридичної визначеності . Цей принцип має різні прояви, зокрема, він є одним з складових "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання ), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону ).

Так, в п.п.70-71 рішення у справі Рисовський проти України (29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, п.120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), №48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, п.72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), №10373/05, пункту 51 ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73 ). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, п.58 ). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74 ). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), №32457/05, п.40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), №35298/04, п.67 ).

В контексті даного спору, ці правові висновки ЄСПЛ слід розуміти таким чином, що позивач, отримавши в 2003 році від діючого та легітимного державного органу (т.б ТУ Держнаглядохоронпраці України по Миколаївській області ) 3 (три) дозволи на початок роботи 3-х АЗС, які до теперішнього часу у встановленому порядку не анульовані та не визнані недостовірними , вправі очікувати від державних органів визнання цих документів, а останні, в свою чергу, за відсутності прямої вказівки в нормативно-правових актах про нечинність таких дозволів, не вправі шляхом отримання роз`яснень чи тлумачення підзаконних актів на власний розсуд, самостійно визнавати їх нечиними (або недостовірними ) та в подальшому скасовувати власні дозвільні документи (ліцензії).

Окрім того, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погоджується з доводами позивача про те, що анулюванню виданих 01.07.2019р. ліцензій повинна була передувати відповідна перевірка ТОВ ТД Дункан Ойл .

Так, як визначено пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (ст.78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України ).

Таким чином, ГУ ДПС у Миколаївській області має право та зобов`язана проводити перевірки не тільки з питань оподаткування, а й з приводу дотримання платниками податків вимог іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.

Отже, оскільки ГУ ДПС у Миколаївській області є органом, який в т.ч. видає та анулює ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, то отриманий ним від заступника начальника Управління Держпраці у Миколаївській області лист із роз`ясненнями №09/711, мав бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ТД Дункан Ойл .

Одночасно судова колегія, як і окружний суд, також вважає за необхідне звернути увагу і на зміст та формулювання спірного Розпорядження №45-р, як рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, як вбачається зі змісту доповідної записки (яка стала підставою для прийняття спірного рішення ), начальник Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Миколаївській області в ній порушує перед в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Миколаївській області питання про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, згідно з додатком (в якому значиться і позивач ).

В свою чергу, в як видно зі змісту оскаржуваного Розпорядженні №45-р, в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Миколаївській області в цьому розпорядженні фактично лише зобов`язує начальника Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Миколаївській області забезпечити анулювання ліцензій згідно з додатком, тобто спірне Розпорядження №45-р насправді по суті містить тільки доручення іншій посадовій особі у визначені чинним законодавством терміни забезпечити анулювання ліцензій, що тягне за собою прийняття саме цією уповноваженою особою власного розпорядчого документа, т.б. Розпорядження №45-р саме по собі не містить конкретного і чіткого рішення саме про анулювання ліцензій.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та відповідно, про відсутність на цей час належних підстав для анулювання нещодавно виданих позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним.

Що ж стосується інших позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням підприємству послуг з правничої допомоги в загальній сумі 10000 гр., які, в свою чергу були повністю задоволені судом 1-ї інстанції, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача були надані до суду 1-ї інстанції докази понесення підприємством позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., а саме: договір-доручення від 30.03.2020р. про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ ТД Дункан Ойл та ФОП-адвокатом Лушниковим В.П.; довіреність №1 від 30.03.2020р.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №599, посвідчення адвоката №599 від 15.05.2010р., опис наданих послуг та платіжне доручення №247 від 07.04.2020р. на суму 10000 грн.

Відповідач же, у своєму відзиві на позов та апеляційній скарзі просив відмовити у відшкодуванні цих витрат на правничу допомогу, обґрунтувавши свою позицію тим, що сума витрат на правничу допомогу по даній справі незначної складності, не відповідає критеріям співмірності та розумності.

Так, як передбачено ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно із ч.5 ст.134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Так, положеннями ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, слід зауважити, що п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, саме п.95 рішення у справі Баришевський проти України (заява №71660/11), п.80 рішення у справі Двойних проти України (заява №72277/01), п.88 рішення у справі Меріт проти України (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції, Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, одночасно необхідно звернути увагу й не те, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2019р. по справі №826/841/17 та від 19.09.2019р. по справі №810/2760/17.

Також, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, зауважує, що в даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, т.б. 1 (одну) п/вимогу, та не потребує тривалого вивчення фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які реально поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.

В даному ж випадку, сума ймовірних витрат позивача, пов`язаних з прийняттям відповідачем спірного розпорядження про анулювання 3-х ліцензій, на думку судової колегії, не може бути співмірною та пропорційною сумі витрат на правову допомогу в 10000 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, відсутність ціни позову, несуттєву складність справи, яка розглядалася у спрощеному позовному провадженні в одому судовому засіданні та, в свою чергу, не мала публічного інтересу, а також приймаючи до уваги не співмірність загального розміру витрат фактично наданим послугам, який, в свою чергу, є непропорційним до предмета спору, суд апеляційної інстанції проходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, т.б. в розмірі 5000 грн.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки, помилившись лише тільки у визначенні розміру судових витрат. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду в частині основних позовних вимог не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права, а в частині відшкодування судових витрат - є частково обґрунтованими.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.317 КАС України, вважає за необхідне задовольнити цю апеляційну скаргу частково.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року в частині повного задоволення вимог ТОВ ТД Дункан Ойл щодо стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення - про часткове задоволення цих вимог та стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дункан Ойл судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн.

В іншій частин рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко