Постанова

від 18.03.2021 по справі 640/18840/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18840/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О.О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 27.11.2020) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакрансервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакрансервіс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2019 №00007411402 і №00007421402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на норми права та практику судів адміністративної юрисдикції без зазначення у апеляційній скарзі без обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження доказів і встановлення обставин у справі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 26.02.2021 р. за вх. № 8363, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакрансервіс" з питань дотримання ним вимог податкового законодавства під час здійснення господарських відносинах з відносин з ТОВ "Централ Профешінал Груп" (код ЄДРПОУ 39684335) за жовтень2016 року, ТОВ "Калісто Інтел" (код ЄДРПОУ 40993542) за січень 2017 року, при визначенні показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 - 2017 роки показників фінансової звітності з їх відображення декларації з податку на прибуток підприємства. За результатом такої перевірки складено акт від 03.05.2019 №299/26-15-14-02-04/40528544 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 21 842 грн та з 2017 рік - 55 443 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, всього на загальну суму 71 560 грн, в тому числі за періоди жовтень 2016 року - 20 224 грн, січень 2017 року - 51 336 грн.

Не погоджуючись із такими висновками акта перевірки ТОВ "Авіакрансервіс" надіслало на адресу Головного управління письмові заперечення вих. №49 від 14.05.2019.

Листом від 28.05.2019 №99359/10/26-15-14-02-04 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про залишення його заперечень без задоволення, а висновків акта перевірки - без змін.

Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі цього акта перевірки, 31.05.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №00007421402, яким позивачу збільшено суму зобов`язання з податку на прибуток на 96 606 грн, в тому числі 77 285 грн за основним платежем та 19 321,00грн штрафні санкції;

- за №00007411402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов?язання з податку на додану вартість на 89 450 грн, в тому числі 71 560 грн за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 17 890 грн.

Товариство оскаржили вказані податкові повідомлення-рішення у в досудовому порядку. За наслідками розгляду скарги платника ДФС України було прийнято рішення від 12.08.2019, якими таку скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними товариство звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо заниження зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано відсутністю настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ "Централ Профешінал Груп" та ТОВ "Калісто Інтел", в силу відсутності у вказаних суб`єктів господарювання реальної можливості виконати свої зобов`язання за такими правочинами. Крім того, податковим органом вказується на існування обвинувального вироку щодо директора ТОВ "Калісто Інтел", яким особу визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Досліджуючи питання настання реальних наслідків за правочинами, що укладались позивачем з ТОВ "Централ Профешінал Груп" та ТОВ "Калісто Інтел" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданих доказів та вірно встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакрансервіс" здійснювало господарську діяльність з виконання робіт щодо доставки, монтажу, налагодження та введення в експлуатацію, ремонту вантажопідіймальних (баштових) кранів.

Між позивачем, в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ "Центр Профешінал Груп", в особі директора ОСОБА_2 , 31.10.2016 року укладено договір поставки №31/10-1, відповідно до умов якого ТОВ "Центр Профешінал Груп" зобов`язувалось поставити позивачу товар, асортимент, загальна кількість товару, його ціна визначаються у рахунках на оплату, а також у видаткових накладних.

Вартість тари, упаковки та маркування включено в ціну товару.

Датою поставки товару вважається дата зазначена у видаткових накладних. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Поставка товару здійснюється власними силами покупця. Постачальник на підставі отриманого та узгодженого сторонами замовлення (останнє може проводитися шляхом листування, телефонограмою, телефонним або факсимільним зв?язком, на електронну пошту або в усній формі через представника постачальника) виставляє покупцю на оплату рахунок по факсу (по електронній пошті або через представника). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на товар в пункту доставки.

Розрахунки за товару здійснюються покупцем в національній валюті, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2016, договір починає діяти з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Крім того, 16.01.2017 між ТОВ "Авіакрансервіс", в особі директора ОСОБА_1 , та ТОВ "Калісто Інтел", в особі директора ОСОБА_3 , укладено договір поставки №16/01-1, відповідно до умов якого ТОВ "Калісто Інтел" зобов`язувалось поставити позивачу товар, асортимент, загальна кількість товару, його ціна визначаються у рахунках на оплату, а також у видаткових накладних.

Вартість тари, упаковки та маркування включено в ціну товару.

Датою поставки товару вважається дата зазначена у видаткових накладних. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу (тобто, поставка товару здійснюється власними силами покупця). Постачальник на підставі отриманого та узгодженого сторонами замовлення виставляє покупцю на оплату рахунок по факсу (по електронній пошті або через представника). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на товар в пункту доставки.

Розрахунки за товару здійснюються покупцем в національній валюті, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2017, договір починає діяти з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем як до перевірки так і суду надано копії наступних документів: рахунків на оплату замовлення; видаткових накладних на поставки товарів - запчастин до баштового крану в асортименті; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; подорожніх листів службового легкового автомобіля разом з товарно-транспортними накладними; платіжних доручень ТОВ "Авіакрансервіс" з відомостями про перерахування на користь ТОВ "Централ Профешінал Груп", ТОВ "Калісто Інтел" безготівкових коштів в якості оплати за товари за відповідним рахунками на оплату; оригіналів банківських виписок з розрахункового рахунку ТОВ "Авіакрансервіс" за відповідні періоди 2016 і 2017 років; податкових накладних постачальників - ТОВ "Централ Профешінал Груп", ТОВ "Калісто Інтел" разом з витягами з Єдиного реєстру податкових накладних з відомостями про реєстрацію таких податкових накладних в цьому Реєстрі; оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; наказів ТОВ "Авіакрансервіс" від 20.10.2016 №6 та від 15.11.2016 №8 з питань використання власного автомобіля директора ОСОБА_1 та орендованого автомобіля в господарській діяльності підприємства; свідоцтва про реєстрацію відповідного транспортного засобу (легкового автомобіля) за фізичною особою ОСОБА_1 ; нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу від 15.11.2016, укладеного між ОСОБА_4 (як орендодавцем) і ТОВ "Авіакрансервіс" (як орендарем) щодо строкового платного користування автомобілем, разом з копіями акта прийому-передачі предмета оренди, страхового полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також з метою підтвердження своєї обачності при укладенні договору поставки з одним із контрагентів позивач подав до суду примірники копій отриманих від ТОВ "Калісто Інтел" установчих і реєстраційних документів, наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду названого товариства з 01.12.2016, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що сформованої відносно ТОВ "Калісто Інтел" на дату, що передувала даті укладення договору поставки.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, ТОВ "Авіакрансервіс" придбано у ТОВ "Централ Профешінал Груп" і ТОВ ТОВ "Калісто Інтел" відповідно до укладених договорів поставок комплектуючі до баштового крану (блочок грузовий, анкер одноразовий, диски тормозні, домкрат, роліки в асортименті, проволоку). Товари в пункті доставки отримані безпосередньо ОСОБА_1 на підставі відповідних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та перевезені власним та орендованими транспортними засобами.

Отримані за договорами поставок товари в подальшому використані ТОВ "Авіакрансервіс" під час виконання ним ремонтних робіт баштових кранів, а також при виконанні робіт з монтажу баштового крану згідно письмових договорів укладених з третіми особами-замовниками.

Додатково, на підтвердження наведених обставин позивач подав до суду наступні матеріали: копії договорів на обслуговування та експлуатацію баштового крану, договорів на монтаж баштового крану, - укладених між ТОВ "Авіакрансервіс" (як виконавцем) і суб?єктами господарювання (як замовниками) протягом другої половини 2016 року та в 2017 році, разом із первинною документацією до таких договорів; актів списання ТОВ "Авіакрансервіс" запасів у виробництво.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, засвідчують рух активів (коштів і товарно-матеріальних цінностей).

З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ "Авіакрансервіс" на придбання специфічних товарів і здійснюваними ним видами господарської діяльності (а саме, за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань такими основним видом діяльності Товариства за КВЕД є 33.12 ремонт та технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної податкової служби України (https://cabinet.tax.gov.ua/registers), та з тексту акта перевірки позивача суд встановив, що станом момент укладення договорів поставок та виписки податкових накладних за періоди жовтень 2016 року та січень 2017 року, контрагенти позивача (ТОВ "Централ Профешінал Груп" і ТОВ "Калісто Інтел") були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Крім того, згідно даних з Єдиного державного реєстру, одним із видів діяльності ТОВ "Централ Профешінал Груп", ТОВ "Калісто Інтел" є неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля машинами та устаткованням або демонтаж (розбирання) машин і устатковання, а також діяльність з ремонту та технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

В обґрунтування своїх висновків про безтоварність (нереальність) таких господарських операцій між позивачем і вказаними товариствами контролюючий орган посилався виключно на обставини проведення допиту в якості свідка ОСОБА_2 та ухвалення Печерським районним судом м. Києва вироку у справі №757/33900/17-к.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень 17.08.2017 Печерським районним судом м. Києва, за наслідками розгляду кримінального провадження за обвинуваченням фізичної особи ухвалено вирок у справі №757/33900/17-к.

Даним вироком районного суду затверджено угоду від 06.02.2017 про визнання винуватості, визнав цю фізичну особу винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та призначив останній покарання.

Натомість, із змісту вказаного вироку від 17.08.2017, вбачається, що він ухвалений районним судом відносно іншої фізичної особи, ніж особа, яка приймала участь від імені ТОВ "Калісто Інтел" в розглядуваних господарських операціях, та щодо подій, що існували 1 грудня 2016 року, не стосується обставин вчинення господарських операцій з ТОВ "Авіакрансервіс" та відповідно не спростовує існування таких.

Що стосується посилання податкового органу на відібрання у ОСОБА_2 (який значився директором ТОВ "Централ Профешінал Груп") свідчень про його непричетність створення та/або ведення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ "Централ Профешінал Груп", то як вірно зазначено судом першої інстанції, такі пояснення не можуть бути доказом відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним з позивачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також ч. 1 і 2 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 зазначеного Кодексу визначено, що належними є саме докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Податковим органом як до суду першої інстанції так і до апеляційної скарги не надано докази існування обвинувальних вироків відносно керівників ТОВ "Централ Профешінал Груп", ТОВ "Калісто Інтел" та/або ТОВ "Авіакрансервіс", зокрема осіб, які підписували договори та первинні документи за перевіряємими господарськими операціями, щодо створення підприємств з метою надання (отримання) податкової вигоди при взаємовідносинах між позивачем і названими товариствами, фіктивність діяльності останніх, саме у періоди господарських відносин з ТОВ "Авіакрансервіс", ухилення від сплати податків внаслідок вчинення безтоварних операцій.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакрансервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 18.03.2021 року)