Постанова

від 18.03.2021 по справі 320/3838/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3838/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-295275-50У у розмірі 11 664,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана вимога суперечить нормам законодавства, оскільки відсутні правові підстави для окремого нарахування ЄСВ позивачу , як особі, яка має право провадити адвокатську діяльність, оскільки оплату ЄСВ за нього здійснюють його роботодавці.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 р. № Ф-295275-50У у сумі 11 664,84 грн. в частині нарахування єдиного внеску на суму 9 207,46 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані, зокрема, тим що на момент формування Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області оскаржуваної вимоги про сплату боргу, адвокатська діяльність позивача не була припинена у встановленому законом порядку, що свідчить про наявність у нього обов`язку зі сплати єдиного внеску незалежно від того, чи працював він одночасно за трудовим договором.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивачем, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Свідоцтва №4778/10 від 26.01.2012 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній з 09.06.2015 по 29.11.2016 працював на різних посадах в Державному підприємстві спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт та був звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників. 13.02.2018 позивача було поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу нормативно-правової роботи управління юридичного забезпечення ДП Укрспирт з 29.11.2016. 01.03.2018 позивач був звільнений за згодою сторін, а з 18.06.2018 призначений на посаду керуючого партнера Адвокатського об`єднання Сенсум . В подальшому 25.11.2019 позивач був звільнений з посади керуючого партнера Адвокатського об`єднання Сенсум та з 26.11.2019 призначений на посаду начальника управління юридичного супроводження ДП Укрспирт .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 № 573951021774715 від 20.07.2020 за звітний період 2017 рік повністю сплачено страхові внески. У відомості за 2017 рік у правій частині знаменнику ( позначка про сплату страхових внесків ) за всі 12 місяців стоїть позначка так , страхувальники - ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ); ДП Укрспирт (код 37199618).

За 2018 рік, рік у правій частині знаменнику ( позначка про сплату страхових внесків ) відмітки так про сплату страхових внесків місяться за січень-березень 2018 року (страхувальник - ДП Укрспирт (код 37199618)) та липень-грудень 2018 року (страхувальник - Адвокатське обєднання Сенсум (код 42250733).

За 2019 рік, рік у правій частині знаменнику ( позначка про сплату страхових внесків ) відмітки так про сплату страхових внесків місяться за листопад-грудень 2019 року (страхувальник - ДП Укрспирт (код 37199618)) та за весь 2019 рік (страхувальник - Адвокатське обєднання Сенсум (код 42250733).

11.05.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-295275-50 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 11 664,84грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що роботодавцями позивача було частково сплачено за нього страхові внески, а тому розмір ЄСВ, який має сплатити позивач становить 2457,18грн. (819,06 грн.* 3 місяці), а не 11 664,84 грн., як визначено в оскаржуваній вимозі податкового органу.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України, працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VІ).

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З наведеного слідує, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Разом з цим, згідно пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України та Закону №2464-VI вбачається, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності, і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, зокрема Верховний Суд дійшов наступного висновку: особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі, оскільки як правильно було встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не було спростовано апелянтом, за 2017, січень-березень 2018 та липень-грудень 2018, а також 2019 звітні періоди страхові внески за позивача сплачувались його роботодавцями.

Щодо доводів апелянта про те, що Законом №2464-VІ не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску особи яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є найманим працівником на підприємстві, колегія суддів зазначає, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач, як самозайнята особа (адвокат) доходів від незалежної професійної діяльності не отримував та страхові внески за нього було сплачено його роботодавцями у спірному періоді, тому визначена в оскаржуваній вимозі Головного управління ДФС у Київській області сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 207,66 грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О.Беспалов

В.Ю. Ключкович