Постанова

від 17.03.2021 по справі 817/3897/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 817/3897/14 пров. № А/857/1859/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року з питань визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 817/3897/14 за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області до ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

суддя в 1-й інстанції - Щербаков В. В.,

час ухвалення рішення - 09.11.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначена,

в с т а н о в и в:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області капіталізацію платежів у розмірі 190108,49 грн.

Крім того, 17 лютого 2015 року було видано виконавчий лист у цій справі.

30 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що він не оскаржує мотивацію прийнятого судового рішення, а просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №817/3897/14 від 17 лютого 2015 року Рівненського окружного адміністративного суду частково, а саме в частині стягнення з капіталізації платежів у розмірі 190108,49 грн., залишивши суму стягнення 33833,46 грн, яка мала бути сплачена позивачем ОСОБА_2 по день його смерті згідно з розрахунком наданим позивачем на день подачі позову. Вказує на те, що Фонд- це некомерційна самоврядна організація, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків. Судом першої інстанції не було враховано, що станом на момент подачі заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відсутні підстави перерахування страхових виплат Фонду, оскільки ОСОБА_2 помер. З огляду на вказане просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задоволити.

Позивач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що виконавчий лист, який є предметом судового спору видано на підставі судового рішення, що набрало законної сили, виконавчий лист видано у визначений законодавством спосіб, оплати за вказаним виконавчим листом заявником не проводилося, тобто судове рішення є діючим та невиконаним. Зазначає, що заявником наведено новий розрахунок капіталізованих платежів без посилання на нормативно-правові акти України. Проте, в Україні не діє жоден нормативно-правовий документ, який дозволяє здійснити розрахунок капіталізованих платежів у інший спосіб, ніж визначено Порядком №765, а також яким передбачено порядок перерахунку капіталізованих платежів в часі, за настання будь-яких обставин, що настали після набрання законної сили судовим рішенням. З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник заявника- Левченко К. В. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою заяву задовольнити.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів у сумі 190108,49грн.

26 січня 2015 року судом у справі №817/3897/14 було прийнято постанову, якою позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області капіталізацію платежів у розмірі 190108,49 грн.

17 лютого 2015 року за даним судовим рішенням було видано виконавчий лист.

Ухвалою від 12 жовтня 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні №50992552 з виконання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 17 лютого 2015 року у справі №817/3897/14, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області його правонаступником - Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області.

30 вересня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави, які визначені ст. 374 КАС України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. При цьому, незгода з прийнятим судовим рішенням, в тому числі з його мотивацією, не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частина 1 статті 374 КАС України передбачає, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до приписів ч.2 ст.374 КАС України підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням; 3) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 4) з інших причин.

Тобто, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, пов`язано з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред`явлення до виконання), зокрема: помилковою видачею; коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред`явлено до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист; повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано виконавчий лист, або з інших причин.

При цьому, словосполучення або з інших причин не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, які, наприклад, пов`язані із процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, норми зазначеної статті встановлюють виключний перелік обставин, за наявності яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: видача виконавчого листа помилково; відсутність обов`язку боржника у зв`язку з його виконанням або з інших причин.

Разом з тим, як стверджується матеріалами справи, виконавчий лист у справі № 817/3897/14 виданий судом першої інстанції на підставі постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, яка набрала законної сили, а отже не помилково.

Крім того, на час розгляду справи апеляційним судом виконавчий лист у справі № 817/3897/14, а, відповідно, і встановлений судом обов`язок боржником не виконані.

Також, заявником не наведено й інших процесуальних причин, які могли б стати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, виконання судового рішення є приводом для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Отже, враховуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що за вказаних обставин, підстави, визначені процесуальним законом для визнання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 17 лютого 2015 року, таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого документа чи добровільного його виконання. Також судом не встановлено інших причин, які б давали суду правові підстави для визнання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 17 лютого 2015 року у справі №817/3897/14, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд , а ефективний захист сторони у справі і відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати судове рішення (п. 40 рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції ).

Доводи апелянта фактично зводяться до незгоди з розміром стягнутих капіталізованих платежів зазначених у судовому рішенні у справі №817/3897/14, ухваленому 26 січня 2015 року. Зокрема, заявник ставить під сумнів розрахунковий період капіталізації платежів та вважає, що обов`язок по їх сплаті припинився з моменту смерті особи, яка потерпіла на його виробництві, однак жодних судових рішень з цього приводу не приймалось, оскільки з відповідним позовом ОСОБА_1 не звертався, в той час, як суд у мотивувальній частині судового рішення, по якому виданий виконавчий лист, виходив з того, що капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації. Тому колегія суддів такі з наведених вище мотивів відхиляє.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законодавством підстав для визнання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом по справі № 817/3897/14 від 17 лютого 2015 року таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 379 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року з питань визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 817/3897/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 19 березня 2021 року.