Постанова

від 18.03.2021 по справі 520/4012/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 520/4012/19

адміністративне провадження № К/9901/35586/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року (головуючий суддя Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді - Спаскін О.А., Любчич Л.В.) у справі за адміністративним позовом Приватної науково-виробничої фірми Анкор - Теплоенерго до Головного управління ДПС у Харківській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Приватна науково-виробнича фірма Анкор-Теплоенерго (далі - ПНВФ Анкор-Теплоенерго ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просила скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 березня 2019 року: № 00000951402, №00000961402 та №00000981402 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено . Скасовано податкові повідомлення - рішення від 12 березня 2019 року: № 00000951402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 6059898 грн та за штрафними санкціями - 818529 грн; № 00000961402 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 382175,72 грн та за штрафними санкціями - 95543,93 грн; № 00000981402 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 85953,57 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року заяву ПНВФ Анкор-Теплоенерго про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37323,75 грн. В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанцій, а також його додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року повернуто, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (несплатою судового збору).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року, Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2019 року залишив її без задоволення, а додаткове рішення - без змін.

Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 37323,75 грн. Крім того, за висновками судів, витрати відповідають співвідношенню реальності понесених витрат з розумністю визначення їх розміру, з врахуванням складності справи. Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування неспівмірності витрат у разі заперечення щодо розміру останніх, не надав доказів, які б вказували на завищення вартості наданих послуг або на неправомірне їх визначення.

Не погодившись з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, ГУ ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягають розподілу лише витрати на правничу допомогу, які вже були понесені та які є деталізованими. З посиланням на постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17 та від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16 скаржник вважає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Проте , суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що всупереч частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (підготовка до розгляду справи); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт .

У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача ГУ ДФС у Харківській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Харківській області .

Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частин першої - третьої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами п`ятою-сьомою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до заяви про ухвалення додаткового рішення додано: копію договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2019 року, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням Соловйова, Ярова та партнери , погодинний звіт від 21 серпня 2019 року, в якому зазначено перелік послуг, а саме: попереднє опрацювання матеріалів (аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справи, з`ясування обставин справи та наявних у клієнта доказів) 20 годин; формування правової позиції (опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, постанов пленумів, роз`яснень, листів судів вищих судових інстанцій і правових висновків Верховного суду, аналіз судової практики тощо) 12 годин; підготовка заяв по суті (позовної заяви, письмових пояснень) 47,75 годин; складання заяв з процесуальних питань (клопотань про долучення документів) 4 години; підготовка копій заяв по суті згідно кількості сторін та учасників справи, копій доказів у справі, вручення їх учасникам справи 8 годин; участь у судових засіданнях 2 години, всього 93,75 годин.

Також до заяви додані копії рахунків від 9 липня 2019 року № 59, від 20 серпня 2019 року № 61, від 21 серпня 2019 року № 62, копія Акта до Договору про надання професійної правничої допомоги від 11 березня 2019 року № 39, копії платіжних доручень від 10 липня 2019 року № 14818, від 20 серпня 2019 року № 401, від 22 серпня 2019 року № 424.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вказане, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрат позивача на оплату правової допомоги у розмірі 37323,75 грн.

При цьому , суди попередніх інстанцій зазначили, що вказаний розмір витрат на правову допомогу є співмірним із наданими послугами адвокатського об`єднання позивачу під час розгляду даної справи у суді, ціною даного позову, що дорівнює 7476926,21 грн, а також складністю даної справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що клопотань від ГУ ДПС у Харківській області про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, перевіривши та надавши оцінку наданим позивачем документам на підтвердження вартості послуг представництва інтересів позивача під час розгляду справи, дійшли обґрунтованого висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, який є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій виходили з критеріїв їх співмірності із обсягом складених адвокатом в межах цієї адміністративної справи документів, часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг, а також на представництво інтересів у судових засіданнях, складність справи, ціни позову та значення справи для сторони, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі додаткового рішення та постанови, оскільки Верховний Суд у цій справі вже надавав оцінку тим обставинам, які викладені у касаційній скарзі, у зв`язку з чим доводи скаржника про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження витрат на правову допомогу є безпідставними.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 341 КАС України, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді М .Б .Гусак

І.Л.Желтобрюх