Ухвала

від 18.03.2021 по справі 320/4420/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 320/4420/20

адміністративне провадження № К/9901/6578/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №320/4420/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Київські області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на помилкове відхилення судом апеляційної інстанції доводів про фінансову неспроможність сплатити судовий збір, які унеможливлювали виконати вимоги процесуального закону щодо надання документу про сплату судового збору.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 судом з`ясовано такі обставини.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 28.10.2020 позовні вимоги задовольнив.

Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції, проте Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2020 апеляційну скаргу залишив без руху для надання можливості усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору.

У межах встановленого ухвалою від 14.12.2020 строку відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, в якому містилося посилання на те, що відсутність платіжного доручення про сплату судового збору позбавляє можливості усунути недоліки апеляційної скарги.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.01.2021 клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору залишив без задоволення та повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 169 цього Кодексу.

Проаналізувавши положення Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про судовий збір та зміст клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, й не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Так, статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Наведені положення процесуального закону кореспондуються з положеннями частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з апеляційною скаргою, виконання обов`язку щодо сплати судового збору на певний строк, у разі наявності в такої особи станом на момент звернення до суду об`єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру.

Суд, до якого звертається особа зі скаргою, при вирішенні питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору повинен з`ясувати показники фінансових ресурсів у джерелах акумулювання коштів скаржника станом на момент звернення до суду у кожному конкретному випадку.

Крім того, суд повинен врахувати обставини, які б вказували на можливість виконання особою, якою заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, процесуального обов`язку щодо сплати такого збору у певний строк у майбутньому.

Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При здійсненні судочинства, касаційний суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

Так, відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку, обов`язок учасника справи щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги, передбачений підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір , і не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Зі змісту ж положень частини першої статті 169, частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що невиконання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо надання документу про сплату судового збору, при зверненні з апеляційною скаргою є підставою для постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання особі, яка подає апеляційну скаргу, усунути вказані недоліки. Така ухвала повинна містити інформацію щодо недоліків апеляційної скарги, способу їх усунення і встановлювати строк, достатній для вчинення відповідних процесуальних дій, який може бути продовжено у відповідності до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також вказаними нормами передбачено, що апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відтак невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка набрала законної сили, є безумовною підставою для повернення такої апеляційної скарги.

Як зазначено вище, відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не виконав вимоги до апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції було залишено апеляційну скаргу без руху та встановлено скаржнику максимальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, проте вимоги вказаної ухвали скаржником також не виконано.

Отже правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Верховний Суд не встановив неправомірних обмежень судом апеляційної інстанції у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №320/4420/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко