Постанова

від 19.03.2021 по справі 233/2311/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 233/2311/13-а

адміністративне провадження № К/9901/9025/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р. (судді - Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила (з урахуванням уточнення позовних вимог том І а.с. 147 - 150):

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах;

скасувати рішення відповідача №1/2295 від 13.03.2013р.;

зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи з 26.07.1980р. (наказ №51 від 25.07.1980р.) по 06.02.1989р. (наказ №8 від 06.02.1989р.) по Списку №2 у Костянтинівській філії №1 Артемівського УПО УТОС Заря на посаді газоелектрозварювальника 4 розряду;

зобов`язати відповідача зарахувати стаж роботи в районі Крайньої Півночі з 24.02.1989р. по 13.03.1992р. та з 04.05.1994р. по 30.06.1996р., з урахуванням коефіцієнта один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу;

зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 27.12.2012р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період часу з 01.09.1977р. по 23.08.1980р. навчалась в ПТУ №39 за спеціальністю електрогазозварник, що підтверджується довідкою від 17.09.2012р. №282 і дипломом серії НОМЕР_1 . (том І а.с. 14; 17)

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у період з 26.07.1980р. по 06.02.1989р. працювала газоелектрозварником 4 розряду в Костянтинівській філії Артемівського УПО УТОС; з 24.02.1989р. до 01.05.1991р. працювала прибиральницею в Де-Кастринській середній школі, а з 01.05.1991р. по 13.03.1992р. - сторожем у цій школі. (том І а.с. 21 - 22)

Як вбачається з довідки ПОГ Костянтинівське УПП УТОС № 54 від 10.06.2014р. позивач дійсно працювала на підприємстві ПОГ Костянтинівське УПП УТОС з 1980 по 1989 роки газоелектрозварником 4 розряду; документи, що підтверджують атестацію робочого місця на шкідливі умови праці відсутні. (том І а.с. 118)

Згідно довідки від 22.10.2012р. та відповідно до даних трудової книжки позивач у періоди з 24.02.1989р. по 13.03.1992р., та з 04.05.1994р. по 30.06.1996р. працювала прибиральницею в Де-Кастринській середній школі Ульчського району Хабаровського краю та з її заробітної плати вказаним закладом проводились щомісячні утримання до пенсійного фонду. (том І а.с 19 - 20; 22)

Ульчський район Хабаровського краю відноситься до районів Крайньої Півночі відповідно до Переліку зазначених районів, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967р. №1029.

Рішенням відповідача від 13.03.2013р. №1/2295 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №2 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та пільгового стажу. При цьому управлінням Пенсійного фонду визнається наявність у позивача страхового стажу 18 років 10 місяців 20 днів. (а.с. 13)

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17.11.2014р. позов задоволено.

Скасовано рішення відповідача №1/2295 від 13.03.2013р.

Зобов`язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 26.07.1980р. по 06.02.1989р. газоелектрозварником 4 розряду у Костянтинівській філії № 1 Артемівського УПО УТОС Заря .

Зобов`язано відповідача зарахувати позивачу стаж роботи в районі Крайньої півночі з 24.02.1989р. по 13.03.1992р. та з 04.05.1994р. по 30.06.1996р. з урахуванням коефіцієнта один рік роботи за один рік та шість місяців страхового стажу.

Зобов`язано відповідача призначити позивачу з 27.12.2012р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 26.07.1980р. по 06.02.1989р. газоелектрозварником 4 розряду та стаж роботи в районі Крайньої півночі з 24.02.1989р. по 13.03.1992р. та з 04.05.1994р. по 30.06.1996р. з урахуванням коефіцієнта один рік роботи за один рік та шість місяців страхового стажу.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015р., скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

21.07.2017р. позивач звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015р.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017р. заяву про перегляд постанови цього суду від 10.02.2015р. залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою апеляційного суду, позивач звернулась до суду касаційної інстанції щодо її оскарження.

Постановою Верховного Суду від 27.03.2018р. касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017р. - без змін.

15.01.2019р. позивач повторно звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015р.

В обґрунтування заяви посилалась на те, що заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 08.11.2018р. визнано інформацію, яка міститься в листі директора Підприємства об`єднання громадян Костянтинівське учбово-виробниче підприємство УТОС Малиніної Л.П. від 10.06.2014р. про те, що вона працювала на посаді водія електрокара та штампувальницею недостовірною та такою, що не відповідає дійсності. Встановлено, що вона працювала на посаді газоелектрозварювальника з 25.07.1980р. по 06.02.1989р. повний робочий день. При цьому зобов`язано підприємство направити до суду лист із спростуванням недостовірної інформації, яка міститься у зазначеному вище листі.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р. в задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, встановлені заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 08.11.2018р., не можуть вважатись істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тобто не є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Також апеляційний суд виходив з того, що викладені у заяві обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

З таким рішенням апеляційного суду не погодилась позивач, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове про задоволення заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що директор ПОГ Костянтинівське УПП УТОС ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_2 надали до суду завідомо неправдиві відомості, що потягнули в свою чергу прийняття незаконного судового рішення. Вказані обставини встановлені заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 08.11.2018р. у справі №233/2150/18, ухвалами цього суду від 25.03.2016р. та 23.05.2017р., а також показами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Вважає, що оскільки на час розгляду цієї справи ані їй, ані суду, в тому числі апеляційному, не було відомо, що факти, які викладені в листі Підприємства об`єднання громадян Костянтинівське учбово-виробниче підприємство УТОС від 10.06.2014р. є недостовірними, а також про те, що документи, на підставі яких було видано цей лист навмисно знищено посадовими особами підприємства, вказані обставини, на її думку, є нововиявленими обставинами в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України (в редакції на час розгляду заяви позивача) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

За правилами частини 2 цієї статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно із частиною 4 зазначеної статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У поданій заяві позивач, як на нововиявлену обставину посилається на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 08.11.2018р. у справі №233/2150/18, яким встановлено, що вона працювала на посаді газоелектрозварювальника з 25.07.1980р. по 06.02.1989р. повний робочий день.

Водночас, обставини щодо роботи на відповідних посадах у спірні періоди були відомі позивачу, заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 08.11.2018р. у справі №233/2150/18 не впливає на обізнаність позивача з такими обставинами, а тому такі обставини не відповідають поняттю нововиявлених в розумінні пункту 1 статті 361 КАС України.

Крім того, за змістом статті 361 КАС України передбачено можливість перегляду за нововиявленими лише в разі встановлення вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.

Судове рішення, яким встановлено ті чи інші юридичні факти, не передбачено як підставу для перегляду за нововиявленими, а тому апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення та прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви.

Крім того, відповідно до статті 361 КАС України переоцінка доказів не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами, а сам собою факт того, що такі факти встановлені після завершення розгляду справи не є істотною обставиною.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359, 361 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук