Постанова

від 19.03.2021 по справі 240/4054/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2021 року

Київ

справа №240/4054/19

адміністративне провадження №К/9901/317/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції №240/4054/19 за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, Малинської міської ради Житомирської області, третя особа: Виробниче комунальне житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство Малинської міської ради, про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Житомирській області, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року (головуючий суддя - Франовська К.С., судді: Кузьменко Л.В., Совгира Д.І.), -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Головне управління ДФС у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Житомирській області (далі за текстом - позивач, ГУ ДПС) звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області (далі по тексту - відповідач-1, Виконавчий комітет), Малинської міської ради Житомирської області (далі за текстом - відповідач-2, Рада), третя особа - Виробниче комунальне житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство Малинської міської ради (далі за текстом - третя особа, ВКЖРЕП), в якому просило звернути стягнення податкового боргу ВКЖРЕП у розмірі 1253414,56 грн на кошти Виконавчого комітету.

В обґрунтування адміністративного позову скаржник вказує, що ВКЖРЕП має заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 1253414,56 грн. Описане у податкову заставу майно зазначеного підприємства перебуває у власності територіальної громади м.Малина в особі Малинської міської ради, саме тому, відповідно до вимог підпункту 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків. Враховуючи, що засновником і власником усього майна ВКЖРЕП є Рада, з огляду на наявність відкритих рахунків саме у Виконавчого комітету, позивач просить звернути стягнення вказаного податкового боргу на кошти Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 11 липня 2019 року (суддя - Горовенко А.В.) позов задовольнив. Звернув стягнення податкового боргу ВКЖРЕП у розмірі 1253414,56 грн на кошти Виконавчого комітету.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 5 грудня 2019 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету задовольнив. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року скасував та прийняв нову постанову, якою у позові відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 11 березня 1993 року затверджено Статут ВКЖРЕП, відповідно до пункту 1.2. якого, власником майна ВКЖРЕП є Малинська міська Рада народних депутатів.

Згідно із пунктом 1.3. Статуту ВКЖРЕП - юридична особа, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачами в суді, арбітражі або третейському суді.

Пунктом 3.1 Статуту визначено, що управління ВКЖРЕП здійснюється на основі поєднання власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права безпосередньо через свій виконавчий орган - виконком міської Ради народних депутатів або уповноважений ним орган .

За умовами пункту 5.1 Статуту майно ВКЖРЕП становить основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності , вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Майно ВКЖРЕП належить йому на праві прямого господарського відання (пункт 5.3 Статуту).

Відповідно до зведеного розрахунку за ВКЖРЕП обліковується податковий борг у розмірі 1253414,56 грн, а саме:

- зі сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у розмірі 848603,98 грн, з яких: 808104 грн - основний платіж; 3017,6 грн - штрафна (фінансова) санкція; 37482,38 грн - пеня;

- зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 404810,58 грн, з яких: 332482,01 грн - штрафна (фінансова) санкція; 72328,57 грн - пеня.

Існування податкового боргу у ВКЖРЕП учасниками справи не заперечується.

Позивач здійснював заходи щодо стягнення податкового боргу третьої особи в судовому порядку.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №806/2618/16 позов ГУ ДПС задоволено. Стягнуто з ВКЖРЕП на користь державного бюджету в особі Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області податковий борг у розмірі 91860,13 грн з рахунків платника податків, відкритих у банківських та фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.

Згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 5 січня 2017 року у справі №806/2387/16 позов ГУ ДПС задоволено. Стягнуто з ВКЖРЕП на користь Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області податковий борг у розмірі 1161591,67 грн з рахунків, відкритих у банківських та фінансових установах, що обслуговують такого платника податків.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року у справі №806/2696/17 позов задоволено. Постановлено надати дозвіл ГУ ДПС на погашення суми податкового боргу в розмірі 1 253 414,56 грн за рахунок майна ВКЖРЕП, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України та на підставі постанови суду від 2 листопада 2017 у справі №806/2696/17 Малинським управлінням ГУ ДФС у Житомирській області було прийнято рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Листом від 22 лютого 2018 року №1549/5/06-30-53-17 ГУ ДПС звернулось до голови та депутатів Малинської міської ради, в якому повідомило, що станом на 1 лютого 2018 року за ВКЖРЕП обліковується податковий борг у розмірі 2580,5 тис. грн (у т.ч. місцевий бюджет 350,6 тис. грн), який має тенденцію до щомісячного зростання та накопичення. Контролюючий орган просив у найкоротший термін прийняти одне із передбачених положеннями статті 96 ПК України рішень щодо погашення податкового боргу зазначеним підприємством, про що поінформувати контролюючий орган .

Виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області листом від 23 березня 2018 року №448/03-08 повідомив ГУ ДПС про те, що комісією з питань заборгованості, проводиться роз`яснювальна робота з керівником ВКЖРЕП відносно недопущення податкового боргу

У подальшому позивач листами від 22 березня 2018 року №2202/5/06-30-53-17, 2 травня 2018 року №3442/5/06-30-53-1710 та від 3 серпня 2018 №6509/5/06-30-53-17-10 звертався до голови та депутатів Малинської міської ради Житомирської області, в яких повідомляв, що 26 липня 2017 року на ВКЖРЕП на підставі рішення заступника Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №2-17 від 24 липня 2017 року було проведено опис активів, на які поширюється право податкової застави, що зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Оскільки платник не погасив податкову заборгованість у встановлені законодавством строки, Малинській міській раді Житомирської області необхідно прийняти рішення щодо надання дозволу на продаж активів Виробничого комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства Малинської міської ради для погашення податкового боргу. Про прийняте рішення позивач просив повідомити у встановлений законодавством строк.

На лист від 22 березня 2018 року №2202/5/06-30-53-17 Виконавчий комітет згідно з листом №585/03-08 від 10 квітня 2018 року повідомив позивача, що 26 липня 2017 року податковим керуючим ГУ ДПС було складено Акт опису майна №2-17 від 26 липня 2017 року із порушенням законодавства, в якому зазначено, що у податковій заставі перебуває майно: гараж цегляний, 1979 р.в; столярна майстерня, 1973 р.в; будівля кафе Лілея , 1985 р.в; приміщення магазину, 1978 р.в. Однак, зазначене майно перебуває у власності територіальної громади м. Малина в особі Малинської міської ради. У зв`язку з цим майно не підлягає продажу для погашення податкової заборгованості.

Зазначені листи Виконавчого комітету контролюючий орган вважав фактичною відмовою у задоволенні вимог ГУ ДПС відповідно до пункту 96.3 ПК України, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертався до відповідача як до органу місцевого самоврядування з вимогою про прийняття одного з рішень, передбачених приписами пункту 96.1 статті 96 ПК України. Водночас, Малинською міською радою в особі Виконавчого комітету фактично було відмовлено у задоволенні подання, у зв`язку з чим у ГУ ДПС виникли підстави та обов`язок для звернення до суду на підставі абзацу другого пункту 96.3 статті 96 ПК України для звернення до суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно. Суд дійшов висновку, що відповідна процедура стягнення податкового боргу комунального підприємства, передбачена приписами статей 87-95 ПК України була дотримана. В частині звернення стягнення податкового боргу саме на кошти Виконавчого комітету суд першої інстанції, обґрунтовуючи свою позицію щодо належності такого способу захисту, послався на положення статей 1, 2, 16, 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що передумовою звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування є звернення до такого органу з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. При цьому звернення стягнення податкового боргу здійснюється на кошти органу місцевого самоврядування, а не на кошти виконавчого комітету міської ради. Звертаючись із позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти Виконавчого комітету, позивач не надав доказів, що звертався саме до вказаного органу із відповідним поданням. Крім того, заявлена позовна вимога не обґрунтована, з урахуванням того, що засновником третьої особи є Малинська міська рада.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган вказує, що ним вживались заходи щодо погашення податкового боргу, які не призвели до його сплати, що і зумовило звернення з поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 ПК України. За позицією скаржника, саме до функцій Виконавчого комітету, серед іншого, відноситься координація діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади. Звертається увага на те, що саме Виконавчий комітет розглядав звернення ГУ ДПС про вжиття вичерпних заходів для погашення податкового боргу комунального підприємства, засновником якого є Малинська міська рада.

Крім того, ГУ ДПС подало клопотання про заміну сторони у справі, в якому повідомило, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Головне управління ДПС у Житомирській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Житомирській області.

Верховний Суд ухвалою від 22 січня 2020 року відкрив провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Житомирській області, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Наголошено, що Виконавчий комітет взагалі не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не має повноважень щодо затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього чи передачі коштів, а також щодо прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ, організацій комунальної власності. Дані повноваження відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є виключною компетенцією міської ради. Відповідач-1 наголошує, що Виконавчий комітет та Рада є різними юридичними особами. Звертається увага на те, що Виконавчий комітет не приймав ніяких рішень у відповідь на звернення позивача, у листах не містилась відмова у розумінні положень статті 96 ПК України. При цьому чинне законодавство взагалі не містить жодної прямої норми, яка б передбачала субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеної нею юридичної особи. Відповідач-1 також зазначив, що у касаційній скарзі не зазначено та необґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а лише перелічено дії, які вживало ГУ ДПС при стягненні податкового боргу з ВКЖРЕП.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Розглянувши клопотання позивача, на підставі статті 52 КАС України колегія суддів замінила сторону у справі: Головне управління ДФС у Житомирській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Житомирській області, для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Загальний порядок реалізації майна, що перебуває у податковій заставі унормований приписами статті 95 ПК України.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За правилами пункту 95.7 статті 95 ПК України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Пунктом 95.9 статті 95 ПК України визначено, що у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Державний орган приватизації зобов`язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 ПК України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків пов`язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Пунктом 96.1 статті 96 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Положеннями пункту 96.3 статті 96 ПК України визначено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Виходячи з аналізу наведених вище норм права, обов`язок контролюючого органу на звернення із позовною заявою до органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, із позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти такого органу виникає виключно у разі відсутності у боржника власного майна, яке може бути внесено в податкову заставу, або після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу, для погашення податкового боргу. Наведені в пункті 96.1 статті 96 ПК України особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.

Аналогічний підхід до застосування наведених норм права викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року (справа №826/15776/15), від 20 грудня 2019 року (справа №826/19486/15), від 11 вересня 2019 року (справа №826/8951/15), від 26 грудня 2018 року (справа №810/3735/15), від 6 листопада 2018 року (справа №807/903/15).

З установлених судами обставин слідує, що 26 липня 2017 року податковим керуючим ГУ ДПС складено акт опису майна №2-17, а Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 2 листопада 2017 року у справі №806/2696/17 надав дозвіл ГУ ДПС на погашення суми податкового боргу в розмірі 1253414,56 грн за рахунок майна ВКЖРЕП, що перебуває у податковій заставі. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України та на підставі постанови суду від 2 листопада 2017 у справі №806/2696/17 Малинським управлінням ГУ ДФС у Житомирській області було прийнято рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, що відповідачем здійснювались заходи з продажу майна ВКЖРЕП, що перебувало у податковій заставі, відповідно до вимог пункту 95.7 статті 95 ПК України, або неможливості здійснення такого продажу.

Щодо доводів про неможливість реалізації описаного майна з огляду на його перебування у власності територіальної громади м. Малин в особі Малинської міської ради, колегія суддів враховує положення частин першої та другої статті 136 ГК України, відповідно до яких право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що майно ВКЖРЕП належить йому на праві господарського відання (пункт 5.3 Статуту). Враховуючи викладене, а також відсутність у Статуті будь-яких застережень щодо здійснення повноважень із володіння, користування та розпорядження майном іншою особою, зокрема Міською радою чи Виконавчим комітетом, колегія суддів доходить висновку, що відповідальність ВКЖРЕП за своїми зобов`язаннями згідно з положеннями статті 136 ГК України є повною. Натомість, Малинська міська рада Житомирської області має право на здійснення контролю за використанням та збереженням належного указаному суб`єкту господарювання майна. Аналогічний підхід при вирішенні питання можливості реалізації майна, що перебуває у податковій заставі та належить територіальній громаді, викладено і в постанові Верховного Суду від 4 лютого 2020 року (справа №808/2874/16).

Таким чином, у межах даного спору позивач не надав доказів на підтвердження отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна ВКЖРЕП або відсутності у нього майна, яке може бути внесено у податкову заставу і відчужене. Відтак, звернення до суду з позовом в порядку, передбаченому статтею 96 ПК України, є безпідставним.

З приводу спірного питання щодо можливості звернення стягнення податкового боргу з Виконавчого комітету, хоча засновником ВКЖРЕП є Рада, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути виключно - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - підприємцями (далі - клієнти), а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків регламентовано Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 22 червня 2012 року № 758.

Таким чином, саме на виконавчі комітети відповідних рад чинним бюджетним законодавством покладено функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, у тому числі й за зобов`язаннями ради.

Поряд з цим частиною восьмою статті 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок, що міська рада та її виконавчий комітет є взаємопов`язаними органами, незважаючи на те, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов`язки, компетенцію та повноваження, передбачені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , а тому відповідають за зобов`язаннями один одного. Відтак, і звернення стягнення податкового боргу в порядку статті 96 ПК України можливе з відповідного виконавчого комітету, у разі якщо ця рада не має відкритих рахунків, що підлягає з`ясуванню судами у кожному конкретному випадку.

З огляду на необґрунтованість звернення ГУ ДПС до суду з позовом з наведених вище підстав, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, проте дійшов правильного висновку по суті спору про відмову в позові. У зв`язку з цим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову апеляційного суду в частині мотивів її прийняття. В іншій частині постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року підлягає залишенню без змін.

За правилами статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Житомирській області, задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року у справі №240/4054/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року у справі №240/4054/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко