Постанова

від 19.03.2021 по справі 822/1713/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 822/1713/18

адміністративне провадження № К/9901/69030/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у складі судді Майстера П.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Мацького Є.М., Капустинського М.М., Охрімчук І.Г. у справі № 822/1713/18 за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Гармонія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Житлово-будівельний кооператив "Гармонія" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 №0006121209 за формою "Р" на суму 1 063 012 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, яке було залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, адміністративний позов Житлово-будівельного кооперативу "Гармонія" задоволено та визнано протиправним і скасовано податкове податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 за №0006121209, а також стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області судові витрати (судовий збір) в сумі 17545,20 грн.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Житлово-будівельний кооператив "Гармонія" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 39398253.

Відповідно до статуту ЖБК "Гармонія" є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності ЖБК "Гармонія" є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 04.08.2017 року № 2240 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Житлово-будівельного кооперативу "Гармонія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 09.08.2017 № 1556/22-01-14-06/39398253.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Житлово-будівельним кооперативом "Гармонія" вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (в редакції з 13.08.2015), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 1063012 грн., в т.ч.:

- у серпні 2015 року в сумі 93057 грн;

- за три квартали 2015 року, в сумі 614528 грн, в т.ч. за ІІІ квартал 2015 року в сумі 614528 грн;

- за 2015 рік в сумі 969955 грн (в. т.ч. за IV квартал 2015 року в сумі 355427 грн).

На підставі акту від 09.08.2017 №1556/22-01-14-06/39398253 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення - рішення від 18.08.2017 № 0006121209 за формою "Р" на суму 1063012 грн.

Житлово-будівельний кооператив "Гармонія" не погодившись із винесеним податковим органом податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № 0006121209 від 18.08.2017 оскаржив його до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Гармонія" залишила без розгляду у відповідності до п. 4 розд. 8 Порядку № 916, з підстав пропуску строку звернення та повернула заявнику.

Спірне податкове повідомлення-рішення отримано ЖБК "Гармонія" 19.08.2017, а відтак кінцевим терміном оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було 29.08.2017.

Як доказ дотримання 10-ти денного строку звернення із скаргою в порядку п.56.3 ст.56 ПК України, позивач надав фіскальний чек, реєстр поштових відправлень (з відбитком штемпелю пошти 29.08.2017), відповідь Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 22.05.2018 на адвокатський запит, з яких вбачається, що рекомендований лист зі скаргою на оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято до відправки відділенням поштового зв`язку 29.08.2017.

08 травня 2015 року між ЖБК "Гармонія" та ТОВ "Валіо Груп" було укладено договір підряду №8/05-43п. Згідно з яким Житлово-будівельний кооператив "Гармонія" - Замовник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" - Підрядник.

Предметом даного Договору є зобов`язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її.

Договором передбачено:

- відомості про роботу, що виконується Підрядником: роботи, передбачені кошторисною документацією, на будівельному майданчику ЖБК "Гармонія".

- вимоги Замовника до предмету підряду: роботи передбачені кошторисною документацією. Якість повинна відповідати вимогам законодавства, державних будівельних норм та умовам договору.

- роботи виконуються із матеріалів Замовника за винятком тих, які за умовами договору надав Підрядник.

- Підрядник зобов`язується розпочати роботи протягом 5 днів з моменту надання матеріалів, інструменту та необхідної документації. Підрядник зобов`язується виконати роботу до 31.12.2015 року з правом дострокового виконання.

- вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом (додаток №1 до договору).

- витрати Підрядника відшкодовуються із винагороди, що виплачуються Замовником.

- термін оплати протягом 3 днів з моменту підписання договору - аванс у розмірі 100% вартості виконання робіт. Розрахунки проводяться у безготівковій формі.

На підтвердження господарських операцій згідно з цим Договором позивачем надано до суду копію Договору підряду № 8/05-43п від 08 травня 2015, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень - жовтень 2015 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за травень - жовтень 2015 року, копію акту звіряння взаємних розрахунків між ЖБК "Гармонія" та ТОВ "Валіо Груп", копії банківських виписок з рухом коштів, податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

За проведені роботи ЖБК Гармонія" перерахувало ТОВ "Валіо Груп" кошти в сумі 5905 622 грн.

Так, указані кошти витрачені за цільовим використанням - на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, що підтверджують договір про забудову земельної ділянки від 09.12.2014 року, сертифікат серії ЧК №162172651382 від 22.09.2017 року з актом готовності об`єкта до експлуатації, сертифікат серії ЧК №162172651401 від 22.09.2017 року з актом готовності об`єкта до експлуатації.

Крім того, судами встановлено, що згідно з даними досудового розслідування у рамках кримінальних проваджень на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: ТОВ "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку ТОВ "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ "Валіо Груп".

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ "Валіо Груп", з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_1 , який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі №758/1592/17).

Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ "Валіо Груп" ОСОБА_1 від 24.10.2016, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

В акті перевірки і поясненнях наданих суду, контролюючий орган вказує, що використав матеріали Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС України у Хмельницькій області та інших кримінальних проваджень, копії яких було надано суду, а саме пояснення ОСОБА_2 від 09.08.2016 та від 10.08.2016, ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду Києва від 24.01.2017 №760/10922/16-к (№1-кс/760/1476/17), від 30.01.2017 №760/10922/16-к (№1-кс/760/1636/17), ухвал слідчого судді Подільського районного суду Києва від 17.06.2015 у справі №758/6798/15-к, від 18.01.2017 у справі №758/506/1, від 21.03.2017 у справі №758/3789/17, ухвали слідчого судді Печерського районного суду Києва від 14.12.2015 у справі №757/45833/15-к, ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду Києва від 25.05.2016 у справі №761/19190/16-к (провадження №1-кс/761/11900/2016).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентом ТОВ "Валіо Груп". Посилається на те, що господарські операції з ТОВ " Валіо груп" носили фіктивний характер. Також відповідач акцентував увагу на тому, що по контрагенту позивача в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться ухвали, прийняті в рамках забезпечення триваючих та незакінчених кримінальних проваджень. Скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не була врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 16.01.2018 по справі №К/9901/1478/18, згідно з якої статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Пунктом 56.2. ст. 56 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п. 56.3. ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.16. ст. 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Згідно з вимогами п. 133.4 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов`язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

Згідно з вимогами п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд вказує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Таким чином, недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть бути підставою для висновку про фіктивність виконання робіт ТОВ "Валіо груп" згідно з умовами договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-43п, який є не скасованим.

Також, не заслуговують на увагу доводи скаржника стосовно відсутності у ЖБК "Гармонія" власних та орендованих виробничих потужностей, а також відсутності у власності (оренді) основних фондів та трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт, оскільки відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) (постанова Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 804/4940/14).

При цьому, колегія суддів вказує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Також, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що кошти були перераховані ТОВ "Валіо Гуп" за виконання відповідних робіт, завдяки яким було досягнуто цілей та завдань, визначених установчими документами позивача.

Так, вказані кошти витрачені за цільовим використанням - на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, що підтверджують договір про забудову земельної ділянки від 09.12.2014, сертифікат серії ЧК №162172651382 від 22.09.2017 з актом готовності об`єкта до експлуатації, сертифікат серії ЧК №162172651401 від 22.09.2017 з актом готовності об`єкта до експлуатації.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення скаржник зазначив, що досудовим розслідуванням у рамках кримінальних проваджень встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: ТОВ "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку ТОВ "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ "Валіо Груп". Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ "Валіо Груп" ОСОБА_1 від 24.10.2016, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з цим, Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "Валіо Груп" відсутня.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Суд зауважує, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Суд вказує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно не було застосовано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2018 року по справі №2а-7075/12/2670 (К/9901/1478/18), оскільки у справі №2а-7075/12/2670 спірним питанням було заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість у зв`язку із придбанням робіт та послуг у контрагента, по якому є вирок суду, за яким засновник та директор підприємства, був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1, 2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), натомість у даній справі вирок суду щодо контрагента позивача (посадових осіб) відсутній.

Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко