Постанова

від 17.03.2021 по справі 731/115/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 731/115/20

провадження № 61-15526св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Озерянська сільська рада Варвинського району Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за період затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до наказу Варвинського районного відділу освіти від 31 серпня 2002 року № 58 його з 01 вересня 2002 року його було переведено з посади вчителя географії та біології на посаду директора Озерянської середньої школи Варвинського району Чернігівської області. Навчальний заклад до грудня 2019 року знаходився у комунальній власності Варвинської районної ради Варвинського району Чернігівської області та з 31 грудня 2019 року переданий у комунальну власність Озерянської сільської ради з назвою Озерянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області (далі - Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів).

На виконання рішення 8 сесії VII скликання Озерянської сільської ради від 31 січня 2020 року № 10-8/ VII та розпорядження сільського голови Озерянської сільської ради від 13 лютого 2020 року № 19-к його було звільнено із займаної посади директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів згідно пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України,залишивши його на посаді вчителя географії з 14 лютого 2020 року.

Позивач вказує, що в розпорядженні голови Озерянської сільської ради від 13 лютого 2020 року про звільнення позивача з посади директора на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України не було вказано з якої ж саме підстави позивача було звільнено, та в чому виражалося порушення чинного законодавства.

На думку позивача, таке розпорядження не ґрунтується на законі та суперечить вимогам пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Крім того, позивач посилається на протокол звітування директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів за 2019 рік перед педагогічним колективом та громадськістю, де робота директора визнана задовільною.

Позивач вважає, що оскільки звільнення відбулось без законної на те підстави, тому відповідно до положень статті 235 КЗпП України відповідач зобов`язаний поновити його на посаді директора та вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи моральну шкоду, ОСОБА_1 зазначає, що публічні звинувачення голови Озерянської сільської ради ОСОБА_2 у неналежному виконанні ним посадових обов`язків як директора школи свідчать про те, що позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки йому доводилось постійно виправдовуватись перед трудовим колективом та односельцями.

З урахуванням викладених обставин просив суд визнати незаконним та скасувати рішення 8 сесії VII скликання Озерянської сільської ради від 31 січня 2020 року № 10-8/ VII та розпорядження сільського голови Озерянської сільської ради від 13 лютого 2020 року № 19-к про звільнення ОСОБА_1 із посади директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів згідно пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України; поновити позивача на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 14 лютого 2020 року; стягнути з Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2020 року по день винесення рішення; стягнути з Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за період затримки розрахунку, тобто з 13 лютого 2020 року по день винесення рішення, та 10 000,00 грн моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення восьмої сесії сьомого скликання Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області від 31 січня 2020 року № 10-8/ VII в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області ОСОБА_2 від 13 лютого 2020 року № 19-к.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області з 15 лютого 2020 року.

Стягнуто з Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34 657,05 грн.

Стягнуто з Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Озерянського ЗЗСОІ-ІІІ ступенів Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області з 15 лютого 2020 року допущено до негайного виконання.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням закону, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення та розпорядження про звільнення та поновлення позивача на роботі, а також для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись із цим рішенням, Озерянська об`єднана територіальна громада в особі Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прийняте у справі рішення впливає на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, оскільки спір виник між позивачем та Озерянським закладом загальної середньої освіти I-III ступенів Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.

Суд зазначив, що позов у справі за відсутності належного відповідача - Озерянського закладу загальної середньої освіти - не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 12 листопада 2020 року заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 листопада 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2000 року шляхом переводу з Брагинцівської неповної середньої школи розпочав працювати в Озерянській середній школі на посаді вчителя географії і біології.

01 вересня 2002 року ОСОБА_1 був переведений на посаду директора Озерянської середньої школи за його згодою.

27 грудня 2004 року навчальний заклад перейменовано з Озерянської середньої школи на Озерянська ЗОШ І-ІІІ ступенів; 28 грудня 2018 року перейменовано на Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Варвинської районної ради Чернігівської області; 24 грудня 2019 року перейменовано в Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.

Згідно рішення 8 сесії 7 скликання Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області від 31 січня 2020 року № 10-8/VII, заслухавши звіт директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 за 2019 рік, а також виступи депутатів сільської ради та взявши до уваги інші матеріали (додаються), керуючись статтею 25 Закону України Про освіту , статтею 26 Закону України Про загальну середню освіту , сільська рада вирішила: роботу директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 визнати незадовільною; звільнити директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 із займаної посади, залишивши його на посаді вчителя географії (за його згоди); зобов`язати Озерянського сільського голову ОСОБА_2 видати відповідне розпорядження.

Відповідно до розпорядження сільського голови Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області ОСОБА_2 від 13 лютого 2020 року № 19-к, на виконання рішення 8 сесії 7 скликання від 31 січня 2020 року № 10-8/VII, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, згідно пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, залишивши його на посаді вчителя географії (за його згодою) з 14 лютого 2020 року.

Відповідно до змісту Статуту Озерянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, який затверджено рішенням позачергової сьомої сесії Озерянської сільської ради сьомого скликання від 24 грудня 2019 року, Озерянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів є комунальним закладом, юридичною особою, засновником якої є Озерянська сільська рада Варвинського району Чернігівської області. Навчальний перебуває у комунальній власності Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області та безпосередньо підпорядковується відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області (пункти 1.1, 1.4, 1.5 Статуту).

Керівництво закладом освіти здійснює директор, повноваження якого визначаються законом, статутом та трудовим договором (контрактом) (пункт 5.5 Статуту).

Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади за рішенням уповноваженого органу (пункт 5.7 Статуту).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Підстави припинення трудового договору зазначені у статті 36 КЗпП України.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16ц (провадження № 61-42670св18) вказано, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову у позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Подібний за змістом висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, яка є юридичною особою.

Відповідно, на Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів як роботодавця покладено передбачений статтею 21КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Згідно із приписами статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді.

У відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

ОСОБА_1 , як позивач, просив суд, крім іншого, поновити його на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 14 лютого 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за період затримки розрахунку.

Із змістувказаних вимог убачається, що вони стосуються прав та обов`язків Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів , як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги.

Разом із тим, Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів не був залучений до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача).

При цьому слід ураховувати, що зазначені вище позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 , є нерозривними та взаємопов`язаними з іншими позовними вимогами, належним відповідачем при розгляді яких є Озерянська сільська рада.

При таких обставина апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові , оскільки вимоги до належного відповідача не заявлені.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун