Рішення

від 17.03.2021 по справі 380/8967/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8967/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України (04071 м. Київ вул. Костянтинівська буд. 5 каб. 413) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (далі - відповідач-1, військова частина НОМЕР_1 ), у якій з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог (вх. № 66328 від 09.12.2020 та вх. № 3378 від 20.01.2021) просить:

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по жовтень 2017 року у розмірі 67,20 грн;

- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з листопада 2017 року по лютий 2018 року у розмірі 00,00 грн;

- зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по жовтень 2017 року у сумі 69952,20 грн;

- зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року у сумі 16673,03 грн.

Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 3376,80 грн.

Підставою позову зазначено протиправність ненарахування та невиплати позивачу відповідачем індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період служби з січня 2016 року по лютий 2018 року. Зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ухвалою від 26.10.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 07.12.2020 залучено до участі у справі Іміджево-видавничий центр Національної гвардії України (далі - відповідач-2, Іміджево-видавничий центр) як співвідповідача та продовжено строк розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

На адресу суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 616930 від 19.11.2020), у якому проти позову заперечив. Зазначив, що, на його думку, позивачем неправильно обрано спосіб захисту в частині стягнення індексації грошового забезпечення в конкретній сумі, оскільки розрахунок такої належить до дискреційних повноважень відповідача. З огляду на вказане вважає за висновок судово-економічної експертизи неналежним доказом, тому просить витрати на проведення експертизи покласти на позивача. Крім цього, вказав, що позивач не оскаржував наказ № 275 від 06.03.2019, яким його виключено із списків особового складу військової частини. З наказом ознайомлений та не заперечував. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 17531 від 18.03.2021), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначено, що у 2017 році індексація грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України виплачувалася щомісячно, а її розмір визначався індивідуально та залежав від місяця останнього збільшення доходу військовослужбовця. Вважає, що з огляду на переміщення майора Дейнеки з військової частини НОМЕР_1 до Іміджево-видавничого центру набагато збільшилося його грошове забезпечення, у зв`язку з чим право на отримання індексації грошового забезпечення виникло у нього лише з грудня 2017 року. Також вказав, що позивачем не додано жодного доказу розрахунку заборгованості розміру індексації грошового забезпечення за спірний період у сумі 16673,03 грн, що, на його думку, підлягає стягненню з відповідача-2. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та Іміджево-видавничому центрі Національної гвардії України.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 275 від 17.10.2017 майора ОСОБА_1 , командира окремої роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, переміщеного наказом командувача Національної гвардії України № 122 о/с від 08.09.2017 для подальшого проходження військової служби на посаду старшого офіцера Західного відділення комплектування Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України, виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 17.10.2017.

Відповідно до витягу з наказу начальника Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України № 44 від 06.03.2019 майора ОСОБА_1 , старшого офіцера Західного відділення комплектування відділу комплектування. Звільненого з військової служби у запас Збройних сил України відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 наказом командувача Національної гвардії України № 24 о/с від 21.02.2019, виключено із списків особового складу Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України та фінансового забезпечення з 06.03.2019.

З урахуванням того, що з січня 2016 року по лютий 2018 року індексацію грошового забезпечення позивачу виплачено у неналежному розмірі (67,20 грн за весь період), що підтверджується архівною довідкою військової частини НОМЕР_1 № 699 від 22.06.2020 та довідкою Іміджево-видавничого центру про нарахування індексації з 17.10.2017 по 06.03.2019, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації протиправною, відтак звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 цього ж Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом другим ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачу за період з січня 2016 року по лютий 2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення в повному обсязі. Ця обставина визнається сторонами.

Щодо наявності у позивача права на проведення індексації його доходів суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно з ст.19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому урядом України порядку, а саме Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Тобто сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Проте, як уже зазначалося, позивачу за період з 01.01.2016 по 07.09.2018 не нараховувалась та не виплачувалась у повному обсязі індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися.

Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Наведене у сукупності свідчить про те, що доводи відповідача-1 щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від узятих на себе зобов`язань шляхом невиділення на такі цілі бюджетних асигнувань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

За таких підстав бездіяльність відповідачів, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період є протиправною.

Щодо доводів відповідача-2 про те, що у зв`язку з переміщенням позивача у жовтні 2017 року його грошове забезпечення значно збільшилося, у зв`язку з чим цей місяць став базовим для обчислення індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Ураховуючи положення Порядку № 1078, місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017 на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики № 28/о/66-18 від 18.04.2018 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» № 90 від 01.03.2018.

Ураховуючи вищенаведене, судом встановлено, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Відтак суд звертає увагу відповідача-2 на те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з грудня 2015 року до березня 2018 року.

Оскільки у межах спірних правовідносин відповідач-2 ще не здійснював нарахування індексації грошового забезпечення позивачу, суд позбавлений можливості оцінити правильність визначення такого місяця.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року є протиправною, а тому належить зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Разом з цим вимога про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року у сумі 83625,23 грн задоволенню не підлягає, оскільки нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідачів. Суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. У цій справі таке нарахування відповідачем ще здійснено не було. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача основні позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, а похідні позовні вимоги (задоволення яких відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залежить від задоволення основної вимоги) підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.10.2017 та зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 18.10.2017 по 28.02.2018 (п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України).

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 3376,80 грн суд зазначає, що у цій справі суд не оцінював висновок експерта як доказ, оскільки дійшов висновку про передчасність вимог позивача про стягнення з відповідачів конкретних грошових сум. За таких обставин витрати позивача на проведення судово-економічної експертизи покладаються на нього.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачами не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Ураховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

В силу вимог ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України (04071 м. Київ вул. Костянтинівська буд. 5 каб. 413; код за ЄДРПОУ 35670224) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 17.10.2017.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.10.2017 включно.

4. Визнати протиправною бездіяльність Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2017 по 28.02.2018.

5. Зобов`язати Іміджево-видавничий центр Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.10.2017 по 28.02.2018 включно.

6. У задоволенні решти вимог відмовити.

7. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяР.П. Качур